Сценарій МВФ: як Україна пообіцяла змінитися

Сценарій МВФ: як Україна пообіцяла змінитися

МВФ опублікував текст меморандуму з Україною. Ключові фінансові вимоги – збалансований бюджет, капіталізація банків і спліт Нацкомфінпослуг – залишилися колишніми. Але є й нові умови, наприклад, за операціями з пов'язаними особами та поверненням коштів з банків-банкрутів. Виконати усі вимоги в рік подвійних виборів буде непросто.

Зобов'язання української влади, закріплені новою 14-місячною програмою співпраці з МВФ, мало для кого стали сюрпризом. Більшість «нових» вимог МВФ – невиконані «старі» обіцянки України в рамках попередньої програми кредитної підтримки. Фактично МВФ дав Україні ще один шанс, щоб країна зробила обіцяне і отримала $3,9 млрд (з них $1,4 млрд перераховано в грудні), необхідні для рефінансування пікових виплат за боргом.

«Українській владі вдалося відновити макроекономічну стабільність і зростання після важкої кризи 2014-2015 років. Однак зусилля зі створення більш динамічної, відкритої та конкурентоспроможної економіки не виправдали очікувань, і економіка усе ще стикається з важливими проблемами», – заявили в МВФ. Фонд вважає, що реформи в Україні йдуть повільно.

Ключова роль Мінфіну

Перший блок вимог МВФ у фінансовій сфері стосується збалансованості бюджету. На початку року Україна обіцяє прибрати «обмеження щодо бази нарахування ЄСВ». Потім займеться стримуванням витрат на субсидії ЖКГ. «Якщо протягом 2019 року стане очевидним, що скорочення соціальних норм є недостатнім для забезпечення того, щоб субсидії на житлово-комунальні послуги залишалися в межах бюджету, ми будемо додатково зменшувати ці норми або зробимо необхідні зміни у формулі розрахунку субсидій», – йдеться в меморандумі. У 2019 році дефіцит бюджету не повинен перевищити 2,25% від ВВП.

Україна пообіцяла протягом програми співпраці з МВФ утриматися від «проведення будь-якої податкової амністії, запровадження нових податкових пільг або привілеїв, нових спеціальних пенсій або пільг». Такі обіцянки видаються досить сумнівними в рік подвійних виборів, але заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії Марія Репко вважає їх здійсненними. «Справа в тому, що крім вимог МВФ Мінфін дуже обмежують високі майбутні платежі за держборгом на тлі не найсприятливіших умов на ринках. Залучити дешеві кредити і профінансувати зростання пенсій і зарплат ніяк не вийде», – вважає вона.

На думку Марії Репко, якщо Мінфіну через політичні катаклізми або зовнішні проблеми (геополітика або ринкові чинники) не вдасться рефінансувати держборг, бюджет зіткнеться з браком коштів. «Україна наступного року повинна буде пройти по краю, але ця місія цілком здійсненна», – попереджає Марія Репко. Тому Мінфін має бути «жорстким». «Мінфін вже показав свою незалежність: бюджет прийняли об'єктивно досить жорсткий, я не бачу причин вважати, що виконання бюджету неможливе», – говорить заступник голови Стратегічної групи радників при Кабінеті Міністрів Павло Кухта.

Нацбанк стане жорсткішим

Вимоги МВФ щодо політики у фінансовому секторі стосуються Нацбанку. МВФ хоче бачити в Україні зміцнення і розвиток банківської системи, тому в планах банківського регулятора має бути проведення чергового щорічного стрес-тестування і подальша докапіталізація банків. «Крім того, до кінця березня 2019 року НБУ завершить оцінку життєздатності бізнес-моделей 56 найменших банків», – йдеться в меморандумі.

Особливу увагу МВФ приділяє операціям з пов'язаними особами. У якості структурного маяка Нацбанк повинен прийняти зміни до своїх правил щодо капіталу банків, які передбачають зменшення регулятивного капіталу на обсяг кредитів, наданих пов'язаним особам, понад нормативні обмеження. Технічна місія МВФ допоможе підвищити ефективність роботи управління моніторингу пов'язаних з банками осіб: буде створено окремий реєстр на підставі публічної інформації з державних реєстрів.

Фінансовий аналітик групи ICU Михайло Демків каже, що підсумки стрес-тестування показали, що банківська система в цілому виглядає досить непогано. «Побоювання можуть викликати лише кілька невеликих банків, у яких спостерігаються проблеми з капіталізацією, а також порушники нормативу кредитування інсайдерів. Можливо, ми побачимо виведення декількох таких банків з ринку, однак на стабільності банківського сектора це навряд чи вплине. Скоріше мова йде про логічне завершення процесу очищення банківського сектора. Адже на його початку ставилася мета отримати повністю докапіталізувати банківську систему без надмірного кредитування інсайдерів», - говорить він.

Ці кроки є продовженням політики Нацбанку: про них регулятор вже неодноразово заявляв, тому особливих труднощів з виконанням цих вимог не буде. «Жорсткість вимог почалася не вчора, і у банків та їхніх власників були можливості підготуватися. Хтось, можливо, не пройде через «сито» і піде з ринку. Але операції з пов'язаними особами – велика проблема і бомба уповільненої дії, і залишати її «як є» небезпечно», – пояснює Марія Репко. Вона нагадує, що у ФГВФО більше третини кредитів були пов'язані з колишніми акціонерами банків. «Що швидше система почне працювати за цивілізованими правилами, то більше довіри до неї з'явиться в майбутньому. Зараз же, за даними соціологів, лише 5% людей замислюються про депозити», – говорить Марія Репко. Павло Кухта додає, що після того, як дії НБУ підтримав МВФ, опір з боку «незгодних» має бути менше.

