– Минулого тижня СК «Граве Україна страхування життя» опинилася в епіцентрі скандалу: її представник намагався дати хабар уповноваженій особі Фонду, щоб повернути депозит, хоча компанія виграла всі суди і вважає, що має права на ці кошти. Два недержавних пенсійних фонди також виграли суди і намагаються стягнути кошти з Фонду. Чи збирається Фонд виконувати ці рішення суддів?

– Фонд не може не виконати рішення суду. Але є декілька моментів. Насамперед, треба проводити фінансовий лікбез серед суддів. Практика показала, що судді не зовсім розуміють, що таке банк і які принципи роботи банку при залученні коштів. Проблем нам додали і зміни до закону про систему гарантування вкладів. Згідно з ч. 5 ст. 50 в редакції 2014 року, активи НПФ (крім депозитів), зберігачем яких є банк, не включаються до ліквідаційної маси такого банку. Повернення таких активів здійснюється відповідно до закону про недержавне пенсійне забезпечення. Якщо слово «активи» замінити на юридичне слово «майно», бо в Цивільному кодексі взагалі немає поняття «активи», то виходить, що «майно НПФ (крім депозитів)… не включається до ліквідаційної маси такого банку». Але будь-яке небанківське майно не включається до ліквідмаси. Це стосується не тільки НПФ. Банк в стадії ліквідації зобов’язаний повернути все майно, яке йому не належить. Наприклад, якщо написано, що власником цінних паперів є НПФ, але ці папери знаходяться на зберіганні в банку, то банк повертає це майно. Або якщо банк орендує приміщення, то він його обов’язково поверне. Майно в сейфах також повертається власникам.

По суті кошти на рахунках фізичних та юридичних осіб також не є майном банку і не включаються до активів банку. Система гарантування вкладів гарантує повернення коштів вкладникам, а поняття «вкладник» розшифровується в нашому профільному законі. Мене дивує, як учасники НПФ або страхувальники СК потрапили під визначення «вкладника», якому гарантується повернення сум до 200 тис. грн. В одному рішенні суду навіть написали: страхувальник-вкладник, учасники НПФ – це також вкладники, оскільки їхні кошти акумулювалися в СК і НПФ та розміщувалися в банках. Але ніхто не враховує, що СК або НПФ як юрособи розмістили ці кошти в банках. Більше того, суди вимагають від нас повернути кошти не вкладникам, а юрособі. Ніде в законах немає, що ми виплачуємо гарантовані суми юрособам. Ніхто не знає, що «Граве», наприклад, зробить з цими грошима, оскільки страховий випадок не наступив.

– І все ж таки, що робить Фонд, коли отримує такі судові рішення?

– Ми намагаємося виконати рішення суду. Але проблема в тому, що згідно з рішенням суду, Фонду потрібно «повернути» активи НПФ. Проте ми мусимо спочатку знайти це майно. Кошти на коррахунку банку чи уповноваженої особи Фонду – це не кошти НПФ чи СК. Це кошти банку, які за процедурою ліквідації розподіляються виключно в порядку черговості. Кошти на рахунку не мають індивідуальних ознак. Забезпеченим кредиторам кошти не просто перераховуються з коррахунку чи з рахунку ліквідатора банку. Вони з’являються там після продажу майна, яке є в заставі. В результаті ми не можемо виконати рішення суду, бо не можемо знайти це майно, яке належить НПФ. Тут шлях один: або ти забезпечений кредитор і отримуєш кошти від продажу своєї застави, або ти стаєш в чергу.

– Ви зверталися до судів за роз’ясненнями?

– Звичайно, ми просимо в суддів, які ухвалювали рішення на користь НПФ чи СК, роз’яснення, як виконувати це рішення, де знайти це майно. Відповіді по суті немає.

В нас є також інші питання: іноді ухвалені судами рішення, м’яко кажучи, суперечать законам, так чому страхова компанія, яка виграла суд, наймає колекторську компанію для повернення цих коштів? Уся корупція починається з нормативних актів. Уся невизначеність – це початок корупції. Гадаю, що суди кажуть на чорне – біле. Називають страхувальників вкладниками. Ми звернулися до Вищої ради правосуддя щодо шести суддів, які ухвалювали рішення з апеляції та касації за «Граве», з проханням провести розслідування. Незважаючи на те що зазвичай провадження не приймають щодо суддів, чиї рішення вже набули чинності, справи проти цих суддів вже відкрито і буде розслідування. Це певний успіх. Перший крок.

