Історія одного збитку

Історія одного збитку

Расследования: Розслідування: Історія одного збитку

Чому Родовід Банк так і не зміг відновити свою роботу

 

За п'ять років, що минули з моменту націоналізації Родовід Банку, йому не вдалося ні відновити свою повноцінну роботу, ні стати першою в Україні ефективною санаційною установою. FinMaidan розбирався з тим, чим викликана хронічна збитковість Родоводу, хто у цьому винен, чому НБУ невигідна ліквідація Родоводу, а також яку роль в проблемах банку зіграли Дмитро Фірташ і чиновники Нацбанку.

Зусилля декількох урядів щодо створення в Україні санаційного банку, який міг би займатися проблемними активами інших кредитних установ, виявилися провальними. «Санаційну» ліцензію націоналізований Родовід Банк отримав ще 15 червня 2012 року, але поки він працює тільки зі своїми активами. Для розширення його функцій треба було змінювати законодавство, але протягом двох років у парламенту до цього не доходили руки.

Результати діяльності Родовід Банку цього року різко погіршилися: за перші три квартали його збиток склав 297,5 млн грн. Для порівняння: після збиткових 2010 і 2011 років, коли Родовід втратив 4,26 млрд і 1,4 млрд грн відповідно, в 2012 і 2013 роках його сумарний збиток становив всього 81 млн грн. У Міністерстві фінансів на початку осені заявили, що вивчають різні варіанти вирішення долі Родовід Банку, в тому числі «ліквідацію». Свою позицію щодо перспектив банку обіцяла сформулювати й голова НБУ Валерія Гонтарєва. Але поки влада не вирішила, що робити з цим крупним банком, який посідає 25-е місце за активами.

Швидше, вище, сильніше

Банк «Персональний комп'ютер» (Перкомбанк – перша назва Родовід Банку) був зареєстрований в 1990 році в Донецьку. Його засновниками виступили підприємства зі сфери мікроелектроніки: НВО «Мікропроцесор», НДІ «Мікроприлад», «Перки», «Квазар», «Смарагд» і «Тепличний». Вони вийшли з капіталу банку в 1997 році. Нові акціонери, які також мають донецьку реєстрацію, перебували в капіталі банку до 2008-го.

У 2004 році в банк прийшов новий голова правління Денис Горбуненко, який почав залучати в капітал кошти спортсменів Сергія та Василя Бубок. Головний офіс перевели до Києва, почалося розширення регіональної мережі, розвивався IT-напрямок. Банк став привабливим для інвесторів. У 2006-му він через ПФТС розмістив 19,9% акцій серед 22 західних портфельних інвесторів, отримавши $37 млн. Серед міноритарних власників з'явилися американський інвестиційний банк Farleon (5%), швейцарський UBS (5%) і DWS Investment (структура німецького Deutsche Bank, 2,5%). У 2007-2008 роках купівлею акцій Родоводу цікавилися Європейський банк реконструкції та розвитку і Banca Intesa.

Менеджери Родоводу поступово викуповували акції у братів Бубок. До 2008 року акції банку консолідували чотири співвласника: майже по 30% було у Дениса Горбуненка, його заступника голови Дмитра Єгоренка і віце-президента Сергія Дядечка, решта 10% належали Сергію Бубці. Якщо на початок 2005 року Родовід Банк посідав 32-е місце за активами, то на кінець 2008-го він піднявся до 19-го місця (12 млрд грн). Компанія MasterCard визнала його «найбільш динамічним банком в Україні». Установа була активно представлена у роздрібу з депозитами населення на 3,8 млрд грн.

Початок катастрофи

Восени 2008 року в Україні почалася фаза гострої фінансової кризи. Родовід Банк почав втрачати свої пасиви: за жовтень-листопад обсяг депозитів юридичних осіб зменшився на 1 млрд грн, а населення – на 43 млн грн. Установа зазнавала труднощів з поверненням депозитів, перед головним офісом періодично проходили мітинги вкладників, вони перекривали дорогу перед установою. Однак на всі статті в ЗМІ правління банку заявляло, що ця ситуація є замовною атакою.

