Критичному імпорту не до валюти

Критичному імпорту не до валюти

Через бездіяльність уряду паливні компанії, що імпортують газ, нафту і бензин в Україну, почали працювати за більш складною процедурою купівлі валюти і фактично втратили можливість здійснювати авансові проплати. У п'ятницю НБУ визнав, що не може вирішити цю проблему, МЕРТ відмовилося йти компаніям назустріч, а Кабмін затягує ухвалення рішення. Учасники ринку вважають, що разом із зростанням попиту на паливо ця проблема збільшуватиметься, що може призвести до виникнення навесні дефіциту палива на ринку.



Слово за прем'єром

Нацбанк визнав, що не може самостійно вирішити проблему імпортерів палива, яким заборонено купувати на міжбанку іноземну валюту для здійснення передоплати. Таке право компанії, які ввозять в Україну товари «критичного імпорту», ​​втратили ще 1 січня 2016 року. «Ми заздалегідь направили листа до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, це було ще в грудні 2015-го, коли зрозуміли, що більше не буде з початку року критичного імпорту. На жаль, НБУ не може назвати щось критичним, а щось некритичним. І ми запропонували МЕРТ підтвердити того ж листа, яким ми керувалися для визначення критичного імпорту», – заявила в п'ятницю голова НБУ Валерія Гонтарева.

Однак вирішити проблему навіть за місяць не вдалося. «На жаль, МЕРТ нам відповіло, що вони не займатимуться цим. Після цього ми надіслали листа прем'єр-міністру, і він дав розпорядження підписати цього «критичного листа». Ми знаємо, що таке критичний імпорт, ми знаємо навіть, що до нього входить, але, на жаль, це не повноваження НБУ. Якби це було в наших силах, ми б зробили це ще 1 січня, тому що нам це теж зрозуміло», – пояснила голова НБУ.

Критичні проблеми

НБУ постановою № 124 ускладнив авансову оплату імпорту на суму більше $50 тис. – такі операції можуть здійснюватися тільки за допомогою акредитива. Обмеження не стосувалися ввезення «життєво необхідних товарів». Відповідно до закону № 73-VIII, це нафта, газ, паливо для АЕС, електроенергія, вугілля, бензин, мазут, дизпаливо, медпрепарати для онкохворих і ліки, звільнені від ПДВ, частина товарних груп, що ввозяться без мита. Цей закон вводив на 2015 рік додатковий імпортний збір в розмірі 5% і 10% на товари, що ввозяться в Україну. Але збір не стягувався з життєво необхідних товарів. Втім, з 1 січня 2016-го закон втратив чинність.

Тому на початку року паливні компанії зіткнулися з неможливістю купити валюту для авансових розрахунків. «Верховна Рада скасувала закон про 5-відсотковий імпортний збір. Але в цьому законі було посилання на критичний імпорт, в тому числі імпорт природного газу. Багато компаній звертаються до нас і просять, щоб НБУ змінив постанови № 581 і 124, аби в них був пріоритет за їхніми заявками на закупівлю газу», – переживає заступник голови комітету парламенту з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Ольга Белькова.

Проблема імпортерів палива полягала також у тому, що, за вимогами НБУ, акредитив має бути тільки від висококласних банків. «Ця вимога практично виключає схемні операції та махінації з паливом. Знаючи стан паливного ринку України, зрозуміло, що багатьом трейдерам доведеться піти з ринку, оскільки закривається канал фіктивного і напівлегального імпорту, – говорить старший аналітик ІК Empire State Capital Partners Тантелі Ратувухері. – Певна річ, обмеження закону може дещо ускладнювати життя імпортерам. Але якщо дійсно йдеться про довгострокові контракти, і відповідно, про сумлінних ділових партнерів, то крім авансових платежів, або умов «бери чи плати», добровільні партнери вдаються і до інших форм розрахунку. Наприклад, до товарного кредиту, з можливістю відкладених платежів, або оплати частинами. В умовах посилення конкуренції на ринках нафтопродуктів у світі, гадаю, що постачальники можуть бути більш гнучкими і йти назустріч покупцям».

Буде складніше

Навесні ця проблема може стати ще критичнішою. «Від початку року оператори зіткнулися з нестачею валюти через відмову Нацбанку її продавати для передоплат за імпортними контрактами постачальникам палива. Частково рятує те, що січень – місяць мінімального сезонного споживання, тому обсяги невеликі. Певний дискомфорт у великих постачальників є, – каже директор ТОВ «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн. – Але не виключено, що в березні, із зростанням потреб у паливі, ця проблема знову заявить про себе. Набагато більше турбує валютний курс як такий, що безпосередньо б'є по цінах на нафтопродукти, які на 85% складаються з валютних складових – закупівельної вартості та податків, встановлених в євро».

Банки мають приділяти більше уваги угодам імпортерів, що теж не подобається підприємствам. «Питання також, судячи з усього, пов'язано з тим, що тепер, відповідно до вимог фінансового моніторингу, банки зобов'язані перевіряти сумлінність, прозорість, некримінальний характер транзакцій купівлі палива. А це, через бюрократичні процедури, забирає багато часу. Посівної кампанії це питання стосується менше, оскільки сільгосппідприємства насамперед використовують паливо місцевого виробництва», – зазначає Тантелі Ратувухері.

 

Долучайтесь

Підписатися на розсилку Фінклубу