Досудове рішення

Парламент схвалив новий механізм врегулювання проблемних кредитів. Вчора 229 депутатів прийняли в першому читанні законопроект № 3555 «Про фінансову реструктуризацію». Документ на три роки вводить єдиний механізм добровільної фінансової реструктуризації боргів компаній і їх досудової санації. «Підприємства відчують позитив від цього законопроекту, вони зможуть звільнитися від боргів. Також скоротиться кількість проблемних кредитів», – заявив заступник міністра фінансів Артем Шевальов. Цей документ формально до парламенту подав уряд, але в його розробці брали участь Мінфін, НБУ, ЄБРР, МВФ та банківські установи.

Реструктуризація включатиме перегляд термінів погашення і ставки, списання, видачу нового фінансування, реорганізацію діяльності боржника, залучення нових інвестицій в капітал. Але реструктуризувати борги зможуть не всі компанії, а лише «потенційно життєздатні». «Активність» підприємств з тимчасовими проблемами з ліквідністю має підтвердити аудитор.

Для участі в добровільній реструктуризації позичальник має подати заявку до координаційного комітету. Для кожного позичальника створять комітет кредиторів, який приймає всі рішення. Запустити процедуру добровільної реструктуризації можна за згодою не менше трьох кредиторів або одного кредитора, який володіє понад 25% боргу. Проект не містить чітких вказівок, як саме треба реструктуризувати борг – це банки вирішуватимуть самі. Що стосується боржників збанкрутілих банків, то їхні кредити буде реструктуризувати Фонд гарантування вкладів.

Процес реструктуризації буде проведено під контролем держави. Національний банк буде розробляти і схвалювати рамковий договір, який врегулює засади координації між фінансовими установами в процесі фінансової реструктуризації. Також держава контролюватиме наглядову раду, яка координуватиме реструктуризацію. До наглядової ради увійдуть два представники НБУ, по одному – від Мінфіну, МЕРТ і Мін'юсту. Усі – на громадських засадах. Наглядова рада контролюватиме секретаріат і склад арбітражного комітету реструктуризації.

Закон дозволить списувати податкові борги. Якщо план санації передбачатиме розстрочку або списання боргів або навіть їхньої частини, він вважається схваленим органом стягнення в частині задоволення вимог з податків на умовах плану санації. Податковий борг, що виник за три роки до дня проведення зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг, що виник пізніше, списується на умовах плану санації.

Депутати не виступали проти цієї ініціативи. «Цей законопроект необхідно прийняти, щоб боржники і кредитори навчилися домовлятися в позасудовому порядку, перш ніж подавати один на одного купу позовів», – заявив нардеп Антон Геращенко («Народний фронт»). Депутати закликали не забувати і про боржників-фізосіб. «Цей механізм потрібен для того, щоб розгляди про повернення боргів не затягувалися на роки, як це відбувається в судах. Але, крім того, необхідно ухвалити закон і про банкрутство фізосіб», – попросив нардеп Юрій Соловей («Блок Порошенко»).

Кредиторські вимоги

У Мінфіні і Нацбанку заявляли, що під дію закону потраплять кредити на 200 млрд грн. Але в реальності сума буде менше, адже 200 млрд грн – це весь обсяг простроченої заборгованості юридичних осіб, а скористатися законом зможуть тільки найбільші боржники. «Ми аналізували наш портфель. Максимум це буде один-два великих позичальника. З невеликими компаніями немає сенсу використовувати цю ініціативу», – сказав голова одного з великих банків. Законом не зможуть скористатися позичальники, які навіть не намагаються повернути позики. «З ними повинні розбиратися правоохоронні органи», – вважає заступник голови НБУ Владислав Рашкован.

Банкіри готові йти на переговори з боржниками на запропонованих законопроектом умовах. «Нас часто запитують, коли банки почнуть кредитувати економіку. Головне питання не в вартості ресурсів, а в платоспроможності позичальників. Криза змусила банки докапіталізуватися: вони вже готові виконувати свою функцію, але якість позичальників з часом, на жаль, не покращилася», – говорив голова ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек.

Проблемний шлейф

Запропонована ініціатива важлива, але прописана в законопроекті нечітко. Головне науково-експертне управління Ради висловило сумнів у необхідності виділення в новий документ норм, які вже є в законодавстві, а частина ініціатив закону «Про фінансову реструктуризацію» давно вказані в законі «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Законопроект не містить достатнього обґрунтування, чому між кредитором і боржником має з'явитися наглядова рада з представників держвлади. «У разі наявності такої ради вважаємо, що участь в органі лише представників органів держвлади на громадських засадах несе істотні корупційні ризики. Виходячи з переліку повноважень, реалізація яких вимагає постійної участі в роботі, вважаємо неможливим участь членів ради на громадських засадах», – йдеться в позиції експертної групи Реанімаційного пакету реформ щодо реформування фінансового сектора.

У РПР вважають недоцільним виключення можливості ініціації процедури досудової санації з боку кредитора. Дискусійними є норми про порядок визначення «життєздатності» підприємства, з вирішення спорів новим арбітражем, тлумачення окремих термінів, таких як «державний банк» або «залучені кредитори». «Один з головних інструментів законопроекту – чіткий порядок плану реструктуризації – у ньому відсутній. Зокрема, хто і чому входить до комітету кредиторів?» – здивовані в РПР. Окремі норми проекту виписані нечітко: не визначено, коли саме має відбуватися та чи інша дія.

Є претензії до проекту і з боку учасників Незалежної асоціації банків України. FinClub ознайомився із зауваженнями окремих банків. Вони здивовані втручанням держави в цей процес шляхом участі в наглядовій раді, яка «фактично наділена функціями суду в процесі банкрутства». «Навіть самостійна ліквідація юрособи не передбачає участі регулятора (держави, державних органів)», – зазначено у зауваженнях.

Законопроект не дає однозначного висновку щодо того, чи підписується «рамковий договір фінансової реструктуризації» банками одноразово або для кожного боржника окремо. Не дає закон також відповіді на питання, чи зможе банк брати участь у реструктуризації, якщо він не підписав рамковий договір. Не менш важливим питанням є необхідність прописати в законі порядок врегулювання тих реструктуризацій, які почнуться у найближчі три роки, але завершаться вже після втрати чинності цим законом.

Олена Губар, Вікторія Руденко, В'ячеслав Садовничий