Реальные возможности ФГВФЛ по выполнению своих обязательств
В рамках круглого стола банкиры и эксперты обсудили реальное состояние ФГВФЛ, а также необходимость его реформирования.
«Реальные возможности ФГВФЛ по выполнению своих обязательств»
Руслан Черный: Мы начинаем серию круглых столов, которые организовывает компания «Финансовый клуб». Сегодня наша тема – «Реальные возможности Фонда гарантирования вкладов физических лиц по выполнению своих обязательств». На круглый стол приглашены председатель Фонда гарантирования вкладов Василий Пасичник, первый заместитель главы Национального банка Александр Писарук, председатель правления Укргазбанка Сергей Мамедов, председатель правления Райффайзен Банка Аваль Владимир Лавренчук и председатель правления Креди Агриколь Банк Евгения Чемерис.
Тема нашего круглого стола достаточно важная. Сейчас мы видим, что доверие к банковской системе понижено и особого роста вкладов физических лиц не наблюдается. Это происходит из-за того, что люди видят как банки попадают в Фонд гарантирования вкладов, который, по сути, становится похоронным бюро. Я надеюсь, что мы сможем хоть как-то изменить эту тенденцию в сегодняшней дискуссии, найти ответы на вопросы – есть ли возможности у Фонда гарантирования вкладов изменить ситуацию и банки, попадающие в него, пойдут не только ликвидацию. И есть ли другие варианты, способные изменить ситуацию в отношении клиентов банков к банковской системе и к ФГВФЛ.
Мы видим, что за последний год количество денег вкладчиков уменьшилось с 402,6 млрд до 390 млрд грн. При этом на 800 тысяч уменьшилось количество вкладчиков как таковых, а это не только те вкладчики, которые попали в Фонд и не хотят больше иметь отношения к банковской системе, но и их родственники, знакомые и так далее.
Вопрос достаточно сложный, поэтому, я надеюсь, мы сегодня сможем какие-то моменты того, что происходит в Фонде гарантирования вкладов, вам рассказать. К тому же, Василий Пасичник еще ни разу с момента своего назначения в Фонд не был перед камерами. Василий Васильевич, скажите, пожалуйста, в каком состоянии сейчас находится Фонда? Какая сейчас ситуация?
Василий Пасичник: Доброго дня, шановне товариство! Дуже дякую за таку можливість розповісти про діяльність Фонду. Часи, які переживає Фонд, надзвичайно важкі, такої ситуації в банківській системі ще не було. В той же час Фонд готовий до тих викликів, які висуваються на сьогоднішній день.
Цього року система гарантування вкладів України відзначила своє 16-річчя. За цей час накопичено багато досвіду і багато зроблено. В той же час всіх цікавить не історія, а сьогоднішній день: що представляє собою Фонд, які його можливості, які надії Фонд може подавати вкладникам, які розраховують на Фонд як на останню інстанцію.
Можу запевнити, що сьогодні Фонд спроможний виконати ті завдання, що поставленні перед ним законом по усім напрямкам. Зокрема, якщо говорити про фінансове забезпечення Фонду, тому що останнім часом це питання надзвичайно актуальне у засобах масової інформації, висловлюється невпевненість щодо того, чи спроможний Фонд виплатити кошти, гарантовані законодавством.
Фонд має належні ресурсі для того, щоб забезпечити виплати. Станом на сьогодні Фонд має кошти більше 6,5 мільярдів. В п’ятницю ми отримали підтримку від НБУ. Минулого тижня також прийнято рішення Кабінету міністрів про надання коштів Фонду у обсязі 10 мільярдів. Так що коштів Фонду на поточний рік для забезпечення всіх виплат достатньо. Більше того, ми готові виконувати навіть ті нормативи, які вимагає від нас законодавство.
Про банки, які у нас в роботі. Я хотів би сказати, що на сьогоднішній день ми маємо в роботі 20 банків, із них 9 банків ліквідується, 11 банків перебувають в стані тимчасової адміністрації. Протягом цього року ми виплатили за банків майже 10 мільярдів. За умови, що наша сумна врожайність не буде збільшуватись, і кількість банків не зросте. В той же час ви бачите, що ресурсів, які нам надані, цілком достатньо, щоб забезпечити виплати.
Останнім часом у нас поліпшилась координація з Національним банком, зокрема в частині роботи з банками на стадії проблемності. Нещодавно ми узгодили питання заходів, які необхідно здійснювати для того, щоб не допускати неплатоспроможності банків. Як на наш погляд, це перспективний напрямок і тут потрібно докладати максимально зусиль для того, щоб банки в стадії проблемності не переходили на стадію неплатоспроможності, щоб спільними зусиллями Фонду, НБУ і власників банку забезпечувалась рівновага у банківській діяльності.
Нещодавно ми надіслали свої додаткові пропозиції НБУ, ті заходи, що ми вважаємо необхідно здійснювати на стадії проблемності з тим, щоб не допускати неплатоспроможності цих банків.
На сьогоднішній день ви знаєте, що Фонд – це не тільки установа з роздачі страхових сум, а це установа, яка наділена повноваженнями, відповідно до закону, щодо виведення банків з ринку. Фонд має арсенал засобів для того, щоб вивести банки з ринку. У нас є п’ять способів. Це продаж банку стратегічному інвестору; створення двох типів перехідних банків; передача активів і зобов’язань банків із наступною ліквідацією; ліквідація з наступною передачею зобов’язань; ліквідація з виплатою страхових сум.
Станом на сьогодні ми спробували здійснити усі без вийняту заходи майже по всіх банках, за винятком тих, які вже не подають ніяких надій. В той же час, як вам відомо, нам не вдалося практично по жодному з цих банків здійснити заходи, передбаченні законом для того, щоб відновити їх діяльність. У нас проведений поки що один такий захід з передачі активів і зобов’язань по Промекономбанку. Ми передали застраховані зобов’язання Промекономбанка Фідобанку і також передали частину активів в рамках цієї акції.
Чому так відбувається? По-перше, на сьогоднішній день банки надходять в жалюгідному стані до Фонду і інвестиційна привабливість дуже і дуже незначна у таких банків. Якщо взяти баланс власних активів банків, які до нас надходять, і оціночну вартість активів, то різниця в рази. Нещодавно по одному з банків ми вже визначали способи реалізації активів (з тих банків, що у нас вже практично на фініші), то з’ясувалося, що при балансовій вартості активів більше 5 мільярдів, оціночна вартість в районі 90 мільйонів. Це не дає можливість належним чином працювати з цими банками і це одна із проблем.
Інша проблема – відсутність платоспроможних інвесторів. Як правило з’являються інвестори. Ми оголошуємо конкурс на залучення інвесторів, це можна відслідковувати на сайті Фонду. В той же час в більшості випадків з’являються інвестори тільки на придбання активів із зобов’язаннями. Якщо з’являються бажаючи придбати банки в цілому, вони можуть придбати перехідний банк, але в більшості випадків кошті не вистачає для того, щоб покрити ті проблеми, які існують в банку.
Ви знаєте, що для того, щоб банк запрацював в надзвичайно стислий термін необхідно добитися того, щоб банк відповідав вимогам законодавства. Нещодавно ми внесли поправки до закону і дещо пом’якшили цю позицію, тому інвестори, які матимуть намір придбати банк в цілому, або перехідний банк, вони будуть зобов’язані на відповідну дату забезпечити виконання лише нормативів капіталу і ліквідності.
Зараз по одному з банків ми плануємо створити перехідний банк і спробувати започаткувати тропу. В той же час ми намагаємося знайти оптимальне рішення для того, щоб коштів, які є у інвестора, вистачило для того, щоб здійснити цю операцію. І в подальшому ми будемо сподіватися, що будемо отримувати банки у більш привабливому інвестиційному вигляді для того, щоб можна було застосовувати ті заходи, які у нас на сьогоднішній день є.
Що стосується вкладників, які мають кошти, що перевищують застраховану суму в 200 тисяч гривень. Ви самі знаєте, що гарантована сума 200 тис. грн забезпечує абсолютну більшість по кількості вкладників. На сьогоднішній день ця сума покриває 99,3% від кількості вкладів. В той же час залишок вкладників у процентному відношенні володіє більш як половиною суми вкладів. І як на мене це істотна проблема в державі, тому що ці люди, які практично являються донорами банківської системи, вони володіють більш як половиною депозитів у банківській системі, не мають достатньо ефективних інструментів, які б давали їм можливість самотужки забезпечити свої інтереси і страхувати свої ризики, пов’язанні з розміщенням коштів. Це питання потрібно опрацювати, оскільки законодавець йде по тому шляху, що захищає лише вкладників, в яких незначні суми. Тим, у кого грошей набагато більше, залишається покладати надію лише на ефективність цих процедур.
Відносно ліквідаційних процедур. Хотів би звернути вашу увагу на те, що ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб в нинішніх умовах максимально мобілізувати ті ресурси які можна – збільшити ліквідаційну масу з усіх джерел. Якщо взяти, наприклад, по банкам, які в нас, то активів цих банків було приблизно 70 мільярдів. Станом на сьогодні нами пред’явлено 2340 позовів на загальну суму в 24 мільярда гривень. Якщо нам вдасться виграти ці позови і дійти до кінця – це істотна сума. Крім того, у нас знаходиться більше 7000 виконавчих впроваджень на загальну суму більше 13 млрд грн.
Ми в ході здійснення нашої роботи по банкам, які у нас в роботі, здійснюємо дослідження тих явищ, які довели банк до такого стану. Відповідно до закону ми зобов’язанні виявляти угоди і договори, які є явно невигідними для такого банку, і ми вживаємо заходи для того, щоб оскаржити такі угоди. Крім того, якщо відповідні факти містять склад кримінального злочину, ми передаємо відповідні заяви до правоохоронних органів. На сьогоднішній день нами передано 152 такі заяви. На жаль на сьогоднішній день у нас, якщо я не помиляюсь, внесено до реєстру тільки близько 50 заяв, решта поки що в стані розгляду і до реєстру поки що не внесені, і впровадження поки що не здійснюються. Ми вже надіслали список дій генеральному прокурору з цього приводу, є реакція від прокурора, дані відповідні доручення слідчим підрозділам різних інституцій.
Руслан Черный: Александр, вы возглавляете программу Фонда и являетесь членом правления Национального банка. Насколько сейчас Нацбанк готов поддержать Фонд? Насколько вы видите ситуацию в Фонде критической, и стоит ли что-то в нем менять? Из того, что вы знаете, насколько денег Фонда сейчас хватает, и на что пойдут 6 миллиардов, которые готов перечислить НБУ?
Александр Писарук: Доброго ранку, шановні пане та панове. По-перше, відповідаючи на питання, хотілось би сказати, що немає ніяких проблем із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд як виконував, так і буде виконувати всі зобов’язання, які покладенні на нього законодавством. Не йде мова про нестачу коштів або те, що Фонду немає чим розрахуватися із вкладниками. Це не так. Є декілька джерел фінансування Фонду, зокрема звичайно кошти державного бюджету і кошти НБУ, яких на сьогоднішній день абсолютно достатньо, щоб покрити всі зобов’язання Фонду. На той рік немає сумнівів, що джерела абсолютно точно будуть визначені, тим більше, що, за нашими оцінками, навантаження на виплати Фонду наступного року буде менше, ніж на сьогоднішній день.
Ви знаєте, що я працюю першим заступником голови Національного банку і відповідаю за нагляд за банківською системою, тому хотів би чітко сказати, що ніякої системної кризи банківської системи в Україні немає. Як ви знаєте, є проблеми в економіці, які більшою мірою пов’язані з подіями на сході. Але немає системної кризи і системних проблем.
Все те, що ви бачите на сьогоднішній день, щодо 18 банків, які НБУ і Фонд гарантування виявив неплатоспроможними – це фактично відкладення проблем з минулого. Українська банківська система існує вже 24 роки і звичайно, що певна низка проблем накопичилась, особливо в останні роки, з останньої кризи 2008 року.
Звичайно, нам всім би хотілося вирішувати проблеми, як і всі країни, в 2010 році, але ми дочекалися до 2014-го. Ці проблеми треба вирішувати і ми робимо це у плановому режимі. Тобто переважна більшість банків, що визнані неплатоспроможними, вони не є системними банками. Але їх існування було економічно недоцільним, вони завдавали більше шкоди, ніж приносили вигоду. Ми думаємо, що той темп, який ми набрали в цьому році, не буде підтримуватися. У нас є певне розуміння цього питання.
