Дельта Банк очистили від валюти

Дельта Банк очистили від валюти

У розпорядженні FinClub опинилися матеріали Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення активів з Дельта Банку. З переданих правоохоронцям документів випливає, що виведення грошей здійснювалося цілеспрямовано, але ніхто з топ-менеджменту до сих пір не поніс покарання.


Банкрутство Дельта Банку стало найбільшим за усю історію українського банківського ринку – тисячі клієнтів втратили десятки мільярдів гривень. Відтоді минуло вже півтора року, але нікого не притягли ані до матеріальної, ані кримінальної відповідальності за крах установи – ані топ-менеджмент, ані власників. Хоча закони дозволяють це зробити, особливо після того, як в 2015 році було посилено відповідальність за доведення банків до неплатоспроможності.

Фонд гарантування вкладів фізосіб ще влітку 2015-го почав подавати до правоохоронних органів прохання про відкриття кримінальних проваджень за тими злочинними епізодами, які вдалося виявити юристам тимчасового адміністратора Владислава Кадирова. У розпорядженні FinClub опинилися матеріали Фонду, що «проливають світло» на те, як розкрадався Дельта Банк.

Еталонний фрод

Першим порушенням, про яке дізнався ФГВФО, стала витончена схема виведення сотень мільйонів доларів з Дельти за допомогою іноземних банків. Тимчасова адміністрація увійшла в Дельту 3 березня 2015 року, і вже 6 березня адміністратор направив своїм банкам-кореспондентам запит на переказ грошей Дельти до інших банків. У відповідь він отримав повідомлення, що кошти заморожені на користь третіх осіб. З'ясувалося, що в 2011-2012 роках іноземні банки видали кредити нерезидентам під заставу грошей на іноземних коррахунках українського Дельта Банку.

Під грошову «заставу» ліхтенштейнський Bank Frick & Co видав компанії Banbury Management Ltd. кредит на суму щонайменше $115,504 млн. Австрійський Bank Winter & Co надав $50 млн компанії Jamico Finance Ltd., а австрійський Meinl Bank – $110 млн компанії Silisten Trading Ltd. (збиток Дельти склав $87,294 млн). Керівництво Дельта Банку при цьому надало банкам право самим списувати кошти з рахунку Дельти після письмового повідомлення про невиконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами. За цими трьома епізодами з банку вивели $253 млн.

У першому випадку гроші з рахунку Дельти були списані після впровадження адміністрації (2 квітня, про що банк дізнався наступного дня), у другому і третьому – до впровадження (3 грудня 2014 року та 19 січня 2015-го відповідно). Цю інформацію Дельта Банк з'ясував з листування з банками, оскільки перевірити обставини укладення договорів застави він не міг – документи, приміром, щодо Bank Frick & Co у нього просто були відсутні (можливо, знищені).

В архівах Дельта Банку не були знайдені рішення, протоколи або документи колегіальних органів, якими оформлявся договір застави і право одноосібного списання грошей Дельти, «що суперечить вимогам законодавства та внутрішнім нормативним документам банку». Також не знайдені ані оригінали, ані копії кредитних договорів. Тому банк навіть не знав, де фізично знаходиться компанія Banbury Management Ltd., щоб подати регрес. Виходячи з відкритих джерел, компанії з такою назвою є в Белізі, Ірландії та Латвії.

При цьому, порушуючи законодавство, Дельта Банк не відображав видані застави у звітності, чим спотворював її. Тому ФГВФО попросив ГПУ розслідувати шахрайство в особливо великих розмірах, що загрожує злочинцям позбавленням волі на 5-12 років з конфіскацією майна.