Расследования: Розслідування: Історія одного збитку

Банк намагався скоротити витрати, йшов на безпрецедентні заходи. Тільки за один тиждень було скорочено 400 співробітників, у тому числі 300 кредитних менеджерів. Людей звільняли без попередження. «Ми прийшли в понеділок на роботу, а комп'ютери були відключені, і тільки від адмінів ми дізналися, що всі звільнені», – розповідав начальник прес-служби Родовід Банку. Банкіри тоді негативно оцінили таку кадрову політику. «Невже Горбуненко не розуміє, що криза колись закінчиться, а таке ставлення до персоналу йому запам'ятають?» – обурювався член правління НБУ Віктор Кравець.

Незважаючи на те що в банку були сильні позиції в роздрібному сегменті, значна частина його депозитного портфеля припадала на кілька десятків заможних клієнтів. Менеджери банку тоді признавалися журналісту FinMaidan, що в банк одночасно звернулися близько 20 крупних вкладників, серед яких були народні депутати і друзі Сергія Бубки, які вимагали достроково повернути їхні кошти. На той момент Нацбанк ще не встановив загальний мораторій на дострокове повернення депозитів, тому правління не знайшло причин для відмови. Для виплати вкладів було отримано рефінансування від НБУ на 2,172 млрд грн.

Регулятор зажадав від банку додаткових гарантій платоспроможності, і установа вирішила залучити інвестора. 30 грудня 2008 року основний власник установи, ТОВ «РБ Капітал Груп», повідомив про початок переговорів щодо продажу 51% цього ТОВ групі компаній ISTIL Мохаммада Захура. Передбачалося, що ISTIL заплатить $100 млн за 39,168% акцій банку і за 51% процесингового центру «Українська фінансова мережа». Операцію повинні були закрити до 17 лютого 2009 року. Однак вона не відбулася.

На початку 2009 року банк не зміг розплатитися за боргами, міжнародне агентство Fitch Ratings знизило рейтинг на три пункти до D, що означає дефолт за всіма зобов'язаннями. На той момент борг Родовід Банку перед зовнішніми інвесторами становив близько $55 млн.

Національне надбання

На початку 2009 року власники Родовід Банку зрозуміли, що самостійно вони не зможуть вирішити проблему. Тому вони скасували своє рішення збільшити капітал в 2,6 раза – на 700 млн грн і звернулися до Міністерства фінансів з проханням про докапіталізацію. Вже 16 березня Нацбанк ввів у Родовід Банк тимчасову адміністрацію терміном на один рік.

Навіть перехід банку під контроль НБУ не обійшовся без скандалу. Тимчасовим адміністратором установи став екс-голова правління Партнер-банку Віктор Мироненко. Потім з'ясувалося, що у власника Партнер-банку Олексія Савченка в Родовід Банку «завис» депозит, і пан Мироненко міг скористатися своїм службовим становищем. Тому наступного дня регулятор звільнив його з посади, пояснивши «новими виявленими обставинами», і призначив на це місце виконавчого директора НБУ з питань платіжних систем Віктора Кравця.

Майже всі установи, які в 2009 році потрапляли під контроль Нацбанку, не виживали і відправлялися на ліквідацію. «Коли я прийшов у банк тимчасовим адміністратором, обсяг його проблемних активів становив усього 2,7%. Але за три місяці проблемний портфель виріс до 17%, – згадує Віктор Кравець. – Клієнти зрозуміли, що в банку проблеми, і відразу ж вирішили, що можна не повертати свої борги. Процедура, за якою у нас в країні відбувається санація банку, неправильна. Зазвичай в Європі намагаються такий банк комусь продати, приєднати до когось, передати в нові руки. А у нас все по-іншому».

Родовід Банк був занадто крупним для ліквідації, тому він опинився в числі трьох установ (включаючи Укргазбанк і «Київ»), які в липні 2009 року були націоналізовані. Мінфін 6 липня влив у Родовід Банк 2,808 млрд грн, натомість отримавши 99,97% акцій. Відразу ж після прийняття рішення про націоналізацію в Родовід Банку змінився тимчасовий адміністратор. Їм з 18 червня 2009 року став Сергій Щербина (до 17 травня 2010-го), який до цього працював у департаменті рекапіталізації банків Міністерства фінансів.

Ситуація в Родоводі почала стабілізуватися. Гроші від рекапіталізації пішли на виплати вкладникам. Кількість відділень на той момент вже була значно скорочена, перед ними знову почали вишиковуватися клієнти, аби забрати свої кошти. IT-служба запустила електронні черги, зареєструватися в яких можна було телефоном або онлайн. Активні виплати здійснювалися протягом наступних двох-трьох місяців.