Щоб ви чітко усвідомлювали: НБУ дійсно хоче очистити систему неплатоспроможних банків, але у нас немає завдання їх один за одним виводити з Фонду. Ми розуміємо, що визнання банку неплатоспроможним це крайні заходи, тому ми завжди намагаємося працювати з акціонерами і домовлятися про те, щоб вони вкладали в банки кошти, капіталізували банки і щоб банки нормально працювали. Тому що, в такому випадку всім краще – не тільки тим, хто гарантується законодавством в межах Фонду, а і решті, в тому числі юридичним особам.
Я вам скажу, що працюючи в НБУ два місяці, в мене було дуже багато розмов з власниками, і я хочу сказати, що є розуміння більшості власників, що банки треба підтримувати. Власники розуміють свою відповідальність і будуть намагатися знайти джерела коштів, щоб капіталізувати банки. І ми певні, тому що деякі питання, які є по деяким банкам, ми вирішим без того, щоб визнавати їх неплатоспроможними. Це дуже важливо. Я розумію, що 18 банків за рік, тому що попередники за свою історію не робили нічого, або майже нічого, це вражає, але це не є той природний темп. Тому немає ніякого сумніву в спроможності фінансування.
Руслан Черный: На самом деле, насколько я помню, когда вы были еще заместителем главы НБУ, вы активно принимали участие в разработке изменений в закон о Фонде и о передаче ему полномочий по контролю за банками, чтобы не допустить той ситуации, которую мы сейчас наблюдаем, кода 18 банков с временной администрацией, и они уходят на ликвидацию.
Тем не менее, когда Фонду были даны полномочия, то не видно эффективного результата. Я бы хотел задать вопрос банкирам: как сейчас Фонд проводит проверки, чтобы получить гарантии того, что банк еще не находится в плохой ситуации и нет необходимости принимать по нему какие-то меры, потому что, когда он попадает в Фонд, он уже неплатежеспособный.
Владимир Лавренчук: Доброго ранку! Треба сказати, що Фонд є інститутом, який в наших очах комерційних банків є серйозним контролером нашої діяльності. Ми звітуємо перед Фондом щомісяця про наші відносини із вкладниками, ми нараховуємо відповідні внески в Фонд, і тому як інвестори Фонду банки зацікавлені, щоб Фонд працював ефективно, щоб було менше витрат на проблемні банки. Власне все, що говорив пан Писарук і голова Фонду, очевидно, для нас дуже дотичне.
Банки під контролем Фонду, банки під контролем банківського нагляду, і ми ще є інвестори цього Фонду, тому є невипадковими учасники цього процесу. Окрім того, що ми учасники процесу, ми іноді виконуємо функції виплати вкладникам тих банків, які є неплатоспроможними. Скажімо, наш банк має досвід виплати трьом банкам: Базис, Тавріка, Брокбізнесбанк, і я скажу, що механізм, за яким працює Фонд, є абсолютно досконалим. Кошти, списки вкладників, суми – все, що поступає в наш банк для виплати вкладникам, ні в кого не викликає сумнівів, із точки зору неякісної інформації, що може викликати конфлікти з вкладниками.
Інформація дуже важлива. У випадку тієї чи іншої кризи реєстри вкладників ведуться банками, але контролюються Фондом. Все, що здійснюється, має дуже високу якість інформації. У нас ніколи не було конфлікту по нарахованих сумах, процентах, і все відбувалося дуже оперативно. Наскільки я пам’ятаю, практично на третій день ми починали виплати і кошти поступали повністю.
Дуже коротко по питанню. Ми зацікавлені в тому, щоб Фонд ефективно працював. Очевидно, те, що було сказано паном Писаруком про те, що на ранній стадії дуже важлива позиція інвесторів банку, який має проблеми, або близький до неплатоспроможності. Ця позиція має бути матеріалізована швидко і це є сигнал для всіх нас, що банк буде готовий.
Ми маємо досвід, коли криза 2008-2009 років призвела до того, що інвестори були в програмі контролю НБУ і дуже швидко були прийняті рішення переважною кількістю інвесторів довнести капітал, і, я думаю, для нас це той досвід, на який ми маємо спиратися. Якщо я можу поділитися побажаннями або рекомендаціями, то хочу сказати, що поведінка інвесторів має бути дуже швидкою. Тому що, якщо швидко не вкласти капітал, тоді виникають ті випадки, коли активи зникають. Тому такий досвід в індустрії є, поведінка інвесторів практично безальтернативна, тому що якщо не внести капітал, то тоді сценарій саме той, про який казав Василь Васильович, можна очікувати.
Руслан Черный: Я понимаю, что ваши инвесторы всегда заявляли о том, что готовы поддержать банк, и наверняка это все будет происходить. Евгения, я хотел бы задать вопрос: как вы считаете, насколько Фонд эффективно проверяет банки для недопущения неплатежеспособности?
Евгения Чемерис: По-перше, перевірка банків на недопущення неплатоспроможності це переважно функція нагляду НБУ, тому що до Фонду гарантування потрапляє клієнт вже на стадії реанімації, на останній стадії нездоров’я банку. Все ж таки основна функція цього нагляду в Національного банку. У нього є інструменти, НБУ зараз сам знаходиться в процесі реформування, в тому числі буде посилений нагляд, і я сподіваюсь, що буде дуже посилена система раннього реагування.
Що важливо для Фонду гарантування? Оцінити той кредитний портфель, з якого вони щось зможуть зібрати. Мене вразила цифра, яку зараз озвучив Василь Васильович, що в нього в одного банку 5 мільярдів активів, а насправді виявилось, що це всього-на-всього 90 мільйонів. Це страшні цифри. Це показує, що було маніпулювання, в тому числі маніпулювання активами банку з боку менеджменту. Якби менеджмент цього не знав, тоді це халатність, а якщо він знав, то тоді він діяв разом з власниками банку і вони повинні бути покарані.
І я дуже сподіваюсь, що ми скоро побачимо перші кримінальні справи, бо якщо не буде кримінальних справ по тих, хто маніпулює з кредитами, ми ніколи не дійдемо до захисту прав кредиторів. А якщо не будуть захищені права кредиторів, то не будуть захищені права вкладників, які є кредиторами банку. Тому дуже важлива така робота, яку мусить проводити Фонд, а ми всі банки можемо допомагати.
Я також хотіла б прокоментувати те, що сказав Володимир. Ми – комерційні банки – фундатори цього Фонду. Ми донори цього Фонду, ми ніколи, сподіваємося, що наші клієнти і сам банк не стане клієнтом Фонду гарантування. Але чому мене цікавить і хвилює проблема ефективності Фонду гарантування. Тому що, по-перше, ми вкладаємо свої гроші, і не маленькі. По-друге, Фонд гарантування це подушка безпеки і один з елементів, який викликає довіру вкладників. І тому є ще багато таких невеличких кроків, бо я завжди кажу, що потрібно робити невеличкі кроки, але їх повинно бути багато для того, щоб збільшити ефективність цієї роботи.
Я скажу непопулярну в Україні річ, але без цього неможливо працювати. Вклади в іноземній валюті. Зараз Фонд виступає таким собі хедж-фондом для вкладників в іноземній валюті. Це дуже яскраво проявилося у цьому році, тому що вклади на початку року вкладатися по курсу 8 гривень, далі курс доходить до 12, банки починають сипатися і Фонд гарантування мусить повертати ці валютні вклади по 12.
Голос из зала: Які по 12, що ви таке кажете? Повертають по 9,2. Ви цинічно брешете!
Евгения Чемерис: На момент, коли попадали до банку. Я кажу про вклади цього року, якщо були вкладені кошти десь у січні-лютому… Ми будемо мати те, що невигідно буде двом сторонам: банкам буде невигідно, оскільки вони будуть сплачувати за ці вклади внески, і не буде вигідно людям – тому що вони не будуть мати такої гарантії. Тоді ми потихеньку дійсно будемо лупати цю скелю з дедоларизації, яка для нас дуже важлива.
Руслан Черный: Интересная идея. Ваш банк пережил кризисы 98-го, 2008-го года и продолжаете трудиться… Ви кажете, що із боку менеджменту було маніпулювання інформацією, яку подавали в Фонд. Можливо треба об’єднати зусилля з правоохоронними органами і проводити перевірки в банках, які викликають якусь недовіру, щоб попередити ситуацію і попадання банку в Фонд, і держава не витрачала би кошти на такі банки?
Василий Пасичник: На мою думку немає потреби, щоб один орган підміняв функції іншого. У нас зараз існує така практика, що ми робимо зауваження з усіх питання, які тільки є, а стосовно своїх питань ми скромно замовчуємо. Кожен повинен належним чином виконувати свої функції, тоді все буде добре. Як я вам сказав, за результатами тих перевірок, які у нас є, ми надсилаємо відповідні звернення до правоохоронних органів.
Задача полягає у тому, щоб правоохоронні органи без зволікання, швидко і якісно здійснювали свої функції. Я казав, що ми надіслали більше 150 заяв, і якби правоохоронні органи спрацювали ефективно, це дало б нам шанс заявити цивільні позови в рамках кримінального провадження сумарними сумами близько 38 мільярдів – це дуже істотна сума. І джерела для наповнення цієї суми перебувають за межами балансу банків, це додатково до тих активів і того майна, які є в банків. Це серйозний ресурс, тут потрібно просто активізувати зусилля. І ми в цьому плані намагаємося знаходити контакт із правоохоронними органами, координувати свої дії – пишемо листи, зустрічаємось і намагаємось робити усе для того, щоб працювати більш ефективно.
Руслан Черный: Дякую. Олександре, яке ваше бачення, що потрібно змінити, щоб ситуація не погіршилась і ми не бачили 70 ліквідованих банків.
Александр Писарук: Я думаю, що я погоджусь з тими пропозиціями колег, що вже висловлені. По-перше, ми повинні покращити систему нарахування НБУ, вона працює, вона створена за міжнародними стандартами. Із цього боку ми повинні посилити відповідальність банків. Це перше. Друге – координація між Національним банком і Фондом гарантування. Василь Васильович правильно сказав, у нас на сьогоднішній день немає проблем співпраці між Фондом і НБУ з моменту, коли банк визначено проблемним.
Звичайно є резерви покращення. Я вважаю, що ми повинні навчитися створювати плани виводу банків з ринку не тоді, коли вони визначені неплатоспроможними, а до того. Тому що за час створення плану, чим ми з Василь Васильовичем займались півтора місяця, якість активів банка не покращується. Ідеальна ситуація для банків, якщо вони будуть виходити з ринку більш-менш неплатоспроможними, але з високою якістю хороших активів. Ми повинні відпрацьовувати план виводу банку з ринку, щоб він продовжував існувати після того, як ми передаємо його у Фонд. Я далекий від того, щоб уявити, що ми в Україні в цьому законодавчому полі зможемо реалізувати те, що США зробили з компанією General Motors, коли компанія пройшла через процедуру банкрутства і вийшла нормальною через декілька місяців. Я думаю, що це не буде легко зробити у нас, але ми будемо намагатися зробити такий варіант для покращення.
Вопрос из зала: А що стосовно банку «Форум», скажіть, будь ласка, на конкретному прикладі, що зроблено, щоб врятувати вкладників?
Александр Писарук: На сьогоднішній день банк «Форум» неплатоспроможний, і всі рахунки і вклади будуть залишені. Це перше. Не можна відкрутити час назад і подивитися що можна було б зробити. Можна сказати, що банк «Форум» – це один з тих банків, які були визнані неплатоспроможними, у яких якість активів була однією із найкращих. Це факт. Чесно кажучи, мені прикро, що так вийшло, але не можна повернути час назад. Всі зобов’язання Фонду вкладникам будуть виконані.