– Якщо до суддів все ж таки будуть певні санкції, чи буде можливість у Фонду ініціювати перегляд справ, які ви вважаєте неправомірними?

– В принципі, ми можемо ставити такі питання. Але треба чекати рішення. Проблема в тому, що Верховний суд відмовляє нам у перегляді справ, бо ми не можемо знайти суперечливу практику. Але я вважаю, що протилежних рішень не може бути взагалі. Це все одно, що суд сказав би, що сонце сходить на заході, і нам важко буде звернутися до Верховного суду з суперечливою практикою. Бо немає рішення суду, яке б доводило, що сонце встає на сході.

– Як убезпечити Фонд від подібних позовів у майбутньому?

– Я вважаю, що пенсійні внески мають бути гарантовані та захищені. Але тут питання черговості: хто повинен бути першим? Якби за законом НПФ були в першій черзі, це був би захист активів. Друге питання: чому НПФ та СК розмістили кошти саме в цих банках? Наприклад, серед позивачів є НПФ Укрексімбанку: він втратив кошти в Дельта банку та Реал банку. Чому НПФ державного банку тримав кошти в приватних банках, в одному з яких – Реал Банку – проблеми були давно? Чому він не розмістив кошти в Ощадбанку? Або не вклав в ОВДП? Ці фонди вели ризикову діяльність. Але НПФ – це консервативні фонди, які повинні зберегти накопичення і як мінімум захистити їх від інфляції. У НПФ немає мети заробити прибуток. Для цього є інші, більш ризикові інструменти. В НПФ, СК є ризик-менеджери. Чому вони так ризикують?

На мою думку, жорсткіше треба регламентувати розміщення депозитів для НПФ і СК. Вони мають бути дуже консервативними. Тут не питання прибутку, а питання збереження.

– Чи є ще аналогічні судові рішення, в яких компанії намагаються повернути кошти, аргументуючи це тим, що кошти належать фізособам?

– Так, в нас 10 таких справ, одна – щодо компанії зі страхування життя «Граве Україна страхування життя», інші 9 – це НПФ. Загальна сума позовних вимог – 65,9 млн грн.

– Кредитні спілки (КС) чи страхові компанії, які не займаються страхуванням життя, такі позови подавали?

– Поки що таких випадків немає. Але вважаю, що такі рішення судів, що ми маємо зараз, провокують інші установи, в першу чергу КС, подавати позови. Більше того, у кредитних спілок, згідно із законом, також є вкладники, то за логікою наших суддів у спілок ще більше шансів отримати кошти. Що цікаво, суд не враховує ще й той фактор, що установи, чиї вкладники підпадають під закон про гарантування вкладів, сплачують регулярні внески. Ані НПФ, ані СК, ані КС, ані інші небанківські фінансові установи таких внесків не платять. Ми не відшкодовуємо всім, хто називає себе вкладниками. Судді перевищили повноваження та взяли на себе роль законодавців. В нас є Банк Михайлівський: депутати ухвалили закон, яким певне коло осіб – невкладників банку назвали вкладниками банку. Це питання врегулювали на рівні закону. Але у випадку з СК та НПФ виходить, що суди й ті, хто звертався з позовом, вирішити зробити те саме, але не через закон, а через суд. Я вважаю це порушенням конституційних норм розподілу гілок влади.

– Це не єдина проблема Фонду. Скільки банків в судах оскаржують своє виведення з ринку?

– 25 банків, за 11 з яких вже набули чинності рішення судів про визнання неправомірними рішень НБУ про неплатоспроможність чи рішень Фонду про ліквідацію. Велика проблема полягає в тому, що такі рішення породжують правові наслідки, яких не вимагав позивач і які навіть не були предметом розгляду. Поясню. Ніхто з позивачів не просив припинити ліквідацію банку або заборонити продаж його активів. Позивач просить, наприклад, повернути банку ліцензію. Але правові наслідки ухвалених судами рішень фактично зупиняють ліквідацію і взагалі виводять банки з правового поля. В результаті ні НБУ, ні Фонд не контролює активи цих банків.

– У Фонду є можливість ініціювати перегляд рішень касаційної інстанції?