Компанія з такою ж назвою фігурує в розслідуванні Слідчого комітету Республіки Білорусь щодо групи осіб, які підозрюються в доведенні до неплатоспроможності білоруського ЗАТ «Дельта Банк». Група осіб (ймовірно, акціонер, член ради директорів Дельта Банку Микола Лагун, голова правління Дельта Банку Олександр Столяров, заступник голови правління Дельта Банку Олена Попова, член ради директорів, незалежний директор Олександра Воропаєва) з грудня 2012 року до березня 2015-го в Мінську «з використанням реквізитів і розрахункових рахунків Banbury Management Limited (Беліз) здійснили розкрадання грошових коштів Дельта Банку в особливо великому розмірі». За запитом білоруських колег ГПУ в 2016-му заарештувала майно цих осіб, зокрема, автопарк Миколи Лагуна (Porshe і Land Rover Range Rover), автомобіль Mercedes-Benz Олександри Воропаєвої, автомобіль Fiat Qubo Олени Попової. Під арештом опинилися акції Миколи Лагуна в ліквідованому Дельта Банку, Омега Банку і чернігівському ОТКЕ, а також будинки і квартири фігурантів цього розслідування.

Австрійський слід

У випадку з Winter & Co ситуація виглядала трохи краще. Австрійський банк пішов назустріч «колезі» і надав Дельті копію її ж листа від 6 листопада 2012-го з інструкціями про надання дворічного кредиту Jamico Finance Ltd., яка зареєстрована на Британських Віргінських островах, але мала рахунки в латвійських банках Baltic International Bank і Trasta Kommercbanka. У них йшлося про те, що Дельта попросила Winter & Co видати кредит від свого імені, але за рахунок Дельти. Між банками було укладено договір зберігання і застави, в рамках якого Дельта віддала в заставу міжбанківський депозит на $50 млн. Від імені Дельта Банку договір підписав перший заступник голови ради директорів Віталій Масюра.

Оригінали документів у банку також не знайдені, де перебуває позичальник, невідомо. Але в цій угоді банк не відобразив в бухобліку не лише факт застави, а й його списання. При цьому списання грошей в грудні 2014-го відбулося вже після того, як НБУ визнав банк проблемним (постанова № 692/БТ від 30 жовтня 2014-го). За цим епізодом топ-менеджмент підозрюється не лише в шахрайстві, але й у привласненні, розтраті чужого майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем – від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Цією історією зацікавилося Печерське управління поліції ГУ Нацполіціі в Києві. Його слідчі з 24 листопада 2015-го проводять досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження. Вони встановили, що Віталій Масюра наприкінці 2014 року перебував за межами України і, діючи з корисливою метою, «вступив у злочинну змову з невстановленими слідством особами, ...використовував як прикриття незаконної діяльності підроблений договір зберігання і застави від 6 листопада 2012 року».

23 січня 2016-го поліція направила Віталію Масюрі підозру в скоєнні кримінальних правопорушень. Але оскільки не знайшла його, 25 січня оголосила Масюру, який перебував у Великій Британії, в розшук. Інтерпол нібито підключився до розшуку в квітні. На поточний момент Віталій Масюра знаходиться у внутрішньому розшуку України, але даних про нього немає в базі даних Інтерполу. Більше нікого з топ-менеджерів Дельти в розшук не оголошували.

Справа розслідується. Печерський районний суд Києва 6 квітня дозволив слідчим отримати «тимчасовий доступ до речей і документів у паперовій та електронній формі, які належать банку Winter & Co», щодо договорів з Дельта Банком та Jamico Finance. З ініціативи правоохоронців арештовано автомобілі, що належать Віталію Масюрі, а також ті транспортні засоби, які він 11 вересня 2014 року перереєстрував на членів сім'ї. «Усвідомлюючи протиправний характер скоєних ним дій і те, що наявне у нього майно отримано злочинним шляхом, діючи з метою ухилення від можливої конфіскації майна, здійснив перереєстрацію нерухомого майна з себе на своїх рідних і членів сім'ї», – йдеться в матеріалах суду з посиланням на слідчих Нацполіціі.

У третьому епізоді також фігурує позичальник з Британських Віргінських островів – Silisten Trading Ltd., який узяв кредит в Meinl Bank за погодженням або розпорядженням Дельта Банку. Від офшорної компанії кредитний договір 22 жовтня 2012 року підписав співробітник Дельта Банку Олексій Суковатий. У договір потім неодноразово вносилися зміни, зміст яких невідомий тимчасовому адміністратору. Тоді ж, 22 жовтня, голова ради директорів Олена Попова підписала з Meinl Bank договір застави і угоду про переуступку.