Руслан Черный: Дякую. Я хотів би задати питання банкірам. Дійсно з банком «Форум» є проблеми, наскільки я пам’ятаю там є декілька таких людей, які взяли кредити і не збираються їх повертати. Є проблеми у вкладників. І є декілька людей, які не збираються повертати гроші і НБУ не встиг виявити такі кредити як проблемні і вирішити це питання до, того як сталася проблема. Питання до банкірів: скажіть, будь ласка, яким чином можливо вивести банки з ринку? Поки що ми не бачимо, що Фонд зробив хоч перший приклад перехідного банку, але є проблема в тому, що інвестори не готові виплачувати цю суму для того, щоб врятувати банки, і потрібна якась перехідна модель. Яке ваше бачення?
Владимир Лавренчук: Я вважаю, що своєчасна реакція на управління банком, включаючи його закриття, з метою виплати всім вкладникам гарантованих вкладів є головною задачею. Я вважаю, що перспектива відновлення роботи проблемного банку є нульовою у випадку, якщо інвестор не згоден з цим. І тут немає третьої альтернативи, сказати що, ми будемо якимось чином мріяти, роботи щось разом. Щось робити – це нічого не робити, втрачати ті активи, які ще залишаються. Тому я переконаний в тому, що модель, яка зараз реалізується, є практичною безальтернативною.
Ми з 2009 року замаємося збором проблемних кредитів і таке інше. Ми всі багато говоримо і про корупцію, суди і непрозорі звітності у великій кількості. У нашого банку на піку проблеми було 12 тисяч судових процесів – незадоволеність і досить низка ефективність стягнень. Тому я би сказав, що покращення може прийти, але не скоро, і навіть якщо Фонд має найкращій аналітичний відділ, очікувати, що стягнення проблемних кредитів, хвороба яких напевно йде роками (більше 3-4 років), є дуже складно.
Проте на нараді з прем’єр-міністром і головою НБУ ми обговорили, що вважаємо, що ці активи втрачено не безнадійно. Якраз про те, що говорив пан Пасічник – спільна робота з органами контролю, прокуратури і інше може призвести до того, що ряд активів може бути повернений, і відновить кошти Фонду. Бо кошти Фонду – це державні кошти, і кошти Фонду – це і кошти, що вносять банки. І ми також несемо відповідальність за ефективне використання коштів.
Евгения Чемерис: Чудес не буває. І для того, щоб допомогти банку, який тоне, у нас є кілька варіантів. Перше: допомагає його акціонер і доносить кошти, чи знаходить собі у компанію іншого акціонера. Друге: це робиться за рахунок Фонду гарантування. А що таке Фонд гарантування? Це кошти банків і нас з вами, тому що частково це кошти держави, а це наші податки. Третій варіант, це те, що казав Сергій. Великі вкладники приймають участь, робиться або розстрочка цих депозитів, або їх переведення в облігації чи акції. В будь-якому випадку це розстрочка боргу. Четвертий варіант - рекапіталізація банку з боку держави. От четвертий варіант у нашій ситуації взагалі неприйнятний, тому що немає грошей. Знову ж таки, що таке рекапіталізація банків державою? Це знову наші з вами кошти: ми повинні сплатити більше податків, щоб комусь допомогти вирішити їх проблеми.
Тому я кажу, можливо треба застосовувати всі три техніки, що я казала: робота з акціонерами; Фонд гарантування для маленьких вкладів; робота з великими вкладниками; і четверте – робота з тими, хто взяв кредити. Вони повинні знати, що якщо вони взяли у банка гроші, який став клієнтом Фонду гарантування депозитів, вони повинні бути готові повернути свої борги можливо навіть раніше, ніж вказано в їхніх договорах. Якщо ми цього не зробимо, ми ніколи проблему не вирішимо.
Руслан Черный: Дякую. Ми бачимо, що акціонери банків, що підпали під Фонд, не збираються нічого робити. Ми бачимо Курченко, що був власником Брокбізнесбанку, Новінський не має коштів, щоб відновити діяльність банку «Форум». Сергій Геннадійович, до вас питання. Ви державний банк, ви намагались зробити займатися санацією як Брокбізнесбанку, так і банку «Форум», але не вийшло. Що потрібно зробити для того, щоб все ж таки санація відбулася, і для того, щоб банки все таки могли врятовувати інші установи?
Сергей Мамедов: Ми інспектували два банки – Брокбізнесбанк і «Форум» – щодо можливості приєднання цих банків. Головне питання в тому, що є проблеми з активами банку, тому виникла така проблема і люди не можуть отримати свої вклади. Для того, щоб банк працював, треба дати туди «живий» капітал і ці гроші повинні працювати. І діючого капіталу повинно бути більше, ніж проблемних активів, тоді цей банк може бути прибутковим і може поступово відпрацьовувати ці гроші.
Ми проводили рівні розрахунки і прийшли до того, що сума, яка повинна бути направлена в цей банк, досить велика. Акціонером Укргазбанку є держава, і вона вирішує куди спрямовувати ці гроші – чи на розвиток державної програми, чи на виплату компенсації по іншим банкам, чи на запуск фінансової установи – це нові активи.
Піднімали питання щодо захисту прав кредиторів. Я хочу сказати, що, на мій погляд, це одне із найголовніших питань, тому що зараз отримати кошти по тим кредитам, які не обслуговуються, майже неможливо. Суди, які проходять 3-5 рук, і ці гроші не повертаються до банку, і якщо вони не повертаються, то банк не може їх повернути. Я не помилюсь, якщо скажу, що якщо б були більш об’єктивні, швидкі інструменти, то Фонд отримував би гроші набагато швидше і багато банків могли б працювати. А якщо 38 мільярдів знаходиться зараз в позовах до різних організацій, то як ще може бути?
Руслан Черный: Як ви вважаєте, що потрібно зробити державі, Фонду, Національному банку для того, щоб інститут реанімації банків відбувся?
Сергей Мамедов: Я вважаю, що тут повинні бути декілька заходів. По-перше, банківська система повинна працювати прозоро. На сьогоднішній день ми бачимо політику НБУ, бачимо, що по кожній банківській установі повинна бути чітка інформація, хто є акціонером, який план роботи цієї банківської установи. Якщо Національний банк не розуміє нащо вона потрібна, то він не буде підтримувати цю банківську установу і тоді, скоріше за все, вона прийде до Фонду, тому що вона не може працювати. Це можуть бути шахрайські та інші операції. І коли буде прозорість, тоді інформація, яку отримує Національний банк, буде більш ефективною, можна буде вирішувати питання.
Друге. Я вважаю, що треба приймати рішення по Фонду гарантування, щоб було більше повноважень, щоб ті люди, які знаходяться в Фонді, колив вони заходять в банки, мали можливість приймати рішення щодо структури пасивів. На мій погляд це дуже важливо.
Третє – треба зробити такі умови, за яких банківські установи будуть працювати більш ефективно. Коли вони працюють більш ефективно, то не виникає проблем не тільки у банків, а і у їх вкладників. І якщо у нас будуть працювати суди, правоохоронні органи, продаж майна буде проходити не рік-два, а два-три місяці, то ці грошу підуть на кредитування і банки почнуть працювати.
Руслан Черный: Олександре, зараз Валерія Олексіївна казала, що до кінця року буде вирішено питання щодо оприлюднення власників всіх банків і якраз питання щодо зменшення можливості кредитування інсайдерів, дотримання економічних нормативів усе це до кінця року має бути вирішено. Скажіть, яким чином вирішуються ці питання і чи дочекаємося ми цього до кінця року?
Александр Писарук: До кінця року ми плануємо якнайменш отримати документи стосовно вкладників і контролерів банків, вивести декілька десятків банків з непрозорою власністю. Якщо ми не отримаємо інформацію, будуть застосовуватись суворі заходи впливу. У мене є всі підстави вважати що, якщо ми до кінця року отримаємо документи, а потім їх розглянемо, то питання стосовно непрозорої власності ми вирішимо. Це перше.
З інсайдерами ситуація трішки складніша, тому що тут є питання визначення інсайдерів, їх можна визначати по-різному. Друга проблема – відслідковування. Я можу сказати, що на сьогоднішній день Національний банк навчився відслідковувати реальні операції з інсайдерами. Це робиться по результатам комплексної перевірки банка – піднімаються всі контракти, документи, норми. Ми можемо це відслідковувати. У нас на сьогоднішній день по окремим банкам є інформація про реальні інсайдерські операції, які не зовсім відповідають цим звітностям. У такому випадку, якщо не буде працювати система, ми просто будемо розмовляти з акціонерами і керівництвом банку стосовно приведення реальних нормативів праці з інсайдерами відповідно до законодавства протягом певного часу. Я думаю, що це найкращій підхід до цього питання.
Руслан Черный: Наскільки я знаю, основні видачі більше 70 банків зараз якраз кредити інсайдерам. Це питання поки що не вирішено. Наскільки воно буде вирішено до кінця року – побачимо. Але у будь-якому випадку у мене питання до Василя Васильовича: наскільки НБУ обмінюється з вами інформацією щодо кредитування інсайдерів і наскільки ви наполягаєте на тому, щоб до цих банків застосовувались якісь міри для того, щоб він не попав до вас як на вивід з ринку? Я повторю питання щодо підвищення ваших повноважень.
Василий Пасичник: Як я вже сказав, в нас зараз із Нацбанком налагоджений обмін інформацією. І якщо на першому етапі співпраці були елементи, можливо, недовіри чи побоювання. Зараз ми можемо отримувати ту інформацію, якою володіє Національний банк, яка потрібна нам для виконання своїх функцій.
В той же час правильно сказано, що НБУ сам в повній мірі не володіє інформацією стосовно реальних власників банків, не дивлячись на те, що з самого початку в тій чи інший редакції, в тій чи іншій формі закон про банки та банківську діяльність містив поняття власника, потрібно було його лише належним чином застосовувати.
Ми повинні розуміти, що для того, щоб виявляти реальних власників банків, треба дуже багато складових. По-перше, потрібно дійсно бажання політичного уряду, щоб це робити. Потім треба, щоб Національний банк мав право на свою власну експертну думку. Тому що ми зіткнулися, що в справах, пов’язаних з тим самим Брокбізнесбанком, з проблемою доведення того, що такий-то власник є реальним власником цього банку. Оскільки по документах, які є в НБУ, які є в самому банку, це не випливає.
Нам доводиться аналізувати всі інтерв’ю, що давалися засобам масової інформації, нам довелося системно аналізувати внутрішні документи, які є в банку, щоб довести що така людина мала можливість впливати на прийняття рішень. Більше того, абсолютно контролювала їх прийняття. І це рано чи пізно треба було робити, тому що абсолютно вірно сказано – якби була реальна картина з власниками банків, то на ранніх підступах ми б мали сигнал того, що у банків є проблеми, тому що у зв’язку з цим інсайдерські нормативи в багатьох банках порушились ще набагато раніше.
Ми знаємо, що банк – це така цікава структура, яка дає можливість з власниками працювати. Як я вже неодноразово говорив, власник банку є другом і товаришем банку лише до того моменту, поки у нього самого не починаються проблеми. Якщо починаються проблеми, перше, чим він жертвує це банк, тому що в банку по нормативах тільки 10% його грошей, а то і цього немає. Тому у зв’язку з цим він легко може пожертвувати банком. Ми повинні надзвичайно уважно і ретельно займися власниками банків. Власниками банків мають бути винятково порядні, фінансово спроможні люди, не такі, які побудували собі якусь віртуальну фінансову піраміду і розказують, що вони мільярдери, а реально таких коштів не мають – схеми лише на паперах.
Ми не повинні допускати у банківську систему тих людей, які хоча б раз заплямували себе неналежним веденням банківського бізнесу, тому що невипадково в законі про банки і банківську діяльність є норма, яка говорить, що від посади повинен відсторонюватись не той керівник банку, стосовно якого є вирок, який вступив в законну силу, а стосовно якого є інформація про те, що щось робиться не так. Тому що ми знаємо, що для банків ділова репутація надзвичайно важлива, і люди не чекають, коли вирок вступить в законну силу, а забирають свої гроші на даний підсумок.
Тому ці питання надзвичайно важливі. Перше питання, як я вже сказав, це реальні власники, а інші питання – прозорість капіталізації банків. Ні для кого не є секретом, що капіталізація здійснюється не завжди так, як того вимагає закон. І 49 стаття закону про банки і банківську діяльність порушується банками неодноразово. До речі, вона передбачає заборону здійснення фінансування і, власне, капіталізацій. Дуже часто банки зловживають цим. І на сьогоднішній день я не знаю випадків, щоб банки були реально покарані за такий спосіб капіталізації. Якщо вирішити ці дві проблеми, це істотно дозволить забезпечити оздоровлення банківської системи.