Сергій Щербина розповів FinMaidan, що тоді лише 30% вкладників вирішили забрати з банку свої гроші. Решта 70% пролонгували депозити. Покращило імідж установи те, що банк став державним. Крім того, Юлія Тимошенко також надавала йому інформаційну підтримку: заявила про розміщення в банку своїх власних коштів, в нього переводилися зарплатні проекти співробітників Кабміну та Мінфіну. Тому коли на початку осені 2009 року Нацбанк скасував в Родовід Банку мораторій на дострокове повернення депозитів, це вже не відбивалося на ньому негативно – банк працював у звичайному режимі.

Велика проблема

Втім, падіння Родовід Банку було викликано не тільки панікою з боку вкладників, але й різким погіршенням якості активів через непродуману політику кредитування. Близько 40% корпоративного кредитного портфеля установи (2,5 млрд грн) припадали на компанії Group DF, розповідав Сергій Щербина. Зокрема, це кредити під заставу акцій компанії «Кримсода», кредит компанії «Баски Плюс – 2004 Рік» під заставу ділянки на Оболонській набережній площею 113 га, міжбанківський кредит банку «Кліринговий дім» на 500 млн грн, кредити виконавчого директора групи Юрія Борисова. У Group DF спростовують зв'язок з цими організаціями. «Названі компанії не входять у групу», – заявили в компанії.

Наприкінці 2008 року ці позики перестали обслуговуватися. У червні 2009-го аудиторська компанія Ernst & Young провела їх аудит. З'ясувалося, що компанія «Баски Плюс – 2004 Рік» подала на банкрутство, а Родовід Банк навіть не заявлений в числі її кредиторів. За результатами аудиту Ernst & Young виявила необхідність сформувати в Родовід Банку резерви на суму в 1 млрд грн під проблемні кредити, видані цій компанії. Резерви мали бути сформовані з грошей, отриманих від держави.

Расследования: Розслідування: Історія одного збитку

Проблема обговорювалася на зустрічі Сергія Щербини з прем'єр-міністром Юлією Тимошенко, яку організував народний депутат від БЮТ Олександр Шепелев. «Юлія Тимошенко порекомендувала банку отримати юридичну підтримку у юркомпаній депутата Андрія Портнова. За повний судовий розгляд і повернення коштів або застав юристи визначили комісію в межах 30% від повернутих коштів або застав. Але в процесі переговорів з'ясувалося, що додаткові витрати в судах та правоохоронних органах складуть ще до $50 тис. на тиждень, і це авансом, – говорить Сергій Щербина. – Я доповів про це Олександру Турчинову, який порадив звернутися до інших юристів. Після цього пан Портнов жорстко відмовився працювати з Родоводом. Замість цього Олександр Шепелев порекомендував укласти договір з юрфірмою «Бріарей», яка була схвалена Олександром Валентиновичем. Вона за свої послуги визначила комісію 8% від повернутого майна і 10% – від грошових коштів, і тільки після виконання поставлених завдань».

Фірмі «Бріарей» дійсно вдалося повернути заставне майно банку: у листопаді 2009 року вона стягнула з вищеназваних компаній застави на загальну суму 3,75 млрд грн. «Ми були не готові до такого розвитку подій, і невелика комісія у 8% за повернення об'єкта ринковою вартістю майже $1 млрд для нас склала 300 млн грн. Тому я звернувся у податкову з проханням оцінити адекватність виставленої ціни», – згадує Сергій Щербина.

Тим часом податківці залишили це питання на розсуд тимчасового адміністратора. «Для визначення звичайної ціни юридичних послуг для цілей податкового обліку повинна враховуватися така умова договору, як диференціація розміру гонорару в залежності від ваги досягнутого для банку результату. Щодо політики ціноутворення слід зазначити, що, згідно зі ст. 7 закону «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, які підпадають під держрегулювання», – йшлося у відповіді заступника голови ДПАУ Олексія Любченка. Тимчасовий адміністратор, за його словами, може здійснювати будь-які дії від імені банку. Тому Родовід заплатив юрфірмі «Бріарей» 300 млн грн за стягнення застав.

