Декілька років тому для більшості банків звітування перед громадськістю фактично обмежувалося щорічними звітами про своє фінансове становище. В них можна побачити результати роботи: чи був прибуток за цей період; де банк залучає кошти – у фізичних осіб, компаній або в інших банках; куди вкладає – кредитує великі компанії чи дає позики на «чайники»; чи достатнім є капітал. Така інформація, як правило, є досить повною, а за умови добросовісно виконаної роботи аудиторами – ще й достовірною, щоб на її основі скласти враження про становище банку та перспективи його подальшої роботи. Проблема в тому, що в сучасному динамічному світі за рік може багато чого змінитись.

Пізніше Нацбанк підвищив вимоги до частоти публікації таких звітів до одного разу на три місяці (хоча й у більш стислому форматі). Такої інформації є більш ніж достатньо для країн, де банківські системи не знаходяться в зоні турбулентності та, відповідно, існує набагато більша довіра до фінансових установ.

Щоб більш точно оцінити ситуацію в конкретному банку, варто дивитися на щомісячні показники, які є набагато деталізованішими. Проаналізувавши ці цифри, фахівцю стає зрозуміло, яка динаміка депозитів: несуть вкладники кошти в банк, або, навпаки, тікають з нього; чи багато в банку ліквідності для розрахунків з клієнтами: лише в гривні чи у валюті теж, а також маса інших показників.

Читайте: Тимур Хромаев рассказал, что будет с криптовалютами в Украине

Як це не парадоксально звучить, але в цьому плані для нас хорошим прикладом був центральний банк РФ, де така практика існує вже більш як десятиліття. Це в жодному випадку не вберегло тамтешні банки від масових банкрутств, яких за цей період було достатньо. Але, наприклад, у нещодавно націоналізованому банку «Откритіє» декілька місяців було видно, як стрімко утікали депозити. І така інформація була загальнодоступною: на основі офіційних даних аналітики обраховували динаміку коштів клієнтів, а журналісти повідомляли про це громадськість. Ця інформація не була лише привілеєм інсайдерів і не розповсюджувалася через неперевірені та перекручені чутки.

Що можна буде тепер побачити такого, чого не було видно раніше?

Обсяги готівки – гривневої та валютної. Така інформація була б особливо актуальною в гострий період кризи – на початку 2015 року, коли багато банків не могли розрахуватися з вкладниками, посилаючись на відсутність готівки у відділеннях. Також цікаво буде подивитись на (незвично великі) обороти готівки в окремих банках.

Вкладення в ОВДП та депозитні сертифікати. Хто з банків та в яких обсягах вкладається в ці інструменти та торгує ними. На мою думку, це дозволить розвінчати деякі міфи про ці інструменти та сприяло б їх популяризації серед широкого загалу. Чомусь багато хто вважає, що в ОВДП вкладаються виключно держбанки, іншим це не цікаво. Звичайно, через гігантську докапіталізацію держбанки – лідери за обсягом державних цінних паперів. Але досить значні інвестиції в цей інструмент здійснюють як західні банки (Райффайзен Банк Аваль, Сітібанк, Креді Агріколь Банк), так і вітчизняні установи з приватним капіталом (ПУМБ, Універсал Банк).

Рефінансування. Зникне потреба у публікації Нацбанком інформації про банки, яким надані кредити на термін від 90 днів. Аналізуючи місячні дані, можна буде побачити хто отримував кошти, коли та на яких умовах. Для Нацбанку це не найприємніший момент, оскільки можна буде побачити, в тому числі, й операції з банками з російським капіталом, які мають доступ до цих інструментів монетарної політики на рівні з іншими.

А також можна побачити чимало інших нюансів, притаманних тому чи іншому банку, як от точну суму конфіскованих коштів «Сім’ї», що зберігаються на рахунку Державного казначейства. Ці кошти, що знаходилися в Ощадбанку, в квітні 2017 року були конфісковані в нерезидентів на користь держави й переведені на рахунок Держказначейства в цьому ж банку. Свого часу спостерігалося нерозуміння даної операції: чи дійсно була конфіскована валюта, чи вже є витраченими ці кошти. Натомість, подивившись на детальну статистику стосовно Ощадбанку в графі «2513 П Кошти Державного казначейства України», користувач зможе побачити певну суму й пересвідчитись, скільки коштів вже було витрачено на даний момент. В кожного банку є якісь свої індикатори, пов’язані з особливостями його роботи.

Публікація більшого обсягу даних не означає, що банки миттєво стали надійнішими, але ми тепер однозначно знатимемо про них більше.

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в Viber, Twitter и Facebook.