Александр Писарук: Василь Васильович вже майже все сказав, але я хочу ще раз підкреслити, тому що це дуже важливо.
Це пріоритет Національного банку у випадку з банками і їх власниками. Перше – починаючи з прозорості структури власності. Друге – це рівень капіталізації і чистота капіталу, це важливо. І третє – це рівень операції з інсайдерами. Є і інші пріоритети, але ці є особливо важливими, тому що це найбільш високі ризики в системі.
Я вже сказав, що ми будемо працювати з цим, і ми вже активно працюємо. Я навіть скажу, що певні власники банків ніколи не чули таких розмов від НБУ стосовно реальних операцій інсайдерів, які ми проводимо на протязі останніх декількох місяців. Є розуміння, що це треба зменшувати і ми зробимо це, але на сьогоднішній день дуже важкі часи, що також вірно.
Я веду до того, що не можна сподіватися, що проблема підвищених операцій з інсайдерами, яка накопичувались роками і була чи не основною бізнес-моделлю деяких банків, може вирішитись швидко. Можна лише прагматично домовитися з акціонерами поступово, в певні періоди часу, привести такі операції відповідно до законодавства.
Руслан Черный: Дякую. Ми почали про те, що НБУ і Фонд гарантування вкладів повні рішучості вирішувати питання в цей складний для України час, тому ми можемо сподіватися, що ці люди націлені на вирішення цього питання, а не на те, як відбувалось раніше, коли замовчувалися питання і все сходило нанівець.
Зараз переходимо до питань і відповідей.
Представитель вкладчиков банка «Форум»: Я немного прокомментирую, есть момент. Первое – цифра 99%, которую вы назвали, охватывает лишь менее 50% вкладов, поэтому если взять еще и юридические лица, то это 20%, если я не ошибаюсь. Поэтому проблема вкладчиков намного шире. Второе – вы говорите, что выплачиваете 11 миллиардов плюс 9 миллиардов, в сумме 20 миллиардов. Это те деньги, которые должны были идти в реальные секторы экономики, они же тратятся с точки зрения государства неэффективно.
Теперь хотел прокомментировать, что нужно сделать. Я полностью согласен с тезисами про достоверность отчетности, эффективность судебной системы, но это все долгосрочная перспектива. Вопрос – что можно сделать быстро?
Первое. Это сделать так, чтобы срочные вклады нельзя было досрочно разрывать, либо же если досрочно разрывать, то со штрафными санкциями. Сейчас вопрос в том, что это уже должно быть, если вы хотите спасать банки, нельзя тянуть. У нас два органа, к которым имеют право обращаться с требованиями.
Второй вопрос касается международного опыта. Если сейчас нет покупателей, то в данном случае государство, как это делало США, Великобритания и большое количество стран, берет на себе временную функцию управляющего активами путем создания государственного переходного банка. Это тоже упущение.
Третий момент, который можно быстро сделать, и который будет стимулировать Фонд и НБУ работать куда эффективнее – это перекинуть Фонд с третьей в четвертую очередь. Если мы ликвидируем банк, мы свои деньги получаем, что после меня – меня не волнует. Только мы меняем очереди, Фонд сразу же начинает куда сильнее требовать выполнения функций по банковскому контролю и надзору.
И теперь в отношении банка «Форум». То, что говорят «нельзя вернуть время назад», мы не требуем этого, мы лишь требуем поменять процедуру ликвидации, ее способ, а на это как раз у Фонда и Нацбанка есть все основания, в том числе и у Александра Владимировича, как у главы наблюдательного совета Фонда.
Виктория Бойко, UBR: У меня вопрос к председателю Фонда гарантирования вкладов, а потом и ко всем банкирам. Фонд гарантирования получал деньги от международных структур, Национальный банк продлевает свои кредиты, которые предоставляются Фонду на три года. Можно озвучить суммы, которые Фонд получил вместе? И не получится ли так, что к моменту возврата этих сумм, в связи оттоком депозитов, который сейчас происходит, отчисления банков не покроют ту необходимую сумму, которая нужна будет через три года? Второе – не считаете ли, что нужно сделать как в Беларуси: ввести 100% гарантию на все депозиты, но единственное, что на гривны, а тогда уже в валюте можно снимать гарантии на депозиты?
Василий Пасичник: Запитання актуальне та цікаве. Зразу скажу, щоб не було жодних ілюзій: від міжнародних фінансових організацій ми нічого не отримували. Це просто незнання інформації стосовно програми Світового банку. Кошти він дав не Фонду, просто відповідно до цієї програми Фонд, Нацбанк та інші державні інституції повинні були здійснити цілий ряд заходів для того, щоб забезпечити підвищену спроможність Фонду. У зв’язку з цим в рамках цієї програми вносять поправки до законодавства, нормативних актів, приймались відповідні нормативи Кабінету міністрів і Національного банку.
Коштів, по яким вже прийнято рішення НБУ і уряду, буде достатньо для того, щоб ми могли забезпечити стабільність. Зокрема по Кабінету міністрів ми отримаємо більш як 10 мільярдів, по НБУ, відповідно до тих нормативних документів які є, ми маємо можливість отримати майже 7,3 мільярдів коштів.
Виктория Бойко: А чем вы будете возвращать через три года, если будет отток депозитов, и у банков будет меньше отчислений в ваш Фонд?
Василий Пасичник: У нас є можливість цей процес продовжувати тривалий час. Ми можемо робити розстрочки по поверненню цих коштів, можемо реструктуризовувати свої зобов’язання. У кінцевому підсумку закон передбачає у разі, якщо ми не спроможні обслуговувати кредити, ми можемо звернутися до уряду, щоб він виділяв нам не цінні папери, як зараз, а просто докапіталізував Фонд коштами. Інших механізмів не існує.
Крім того ми плануємо вдосконалювати нашу систему диференційованих внесків до Фонду. Тобто на сьогоднішній день ви знаєте три показники закладаються в розрахунок цього внеску, а ми додамо ще один показник, який буде пов’язаний с капіталом, і з тим, щоб збільшити наповнюваність Фонду за рахунок регулярних внесків своїх членів.
Крім того Фонд відповідно до закону має право запровадити спеціальний збір для повернення коштів, які були позичені. Тобто ми можемо, крім того, що банки щороку сплачують, ще раз обкласти банки даниною з тим, щоб вони заплатили до Фонду. В той час ми дуже обережно і насторожено ставимося до розмірковувань де більше або менш ризиковано збільшувати кошти. Тому завжди система гарантування передбачає неповне покриття з метою стимулювання самостійного гарантування вкладів.
Александр Писарук: В Фонд гарантирования по программе Мирового банка поступили государственные средства, и НБУ их получил, это ясно. Второе – об оттоке, который мы еще наблюдаем на сегодняшний день, не будет речи, тем более у нас одновременно прекратился отток вкладов. Мы ожидаем это в течение ближайших недель или как минимум до конца года.
Третье – процент отчисления банков в Фонд гарантирования очень мал. Мы приняли решение не заставлять выплачивать специальный сбор только потому, что 2014 год это очень тяжелый для всех. Начиная со следующего года, будет повышение взносов в Фонд, а сегодня пока такой выход.
Четвертое – реализация проблемных активов проблемных банков, о которых так много говорил Сергей, это один из важных источников в будущем для выплаты вкладчикам. На сегодняшний день поступления малы, но они не будут такими малыми всю жизнь, и мы вместе с Фондом сейчас активно работаем над улучшением качества работ по продаже активов.
И последнее – гарантия правительства на все вклады в местной валюте это известная в мире кризисная мера, она применялась в некоторых государствах в момент пика кризисов. Я думаю, что на сегодняшний день говорить о необходимости таких мер нецелесообразно, нет никакого смысла. Потому что на сегодня у нас нет системного кризиса. Повторяю свою мысль – у нас нет системного кризиса. Есть отток депозитов, но, ни его темп, ни тенденция никак не позволяет быть системному кризису. Такая мера есть, и она может быть рассмотрена, в крайнем случае, но мы совсем далеко от этого.
Владимир Лавренчук: Це дуже вірне запитання, щодо внесків в Фонд. Звертаю вашу увагу, що Фонд виплачує не тільки вклади, але і проценти, і це надринкові проценти, і ми це бачимо. Тому очевидно, що має бути диференціація тих, хто вже знаходиться в ризикованій зоні, тих, хто нараховує ці неймовірно високі проценти. І я думаю, від цього буде більше користі, ніж питання гарантії вкладів гривня/долар.
Олена, канал «24»: У мене питання до пана Писарука. Виправте мене, якщо помилюсь. 18 банків з початку року відправили на ліквідацію – скільки банків можливо до кінця року так само «прогорять»? Якщо ви назвете цифру, то чому, які причини? І що робити тим людям, чий вклад понад 200 000 грн? Не зберігати заощадження, тобто не фінансувати економіку, чи тримати ці гроші під подушками, чи вдаватись до махінацій, чи подарувати суму вище 200 000 «прогорівшому» банку?
Александр Писарук: Якщо ви дозволите, я не буду називати цифру, тому що не маю права цього робити, та це не допоможе. Одне можу сказати.
У Національного банку звичайно немає ніяких планів по виводу з ринку певної кількості банків. Я читав в пресі, що це буде 50 банків – це дурниці. Є певні банки, з якими ми працюємо, а працюємо саме з керівництвом і акціонерами, щоб забезпечити фінансування і до капіталізацію банків. Тому ми сподіваємося, що ці банки не потрібно буде ліквідувати. Якщо декілька банків до кінця року вмруть, це не будуть системні банки.
Стосовно того, де тримати гроші. Як вже було сказано, з вкладників ніхто не знімав відповідальність стосовно своїх ризиків. Якщо люди вважають, що можна дуже великі суми вкласти в маленькі банки з сумнівною репутацією.
Олена, Канал 24: «Форум» був не маленьким банком.
Александр Писарук: Так. Але ще раз кажу, всім треба думати стосовно вкладів – і нам, і вам. Якщо є великі вклади більше 200 000 гривень, я не буду називати банки, але в Україні повно надійних банків і ви їх всі знаєте. Якщо хочете заробляти надмірно високі проценти, то ви повинні розуміти, що є ризик – це ваша відповідальність.
Вопрос из зала: У меня вопрос к Василию Васильевичу. Известно, что вам предлагали написать заявление на увольнение. Готовы и вы это сделать? Какие кандидатуры рассматриваются на замещение должности директора Фонда?
Александр Писарук: Во-первых, Василий Васильевич мне очень нравится, как человек он мне очень импонирует лет 15, если не больше, поэтому у меня лично к нему нет никаких претензий.
У НБУ нет конкретных претензий к Василию Васильевичу. Я бы тоже не хотел говорить о смене руководства. На сегодняшний день Василий Васильевич возглавляет Фонд. Фонд выполняет свои функции очень хорошо, четко в плане выплат вкладчикам. Это достижение Фонда.
Есть идеи для улучшения работы в плане формулирования выплат вкладов банкам, их реализацией, продажей активов, но над этим мы работает.
Газета «Взаємодопомога», Володимир: У мене одне питання до Фонду гарантування вкладів, а друге до Нацбанку.
Скажіть, будь ласка, яким чином захищаються ці 200 000, які ви маєте виплатити від інфляції?
Яким чином ви змінили законодавство? Зараз ви заявили, що людина має робити вклади тільки у надійні банки, але всі банки мають ліцензію і за неї відповідає регулятор, і я вам зачитаю Цивільний кодекс України стаття 11.73: «Шкоду, яку завдано фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК і т.д. відшкодовуються державою, незалежно від вини цих органів». Тому надійність банків визначається не тільки наявністю ліцензії, або зупиненням діяльності. Я вважаю, що ваша заява не те що недоречна, вона незрозуміла взагалі. Це я кажу як вкладник банку «Форум» и «Надра».
