Непрогнозований регулятор

Національний банк з 13 липня підвищив облікову ставку з 17% до 17,5%. Цього від нього не очікували: сім опитаних агентством Bloomberg економістів не пророкували змін у політиці Нацбанку за підсумками єдиного цього літа засідання монетарного комітету.

Адже останні два місяці учасники ринку спостерігали сигнали того, що потреби в екстреному і додатковому посиленні монетарної політики поки немає. Темпи інфляції почали демонструвати впевнене зниження. Вони виявилися навіть краще, ніж розраховував НБУ. У травні інфляція знизилася до 11,7% у річному вираженні, а в червні – до 9,9% за прогнозу на 2018 рік у 8,9%. Навіть на валютному ринку немає потрясінь: гривня залишається сильною, торгуючись в діапазоні 26,1-26,3 грн/$, що позбавляє імпортерів необхідності підвищувати ціни на товари.

Однак НБУ, спостерігаючи ті ж сигнали, зробив протилежний висновок і підняв облікову ставку. Фінансисти сприйняли таке рішення як черговий провал його комунікаційної політики. «Одна з цілей НБУ – бути прозорими й прогнозованими. Сенс інфляційного таргетування в тому, що Національний банк дає ринку зрозумілі орієнтири. Коли ж НБУ спочатку говорить про те, що інфляція зараз нижче, ніж вони очікували, а потім підвищує ставку, то це виглядає дивно. Тому рішення НБУ не збігається з точки зору комунікації та зрозумілого для ринку механізму», – вважає аналітик ІК Adamant Capital Костянтин Фастовець. Він, як і інші аналітики, очікував від НБУ збереження в липні ставки на рівні 17%.

Зростаючі ризики

Чому ж НБУ ухвалив таке рішення? По-перше, зниження цін на овочі та фрукти через гарний врожай НБУ вважає тимчасовим. По-друге, в II півріччі очікується прискорення інфляції на тлі підвищення адміністративно регульованих цін і тарифів, а також збереження високих темпів зростання доходів населення. У травні середня зарплата була на 28% вище за рівень травня минулого року. «Зіткнувшись з дефіцитом робочої сили, українські підприємства змушені підвищувати оплату праці», – пояснює фінансовий аналітик ICU Михайло Демків.

Але доходи зростають і завдяки прямим переказам трудових мігрантів. За січень – травень українці перевели в країну на 30% більше валюти, ніж рік тому. Ці $4,5 млрд підтримали споживчий попит. «Грошові перекази вже складають приголомшливі для європейської країни 8,4% від ВВП. І загальний обсяг цих надходжень буде тільки збільшуватися в 2018 і 2019 роках – до $11,6 млрд і $12,2 млрд», – говорить він.

Доходи співгромадян збільшуватиме також уряд, який так і не відмовився від бажання підняти мінімальну зарплату мінімум до 4 тис. грн. «Це крок, який може додати електоральні бали у передвиборний період і, як наслідок, викликати тиск на інфляцію з боку попиту», – сказав Михайло Демків. І це незважаючи на те, що, по правді кажучи, в бюджеті немає грошей на незаплановане підвищення мінімальної зарплати. У I півріччі відставання від планових показників доходів держбюджету зросло до 3,1%. Є складнощі також з фінансуванням дефіциту: зовнішні запозичення недоступні, а внутрішні – дорогі.

Іноземні інвестори почали залишати внутрішній борговий ринок. «Після буму, який тривав у жовтні 2017 – березні 2018 року, коли загальний обсяг портфеля нерезидентів досягав 14 млрд грн, відчувається деякий спад інтересу, а загальний обсяг вкладень скоротився до 10 млрд грн», – зазначає Михайло Демків.

Питання отримання восени траншу кредиту МВФ залишається туманним, незважаючи на те що 12 липня парламент ухвалив необхідну для отримання траншу правку щодо Антикорупційного суду. Але для отримання траншу необхідно ще збалансувати бюджет і підвищити тарифи на газ. Це дуже непопулярне напередодні виборів рішення, яке призведе до зростання тарифів на ЖКГ і обнулить отримані від підвищення «мінімалки» електоральні бали, влада постійно переносить «на потім». У НБУ підрахували, що зростання тарифів на газ на 25% цього року додасть до інфляції 0,9 п.п. і цей вплив відчуватиметься також в 2019-му. «Рішення про підвищення тарифів має бути прийнято та погоджено з МВФ протягом двох тижнів. В іншому випадку Україна не матиме можливості отримання фінансування від МВФ, найвірогідніше, до початку 2020 року», – вважає аналітик інвесткомпанії Concorde Capital Євгенія Ахтирко.