– Так. Більше того, щодо банку «Союз» Верховний суд вже скасував рішення касаційної інстанції на користь акціонера і відправив справу на перегляд до першої інстанції. Це перше таке рішення суду. Але з банком «Союз» склалася дуже дивна ситуація. Його Нацбанк двічі виводив з ринку. І рішення Верховного суду стосується лише першого кола виведення банку з ринку. Рішення за другим колом винесено на користь акціонера. Тому ми досі не можемо отримати доступ до банку. І це є проблемою. Ми не знаємо, що робиться з активами. Рішення суду завдало шкоди всім кредиторам, які мають право на отримання коштів від банку.

– Проте в більшості банків у вас є доступ до активів?

– Поки що так. Але акціонери на підставі рішень про визнання неправомірним виведення банку з ринку йдуть до державного реєстратора і міняють уповноважену особу Фонду на свого голову правління. Фактично нас позбавляють управління банком. Звичайно, ми судимося з державними реєстраторами, але якщо в державному реєстрі з'являється інша особа, то підпис нашого уповноваженого стає нелегітимним і вся подальша ліквідація банку зупиняється. Хоча законом не передбачено, що банк в стадії ліквідації за рішенням суду раптом перестає бути в ліквідації. Банк залишається поза правовим колом: ліквідації немає, ліцензії немає, що відбувається з активами – незрозуміло. Ми не можемо виставляти на продаж такі активи: в будь-який момент такий кредитори, акціонери чи просто пов'язані особи можуть оскаржити ці угоди. Також, як ми бачимо, власники зазвичай взагалі не мають наміру повернути ліцензію та працювати далі на банківському ринку. Вони не їдуть в НБУ. В нас є великі підозри, що їхня мета – повернути собі контроль над активами.

– А також «відбілити» репутацію та уникнути переслідувань за доведення банку до неплатоспроможності?

– Фактично так.

– Який об'єм активів банків, які оскаржують своє виведення з ринку і за якими рішення судів вже набули чинності?

– Що стосується 11 банків, які виграли суди, то тут важливо пам’ятати, що Фонд виплатив їхнім вкладникам понад 10 млрд грн гарантованого відшкодування. Ми у Верховному суді завжди наголошуємо на можливих негативних наслідках: втратах, які принесуть ці рішення судів державі та кредиторам банків (юридичним і фізичним особам). Скажімо, Укрінбанк винен Фонду 1,76 млрд грн. Він взагалі перетворився на небанківську установу. І в Нацбанку немає підстав виконати рішення суду, в якому написано, що НБУ має повернути ліцензію Укрінбанку. Цього банку немає! Є компанія «Укрінком». А як видати банківську ліцензію небанківській установі?

– За іншими банками, окрім «Союзу», ви будете ініціювати перегляд рішень у Верховному суді?

– Так, на 5 вересня заплановано розгляд справ за Укрінбанком і банком «Капітал». Ці звернення вже півроку знаходяться у Верховному суді. Розгляд справ постійно відкладається або переноситься. Це теж нас не дуже тішить. Що за цей час робиться з активами? Вони знецінюються та розкрадаються.

– Як можуть розвиватися події, якщо Верховний суд ухвалить рішення на вашу користь?

– Поки що важко сказати. Ми бачимо, що Верховний суд не розглядає справу по суті, а направляє її на повторний перегляд до першої інстанції. Треба чекати на подальші рішення. Фонд може діяти лише правовими методами. Ми також ставили питання про законодавче врегулювання спірних питань.

– Які ініціативи ви просуваєте?

– Ми пропонуємо на законодавчому рівні закріпити, що в результаті скасування рішення НБУ про неплатоспроможність або ліквідацію сама процедура ліквідації банку не зупиняється. Ця норма нам би дуже допомогла. Нехай сторони в суді розбираються, як виконувати рішення суду, а процес ліквідації банку, продаж активів і розрахунку з кредиторами продовжувався б. Не можна втрачати активи у зв'язку з рішеннями судів.

– Що відбувається з активами банків, за якими рішення про скасування неплатоспроможності або ліквідації набуло чинності, та з тимиустановами, за якими триває розгляд справ? Ви ці активи продаєте?

