У ній у загальних рисах описані пріоритети та принципи для здійснення кроків за наведеними напрямами.

Документом визначено, що впровадження Стратегії здійснюватиметься поступово, лише за формування стійких передумов та після належного аналізу потенційного впливу, а також ефективності попередніх кроків. На кожному етапі реалізації Стратегії Національний банк забезпечуватиме достатню привабливість гривневих активів. Такий підхід дасть змогу мінімізувати ризики для стійкості валютного ринку, зниження інфляції та відновлення економіки.

Як пояснив голова фінансового комітету Ради Данило Гетманцев, стратегія складається з трьох напрямів:

1. Пом’якшення валютних обмежень.

І етап – мінімізація множинності обмінних курсів, лібералізація торгових операцій та сприяння новим кредитам та інвестиціям (це той етап на якому ми зараз переважно знаходимось);

ІІ етап – лібералізація торгового фінансування, управління валютними ризиками банків, можливість репатріації відсотків за “старими” борговими зобов’язаннями та інвестиціями;

ІІІ етап – можливість виплат за кредитами та інвестиціями, лібералізація операцій населення та операцій з деривативами, можливість кредитування нерезидентів та інвестицій за кордон.

2. Перехід до більшої гнучкості обмінного курсу.

Передумовою є пом’якшення окремих валютних обмежень. На перших етапах – після відв’язки від фіксованого курсу – НБУ зберігатиме максимальну курсову стабільність для мінімізації можливих початкових шоків. Для цього НБУ зберігатиме достатньо жорсткі монетарні умови.

3. Повернення до інфляційного таргетування (ІТ).

Окрім поступового виконання етапів 1-2, ключові кроки у цьому напрямі включають:

– збереження позитивних реальних процентних ставок;

– нормалізацію операційного дизайну монетарної політики, включно із відновленням розміщення 2-тижневих депозитних сертифікатів (ДС) НБУ як основної монетарної операції, а також повернення до симетричного коридору процентних ставок (ставок рефінансування і ДС навколо основної процентної ставки). Синхронізація цього кроку із зниженням процентної ставки НБУ (у базовому сценарії);

– поступове повернення ролі процентної ставки як основного якоря інфляційних очікувань. Це передбачає посилення дієвості каналів монетарної трансмісії (впливу процентної ставки на макроекономічні параметри), зокрема щодо ефективного управління (вилучення) вільної ліквідності.

НБУ не дає конкретних строків переходу до плаваючого курсу і повернення до ІТ, але зазначив свої прагнення, аби такий перехід дав змогу знизити інфляцію до визначеної цілі на горизонті найближчих 9-18 місяців.

Згідно оновленого макропрогнозу НБУ очікує повернення інфляції до однозначного рівня (9,6%) на кінець 2024 року. Залежно від розвитку подій на фронті, власне це і буде головним інтегральним показником, що сигналізуватиме про готовність до повної реалізації стратегії.