Відповідне рішення схвалене НКЦПФР на засіданні 7 липня.

Ключові ознаки зелених облігацій визначені стандартом Європейського Союзу по зелених облігаціях (EU GBS) та Принципами зелених облігацій Міжнародної асоціації ринків капіталу (GBP).

Беручи до уваги міжнародні стандарти, НКЦПФР підготувала рекомендації та ключові ознаки моделі зелених облігацій, що емітовані в Україні:

• відповідність проєкту, під який залучаються кошти шляхом емісії зелених облігацій, міжнародно визнаній таксономії,
• цільове використання надходжень від розміщення зелених облігацій,
• звітність емітента про вплив цих проектів на довкілля,
• залучення емітентом зовнішнього незалежного контролера (верифікатора),
• наявність у емітента власної політики щодо зелених облігацій.

Розвиток в Україні ринку зелених облігацій узгоджується з європейськими нормами та передбачає:

- переорієнтування потоків капіталу на стійкі інвестиції для досягнення сталого та інклюзивного зростання,
- управління фінансовими ризиками, що виникають внаслідок зміни клімату, виснаження ресурсів, деградації довкілля та соціальних проблем,
- стимулювання прозорості у фінансах та економіці в цілому із зосередженням уваги на довгострокових прибутках.

Перспективними секторами зеленого фінансування в Україні є:

• енергія (низьковуглецеве виробництво, енергоефективність, накопичення і збереження енергії, розумні мережі, стійкий доступ до джерел енергії),
• вода (збір, очистка, зберігання, очищення стічних вод, доступ до води),
• будівлі (низьковуглецева стратегія, енергоефективність, стійкі матеріали, зелені будівлі),
• сільське господарство (управління земельними ресурсами, низьковуглецеві та адаптаційні стратегії, біомаса, біопаливо),
• транспорт (енергоефективні компоненти, паливо та логістика),
• повітря та екологія (вуглецеві кредити, торгівля та компенсації),
• виробництво (зелена хімія, ресурсо- та енергоефективні ланцюжки поставок, більш чисте виробництво),
• відходи та переробка (повторне використання та послуги з переробки відходів).

Ключовим моментом є відповідність проекту, що фінансуються/рефінансуються за кошти від розміщення зелених облігацій, Таксономії сталої економічної діяльності (Taxonomy for Sustainable Activities).

Так, емітент зелених облігацій повинен забезпечити належне виконання всіх ключових ознак. Це сприяє захисту інтересів інвесторів та росту інвестицій у зелені облігації.

Недотримання хоча б однієї з визначених ознак є підставою не класифікувати облігації як зелені. Спроба класифікувати облігації як зелені при їх невідповідності ключовим ознакам дає підставу розцінювати це як «зелений камуфляж» (greenwashing).

Зелений камуфляж – навмисне введення в оману інвесторів та державних органів щодо напрямків використання розміру фінансових коштів, отриманих від емісії зелених облігацій. Для запобігання фактам «зеленого камуфляжу» і виникла необхідність розробки міжнародних стандартів та формування країнами власних рекомендацій.

Зелені облігації визначаються як будь-який тип облігацій, надходження від розміщення яких будуть використовуватися виключно для фінансування або рефінансування нових та/або існуючих прийнятних «зелених» проектів, що маюсь чіткі екологічні переваги.

В інших аспектах зелені облігації схожі на звичайні облігації. Зокрема, ціноутворення та витрати є аналогічними, облігації розміщуються у біржовому лістингу, торгуються та регулюються так само, як і інші цінні папери цього типу.

Емітентами зелених облігацій можуть бути приватні компанії та фінансові установи, міжнародні банки розвитку, муніципалітети, держава.