Ви знаєте, що всі банки мають багато накопичувальних програм, але тільки депозити і тільки до 200 000 гарантуються Фондом гарантування вкладників. Всі інші депозити кудись діваються. Крім того, є ще фізичні особи, які є не вкладниками, а клієнтами банку «Надра». Ми зараз працюємо, до нас звернулися студенти і викладачі …
«Реальные возможности ФГВФЛ по выполнению своих обязательств»
Руслан Черный: Мы начинаем серию круглых столов, которые организовывает компания «Финансовый клуб». Сегодня наша тема – «Реальные возможности Фонда гарантирования вкладов физических лиц по выполнению своих обязательств». На круглый стол приглашены председатель Фонда гарантирования вкладов Василий Пасичник, первый заместитель главы Национального банка Александр Писарук, председатель правления Укргазбанка Сергей Мамедов, председатель правления Райффайзен Банка Аваль Владимир Лавренчук и председатель правления Креди Агриколь Банк Евгения Чемерис.
Тема нашего круглого стола достаточно важная. Сейчас мы видим, что доверие к банковской системе понижено и особого роста вкладов физических лиц не наблюдается. Это происходит из-за того, что люди видят как банки попадают в Фонд гарантирования вкладов, который, по сути, становится похоронным бюро. Я надеюсь, что мы сможем хоть как-то изменить эту тенденцию в сегодняшней дискуссии, найти ответы на вопросы – есть ли возможности у Фонда гарантирования вкладов изменить ситуацию и банки, попадающие в него, пойдут не только ликвидацию. И есть ли другие варианты, способные изменить ситуацию в отношении клиентов банков к банковской системе и к ФГВФЛ.
Мы видим, что за последний год количество денег вкладчиков уменьшилось с 402,6 млрд до 390 млрд грн. При этом на 800 тысяч уменьшилось количество вкладчиков как таковых, а это не только те вкладчики, которые попали в Фонд и не хотят больше иметь отношения к банковской системе, но и их родственники, знакомые и так далее.
Вопрос достаточно сложный, поэтому, я надеюсь, мы сегодня сможем какие-то моменты того, что происходит в Фонде гарантирования вкладов, вам рассказать. К тому же, Василий Пасичник еще ни разу с момента своего назначения в Фонд не был перед камерами. Василий Васильевич, скажите, пожалуйста, в каком состоянии сейчас находится Фонда? Какая сейчас ситуация?
Василий Пасичник: Доброго дня, шановне товариство! Дуже дякую за таку можливість розповісти про діяльність Фонду. Часи, які переживає Фонд, надзвичайно важкі, такої ситуації в банківській системі ще не було. В той же час Фонд готовий до тих викликів, які висуваються на сьогоднішній день.
Цього року система гарантування вкладів України відзначила своє 16-річчя. За цей час накопичено багато досвіду і багато зроблено. В той же час всіх цікавить не історія, а сьогоднішній день: що представляє собою Фонд, які його можливості, які надії Фонд може подавати вкладникам, які розраховують на Фонд як на останню інстанцію.
Можу запевнити, що сьогодні Фонд спроможний виконати ті завдання, що поставленні перед ним законом по усім напрямкам. Зокрема, якщо говорити про фінансове забезпечення Фонду, тому що останнім часом це питання надзвичайно актуальне у засобах масової інформації, висловлюється невпевненість щодо того, чи спроможний Фонд виплатити кошти, гарантовані законодавством.
Фонд має належні ресурсі для того, щоб забезпечити виплати. Станом на сьогодні Фонд має кошти більше 6,5 мільярдів. В п’ятницю ми отримали підтримку від НБУ. Минулого тижня також прийнято рішення Кабінету міністрів про надання коштів Фонду у обсязі 10 мільярдів. Так що коштів Фонду на поточний рік для забезпечення всіх виплат достатньо. Більше того, ми готові виконувати навіть ті нормативи, які вимагає від нас законодавство.
Про банки, які у нас в роботі. Я хотів би сказати, що на сьогоднішній день ми маємо в роботі 20 банків, із них 9 банків ліквідується, 11 банків перебувають в стані тимчасової адміністрації. Протягом цього року ми виплатили за банків майже 10 мільярдів. За умови, що наша сумна врожайність не буде збільшуватись, і кількість банків не зросте. В той же час ви бачите, що ресурсів, які нам надані, цілком достатньо, щоб забезпечити виплати.
Останнім часом у нас поліпшилась координація з Національним банком, зокрема в частині роботи з банками на стадії проблемності. Нещодавно ми узгодили питання заходів, які необхідно здійснювати для того, щоб не допускати неплатоспроможності банків. Як на наш погляд, це перспективний напрямок і тут потрібно докладати максимально зусиль для того, щоб банки в стадії проблемності не переходили на стадію неплатоспроможності, щоб спільними зусиллями Фонду, НБУ і власників банку забезпечувалась рівновага у банківській діяльності.
Нещодавно ми надіслали свої додаткові пропозиції НБУ, ті заходи, що ми вважаємо необхідно здійснювати на стадії проблемності з тим, щоб не допускати неплатоспроможності цих банків.
На сьогоднішній день ви знаєте, що Фонд – це не тільки установа з роздачі страхових сум, а це установа, яка наділена повноваженнями, відповідно до закону, щодо виведення банків з ринку. Фонд має арсенал засобів для того, щоб вивести банки з ринку. У нас є п’ять способів. Це продаж банку стратегічному інвестору; створення двох типів перехідних банків; передача активів і зобов’язань банків із наступною ліквідацією; ліквідація з наступною передачею зобов’язань; ліквідація з виплатою страхових сум.
Станом на сьогодні ми спробували здійснити усі без вийняту заходи майже по всіх банках, за винятком тих, які вже не подають ніяких надій. В той же час, як вам відомо, нам не вдалося практично по жодному з цих банків здійснити заходи, передбаченні законом для того, щоб відновити їх діяльність. У нас проведений поки що один такий захід з передачі активів і зобов’язань по Промекономбанку. Ми передали застраховані зобов’язання Промекономбанка Фідобанку і також передали частину активів в рамках цієї акції.
Чому так відбувається? По-перше, на сьогоднішній день банки надходять в жалюгідному стані до Фонду і інвестиційна привабливість дуже і дуже незначна у таких банків. Якщо взяти баланс власних активів банків, які до нас надходять, і оціночну вартість активів, то різниця в рази. Нещодавно по одному з банків ми вже визначали способи реалізації активів (з тих банків, що у нас вже практично на фініші), то з’ясувалося, що при балансовій вартості активів більше 5 мільярдів, оціночна вартість в районі 90 мільйонів. Це не дає можливість належним чином працювати з цими банками і це одна із проблем.
Інша проблема – відсутність платоспроможних інвесторів. Як правило з’являються інвестори. Ми оголошуємо конкурс на залучення інвесторів, це можна відслідковувати на сайті Фонду. В той же час в більшості випадків з’являються інвестори тільки на придбання активів із зобов’язаннями. Якщо з’являються бажаючи придбати банки в цілому, вони можуть придбати перехідний банк, але в більшості випадків кошті не вистачає для того, щоб покрити ті проблеми, які існують в банку.
Ви знаєте, що для того, щоб банк запрацював в надзвичайно стислий термін необхідно добитися того, щоб банк відповідав вимогам законодавства. Нещодавно ми внесли поправки до закону і дещо пом’якшили цю позицію, тому інвестори, які матимуть намір придбати банк в цілому, або перехідний банк, вони будуть зобов’язані на відповідну дату забезпечити виконання лише нормативів капіталу і ліквідності.
Зараз по одному з банків ми плануємо створити перехідний банк і спробувати започаткувати тропу. В той же час ми намагаємося знайти оптимальне рішення для того, щоб коштів, які є у інвестора, вистачило для того, щоб здійснити цю операцію. І в подальшому ми будемо сподіватися, що будемо отримувати банки у більш привабливому інвестиційному вигляді для того, щоб можна було застосовувати ті заходи, які у нас на сьогоднішній день є.
Що стосується вкладників, які мають кошти, що перевищують застраховану суму в 200 тисяч гривень. Ви самі знаєте, що гарантована сума 200 тис. грн забезпечує абсолютну більшість по кількості вкладників. На сьогоднішній день ця сума покриває 99,3% від кількості вкладів. В той же час залишок вкладників у процентному відношенні володіє більш як половиною суми вкладів. І як на мене це істотна проблема в державі, тому що ці люди, які практично являються донорами банківської системи, вони володіють більш як половиною депозитів у банківській системі, не мають достатньо ефективних інструментів, які б давали їм можливість самотужки забезпечити свої інтереси і страхувати свої ризики, пов’язанні з розміщенням коштів. Це питання потрібно опрацювати, оскільки законодавець йде по тому шляху, що захищає лише вкладників, в яких незначні суми. Тим, у кого грошей набагато більше, залишається покладати надію лише на ефективність цих процедур.
Відносно ліквідаційних процедур. Хотів би звернути вашу увагу на те, що ми докладаємо всіх зусиль для того, щоб в нинішніх умовах максимально мобілізувати ті ресурси які можна – збільшити ліквідаційну масу з усіх джерел. Якщо взяти, наприклад, по банкам, які в нас, то активів цих банків було приблизно 70 мільярдів. Станом на сьогодні нами пред’явлено 2340 позовів на загальну суму в 24 мільярда гривень. Якщо нам вдасться виграти ці позови і дійти до кінця – це істотна сума. Крім того, у нас знаходиться більше 7000 виконавчих впроваджень на загальну суму більше 13 млрд грн.
Ми в ході здійснення нашої роботи по банкам, які у нас в роботі, здійснюємо дослідження тих явищ, які довели банк до такого стану. Відповідно до закону ми зобов’язанні виявляти угоди і договори, які є явно невигідними для такого банку, і ми вживаємо заходи для того, щоб оскаржити такі угоди. Крім того, якщо відповідні факти містять склад кримінального злочину, ми передаємо відповідні заяви до правоохоронних органів. На сьогоднішній день нами передано 152 такі заяви. На жаль на сьогоднішній день у нас, якщо я не помиляюсь, внесено до реєстру тільки близько 50 заяв, решта поки що в стані розгляду і до реєстру поки що не внесені, і впровадження поки що не здійснюються. Ми вже надіслали список дій генеральному прокурору з цього приводу, є реакція від прокурора, дані відповідні доручення слідчим підрозділам різних інституцій.
Руслан Черный: Александр, вы возглавляете программу Фонда и являетесь членом правления Национального банка. Насколько сейчас Нацбанк готов поддержать Фонд? Насколько вы видите ситуацию в Фонде критической, и стоит ли что-то в нем менять? Из того, что вы знаете, насколько денег Фонда сейчас хватает, и на что пойдут 6 миллиардов, которые готов перечислить НБУ?
Александр Писарук: Доброго ранку, шановні пане та панове. По-перше, відповідаючи на питання, хотілось би сказати, що немає ніяких проблем із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд як виконував, так і буде виконувати всі зобов’язання, які покладенні на нього законодавством. Не йде мова про нестачу коштів або те, що Фонду немає чим розрахуватися із вкладниками. Це не так. Є декілька джерел фінансування Фонду, зокрема звичайно кошти державного бюджету і кошти НБУ, яких на сьогоднішній день абсолютно достатньо, щоб покрити всі зобов’язання Фонду. На той рік немає сумнівів, що джерела абсолютно точно будуть визначені, тим більше, що, за нашими оцінками, навантаження на виплати Фонду наступного року буде менше, ніж на сьогоднішній день.
Ви знаєте, що я працюю першим заступником голови Національного банку і відповідаю за нагляд за банківською системою, тому хотів би чітко сказати, що ніякої системної кризи банківської системи в Україні немає. Як ви знаєте, є проблеми в економіці, які більшою мірою пов’язані з подіями на сході. Але немає системної кризи і системних проблем.
Все те, що ви бачите на сьогоднішній день, щодо 18 банків, які НБУ і Фонд гарантування виявив неплатоспроможними – це фактично відкладення проблем з минулого. Українська банківська система існує вже 24 роки і звичайно, що певна низка проблем накопичилась, особливо в останні роки, з останньої кризи 2008 року.
Звичайно, нам всім би хотілося вирішувати проблеми, як і всі країни, в 2010 році, але ми дочекалися до 2014-го. Ці проблеми треба вирішувати і ми робимо це у плановому режимі. Тобто переважна більшість банків, що визнані неплатоспроможними, вони не є системними банками. Але їх існування було економічно недоцільним, вони завдавали більше шкоди, ніж приносили вигоду. Ми думаємо, що той темп, який ми набрали в цьому році, не буде підтримуватися. У нас є певне розуміння цього питання.