Крім того, юристам вдалося домовитися про те, що компанії групи Дмитра Фірташа погасять позики перед банком на 300 млн грн (зобов'язання «Кримського содового заводу», готелю «Санкт-Петербург», Юрія Борисова). За ці послуги банк не платив юристам. Далі банк розформував резерви на 1 млрд грн. Крім того, на півроку було пролонговано кредит «Кліринговому дому» на 500 млн грн.

Судові розгляди навколо ділянки землі на Оболонській набережній тривають досі. Хоча вона й перебуває на балансі банку, але під арештом. Вартість землі з ініціативи Родоводу (після звільнення Сергія Щербини) була переоцінена з 3 млрд до 1,5 млрд грн. Сергій Щербина не виключає, що це зроблено для того, аби визнати недійсною мирову угоду між компаніями «Баски Плюс – 2004 Рік» і «Бріарей» і, отже, дозволити компанії повернути собі цю земельну ділянку.

Щоб акумулювати необхідну суму, Родовід продовжував працювати з портфелем проблемних активів і шукав додаткові можливості для збільшення ліквідності. Наприклад, 21 жовтня Родовід виграв у Верховному суді суперечку з «Укргаз-Енерго», також пов'язаної з Дмитром Фірташем. Ця компанія отримала за депозитом в 552 млн грн у 2010 році дохід у розмірі 334,08 млн грн. Така висока прибутковість була отримана у зв'язку з тим, що на частину строку дії договору застосовувалася ставка 48% річних (додаток № 3 до договору було підписано 10 березня 2009-го – за кілька днів до введення тимчасової адміністрації). Завдяки цьому компанія 18 березня 2010-го отримала на рахунок відсотки на 283,3 млн грн, і, як потім з'ясувалося, неправомірно. Банк подав позов, і, пройшовши всі етапи, виграв його.

Прострочена заборгованість була й у групи фізосіб, у тому числі інсайдерів, сумарно на 350 млн грн. За даними банку, якими володіє FinMaidan, проблемні кредити були видані групі Задорожного А.Е. (на загальну суму 158,33 млн грн), Дядечка С.В. (5,23 млн грн), Козинської Ф.Г. (38,84 млн грн), Хоменко В.А. (41,44 млн грн), Шкірі І.М. (39,44 млн грн), Святко С.А. (18,23 млн грн), Кузнєцова В.С. (9,56 млн грн), Сидорова А.В. (10,24 млн грн), Іщенко А.А. (11,87 млн грн), Рожок І.В. (7,91 млн грн), Федосєєва Г.В. (8,77 млн грн).

Переведення, яке не відбулося

Ще однією причиною проблем Родовід Банку стала допомога вкладникам Укрпромбанку, акціонери якого вирішили не рятувати свою установу. Восени 2009 року в уряді виникла ідея передати Родоводу активи й пасиви неплатоспроможного Укрпромбанку. Іншим чином вирішити проблеми Укрпромбанку було неможливо – він не підійшов за критеріями для націоналізації, оскільки був зареєстрований як ТОВ.

Юлія Тимошенко прагнула отримати політичні дивіденди від порятунку Укрпромбанку. Стабілізація ситуації в Родовід Банку дозволила 300 тисячам клієнтів забрати свої депозити. Підтримка Укрпромбанку дала можливість Юлії Тимошенко у розпал президентської виборчої кампанії отримати симпатії ще 500 тис. клієнтів, їх рідних і знайомих. Тема Родовід Банку лягла в основу активної піар-кампанії прем'єра. Юлія Тимошенко проводила зустрічі з вкладниками установи. Але не обійшлося й без звинувачень у тому, що кошти Родовід Банку, отримані від НБУ, направлялися на друк листівок БЮТ.

Планувалося передати в Родовід вклади фізосіб з Укрпромбанку на 6,84 млрд грн. Для цих цілей Мінфін 20 листопада направив в капітал Родоводу 5,6 млрд грн. «Почалися виплати депозитів, але вкладників Укрпромбанку було набагато більше, ніж вкладників Родоводу, яким установа продовжувала повертати кошти. Крім того, клієнти Укрпромбанку були більш агресивні, бо своїх грошей їм довелося чекати більше року. Тому під відділеннями Родоводу знову почали утворюватися черги з незадоволених клієнтів. Це призвело до зростання паніки: клієнти Укрпромбанку забирали близько 70% коштів, і лише 30% було переоформлено у депозити в Родоводі», – розповів Сергій Щербина.

