Рекапіталізація для всіх
Уряд запропонував парламенту узаконити розроблений ним механізм націоналізації банків. Кабінет міністрів вчора подав до Верховної Ради законопроект № 1564 «Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків», який дозволяє будь-якому банку розраховувати на підтримку держави. Принаймні, в проекті поки немає норми про те, що держкошти може отримати лише банк, на який припадає понад 2% активів або депозитів банківської системи, про що йшлося в постанові № 632.

Суть документа в тому, що банки зобов'язані пройти діагностичне обстеження, визначити потребу в капіталі на 2014-2016 роки, скласти і подати в НБУ програму докапіталізації. Якщо ця програма не буде подана або акціонери не зможуть її виконати, банк визнають неплатоспроможним з подальшою ліквідацією або НБУ запропонує Кабміну брати участь у його націоналізації.

Постанова № 632 від 19 листопада, якою встановлено «Порядок придбання акцій банків в обмін на облігації внутрішньої держпозики», дозволяє Мінфіну підтримувати лише банки з часткою понад 2% активів та/або депозитів. Зараз ця вимога може «ховатися» під нормою законопроекту про те, що «банк повинен відповідати критеріям Експертно-аналітичної ради з питань участі держави в статутному капіталі банків». Але якщо така фундаментальна норма не буде прописана в законі, Кабмін зможе скуповувати навіть дрібні кептивні банки.

Умови входження
Капіталізацію приватних банків можна проводити двома способами: купівля акцій в обмін на ОВДП або видача державою субординованого боргу у вигляді ОВДП. Уряд натомість вимагає у власність 75%+1 акцію банку, але перед цим його капітал має бути зменшений на максимальну суму очікуваних збитків за підсумками діагностики. Крім того, в капітал мають бути переведені депозити власників понад 10% акцій банку, членів правління, наглядової ради та ревізійної комісії, що посилить відповідальність банкірів за поганий ризик-менеджмент і доведення своєї установи до стану неплатоспроможності.

Учасники ринку вважають, що рекапіталізація доцільна лише для обмеженого кола найбільш крупних банків, банкрутство та виведення з ринку яких може негативно вплинути на фінансове становище підприємств реального сектора економіки або торкнутися багатьох приватних вкладників. «Рекапіталізація потрібна лише тоді, коли ймовірні втрати від банкрутства банку для економіки та соціальної стабільності країни більш істотні, ніж обсяг капіталу, що додатково вливається. Для України коло таких банків повинно обмежуватися десятьма-п'ятнадцятьма найкрупнішими, аж ніяк не більше. Тому передбачений у меморандумі з МВФ критерій 2-процентної ринкової частки за активами або коштами клієнтів є обгрунтованим, хоча міг би бути іще жорсткішим», – говорить FinMaidan директор департаменту організації, стратегії та PR Кредобанку Роман Лепак.

Один з учасників останньої зустрічі банкірів з главою НБУ Валерією Гонтарєвою розповів FinMaidan, що НБУ заявляв, що на капіталізацію банків у 2015 році передбачено 28 млрд грн. Ще 20 млрд грн буде направлено до Фонду гарантування вкладів фізосіб для виплати компенсації вкладникам.

Нинішній тренд скорочення кількості банків в Україні триватиме, і держава буде змушена рятувати деякі з них, вважають учасники ринку. Зараз «державних» банків в Україні п'ять. «Після того як усі ці розборки закінчаться, на ринку залишаться 40-50 банків. З них 10 будуть державними, ще 10 – з іноземним капіталом, решта – з українським капіталом», – заявив голова наглядової ради банку «Національний кредит» Андрій Оністрат на банківському форумі з реформи фінансового сектору, організованому «Фінансовим клубом».

У програмі співпраці з МВФ акцентується, що основне навантаження щодо докапіталізації банків має нести не держава, а акціонери. «У випадках, коли акціонери не мають наміру вливати капітал у свій банк, потрібно з'ясувати причину такого небажання. Важливо також зрозуміти, чому банк став проблемним: чи не була обрана ним модель бізнесу занадто ризиковою, чи не використовувався він для виведення коштів на споріднені підприємства? А потім вже можна шукати варіанти вирішення проблеми, – вважає член Ради НБУ Роман Шпек. – Можливо, ефективнішим рішенням буде не поява ще одного держбанку з невизначеним майбутнім, а перепродаж активів за справедливою ціною більш здібному інвестору або ж ліквідація неплатоспроможної установи. Краще профінансувати ФГВФО, ніж підтримувати життя вмираючих банків. Особливо якщо вони помирають через надмірне захоплення високоризиковими операціями».

Олена Губар