Щоб ви чітко усвідомлювали: НБУ дійсно хоче очистити систему неплатоспроможних банків, але у нас немає завдання їх один за одним виводити з Фонду. Ми розуміємо, що визнання банку неплатоспроможним це крайні заходи, тому ми завжди намагаємося працювати з акціонерами і домовлятися про те, щоб вони вкладали в банки кошти, капіталізували банки і щоб банки нормально працювали. Тому що, в такому випадку всім краще – не тільки тим, хто гарантується законодавством в межах Фонду, а і решті, в тому числі юридичним особам.
Я вам скажу, що працюючи в НБУ два місяці, в мене було дуже багато розмов з власниками, і я хочу сказати, що є розуміння більшості власників, що банки треба підтримувати. Власники розуміють свою відповідальність і будуть намагатися знайти джерела коштів, щоб капіталізувати банки. І ми певні, тому що деякі питання, які є по деяким банкам, ми вирішим без того, щоб визнавати їх неплатоспроможними. Це дуже важливо. Я розумію, що 18 банків за рік, тому що попередники за свою історію не робили нічого, або майже нічого, це вражає, але це не є той природний темп. Тому немає ніякого сумніву в спроможності фінансування.
Руслан Черный: На самом деле, насколько я помню, когда вы были еще заместителем главы НБУ, вы активно принимали участие в разработке изменений в закон о Фонде и о передаче ему полномочий по контролю за банками, чтобы не допустить той ситуации, которую мы сейчас наблюдаем, кода 18 банков с временной администрацией, и они уходят на ликвидацию.
Тем не менее, когда Фонду были даны полномочия, то не видно эффективного результата. Я бы хотел задать вопрос банкирам: как сейчас Фонд проводит проверки, чтобы получить гарантии того, что банк еще не находится в плохой ситуации и нет необходимости принимать по нему какие-то меры, потому что, когда он попадает в Фонд, он уже неплатежеспособный.
Владимир Лавренчук: Доброго ранку! Треба сказати, що Фонд є інститутом, який в наших очах комерційних банків є серйозним контролером нашої діяльності. Ми звітуємо перед Фондом щомісяця про наші відносини із вкладниками, ми нараховуємо відповідні внески в Фонд, і тому як інвестори Фонду банки зацікавлені, щоб Фонд працював ефективно, щоб було менше витрат на проблемні банки. Власне все, що говорив пан Писарук і голова Фонду, очевидно, для нас дуже дотичне.
Банки під контролем Фонду, банки під контролем банківського нагляду, і ми ще є інвестори цього Фонду, тому є невипадковими учасники цього процесу. Окрім того, що ми учасники процесу, ми іноді виконуємо функції виплати вкладникам тих банків, які є неплатоспроможними. Скажімо, наш банк має досвід виплати трьом банкам: Базис, Тавріка, Брокбізнесбанк, і я скажу, що механізм, за яким працює Фонд, є абсолютно досконалим. Кошти, списки вкладників, суми – все, що поступає в наш банк для виплати вкладникам, ні в кого не викликає сумнівів, із точки зору неякісної інформації, що може викликати конфлікти з вкладниками.
Інформація дуже важлива. У випадку тієї чи іншої кризи реєстри вкладників ведуться банками, але контролюються Фондом. Все, що здійснюється, має дуже високу якість інформації. У нас ніколи не було конфлікту по нарахованих сумах, процентах, і все відбувалося дуже оперативно. Наскільки я пам’ятаю, практично на третій день ми починали виплати і кошти поступали повністю.
Дуже коротко по питанню. Ми зацікавлені в тому, щоб Фонд ефективно працював. Очевидно, те, що було сказано паном Писаруком про те, що на ранній стадії дуже важлива позиція інвесторів банку, який має проблеми, або близький до неплатоспроможності. Ця позиція має бути матеріалізована швидко і це є сигнал для всіх нас, що банк буде готовий.
Ми маємо досвід, коли криза 2008-2009 років призвела до того, що інвестори були в програмі контролю НБУ і дуже швидко були прийняті рішення переважною кількістю інвесторів довнести капітал, і, я думаю, для нас це той досвід, на який ми маємо спиратися. Якщо я можу поділитися побажаннями або рекомендаціями, то хочу сказати, що поведінка інвесторів має бути дуже швидкою. Тому що, якщо швидко не вкласти капітал, тоді виникають ті випадки, коли активи зникають. Тому такий досвід в індустрії є, поведінка інвесторів практично безальтернативна, тому що якщо не внести капітал, то тоді сценарій саме той, про який казав Василь Васильович, можна очікувати.
Руслан Черный: Я понимаю, что ваши инвесторы всегда заявляли о том, что готовы поддержать банк, и наверняка это все будет происходить. Евгения, я хотел бы задать вопрос: как вы считаете, насколько Фонд эффективно проверяет банки для недопущения неплатежеспособности?
Евгения Чемерис: По-перше, перевірка банків на недопущення неплатоспроможності це переважно функція нагляду НБУ, тому що до Фонду гарантування потрапляє клієнт вже на стадії реанімації, на останній стадії нездоров’я банку. Все ж таки основна функція цього нагляду в Національного банку. У нього є інструменти, НБУ зараз сам знаходиться в процесі реформування, в тому числі буде посилений нагляд, і я сподіваюсь, що буде дуже посилена система раннього реагування.
Що важливо для Фонду гарантування? Оцінити той кредитний портфель, з якого вони щось зможуть зібрати. Мене вразила цифра, яку зараз озвучив Василь Васильович, що в нього в одного банку 5 мільярдів активів, а насправді виявилось, що це всього-на-всього 90 мільйонів. Це страшні цифри. Це показує, що було маніпулювання, в тому числі маніпулювання активами банку з боку менеджменту. Якби менеджмент цього не знав, тоді це халатність, а якщо він знав, то тоді він діяв разом з власниками банку і вони повинні бути покарані.
І я дуже сподіваюсь, що ми скоро побачимо перші кримінальні справи, бо якщо не буде кримінальних справ по тих, хто маніпулює з кредитами, ми ніколи не дійдемо до захисту прав кредиторів. А якщо не будуть захищені права кредиторів, то не будуть захищені права вкладників, які є кредиторами банку. Тому дуже важлива така робота, яку мусить проводити Фонд, а ми всі банки можемо допомагати.
Я також хотіла б прокоментувати те, що сказав Володимир. Ми – комерційні банки – фундатори цього Фонду. Ми донори цього Фонду, ми ніколи, сподіваємося, що наші клієнти і сам банк не стане клієнтом Фонду гарантування. Але чому мене цікавить і хвилює проблема ефективності Фонду гарантування. Тому що, по-перше, ми вкладаємо свої гроші, і не маленькі. По-друге, Фонд гарантування це подушка безпеки і один з елементів, який викликає довіру вкладників. І тому є ще багато таких невеличких кроків, бо я завжди кажу, що потрібно робити невеличкі кроки, але їх повинно бути багато для того, щоб збільшити ефективність цієї роботи.
Я скажу непопулярну в Україні річ, але без цього неможливо працювати. Вклади в іноземній валюті. Зараз Фонд виступає таким собі хедж-фондом для вкладників в іноземній валюті. Це дуже яскраво проявилося у цьому році, тому що вклади на початку року вкладатися по курсу 8 гривень, далі курс доходить до 12, банки починають сипатися і Фонд гарантування мусить повертати ці валютні вклади по 12.
Голос из зала: Які по 12, що ви таке кажете? Повертають по 9,2. Ви цинічно брешете!
Евгения Чемерис: На момент, коли попадали до банку. Я кажу про вклади цього року, якщо були вкладені кошти десь у січні-лютому… Ми будемо мати те, що невигідно буде двом сторонам: банкам буде невигідно, оскільки вони будуть сплачувати за ці вклади внески, і не буде вигідно людям – тому що вони не будуть мати такої гарантії. Тоді ми потихеньку дійсно будемо лупати цю скелю з дедоларизації, яка для нас дуже важлива.
Руслан Черный: Интересная идея. Ваш банк пережил кризисы 98-го, 2008-го года и продолжаете трудиться… Ви кажете, що із боку менеджменту було маніпулювання інформацією, яку подавали в Фонд. Можливо треба об’єднати зусилля з правоохоронними органами і проводити перевірки в банках, які викликають якусь недовіру, щоб попередити ситуацію і попадання банку в Фонд, і держава не витрачала би кошти на такі банки?
Василий Пасичник: На мою думку немає потреби, щоб один орган підміняв функції іншого. У нас зараз існує така практика, що ми робимо зауваження з усіх питання, які тільки є, а стосовно своїх питань ми скромно замовчуємо. Кожен повинен належним чином виконувати свої функції, тоді все буде добре. Як я вам сказав, за результатами тих перевірок, які у нас є, ми надсилаємо відповідні звернення до правоохоронних органів.
Задача полягає у тому, щоб правоохоронні органи без зволікання, швидко і якісно здійснювали свої функції. Я казав, що ми надіслали більше 150 заяв, і якби правоохоронні органи спрацювали ефективно, це дало б нам шанс заявити цивільні позови в рамках кримінального провадження сумарними сумами близько 38 мільярдів – це дуже істотна сума. І джерела для наповнення цієї суми перебувають за межами балансу банків, це додатково до тих активів і того майна, які є в банків. Це серйозний ресурс, тут потрібно просто активізувати зусилля. І ми в цьому плані намагаємося знаходити контакт із правоохоронними органами, координувати свої дії – пишемо листи, зустрічаємось і намагаємось робити усе для того, щоб працювати більш ефективно.
Руслан Черный: Дякую. Олександре, яке ваше бачення, що потрібно змінити, щоб ситуація не погіршилась і ми не бачили 70 ліквідованих банків.
Александр Писарук: Я думаю, що я погоджусь з тими пропозиціями колег, що вже висловлені. По-перше, ми повинні покращити систему нарахування НБУ, вона працює, вона створена за міжнародними стандартами. Із цього боку ми повинні посилити відповідальність банків. Це перше. Друге – координація між Національним банком і Фондом гарантування. Василь Васильович правильно сказав, у нас на сьогоднішній день немає проблем співпраці між Фондом і НБУ з моменту, коли банк визначено проблемним.
Звичайно є резерви покращення. Я вважаю, що ми повинні навчитися створювати плани виводу банків з ринку не тоді, коли вони визначені неплатоспроможними, а до того. Тому що за час створення плану, чим ми з Василь Васильовичем займались півтора місяця, якість активів банка не покращується. Ідеальна ситуація для банків, якщо вони будуть виходити з ринку більш-менш неплатоспроможними, але з високою якістю хороших активів. Ми повинні відпрацьовувати план виводу банку з ринку, щоб він продовжував існувати після того, як ми передаємо його у Фонд. Я далекий від того, щоб уявити, що ми в Україні в цьому законодавчому полі зможемо реалізувати те, що США зробили з компанією General Motors, коли компанія пройшла через процедуру банкрутства і вийшла нормальною через декілька місяців. Я думаю, що це не буде легко зробити у нас, але ми будемо намагатися зробити такий варіант для покращення.
Вопрос из зала: А що стосовно банку «Форум», скажіть, будь ласка, на конкретному прикладі, що зроблено, щоб врятувати вкладників?
Александр Писарук: На сьогоднішній день банк «Форум» неплатоспроможний, і всі рахунки і вклади будуть залишені. Це перше. Не можна відкрутити час назад і подивитися що можна було б зробити. Можна сказати, що банк «Форум» – це один з тих банків, які були визнані неплатоспроможними, у яких якість активів була однією із найкращих. Це факт. Чесно кажучи, мені прикро, що так вийшло, але не можна повернути час назад. Всі зобов’язання Фонду вкладникам будуть виконані.
Руслан Черный: Дякую. Я хотів би задати питання банкірам. Дійсно з банком «Форум» є проблеми, наскільки я пам’ятаю там є декілька таких людей, які взяли кредити і не збираються їх повертати. Є проблеми у вкладників. І є декілька людей, які не збираються повертати гроші і НБУ не встиг виявити такі кредити як проблемні і вирішити це питання до, того як сталася проблема. Питання до банкірів: скажіть, будь ласка, яким чином можливо вивести банки з ринку? Поки що ми не бачимо, що Фонд зробив хоч перший приклад перехідного банку, але є проблема в тому, що інвестори не готові виплачувати цю суму для того, щоб врятувати банки, і потрібна якась перехідна модель. Яке ваше бачення?