Різницю в 1,2 млрд грн мали покрити активи Укрпромбанку. Однак з їх передачею виникли проблеми: значна їх частина була прострочена і вимагала переоцінки для передачі з дисконтом, частина – закладена в НБУ під рефінансування. Оцінку портфеля провели аудитори Deloitte & Touche. Адміністратор просив прискорити передачу активів. «Укрпромбанк передав зобов'язання на суму 6,8 млрд грн. Але активи не були передані, оскільки більшу їх частину було віддано у заставу НБУ за кредитами рефінансування», – йдеться в листі тимчасового адміністратора до Мінфіну від 16 грудня 2009 року.

20 січня 2010-го тимчасовий адміністратор захистив у Нацбанку програму санації Родоводу. У рішенні № 34 йдеться, що комісія НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків погодила програму в частині передачі активів Укрпромбанку на суму 3,06 млрд грн. Тимчасовий адміністратор повинен був провести попередню оцінку активів, укласти договір з Укрпромбанком і подати розрахунки для докапіталізації. Рішення було підписано заступником голови НБУ, головою комісії Василем Пасічником. Цим же документом тимчасовому адміністратору Родовід Банку Сергію Щербині було доручено визначити можливу суму прийому активів і зобов'язань банку «Надра».

Проте вже за день Нацбанк відмовився від цього плану і прийняв рішення ліквідувати Укрпромбанк з метою «недопущення подальшого скорочення активів, забезпечення виконання зобов'язань перед кредиторами та відновлення соціальної справедливості». Це унеможливило передачу активів Родовід Банку. Василь Пасічник не зміг пояснити FinMaidan причини прийняття такого рішення. «Я не пам'ятаю, що тоді відбувалося. Тоді на кожному засіданні в Нацбанку доводилося бути доповідачем з двадцяти питань», – заявив він. Втім, у 2010 році відмову від санації Родоводом він пояснював затягуванням з оцінкою активів, не сказавши про усе ж таки підписане рішення № 34.

Однією з головних причин відмови від переведення активів Укрпромбанку в Родовід могло бути те, що вони перебували в заставі у Нацбанку. «Було прийнято рішення про передачу активів, але їх потрібно було оцінити. І Мінфін почав вибирати аудиторську компанію, яка повинна була зайнятися цим. На це у них пішло десь два місяці, але аудитора так і не обрали, – говорить джерело, що працювало у тимчасовій адміністрації Укрпромбанку. – Термін дії тимчасової адміністрації в Укрпромбанку доходив кінця, аудитора не обрали, тому активи не були передані».

Друге джерело, знайоме з цими подіями, розповідає, що таке рішення могли пролобіювати власники Укрпромбанку, бо частина активів, у тому числі й мережа заправок ANP компанії «Суми-Петрол», установі насправді не належали.

Після цього Родовід Банк опинився у складній ситуації: у нього виникла «дірка» в балансі на 1,2 млрд грн, оскільки держава дала тільки 5,6 млрд грн для виплати вкладів на 6,84 млрд грн. Тимчасовий адміністратор звернувся до Кабміну за додатковими коштами, але напередодні виборів їх не отримав. Тоді він подав на НБУ позов до Адміністративного суду Києва з метою домогтися «призупинення процедури ліквідації Укрпромбанку до моменту передачі активів на суму 6,84 млрд грн на баланс Родовід Банку». Це була остання спроба отримати кредитний портфель, який дозволив би виплачувати не тільки вклади, але й відсотки за ними. Але вона не увінчалася успіхом.

Через півроку Микола Лагун переконав главу НБУ Володимира Стельмаха передати права вимоги за кредитами Укрпромбанку на 3,1 млрд грн в Дельта Банк. Мова йде про кредити 1 тис. юридичних і 20 тис. фізичних осіб. Серед цих кредитів були й позики компаній групи «Альфа-Нафта», заправки яких працювали під брендом ANP. За інформацією джерела в Укрпромбанку, Дельта Банку як застава перейшли дві третини об'єктів з мережі в 498 заправок і 66 нафтобаз. При цьому Дельта Банк взяв на себе і зобов'язання Укрпромбанку з повернення рефінансування НБУ на 3 млрд грн. «Дельта Банк забрав зобов'язання Укрпромбанку за кредитами перед Нацбанком і разом з ними активи, які були заставами по цих позиках. Родовід Банк свого часу, теоретично, теж міг так зробити, але у них фінансова ситуація була важка», – згадує джерело в Укрпромбанку.