Звернув увагу МВФ і на непрацюючі активи банків: частка поганих кредитів, як і раніше, перевищує 50%, особливо висока частка в держбанках. Закон про фінансову реструктуризацію хоча й дозволив банкам реструктуризувати частину NPL, але не став панацеєю. У 2016 році розроблено законопроект про компанії з управління проблемними активами, але документ не був внесений до парламенту. НБУ допоможе банкам працювати з «проблемкою». До кінця червня НБУ за підтримки працівників Світового банку повинен прийняти Положення про роботу з непрацюючими кредитами, яким зможуть керуватися банки в роботі зі своїми проблемними позичальниками.

«Очищення не може бути успішним, якщо на балансах діючих банків залишаються сотні мільярдів непрацюючих кредитів. В першу чергу, за рахунок держбанків, у яких сконцентровано 2/3 від всіх непрацюючих кредитів. Логічним виглядає прагнення закріпити в Меморандумі завдання реструктуризації частини проблемних активів держбанків. На жаль, у держбанків є стимул нічого не робити самостійно, інакше існує ризик отримати розслідування на предмет нанесення збитків державі. Тому для них є важливим отримання формальних параметрів реструктуризації великих кредитів», - вважає Михайло Демків.

Минуле не буде безкарним

Окремий блок стосується Фонду гарантування вкладів і повернення виведених з банків-банкрутів активів. З 2014 року, коли почався банкопад, успіхи Фонду в цьому напрямку були сумнівні. «Останні результати Фонду з продажу пулу кредитів за 2% їх вартості, м'яко кажучи, не вражають. Рівень повернення проблемних кредитів у світовій практиці залежить переважно від двох факторів: економічного становища в країні та стану верховенства права. Для України обидва ці показники є надзвичайно проблемними», – вважає Марія Репко.

На її думку, низький ВВП і мляве економічне зростання на тлі високих кредитних ставок і ризиків не дають бізнесу можливості відновитися з кризи і погасити борги, а суди і система стягнень така, що «купуючи квиток» на війну з позичальником в судах, ФГВФО або банк далеко не завжди можуть розраховувати на справедливий результат.

«В результаті середній рівень повернення за проблемними кредитами, за оцінками Світового банку, для України становить близько 8% від вартості кредиту, а за фактом за багатьма класами кредитів повернення і у приватних банках, і у Фонді виявляється ще нижче, – каже Марія Репко. – Основним драйвером відновлення проблемних кредитів могла б стати судова реформа, якщо вона проведена ефективно, і вдосконалення процедури банкрутства та стягнень: тоді позичальники не могли б йти від кредиторів, як це відбувається в багатьох випадках зараз».

«Причини того, що дії Фонду є безрезультатними, – діряве законодавство, неорганізовані правоохоронні органи і корумповані суди. Це не провина НБУ і ФГВФО. Гадаю, що законодавчі ініціативи, які вже ухвалені або поки знаходяться у Верховній Раді, дозволять змінити ситуацію», – каже Павло Кухта. До кінця березня Рада фінансової стабільності вирішить, як до грудня відновити платоспроможність ФГВФО. Для цього, в тому числі, до кінця березня Верховна Рада має прийняти поправки до закону про Фонд гарантування, які посилять повноваження Фонду як санаційного органу.

Нацкомфінпослуг не дали шансу

Ще одним структурним маяком у меморандумі є спліт Нацкомфінпослуг – поділ повноважень між НБУ і НКЦПФР має сприяти зміцненню та розвитку фінансового ринку. Законопроект № 2413а ухвалено в першому читанні ще в 2016 році, але вже кілька місяців документ регулярно вносять до порядку денного на друге читання, але так і не розглядають.

Крім № 2413a необхідно ухвалити законопроект № 6303, який передбачає посилення незалежності та інституційної спроможності НКЦПФР, а також № 9035 – про деривативи та фінансові ринки для захисту прав споживачів, стверджують у НКЦПФР. «Комісія постійно звертається до шановних народних депутатів із наполегливим проханням ухвалити закони, необхідні для розвитку національного фінансового ринку. Подальше реформування без підтримки законодавців неможливе», – вважають у комісії.

Павло Кухта зазначає, що фактично йдеться про незавершену реформу фінринків, яка повинна реорганізувати регуляторів фінсектору, щоб небанківський ринок нормально запрацював. Він зазначає, що це велика реформа, причому всі необхідні документи вже давно лежать у Верховній Раді, проте знайти необхідну кількість голосів поки не вдавалося.

«Безумовно, без поштовху МВФ прийняти це все до виборів навряд чи вдасться. З поштовхом від МВФ – все можливо. Якщо говорити реалістично, є політична необхідність у програмі з МВФ у період виборів. Тому гадаю, що інтереси тих, хто блокував ухвалення необхідних законопроектів, будуть відсунуті убік», – зазначає Павло Кухта.

За неофіційною інформацією, в парламенті є голоси за спліт, якщо голова Нацкомфінпослуг Ігор Пашко стане профільним заступником голови НБУ, але голова НБУ Яків Смолій виступає проти, оскільки це кидає тінь на незалежність НБУ. «Я не бачу альтернативи: спліт – це бенчмарк. Якщо законопроект не ухвалити, не буде наступного траншу. Це тягне за собою втрату макроекономічної стабільності та кризу в рік виборів. Враховуючи те, що далі за програмою будуть більш складні моменти – тарифи, антикорупційний суд – реформа фінансового сектору має бути проведена», – вважає Павло Кухта. Але розраховувати на прийняття необхідних законопроектів можна лише до кінця березня, коли пройдуть президентські вибори. Після зміни влади в країні програма з МВФ може опинитися під загрозою.

Вікторія Руденко