Владимир Лавренчук: Я вважаю, що своєчасна реакція на управління банком, включаючи його закриття, з метою виплати всім вкладникам гарантованих вкладів є головною задачею. Я вважаю, що перспектива відновлення роботи проблемного банку є нульовою у випадку, якщо інвестор не згоден з цим. І тут немає третьої альтернативи, сказати що, ми будемо якимось чином мріяти, роботи щось разом. Щось робити – це нічого не робити, втрачати ті активи, які ще залишаються. Тому я переконаний в тому, що модель, яка зараз реалізується, є практичною безальтернативною.
Ми з 2009 року замаємося збором проблемних кредитів і таке інше. Ми всі багато говоримо і про корупцію, суди і непрозорі звітності у великій кількості. У нашого банку на піку проблеми було 12 тисяч судових процесів – незадоволеність і досить низка ефективність стягнень. Тому я би сказав, що покращення може прийти, але не скоро, і навіть якщо Фонд має найкращій аналітичний відділ, очікувати, що стягнення проблемних кредитів, хвороба яких напевно йде роками (більше 3-4 років), є дуже складно.
Проте на нараді з прем’єр-міністром і головою НБУ ми обговорили, що вважаємо, що ці активи втрачено не безнадійно. Якраз про те, що говорив пан Пасічник – спільна робота з органами контролю, прокуратури і інше може призвести до того, що ряд активів може бути повернений, і відновить кошти Фонду. Бо кошти Фонду – це державні кошти, і кошти Фонду – це і кошти, що вносять банки. І ми також несемо відповідальність за ефективне використання коштів.
Евгения Чемерис: Чудес не буває. І для того, щоб допомогти банку, який тоне, у нас є кілька варіантів. Перше: допомагає його акціонер і доносить кошти, чи знаходить собі у компанію іншого акціонера. Друге: це робиться за рахунок Фонду гарантування. А що таке Фонд гарантування? Це кошти банків і нас з вами, тому що частково це кошти держави, а це наші податки. Третій варіант, це те, що казав Сергій. Великі вкладники приймають участь, робиться або розстрочка цих депозитів, або їх переведення в облігації чи акції. В будь-якому випадку це розстрочка боргу. Четвертий варіант - рекапіталізація банку з боку держави. От четвертий варіант у нашій ситуації взагалі неприйнятний, тому що немає грошей. Знову ж таки, що таке рекапіталізація банків державою? Це знову наші з вами кошти: ми повинні сплатити більше податків, щоб комусь допомогти вирішити їх проблеми.
Тому я кажу, можливо треба застосовувати всі три техніки, що я казала: робота з акціонерами; Фонд гарантування для маленьких вкладів; робота з великими вкладниками; і четверте – робота з тими, хто взяв кредити. Вони повинні знати, що якщо вони взяли у банка гроші, який став клієнтом Фонду гарантування депозитів, вони повинні бути готові повернути свої борги можливо навіть раніше, ніж вказано в їхніх договорах. Якщо ми цього не зробимо, ми ніколи проблему не вирішимо.
Руслан Черный: Дякую. Ми бачимо, що акціонери банків, що підпали під Фонд, не збираються нічого робити. Ми бачимо Курченко, що був власником Брокбізнесбанку, Новінський не має коштів, щоб відновити діяльність банку «Форум». Сергій Геннадійович, до вас питання. Ви державний банк, ви намагались зробити займатися санацією як Брокбізнесбанку, так і банку «Форум», але не вийшло. Що потрібно зробити для того, щоб все ж таки санація відбулася, і для того, щоб банки все таки могли врятовувати інші установи?
Сергей Мамедов: Ми інспектували два банки – Брокбізнесбанк і «Форум» – щодо можливості приєднання цих банків. Головне питання в тому, що є проблеми з активами банку, тому виникла така проблема і люди не можуть отримати свої вклади. Для того, щоб банк працював, треба дати туди «живий» капітал і ці гроші повинні працювати. І діючого капіталу повинно бути більше, ніж проблемних активів, тоді цей банк може бути прибутковим і може поступово відпрацьовувати ці гроші.
Ми проводили рівні розрахунки і прийшли до того, що сума, яка повинна бути направлена в цей банк, досить велика. Акціонером Укргазбанку є держава, і вона вирішує куди спрямовувати ці гроші – чи на розвиток державної програми, чи на виплату компенсації по іншим банкам, чи на запуск фінансової установи – це нові активи.
Піднімали питання щодо захисту прав кредиторів. Я хочу сказати, що, на мій погляд, це одне із найголовніших питань, тому що зараз отримати кошти по тим кредитам, які не обслуговуються, майже неможливо. Суди, які проходять 3-5 рук, і ці гроші не повертаються до банку, і якщо вони не повертаються, то банк не може їх повернути. Я не помилюсь, якщо скажу, що якщо б були більш об’єктивні, швидкі інструменти, то Фонд отримував би гроші набагато швидше і багато банків могли б працювати. А якщо 38 мільярдів знаходиться зараз в позовах до різних організацій, то як ще може бути?
Руслан Черный: Як ви вважаєте, що потрібно зробити державі, Фонду, Національному банку для того, щоб інститут реанімації банків відбувся?
Сергей Мамедов: Я вважаю, що тут повинні бути декілька заходів. По-перше, банківська система повинна працювати прозоро. На сьогоднішній день ми бачимо політику НБУ, бачимо, що по кожній банківській установі повинна бути чітка інформація, хто є акціонером, який план роботи цієї банківської установи. Якщо Національний банк не розуміє нащо вона потрібна, то він не буде підтримувати цю банківську установу і тоді, скоріше за все, вона прийде до Фонду, тому що вона не може працювати. Це можуть бути шахрайські та інші операції. І коли буде прозорість, тоді інформація, яку отримує Національний банк, буде більш ефективною, можна буде вирішувати питання.
Друге. Я вважаю, що треба приймати рішення по Фонду гарантування, щоб було більше повноважень, щоб ті люди, які знаходяться в Фонді, колив вони заходять в банки, мали можливість приймати рішення щодо структури пасивів. На мій погляд це дуже важливо.
Третє – треба зробити такі умови, за яких банківські установи будуть працювати більш ефективно. Коли вони працюють більш ефективно, то не виникає проблем не тільки у банків, а і у їх вкладників. І якщо у нас будуть працювати суди, правоохоронні органи, продаж майна буде проходити не рік-два, а два-три місяці, то ці грошу підуть на кредитування і банки почнуть працювати.
Руслан Черный: Олександре, зараз Валерія Олексіївна казала, що до кінця року буде вирішено питання щодо оприлюднення власників всіх банків і якраз питання щодо зменшення можливості кредитування інсайдерів, дотримання економічних нормативів усе це до кінця року має бути вирішено. Скажіть, яким чином вирішуються ці питання і чи дочекаємося ми цього до кінця року?
Александр Писарук: До кінця року ми плануємо якнайменш отримати документи стосовно вкладників і контролерів банків, вивести декілька десятків банків з непрозорою власністю. Якщо ми не отримаємо інформацію, будуть застосовуватись суворі заходи впливу. У мене є всі підстави вважати що, якщо ми до кінця року отримаємо документи, а потім їх розглянемо, то питання стосовно непрозорої власності ми вирішимо. Це перше.
З інсайдерами ситуація трішки складніша, тому що тут є питання визначення інсайдерів, їх можна визначати по-різному. Друга проблема – відслідковування. Я можу сказати, що на сьогоднішній день Національний банк навчився відслідковувати реальні операції з інсайдерами. Це робиться по результатам комплексної перевірки банка – піднімаються всі контракти, документи, норми. Ми можемо це відслідковувати. У нас на сьогоднішній день по окремим банкам є інформація про реальні інсайдерські операції, які не зовсім відповідають цим звітностям. У такому випадку, якщо не буде працювати система, ми просто будемо розмовляти з акціонерами і керівництвом банку стосовно приведення реальних нормативів праці з інсайдерами відповідно до законодавства протягом певного часу. Я думаю, що це найкращій підхід до цього питання.
Руслан Черный: Наскільки я знаю, основні видачі більше 70 банків зараз якраз кредити інсайдерам. Це питання поки що не вирішено. Наскільки воно буде вирішено до кінця року – побачимо. Але у будь-якому випадку у мене питання до Василя Васильовича: наскільки НБУ обмінюється з вами інформацією щодо кредитування інсайдерів і наскільки ви наполягаєте на тому, щоб до цих банків застосовувались якісь міри для того, щоб він не попав до вас як на вивід з ринку? Я повторю питання щодо підвищення ваших повноважень.
Василий Пасичник: Як я вже сказав, в нас зараз із Нацбанком налагоджений обмін інформацією. І якщо на першому етапі співпраці були елементи, можливо, недовіри чи побоювання. Зараз ми можемо отримувати ту інформацію, якою володіє Національний банк, яка потрібна нам для виконання своїх функцій.
В той же час правильно сказано, що НБУ сам в повній мірі не володіє інформацією стосовно реальних власників банків, не дивлячись на те, що з самого початку в тій чи інший редакції, в тій чи іншій формі закон про банки та банківську діяльність містив поняття власника, потрібно було його лише належним чином застосовувати.
Ми повинні розуміти, що для того, щоб виявляти реальних власників банків, треба дуже багато складових. По-перше, потрібно дійсно бажання політичного уряду, щоб це робити. Потім треба, щоб Національний банк мав право на свою власну експертну думку. Тому що ми зіткнулися, що в справах, пов’язаних з тим самим Брокбізнесбанком, з проблемою доведення того, що такий-то власник є реальним власником цього банку. Оскільки по документах, які є в НБУ, які є в самому банку, це не випливає.
Нам доводиться аналізувати всі інтерв’ю, що давалися засобам масової інформації, нам довелося системно аналізувати внутрішні документи, які є в банку, щоб довести що така людина мала можливість впливати на прийняття рішень. Більше того, абсолютно контролювала їх прийняття. І це рано чи пізно треба було робити, тому що абсолютно вірно сказано – якби була реальна картина з власниками банків, то на ранніх підступах ми б мали сигнал того, що у банків є проблеми, тому що у зв’язку з цим інсайдерські нормативи в багатьох банках порушились ще набагато раніше.
Ми знаємо, що банк – це така цікава структура, яка дає можливість з власниками працювати. Як я вже неодноразово говорив, власник банку є другом і товаришем банку лише до того моменту, поки у нього самого не починаються проблеми. Якщо починаються проблеми, перше, чим він жертвує це банк, тому що в банку по нормативах тільки 10% його грошей, а то і цього немає. Тому у зв’язку з цим він легко може пожертвувати банком. Ми повинні надзвичайно уважно і ретельно займися власниками банків. Власниками банків мають бути винятково порядні, фінансово спроможні люди, не такі, які побудували собі якусь віртуальну фінансову піраміду і розказують, що вони мільярдери, а реально таких коштів не мають – схеми лише на паперах.
Ми не повинні допускати у банківську систему тих людей, які хоча б раз заплямували себе неналежним веденням банківського бізнесу, тому що невипадково в законі про банки і банківську діяльність є норма, яка говорить, що від посади повинен відсторонюватись не той керівник банку, стосовно якого є вирок, який вступив в законну силу, а стосовно якого є інформація про те, що щось робиться не так. Тому що ми знаємо, що для банків ділова репутація надзвичайно важлива, і люди не чекають, коли вирок вступить в законну силу, а забирають свої гроші на даний підсумок.
Тому ці питання надзвичайно важливі. Перше питання, як я вже сказав, це реальні власники, а інші питання – прозорість капіталізації банків. Ні для кого не є секретом, що капіталізація здійснюється не завжди так, як того вимагає закон. І 49 стаття закону про банки і банківську діяльність порушується банками неодноразово. До речі, вона передбачає заборону здійснення фінансування і, власне, капіталізацій. Дуже часто банки зловживають цим. І на сьогоднішній день я не знаю випадків, щоб банки були реально покарані за такий спосіб капіталізації. Якщо вирішити ці дві проблеми, це істотно дозволить забезпечити оздоровлення банківської системи.