Ця ж компанія – Silisten Trading Ltd. – фігурує в розслідуванні ГПУ, яка вивчає факти незаконного заволодіння та розтрати службовими особами Дельта Банку рефінансування НБУ. Із суми рефінансування на 10 млрд грн банк витратив 4,1 млрд грн на купівлю $535 млн. З них частина коштів була перерахована на рахунок Silisten Trading Ltd. в Baltic International Bank (саме через цей латвійський банк працювала Jamico Finance Ltd.): офшорна компанія отримала $152,62 млн з рахунку ТОВ «Еплада» і $87,13 млн – з рахунку ТОВ «Ріал Істейт Компані». 22 січня 2016 року Печерський районний суд Києва дозволив ГПУ отримати доступ до даних рахунків Silisten Trading Ltd. у Baltic International Bank в рамках цього розслідування.

У матеріалах ФГВФО також йдеться, що Віталій Масюра підписав розпорядження про відкриття коррахунків у трьох іноземних банках в 2009-2011 роках, хоча немає жодних документів, які підтверджували б наявність у нього цих повноважень. Йдеться про банки East-West United Bank S.A. (Люксембург) і Frick & Co, Meinl Bank. Саме з цих рахунків було «незаконно» списано $202,8 млн, а також 9 млн грн відсотків з рахунку в East-West United Bank S.A. за договором компанії Elmonore Management Ltd. За цими епізодами Віталій Масюра підозрюється в кримінальному правопорушенні за ст. 365 – «перевищення влади або службових повноважень».

Meinl Bank фігурує і в більш «широкій» справі – про виведення $746,5 млн і 59 млн євро з рахунків півтора десятка українських банків. У матеріалах цієї справи зазначено, що компанія Silisten Trading Limited пов'язана з власниками одного з українських банків. У травні 2016 року поліцейські отримали ордер суду на виїмку документів за цією справою з НБУ і ФГВФО.

Офіційно у ФГВФО досить сухо прокоментували розкрадання грошей з Дельта Банку. «У період тимчасового адміністрування Дельта Банку були виявлені факти проведення незаконних операцій з кореспондентськими рахунками банку і втрата активів (списання коштів з коррахунків). Щодо виявлених фактів уповноважена особа ФГВФО подала заяви до правоохоронних органів, зокрема за операціями з використанням коррахунків у банках Bank Winter & Co., Bank Frick & Co, Meinl Bank, East-West United Bank. Заяви були прийняті правоохоронними органами, а відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань», – заявили FinClub в прес-службі ФГВФО.

У пошуках грошей

У всіх трьох випадках в Дельта Банку були відсутні рішення, протоколи, документи колегіальних органів, якими був би оформлений договір застави та інші угоди з іноземними банками для проведення цієї схеми. Не збереглися також дані про позичальників для подачі регресних позовів. Багатомільйонні проводки просто не відображалися в балансі.

Банк попросив оригінали та копії всіх договорів у екс-голови ради директорів Олени Попової, її «правої руки» Віталія Масюри і Олексія Суковатого, але вони їх не надали. Телефонний номер Віталія Масюри відключено, а Олена Попова не відповідала на дзвінки FinClub.

На початку року Віталій Масюра заявив, що звинувачення «хибне» і носить «замовний характер». «Моя версія мотивів і хто стоїть за цим – це пан Лагун і Ко, які мають мотив особистої помсти за те, що я співпрацював з Cargill (співвласник Дельти. – FinClub) в 2014-2015 роках, в тому числі щодо так званого виведення активів. І фактично є партнером Cargill в якихось договірних відносинах», – заявив він. Масюра не зміг сказати, чи підписував він вказаний договір в 2012 році, але зазначив, що угоду ініціював Микола Лагун, а супроводжувала – компанія Clever Management.

І, як зрозумів Віталій Масюра, «договір і протокол наглядової ради раптом загубилися». «У мене були всі підстави припускати, що це угода з зацікавленістю акціонера. Вона затверджувалася безпосередньо наглядовою радою», – зазначив банкір, підкресливши, що «слідство і ФГВФО обходять своєю увагою Миколу Лагуна, який особисто брав участь в переговорах з банком Winter & Co».

