З початку року франк зміцнився на 3,2% до долара — до рівня нижче 0,77, що стало максимумом за понад десять років і створює нові виклики для Швейцарського національного банку.

Каталізаторами зростання стали сумніви щодо стабільності долара, непередбачуваність політики адміністрації Дональда Трампа та питання до незалежності ФРС, тоді як японська єна втратила статус «тихої гавані» через високу волатильність. Основний приплив захисного капіталу припав на франк — валюту країни з низьким боргом і стабільною економікою, на тлі чого зросли й ціни на золото понад $5 тис. за унцію.

Як зазначив директор з інвестицій UBS Global Wealth Management у Швейцарії Даніель Кальт, франк «схожий на золотий самородок»: він не приносить доходу, але має міцну базу.

Водночас зміцнення валюти посилює дефляційні ризики та тиск на експорт, а можливі дії SNB — зниження ставок чи валютні інтервенції — залишаються обмеженими й політично чутливими.

Президент США Дональд Трамп фактично дав зрозуміти, що слабкий долар розглядається як інструмент підтримки експорту, що спричинило найглибше падіння валюти за рік.

Засновник Eurizon SLJ Capital Стівен Джен вважає це зламом старої логіки «сильна економіка = сильний долар» і попереджає: «Це цілком може бути початком наступного етапу падіння долара, і багато хто до цього не готовий».