Александр Писарук: Василь Васильович вже майже все сказав, але я хочу ще раз підкреслити, тому що це дуже важливо.
Це пріоритет Національного банку у випадку з банками і їх власниками. Перше – починаючи з прозорості структури власності. Друге – це рівень капіталізації і чистота капіталу, це важливо. І третє – це рівень операції з інсайдерами. Є і інші пріоритети, але ці є особливо важливими, тому що це найбільш високі ризики в системі.
Я вже сказав, що ми будемо працювати з цим, і ми вже активно працюємо. Я навіть скажу, що певні власники банків ніколи не чули таких розмов від НБУ стосовно реальних операцій інсайдерів, які ми проводимо на протязі останніх декількох місяців. Є розуміння, що це треба зменшувати і ми зробимо це, але на сьогоднішній день дуже важкі часи, що також вірно.
Я веду до того, що не можна сподіватися, що проблема підвищених операцій з інсайдерами, яка накопичувались роками і була чи не основною бізнес-моделлю деяких банків, може вирішитись швидко. Можна лише прагматично домовитися з акціонерами поступово, в певні періоди часу, привести такі операції відповідно до законодавства.
Руслан Черный: Дякую. Ми почали про те, що НБУ і Фонд гарантування вкладів повні рішучості вирішувати питання в цей складний для України час, тому ми можемо сподіватися, що ці люди націлені на вирішення цього питання, а не на те, як відбувалось раніше, коли замовчувалися питання і все сходило нанівець.
Зараз переходимо до питань і відповідей.
Представитель вкладчиков банка «Форум»: Я немного прокомментирую, есть момент. Первое – цифра 99%, которую вы назвали, охватывает лишь менее 50% вкладов, поэтому если взять еще и юридические лица, то это 20%, если я не ошибаюсь. Поэтому проблема вкладчиков намного шире. Второе – вы говорите, что выплачиваете 11 миллиардов плюс 9 миллиардов, в сумме 20 миллиардов. Это те деньги, которые должны были идти в реальные секторы экономики, они же тратятся с точки зрения государства неэффективно.
Теперь хотел прокомментировать, что нужно сделать. Я полностью согласен с тезисами про достоверность отчетности, эффективность судебной системы, но это все долгосрочная перспектива. Вопрос – что можно сделать быстро?
Первое. Это сделать так, чтобы срочные вклады нельзя было досрочно разрывать, либо же если досрочно разрывать, то со штрафными санкциями. Сейчас вопрос в том, что это уже должно быть, если вы хотите спасать банки, нельзя тянуть. У нас два органа, к которым имеют право обращаться с требованиями.
Второй вопрос касается международного опыта. Если сейчас нет покупателей, то в данном случае государство, как это делало США, Великобритания и большое количество стран, берет на себе временную функцию управляющего активами путем создания государственного переходного банка. Это тоже упущение.
Третий момент, который можно быстро сделать, и который будет стимулировать Фонд и НБУ работать куда эффективнее – это перекинуть Фонд с третьей в четвертую очередь. Если мы ликвидируем банк, мы свои деньги получаем, что после меня – меня не волнует. Только мы меняем очереди, Фонд сразу же начинает куда сильнее требовать выполнения функций по банковскому контролю и надзору.
И теперь в отношении банка «Форум». То, что говорят «нельзя вернуть время назад», мы не требуем этого, мы лишь требуем поменять процедуру ликвидации, ее способ, а на это как раз у Фонда и Нацбанка есть все основания, в том числе и у Александра Владимировича, как у главы наблюдательного совета Фонда.
Виктория Бойко, UBR: У меня вопрос к председателю Фонда гарантирования вкладов, а потом и ко всем банкирам. Фонд гарантирования получал деньги от международных структур, Национальный банк продлевает свои кредиты, которые предоставляются Фонду на три года. Можно озвучить суммы, которые Фонд получил вместе? И не получится ли так, что к моменту возврата этих сумм, в связи оттоком депозитов, который сейчас происходит, отчисления банков не покроют ту необходимую сумму, которая нужна будет через три года? Второе – не считаете ли, что нужно сделать как в Беларуси: ввести 100% гарантию на все депозиты, но единственное, что на гривны, а тогда уже в валюте можно снимать гарантии на депозиты?
Василий Пасичник: Запитання актуальне та цікаве. Зразу скажу, щоб не було жодних ілюзій: від міжнародних фінансових організацій ми нічого не отримували. Це просто незнання інформації стосовно програми Світового банку. Кошти він дав не Фонду, просто відповідно до цієї програми Фонд, Нацбанк та інші державні інституції повинні були здійснити цілий ряд заходів для того, щоб забезпечити підвищену спроможність Фонду. У зв’язку з цим в рамках цієї програми вносять поправки до законодавства, нормативних актів, приймались відповідні нормативи Кабінету міністрів і Національного банку.
Коштів, по яким вже прийнято рішення НБУ і уряду, буде достатньо для того, щоб ми могли забезпечити стабільність. Зокрема по Кабінету міністрів ми отримаємо більш як 10 мільярдів, по НБУ, відповідно до тих нормативних документів які є, ми маємо можливість отримати майже 7,3 мільярдів коштів.
Виктория Бойко: А чем вы будете возвращать через три года, если будет отток депозитов, и у банков будет меньше отчислений в ваш Фонд?
Василий Пасичник: У нас є можливість цей процес продовжувати тривалий час. Ми можемо робити розстрочки по поверненню цих коштів, можемо реструктуризовувати свої зобов’язання. У кінцевому підсумку закон передбачає у разі, якщо ми не спроможні обслуговувати кредити, ми можемо звернутися до уряду, щоб він виділяв нам не цінні папери, як зараз, а просто докапіталізував Фонд коштами. Інших механізмів не існує.
Крім того ми плануємо вдосконалювати нашу систему диференційованих внесків до Фонду. Тобто на сьогоднішній день ви знаєте три показники закладаються в розрахунок цього внеску, а ми додамо ще один показник, який буде пов’язаний с капіталом, і з тим, щоб збільшити наповнюваність Фонду за рахунок регулярних внесків своїх членів.
Крім того Фонд відповідно до закону має право запровадити спеціальний збір для повернення коштів, які були позичені. Тобто ми можемо, крім того, що банки щороку сплачують, ще раз обкласти банки даниною з тим, щоб вони заплатили до Фонду. В той час ми дуже обережно і насторожено ставимося до розмірковувань де більше або менш ризиковано збільшувати кошти. Тому завжди система гарантування передбачає неповне покриття з метою стимулювання самостійного гарантування вкладів.
Александр Писарук: В Фонд гарантирования по программе Мирового банка поступили государственные средства, и НБУ их получил, это ясно. Второе – об оттоке, который мы еще наблюдаем на сегодняшний день, не будет речи, тем более у нас одновременно прекратился отток вкладов. Мы ожидаем это в течение ближайших недель или как минимум до конца года.
Третье – процент отчисления банков в Фонд гарантирования очень мал. Мы приняли решение не заставлять выплачивать специальный сбор только потому, что 2014 год это очень тяжелый для всех. Начиная со следующего года, будет повышение взносов в Фонд, а сегодня пока такой выход.
Четвертое – реализация проблемных активов проблемных банков, о которых так много говорил Сергей, это один из важных источников в будущем для выплаты вкладчикам. На сегодняшний день поступления малы, но они не будут такими малыми всю жизнь, и мы вместе с Фондом сейчас активно работаем над улучшением качества работ по продаже активов.
И последнее – гарантия правительства на все вклады в местной валюте это известная в мире кризисная мера, она применялась в некоторых государствах в момент пика кризисов. Я думаю, что на сегодняшний день говорить о необходимости таких мер нецелесообразно, нет никакого смысла. Потому что на сегодня у нас нет системного кризиса. Повторяю свою мысль – у нас нет системного кризиса. Есть отток депозитов, но, ни его темп, ни тенденция никак не позволяет быть системному кризису. Такая мера есть, и она может быть рассмотрена, в крайнем случае, но мы совсем далеко от этого.
Владимир Лавренчук: Це дуже вірне запитання, щодо внесків в Фонд. Звертаю вашу увагу, що Фонд виплачує не тільки вклади, але і проценти, і це надринкові проценти, і ми це бачимо. Тому очевидно, що має бути диференціація тих, хто вже знаходиться в ризикованій зоні, тих, хто нараховує ці неймовірно високі проценти. І я думаю, від цього буде більше користі, ніж питання гарантії вкладів гривня/долар.
Олена, канал «24»: У мене питання до пана Писарука. Виправте мене, якщо помилюсь. 18 банків з початку року відправили на ліквідацію – скільки банків можливо до кінця року так само «прогорять»? Якщо ви назвете цифру, то чому, які причини? І що робити тим людям, чий вклад понад 200 000 грн? Не зберігати заощадження, тобто не фінансувати економіку, чи тримати ці гроші під подушками, чи вдаватись до махінацій, чи подарувати суму вище 200 000 «прогорівшому» банку?
Александр Писарук: Якщо ви дозволите, я не буду називати цифру, тому що не маю права цього робити, та це не допоможе. Одне можу сказати.
У Національного банку звичайно немає ніяких планів по виводу з ринку певної кількості банків. Я читав в пресі, що це буде 50 банків – це дурниці. Є певні банки, з якими ми працюємо, а працюємо саме з керівництвом і акціонерами, щоб забезпечити фінансування і до капіталізацію банків. Тому ми сподіваємося, що ці банки не потрібно буде ліквідувати. Якщо декілька банків до кінця року вмруть, це не будуть системні банки.
Стосовно того, де тримати гроші. Як вже було сказано, з вкладників ніхто не знімав відповідальність стосовно своїх ризиків. Якщо люди вважають, що можна дуже великі суми вкласти в маленькі банки з сумнівною репутацією.
Олена, Канал 24: «Форум» був не маленьким банком.
Александр Писарук: Так. Але ще раз кажу, всім треба думати стосовно вкладів – і нам, і вам. Якщо є великі вклади більше 200 000 гривень, я не буду називати банки, але в Україні повно надійних банків і ви їх всі знаєте. Якщо хочете заробляти надмірно високі проценти, то ви повинні розуміти, що є ризик – це ваша відповідальність.
Вопрос из зала: У меня вопрос к Василию Васильевичу. Известно, что вам предлагали написать заявление на увольнение. Готовы и вы это сделать? Какие кандидатуры рассматриваются на замещение должности директора Фонда?
Александр Писарук: Во-первых, Василий Васильевич мне очень нравится, как человек он мне очень импонирует лет 15, если не больше, поэтому у меня лично к нему нет никаких претензий.
У НБУ нет конкретных претензий к Василию Васильевичу. Я бы тоже не хотел говорить о смене руководства. На сегодняшний день Василий Васильевич возглавляет Фонд. Фонд выполняет свои функции очень хорошо, четко в плане выплат вкладчикам. Это достижение Фонда.
Есть идеи для улучшения работы в плане формулирования выплат вкладов банкам, их реализацией, продажей активов, но над этим мы работает.
Газета «Взаємодопомога», Володимир: У мене одне питання до Фонду гарантування вкладів, а друге до Нацбанку.
Скажіть, будь ласка, яким чином захищаються ці 200 000, які ви маєте виплатити від інфляції?
Яким чином ви змінили законодавство? Зараз ви заявили, що людина має робити вклади тільки у надійні банки, але всі банки мають ліцензію і за неї відповідає регулятор, і я вам зачитаю Цивільний кодекс України стаття 11.73: «Шкоду, яку завдано фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АРК і т.д. відшкодовуються державою, незалежно від вини цих органів». Тому надійність банків визначається не тільки наявністю ліцензії, або зупиненням діяльності. Я вважаю, що ваша заява не те що недоречна, вона незрозуміла взагалі. Це я кажу як вкладник банку «Форум» и «Надра».
Ви знаєте, що всі банки мають багато накопичувальних програм, але тільки депозити і тільки до 200 000 гарантуються Фондом гарантування вкладників. Всі інші депозити кудись діваються. Крім того, є ще фізичні особи, які є не вкладниками, а клієнтами банку «Надра». Ми зараз працюємо, до нас звернулися студенти і викладачі …
Похожие материалы (по тегу)
ТОП-новости