Частина провини за ситуацію, що склалася, лежить на НБУ, який не відразу зрозумів, що залишки на коррахунках в іноземних банках, таких, як Meinl Bank, були обтяженими активами. Фактично йшлося про схему «надування» капіталу, у який не заводилися гроші. «Багато банків використовували цей механізм, щоб завести капітал, але відразу вивести гроші через коррахунок, щоб там повернути власнику. І виходило, що у банку в балансі запис був, а реальних грошей не було. Тобто не завжди це було виведення активів, це іноді не було заведення капіталу», – говорила в. о. заступника голови НБУ Катерина Рожкова.

Щоб банки більше не «грали» з цією лазівкою, НБУ з 1 квітня заборонив їм працювати через Frick & Co, Winter & Co, Meinl Bank. І хоча про «схему» було відомо з 2014 року, банкам дали час на заведення реального капіталу. «Вимога НБУ стосувалася припинення співпраці з трьома іноземними банками. На поточний момент українські банки повністю припинили співпрацю з такими банками-транзитерами», – відзначили FinClub в прес-службі НБУ.

Ще частина провини лежить на аудиторах, які не помітили махінацій. Звіт Дельта Банку за 2012 рік підписала аудиторська фірма «Консультант» (також перевіряла інші банки Лагуна – Астра Банк, Омега Банк, Кредитпромбанк), за 2013-2014 роки – «Фінком-Аудит». Ще у вересні 2015 року Нацбанк заборонив цим аудиторам працювати з банками, а також звернувся до Аудиторської палати України з пропозицією анулювати їхні сертифікати.

ФГВФО не розраховує, що лише зусилля українських правоохоронців дозволять повернути виведені з банку гроші. Тому в ліквідованому Дельта Банку зараз відбувається forensic audit, який повинен завершитися в серпні. Аудит компанії E&Y має виявити проблемні та ризикові операції, заборонені операції з пов'язаними особами. У тому числі цей аудит повинен дати підстави для міжнародного процесу щодо повернення цих грошей. Генеральний директор ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» Олександр Свістіч стверджував, що результати їхньої роботи можуть «стати основою для проведення відповідних розслідувань для розшуку виведених активів з Дельта Банку».

Однак час згаяно. ФГВФО вперше заявив про необхідність проведення forensic audit банків-банкрутів ще наприкінці 2014 року. Дельта Банк збанкрутував у березні 2015 року, і зараз станом на серпень 2016-го ще не готовий цей звіт. При цьому сам звіт – лише перший крок, основну роботу все одно повинні будуть зробити правоохоронні та судові органи. «У транскордонному розшуку активів головне – швидкість. Якщо на більш ранніх стадіях починається цей процес, тоді більше шансів повернути активи. І якщо зволікати, то навіть активи, які ви знаєте, куди пішли, ви просто можете не повернути», – каже радник адвокатського об'єднання «Спенсер і Кауфманн» Микола Ліхачов. За його словами, шахраї, як правило, використовують одні й ті самі інструменти, тому проти них можна успішно боротися.

І хоча боротьба з шахраями – кримінальний процес, повернення активів також можна організувати шляхом господарських спорів. «Причому не завжди його вигідно починати безпосередньо в Україні. Великою помилкою багатьох товаришів, які намагаються взяти активи і втекти з ними, є те, що вони якось асоціюють себе і членів своєї сім'ї з Англією. Якщо у тебе є активи в Англії, то вважай, що «все». Можна безпосередньо без будь-яких справ в Україні звернутися до лондонського суду, пояснити, що громадянин Іванов узяв гроші та не повернув, і є склад шахрайства. І без початку процесу в Україні, доводячи його вину, просити забезпечити цей актив у підтримку процесу України, – каже пан Ліхачов. – Можна навіть піти ще більш розумним шляхом і просто попросити англійський суд, довівши провину пана Іванова, конфіскувати певне майно і повернути законному власникові».

Долучайтесь

Підписатися на розсилку Фінклубу