Голова НБУ Яків Смолій допустив, що місія МВФ може приїхати до «літніх канікул». «Уряд постійно веде переговори з МВФ про перегляд тарифів на газ, і ми очікуємо, що ці питання (в тому числі правка з антикорупційного суду) будуть вирішені найближчим часом. У Фонду є свої «канікули», але, з огляду на важливість перегляду, ми очікуємо, що місія Фонду може приїхати після узгодження цих двох питань», – сказав він учора.

Від виконання умов МВФ залежить здатність уряду рефінансувати валютний борг. «Ми очікуємо транш від МВФ на $2 млрд, чисте надходження від розміщення єврооблігацій на $1 млрд. Ще по $0,5 млрд буде від Світового банку і Євросоюзу. В цілому прогноз з міжнародних резервів становить $20,8 млрд на цей рік», – підрахував Костянтин Фастовець. Такий рівень резервів дозволяє Україні обслуговувати зовнішній борг, не допускаючи падіння резервів нижче рівня покриття трьох місяців майбутнього імпорту.

Сигнал політикам

Але НБУ вирішив заздалегідь підготуватися до найгіршого сценарію і показати політикам, що він робитиме, якщо усі ці ризики стануть реальністю. А можливість кризи регулятор розумів ще навесні, коли спрогнозував, що без траншу МВФ і високих цін на метали курс перевищить 40 грн/$. Ймовірно, через ці побоювання НБУ публічно говорив про те, що жорсткою його монетарна політика може залишатися весь 2018 рік. «Рішення НБУ щодо ставки варто розцінювати перш за все з політичної точки зору. Адже підвищення ставки на 0,5 п.п. особливо не впливає на макроекономічні процеси в країні. Інша справа, підвищити ставку на 1 п.п. або на 1,5 п.п., як це НБУ робив раніше. Тому 17,5% – це сигнал про те, що НБУ незалежний і не дозволить за рахунок емісії виконувати «бажання» політиків, у той час вони поки не поспішають виконувати умови МВФ», – сказав FinClub топ-менеджер одного з банків.

Сигнали від Якова Смолія відчули в Раді Нацбанку. «Політичний бізнес-цикл повинен розбитися об незалежність центробанку. Глобальна економіка нестабільна, а ризики посилення ефектів переносу (траншу МВФ) посилюватимуться, що більше алярмізму нагнітатиметься з приводу зовнішньої стійкості. Ризики фіскального домінування зростають, і високі ставки – це заклик до фіскальної корекції», – впевнений член Ради Віктор Козюк.

Ще один аргумент на користь «сигнального» рішення НБУ – неочевидний вплив попередніх підвищень ставки на ціну грошей в економіці. Нацбанк з жовтня 2017 до січня 2018 року тричі підвищував облікову ставку, але ставки за депозитами продовжували падати. А це не спонукало українців змінити споживання на заощадження. В окремі місяці депозитний портфель банків зростав тільки за рахунок капіталізації відсотків, а не притоку вкладів. І тільки після підвищення облікової ставки в березні до 17% депозитні ставки перестали падати, хоча й не почали рости.

мало досить слабкий ефект для депозитних ставок, але помітно підвищило вартість запозичень для уряду. Висока облікова ставка – це ще й запобіжник від надмірних витрат уряду, які могли б сприяти подальшому зростанню інфляції», – пояснює Михайло Демків.

Він сприймає підвищення ставки до 17,5% як готовність НБУ перейти до жорстких заходів у разі розриву програми МВФ. «У такому випадку високі ставки роблять гривневі інструменти більш привабливими на противагу варіанту перевести кошти у валюту», – говорить аналітик. Високі гривневі ставки не тільки повинні спонукати українців не купувати валюту, а й, можливо, знову залучити валютних інвесторів у гривневі інструменти. «У такій ситуації не доведеться розраховувати на послаблення валютних обмежень, а, найвірогідніше, дії будуть протилежними», – додав Михайло Демків.

Подписывайтесь на новости FinClub в Telegram, Viber, Twitter и Facebook.