Йдеться про те, що в 2026 році банки сплачують податок на прибуток за ставкою 50%, а в 2027-му, як і в 2025-му, мають платити 25%. Тоді як голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев пропонує продовжити на 2027 рік оподаткування за ставкою 50%.

Як пояснюють в НБУ, екстраподаток суттєво обмежує кредитний потенціал банків, ефективність такого кроку для бюджету сумнівна, та непропорційне навантаження дискримінує галузь та відлякує інвесторів.

Серед ключових аргумнетів НБУ наступні:

• Прибуток банків зараз має ринкову природу, він сформований за рахунок кредитування та інвестицій в ОВДП, а рентабельність капіталу зменшилася до 50% у 2025 році порівняно з 52% у 2024 році та 59% у 2023 році.
• Екстраподаток підриває довіру до унікального для бюджету інструменту ОВДП, оскільки дрібніші інвестори (фізичні особи, страховики та фінансові компанії) підвищений податок не сплачують.
• За 2025 рік сектор забезпечив 11% усіх платежів до державного бюджету (з урахуванням сплачених дивідендів державних банків), тоді як його частка у ВВП становила лише 2,9%.
• Для успішної приватизації державних банків потрібні репутабельні інвестори з довгостроковим баченням, однак для них критично важлива передбачувана пропорційна податкова політика.

Також зазначається, що на відміну від кризи 2014–2016 років, банки зараз не посилюють шоки війни для економіки, а згладжують їх. Крім того, вони і далі несуть значний фінансовий та операційний тягар війни, забезпечують безперебійний доступ до своїх послуг для бізнесу та населення. Однак ситуація може дуже швидко змінитися. Водночас інструментарій Національного банку для пом’якшення негативних ефектів від екстраподатку на капітал майже вичерпано, і подальші кроки можуть зірвати план інтеграції в ЄС.

Економіка країни потребує підтримки, а для повноцінної підтримки банківська система (яка за обсягами капіталу вдесятеро менша за систему сусідньої Польщі) має зростати. Екстраподаток нівелює це зростання.

У підсумку такі точкові рішення не знижують актуальність системної реформи із розширення податкової бази, зокрема за рахунок детінізації економіки, відповідно до меморандуму з МВФ. Натомість системне збільшення навантаження на найбільш прозорий сегмент економіки провокує податковий арбітраж та нівелює зусилля з детінізації економіки.