Неотримання цих активів заклало основу збитковості проекту «санаційний банк». Згодом Микола Лагун продав мережу ANP групі «Приват» за $200 млн, повідомило FinMaidan джерело, близьке до операції. ПриватБанк розглядав можливість санації Укрпромбанку ще в грудні 2008 року, оскільки був зацікавлений в отриманні ANP. Перший заступник голови ПриватБанку Тимур Новіков, який провів тоді аудит Укрпромбанку і побачив, що 70% кредитного портфеля Укрпромбанку якраз і становлять позики на будівництво бензозаправок, відмовився від повноцінної санації установи.

І хоча Родовід Банк втратив ці кошти, нова влада розраховувала, що цю установу можна використовувати в своїх цілях. У березні 2010 року банк змусили відкрити компанії «Мостобуд» (належить депутату Партії регіонів Володимиру Продивусу) кредитну лінію на 1,55 млрд грн і видати кредит на 560 млн грн. Крім того, банку довелося купити в уряду ОВДП на 1,2 млрд грн під 7% для фінансування держбюджету. «Без купівлі цих цінних паперів і видачі такого великого кредиту все могло б ще упорядкуватися. Але банк не отримав ні рефінансування, ні коштів в капітал від держави», – нарікає Сергій Щербина.

Незаконний куратор

Ще однією особою в історії погіршення ситуації в Родовід Банку став член комітету з фінансів і банківської діяльності парламенту Олександр Шепелев, якого тоді називали наглядачем за «обнальним ринком» і основним фінансистом Юлії Тимошенко. Він з середини 2009 року забезпечував зв'язки по лінії «Родовід Банк – прем'єр». У пана Шепелева не було в банку офіційного статусу, але фактично він виконував функції куратора. Спочатку він вів справи у переговорній кімнаті головного офісу банку, яка потім стала його офісом. Питання призначення співробітників і господарські справи узгоджувалися з ним особисто. У банк прийшли люди з належного йому Європейського банку раціонального фінансування – у правління, юридичний департамент і службу безпеки: Діана Ромасюк, Оксана Чала, Олександр Івахненко, Денис Бадзюк, Володимир Грибанов і ще понад два десятки людей. В НБУ знали, що саме Олександр Шепелев контролює роботу банку, однак згодом на засіданнях судів це заперечували.

Одна з історій пов'язана з офісом установи. У 2009 році у банку виникла потреба в новому офісі. Були проведені переговори з офісним центром «Парус», що належить Дмитру Фірташу, але з'ясувалося, що банк має борг перед ним на 8 млн грн. Тому було вирішено знайти нове приміщення. «У цей момент Шепелев сказав мені, що іще в 2007-му банк уклав договір оренди з його структурою на оренду будівлі в Рильському провулку, а співробітники банку подали оригінали усіх відповідних документів. Нам ця будівля підійшла, і ми підписали додаткову угоду, оскільки на той час у будівлі помінявся власник – ним стала Галина Шепелева. Була створена комісія із співробітників банку і будівельників, яка зайнялася підготовкою будівлі й стежила за її ремонтом», – розповів Сергій Щербина.

Ремонт приміщення робила фірма «АК Інжиніринг». До жовтня 2009 року ремонт ще тривав. При цьому тимчасовий адміністратор отримав до сплати рахунок за оренду – в цілому він склав 16 млн грн за шість місяців. У жовтні був виставлений ще один рахунок у розмірі 12 млн грн – за виконані роботи. Комісія провела інвентаризацію, і з'ясувалося, що приміщення абсолютно не готове. Однак через місяць була здійснена проплата вже на 24 млн грн. Пан Щербина стверджує, що це сталося у його відсутність, а дізнався він про це тільки після Нового року. До речі, Родовід так і не переїхав у нове приміщення.

