«Саме інфляція, а не валютний курс, всупереч поширеним хибним уявленням, є орієнтиром для НБУ. Валютна політика НБУ - це лише інструмент, за допомоги якого ми досягаємо безпечного та комфортного для економіки рівня інфляції», - зазначає регулятор.

При цьому Нацбанк впливає на інфляцію опосередковано - через вартість грошей. НБУ визначає облікову ставку - відсоток, за яким він кредитує комерційні банки. Таким чином Нацбанк може впливати на ставки за кредитами і депозитами, а відповідно - і на витрати бізнесу та населення.

«Коли протягом одного-півтора року очікується прискорення інфляції вище цільового показника, облікова ставка підвищується. Як наслідок, кредити дорожчають, а депозити стають привабливішими, що спонукає підприємства та громадян менше споживати і більше заощаджувати. Це зменшує попит на товари і послуги, а отже - стримує зростання цін. Коли ж інфляція низька, а економіка слабка, то облікову ставку можна зменшити. Тоді кредити стають доступнішими, а депозити - менш привабливими. Це навпаки схиляє усіх до збільшення витрат і стимулює економіку», - пояснює регулятор.

У НБУ зауважують, що економіка є дуже чутливою до цінових коливань. Якщо інфляція зависока й сильно коливається, наприклад, один рік 15%, інший - 30%, то це не стимулює, а навпаки пригнічує економіку.

У цьому випадку бізнес не розуміє, як планувати виробничу діяльність, які витрати закладати у свій план, а українці перестають довіряти гривні, бо інфляція дуже швидко «з’їдає» їх доходи та заощадження.

«Все це призводить до криз. Саме тому сучасні центробанки займаються інфляційним таргетуванням і намагаються не допускати таких ситуацій. Такої політики вже п’ять років дотримується і НБУ», - наголошує центробанк.

Нагадаємо, Мінекономіки прогнозує зростання інфляції через емісію гривні.