Уряд визначив механізм відбору банків для прямої бюджетної підтримки. Її зможуть отримати тільки крупні установи – з активами або депозитами понад 2% ринку, які за своєю згодою або рішенням тимчасового адміністратора повністю перейдуть під контроль держави. І хоча ніхто не хоче допустити банкрутства проблемних системних банків, участь держави в них має бути фінансово виправданою, вважають учасники ринку.

Критерії націоналізації
Уряд запровадив жорсткі правила входження держави в капітал банків. Оприлюднена учора постанова № 632 від 19 листопада визначає «Порядок придбання акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики». Новий документ прописує механізми як капіталізації Кабміном держбанків зі 100-відсотковим державним капіталом (Ощадбанк і Укрексімбанк), так і фінансової підтримки Мінфіном інших установ.

Мінфін зможе викуповувати акції банків трьох типів: неплатоспроможного, якщо держава виводить його з ринку; банку з держчасткою понад 75% (крім санаційного Родоводу) – це Укргазбанк і «Київ»; і банків з недостатнім рівнем капіталу. В останньому випадку йдеться про входження держави в приватний банк з дефіцитом капіталу, доки ще їм не зайнялася тимчасова адміністрація. Така установа для отримання держкоштів повинна відповідати критеріям Експертно-аналітичної ради з питань участі держави в статутному капіталі банків.

Але навіть цього буде замало. Загальні збори акціонерів проблемного банку мають дозволити державі отримати не менше 75% акцій. Перед цим його статутний капітал має бути зменшений на максимальну суму збитку, розрахованого за результатами стрес-тесту МВФ, і на суму збитків від поточної діяльності, підтвердженої аудитором. Власники понад 10% акцій банку і топ-менеджмент будуть зобов'язані конвертувати в акції всі свої депозити в банку. Роботу установи держава буде координувати через радника голови правління. Цей сценарій міг бути випробуваний на ВіЕйБі Банку Олега Бахматюка, але НБУ відмовився радити Мінфіну рятувати банк у зв'язку з «наданням банком значного обсягу кредитів економічно пов'язаним особам». Відмовити в націоналізації ВіЕйБі Банку, за даними FinMaidan, вимагали й представники МВФ.

Шлях через адміністратора
«Врятувати» такий банк уряд може спробувати навіть після визнання його неплатоспроможним. Але для цього активи установи повинні складати 2% від загального обсягу банківських активів та/або його депозити фізичних і юридичних осіб досягати 2% від загального депозитного портфеля. При цьому статутний капітал неплатоспроможного банку має бути зменшений до 1 грн. В НБУ кажуть, що регулятивний капітал ВіЕйБі Банку перед входженням адміністрації був негативним – «-1,5 млрд грн». Статутний капітал негативним бути не може.

Зазначеним критеріям Кабміну за обсягом активів відповідають 13 банків з групи найкрупніших, у тому числі Ощадбанк і Укрексімбанк. За обсягом депозитів підходять також 13 установ. У першій групі цій вимозі не відповідає ВТБ Банк, Промінвестбанк, «Надра» і Укргазбанк – у них від 1% до 1,87% депозитів усієї системи, а в групі крупних банків їй відповідають дві установи. У ВіЕйБі Банку на 1 жовтня частка активів була менше за необхідний рівень – 1,83% (23,97 млрд грн), але обсяг депозитів становив 2%.

Можливо, тому Мінфін натякнув, що у ВіЕйБі Банку ще є шанс. «Ми готові долучитися разом з НБУ і ФГВФО до процесу пошуку можливих шляхів задоволення вимог усіх вкладників, у тому числі понад гарантовану суму, ВіЕйБі Банку для забезпечення стабільності банківської системи», – йдеться в повідомленні Мінфіну. Документ дозволяє увійти Мінфіну в капітал ВіЕйБі Банку як прямо, так і опосередковано – через Укргазбанк.

Негативні наслідки
Попередній досвід націоналізації проблемних банків не був вдалим. Родовід Банк став санаційним і зазнає збитків, банк «Київ» втрачає позиції на ринку – обидві установи під загрозою ліквідації. Укргазбанк останніми роками є прибутковим, але й він поки заробив менше, ніж у нього інвестував Мінфін.

Те, що держава може отримати нові активи, банкіри вважають майже неминучим. Тільки за стрес-тестом МВФ найкрупніші банки повинні внести в свої капітали 56 млрд грн, а крупні – 10 млрд грн. І ці суми ще не враховують потреби у формуванні резервів під багатомільярдні збитки в Криму та зоні АТО. «Мінусами для держави можна назвати необхідність формування бюджетних витрат для докапіталізації, витрачання адміністративного ресурсу на контроль і управління, необхідність розробки реальних програм за умовами подальшого виходу з капіталу», – нарікає директор фінансово-економічного департаменту банку «Фінанси та Кредит» Дмитро Балун.

Оскільки держава вже має досвід роботи з проблемними активами, учасники ринку сподіваються, що надалі інвестиції держави будуть економічно доцільними. «Умови державної рекапіталізації мають створювати чіткі передумови для того, аби банк якомога швидше погасив свою заборгованість перед державою. Необхідно виключити варіант, коли таке фінансування дається безповоротно або безоплатно. Фінансові вливання з боку держави повинні зобов'язувати банк провести реструктуризацію активів і зменшення балансу», – упевнений голова правління ОТП Банку Тамаш Хак-Ковач.

Банкіри радять звернути увагу на європейський досвід надання допомоги. «Установа, яка отримує держпідтримку, має бути готовою до виконання ряду обмежень або punitive measures – штрафних санкцій. Наприклад, це обмеження зарплат топ-менеджменту банків, яким держава надала фінансову підтримку і які усе ще залишаються під її контролем. У європейських рекапіталізованих державою банках такі обмеження за грошовими виплатами діяли, поки банк не реалізовував план реструктуризації активів або не повертав кошти державі», – пояснює Тамаш Хак-Ковач.

Олена Губар