– Там, де рішення суду набуло чинності, ми втрачаємо контроль над активами. Там, де ми зберегли контроль, активи продавати можна. Адже суд не заборонив нам їх продавати. Про таку ситуацію важко сказати, що вона «під контролем»: за рішенням суду нашого ліквідатора у будь-який момент можуть усунути шляхом внесення змін до державного реєстру. Такі продажі несуть великі ризики для потенційних інвесторів – покупців активів, що не сприяє продажу за найвищою ціною.

– Виходить, що активи цих банків не продаватимуться?

– За кожним банком треба дивитися окремо. За деякими ухвалені рішення про призупинення продажів. Це ті ж Укрінбанк, «Союз», КСГ Банк, Банк «Велес» та низка інших.

– Коли позивачі оскаржують легітимність виведення банку з ринку, вони намагаються скасувати рішення уповноваженої особо про нікчемність тих чи інших угод? Наведу приклад. Нещодавно в ЗМІ з'явилася новина про компанію «Київхліб», яка стверджує, що з банком «Хрещатик» вона розрахувалася за кредитами і нічого не винна. Як я розумію, це був саме взаємозалік напередодні впровадження тимчасової адміністрації, а адміністратор визнав ці операції нікчемними.

– Якщо власники банку в державному реєстрі змінюють нашого уповноваженого на іншого керівника, то їм навіть не потрібно нічого оскаржувати. Компанія «Київхліб» мала кредит в банку «Хрещатик». І що вони зробили? Інші компанії, які мали поточні або депозитні рахунки, перерахували «Київхлібу» свої кошти у вигляді фінансової допомоги. Але чому вони вирішили так зробити? Бо за фактом банк був неплатоспроможним ще до того, як відповідне рішення ухвалив НБУ, і ці компанії не могли зняти свої кошти. Їх просто не було на рахунку в банку. В результаті вони «повітрям» погасили реальний кредит. Суди керуються виключно Цивільним кодексом, незважаючи на те, що є закон про систему гарантування вкладів, де прописана черговість кредиторів. А своїми рішеннями суди змінюють цю черговість. Мета цих компаній – не потрапити в сьому чергу, яка майже ніколи не повертається.

– За «Хрещатиком» у вас є можливість подати до Верховного суду?

– Є, ми будемо використовувати всі інструменти для нашого захисту.

– Скільки у Фонду взагалі справ у судах?

– Понад 77 тис. справ та близько 100 тис. виконавчих проваджень.

– Яку кількість справ Фонд виграє?

– Переважну більшість. Але там, де в нас є програні суди, йдеться про великі суми.

– Якщо подивитися на загальні судові справи Фонду, які з них найболючіші?

– На поверхні лежать питання легітимності виведення банків з ринку та справи, пов'язані з виплатою коштів страховим компаніям та НПФ. Фактично це «розбазарювання» коштів Фонду. Серед інших питань: виведення коштів з банку шляхом взаємозаліків, коли за кілька днів до виведення банку з ринку укладаються угоди, які направлені на зменшення ліквідаційної маси.

– Як просувається розгляд в Конституційному суді справи про визнання неконституційною діючої системи гарантування вкладів?

– Поки що ніяк. Судді «пішли до дорадчої кімнати і досі не вийшли звідти». У цій справі вже порушені терміни. Але ініціювання цієї справи – це зацікавленість певних осіб, які мали кошти в банках і потрапляли до четвертої черги кредиторів. Їх цікавила не неконституційність цього закону взагалі, вони просто хотіли змінити черговість кредиторів: аби четверта черга опинилася перед третьою, тобто перед вимогами Фонду до неплатоспроможного банку.

– Ця норма існувала до 2012 року. Тобто вони хочуть повернути її?

– Так. Але ця норма діяла лише короткий проміжок часу. Чому ми маємо повертатися саме до неї? До цього більший проміжок часу існувала інша норма з іншою черговістю. Давайте повернемо її. За весь час існування системи гарантування існували різні черги. До якої саме повернутися? Тим паче, варто зважати на те, що згідно з міжнародними стандартами «Основні принципи ефективних систем страхування» (затвердженими Міжнародною асоціацією страховиків депозитів та Базельським комітетом з банківського нагляду) та директивою ЄС № 2014/59/ЄС, фонди гарантування вкладів мають пріоритетне право на задоволення своїх вимог, оскільки фонд визнається кредитором у порядку суброгації.

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в Viber, Twitter и Facebook.