Ця угода з оренди, а також оплата комісії в розмірі 300 млн грн, яку Родовід заплатив юрфірмі «Бріорей» за стягнення застав, стали причиною переслідування тимчасового адміністратора. 13 травня 2010 року його було звільнено з посади адміністратора банку, і вже 18 травня він був затриманий співробітниками СБУ в рамках порушеної кримінальної справи «відносно групи осіб, які вчинили розтрату коштів Родовід Банку в особливо великих розмірах». Сергій Щербина відсидів три роки у слідчому ізоляторі СБУ і лише торік його було переведено з підозрюваних у свідки по справі.

Расследования: Розслідування: Історія одного збитку

Олександра Шепелева було оголошено у розшук як особу, що переховується від органів досудового розслідування, а також – у міжнародний розшук. В Україні він звинувачувався в присвоєнні, розтраті, заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, вчиненим повторно або за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах або організованою групою; службовій фальсифікації, що спричинило тяжкі наслідки; а також умисному вбивстві двох або більше осіб. Його підозрюють в організації замаху на заступника голови правління банку «Союз» Сергія Дядечка, який проходив свідком у справі про розкрадання бюджетних коштів з Родовід Банку. Також його підозрюють в організації вбивства екс-власника АвтоКрАЗбанку Сергія Кириченка в ніч з 14 на 15 січня 2003 року. Справа про вбивство банкіра була тоді під контролем прокурора Донецької області Віктора Пшонки, але залишилась нерозкритою.

Його дружина Галина Шепелева також перебуває під слідством. Її звинувачують у виведенні коштів вкладників Родовід Банку на 300 млн грн і привласненні коштів від фіктивного ремонту. Вона не визнає провину. «Я нічого не знаю про це і не маю ніякого відношення до банку», – заявляла вона. Печерський районний суд столиці 25 вересня зобов'язав прокурора закрити кримінальне провадження проти Галини Шепелевої, звільнити її з-під варти і зняти арешт з її майна. Але Апеляційний суд Києва 10 жовтня скасував це рішення.

Власник фірми «АК Інжиніринг» Володимир Артюх на суді визнавав, що проводив у будівлі, що належить Галині Шепелевій, фіктивний ремонт на вимогу її чоловіка, для того щоб отримати з Родоводу гроші й перевести їх на рахунки компаній Олександра Шепелева. У будівлі два роки був присутній народний депутат Юрій Іванющенко, який нібито уклав договір оренди з адміністратором Родоводу Юрієм Райтбургом. Тому Олександр Шепелев судився з Родовід Банком, вимагаючи оплатити оренду.

Ціна питання

Власником банку є Мінфін, але майбутня доля установи повністю залежить від НБУ. Не тільки тому, що саме регулятор приймає рішення про неплатоспроможність банків і передає їх ФГВФО для тимчасового адміністрування та ліквідації. Національний банк досі залишається найбільшим кредитором Родовід Банку.

Расследования: Розслідування: Історія одного збитку

Сукупні зобов'язання санаційного банку на 1 жовтня 2014 року становили 5,29 млрд грн, у тому числі 4,93 млрд грн – перед іншими банками. За даними FinMaidan, майже уся ця сума – кредити НБУ. Між центробанком і Родоводом було узгоджено план виплат за боргом – по 10 млн грн щомісяця з лютого 2014-го до грудня 2015-го. Але 18 березня 2014 року було вирішено, що з серпня щомісячні платежі складуть по 20 млн грн.

Протягом 2016 року Родовід має (згідно первісного графіка) щомісяця повертати НБУ по 388 млн грн (всього за січень-липень – 2,72 млрд грн). У 2014-2015 роках у нього не заплановані процентні платежі, вони перенесені на 2016-й – відразу 1,89 млрд грн. Найліквіднішим активом Родоводу, що може погасити більшу частину боргу перед Національним банком, залишаються проблемні 113 га земельної ділянки на Оболоні. Примітно, що мінімум двічі юристи Нацбанку просили суддю вивести цю землю зі списку речових доказів у справі про розкрадання грошей Родовід Банку. Хто мав намір купити цю земельну ділянку, адвокати сторін не можуть відповісти.

Ліквідних активів, крім землі, у банку небагато. «Ще можна звернути стягнення на будинок у Києві за адресою: провулок Рильський, 4, який є речовим доказом у кримінальній справі, а це 8 тисяч метрів елітної нерухомості», – говорить Сергій Щербина.

Олена Губар, Руслан Чорний