«Він «головний актор» і ніколи вас не підведе, – написав президент у дописі на Truth Social, оголошуючи номінацію. – Я знаю Кевіна вже давно і не сумніваюся, що він увійде в історію як один із НАЙВЕЛИЧНІШИХ голів ФРС, можливо, найкращий».

Уорш, який працював у Федеральній резервній системі з 2006 по 2011 рік, стане наступним керівником центрального банку США, якщо його затвердить Сенат, повідомляє Investing.

«Ми розглядаємо цей вибір як загалом позитивний для банківської політики, оскільки Уорш привносить розуміння регуляторного режиму», – заявив Джарет Зайберг з TD Cowen після оголошення. «Ми також вважаємо, що його більш рішучий досвід у монетарній політиці може допомогти знизити довгострокові ставки, що підтримає ринок житла».

Наразі Уорш є заслуженим запрошеним науковим співробітником родини Шепардів з економіки в Інституті Гувера та лектором у Вищій школі бізнесу Стенфордського університету. Він також працює партнером зі Стенлі Дракенміллером у Duquesne Family Office LLC.

Під час свого попереднього перебування у ФРС, Уорш відіграв значну роль під час фінансової кризи 2008 року, виконуючи роль ключового зв'язкового між центральним банком та Уолл-стріт. Він також представляв Федеральну резервну систему на зустрічах G-20 та був посланцем ради директорів до країн, що розвиваються, та розвинених економік Азії.

До приходу до Федеральної резервної системи Уорш працював спеціальним помічником президента з економічної політики та виконавчим секретарем Національної економічної ради Білого дому з 2002 по 2006 рік. Раніше у своїй кар'єрі він був віцепрезидентом і виконавчим директором у департаменті злиттів і поглинань Morgan Stanley & Co. у Нью-Йорку.

Термін повноважень Пауелла на посаді голови Федеральної резервної системи завершується 15 травня 2026 року.

Хоча ринки розглядають новини щодо Уорша як більш «централізовані» та на користь незалежності ФРС, на відміну від раніше чутків про Кевіна Хассетта, не всі погоджуються з цією ідеєю.

Тьєррі Візман, глобальний стратег з валютних курсів та ставок у Macquarie Group, зазначає, що Уорш пішов у відставку з Ради директорів ФРС у 2011 році, за роки до закінчення терміну своїх повноважень, через незгоду з її політикою. Як і Дональд Трамп, з яким він тоді був союзником, Уорш називав себе іконоборцем, а не інституціоналістом, і він також є давнім другом родини Трампа.

Щодо автономії ФРС, Уорш закликав до перегляду угоди між ФРС та міністерством фінансів 1951 року, щоб дозволити тіснішу координацію між управлінням балансом ФРС та випуском боргових зобов'язань міністерством фінансів, зазначає стратег. Він стверджував, що ФРС неналежним чином використала свою незалежність як щит від підзвітності, стверджуючи, що така незалежність виправдана лише в межах її повноважень, встановлених Конгресом.

Візман зазначає, що Уорш також був активним критиком голови Джея Пауелла, кажучи, що керівництво ФРС «зламалося», коли воно втрутилося в такі політичні питання, як зміна клімату та різноманітність.

«Суть у наступному: будь-хто, хто вважає, що Трамп відійшов від власної системи переконань, найнявши нібито інституційного хлопця в особі Кевіна Уорша для управління ФРС, глибоко помиляється», – попереджає Візман, хоча й сказав, що це не означає, що новий голова ФРС скоро підштовхне ФРС до зниження ставки.