– Як ви почуваєтеся на місці керівника нагляду? Ви приходили на іншу посаду: спочатку займалися операційним блоком, а зараз – наглядом.

– Дійсно, коли я прийшов до НБУ, то очолив адміністративно-фінансовий блок. До роботи нагляду я був причетний зі сторони банків. Бачив, як нагляд працює, заглиблювався в процеси банківського регулювання. Банк, в якому я працював, – ПриватБанк – був незвичайним банком після націоналізації, постійно був на слуху.

– Скільки зараз розглядається судових справ з Нацбанком від будь-яких колишніх власників? Скільки з них – по ПриватБанку?

– ПриватБанк веде більше 100 справ, пов’язаних з націоналізацією. Нацбанк бере участь у понад 80 з них. Там є багато «процесуального сміття», але є ключові справи, що мають значення для успішності цього кейсу для держави, яка брала участь у націоналізації.

– Як ви вважаєте, чому Суркісам вдається вигравати суди проти ПриватБанку щодо списання їхніх депозитів?

– Я б не сказав, що вдається. Ключова справа, яка була розглянута Великою палатою Верховного Суду, була повернута на новий розгляд.

– Але позиції, що Нацбанк і Міністерство фінансів повністю мали рацію, немає.

– І немає позиції, що мали рацію колишні пов’язані особи. Нацбанк і, я впевнений, Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів переконані в законності своїх рішень та відстоюють їх у судах. Однак судові процедури – це тривалий процес.

– В Україні Суркіси переважно виграють суди.

– Останнє рішення Великої палати Верховного Суду змінило ситуацію. Там формально не було ні перемоги, ні поразки однієї чи іншої сторони. Але коли дійшло до розгляду справи у Великій палаті, була створена нова практика, якщо так можна сказати. Це було після ухвалення так званого антиколомойського закону. Всі справи переглядаються з урахуванням цих висновків Великої палати Верховного Суду. Вже багато справ були закриті.

– А чому все-таки Суркісам вдавалося раніше вигравати? Чи не вважаєте ви, що були допущені помилки з боку Нацбанку чи Міністерства фінансів при підготовці цього бейл-іну?

– Участь у підготовці рішення про націоналізацію ПриватБанку я брав ще в Міністерстві фінансів. Щодо бейл-іну, то рішення було комплексним. Певна річ, це дуже складний і тривалий процес. Було задіяно дуже багато інституцій, фахівців, консультантів. Це рішення було законним. Зараз бачимо результат: це найприбутковіший банк в країні.

– Ви вважаєте, що Нацбанк і Міністерство фінансів процедурно все зробили правильно?

– Усі діяли в межах законодавства. Такий досвід націоналізації держава отримала вперше.

– Ні. Раніше були приклади націоналізації Родовід Банку і Укргазбанку.

– Це була так звана «рекапіталізація». У цьому процесі я також брав участь. Був вперше створений відокремлений підрозділ в Мінфіні, в якому я працював. Тоді взагалі закону ніякого не було. Було лише п’ять-сім абзаців в одному законі про додаткову капіталізацію, які були підкріплені бюджетом, і було право капіталізувати банки за рахунок ОВДП. Тоді це був такий перший крок взагалі в державі, і його пройшли Укргазбанк, Родовід Банк і «Київ». Сьогодні в законі про систему гарантування вкладів фізичних осіб вже є стаття про bail-in.

– Але ж принципово нічого не змінилося.

– Принципово змінилося, бо це вже було закріплено базовим законом. Раніше це питання взагалі не стояло, не було bail-in.

– Як ви вважаєте, коли ПриватБанк може бути проданий і наскільки успішно?

– Все залежатиме від планів ПриватБанку. Концепція поки така: пропонується розділити банк на хороший і поганий.

– Наскільки я пам’ятаю, з 2015 року працівники МВФ про це говорять, але ні до чого не дійшли. На цю тему я не раз дискутував з Енгіном Акчакочею.

– Це світова практика. Є передача хороших і поганих активів. Пан Акчакоча – один з перших експертів, які працювали ще під час першої хвилі «націоналізації», коли держава входила в капітал банків «Родовід», «Київ». Його рекомендації та настанови були дуже корисними для всіх нас.

– Але не всі.

– У нас не було інструментів. Акчакоча робив аналогічні речі в своїй країні. Він навіть давав нам документи, а ми не могли їх впровадити, тому що наше нормативно-правове поле не дозволяло це робити.

– Можливо, це й добре, бо Україна – не Туреччина, тут не можна було робити таку різку девальвацію.

– Причини девальвації можуть бути різними, але інколи лікування треба проводити хірургічним шляхом.

– Але й досі стосовно доцільності «банкопаду» звучать претензії, тепер – з боку РНБОУ. І напевне вони звучатимуть ще не один рік.

– Якщо зараз подивитися на банківську систему, то ми побачимо, як вона пройшла ковідну кризу – ліквідно, без втрат. Тобто таке «хірургічне втручання» НБУ забезпечило зараз стабільну банківську систему. Це факт.

– Власники банків, які вивели з них активи, досі на волі.

– Над цим питанням активно працює Фонд гарантування вкладів. Найближчим часом, сподіваюся, ви побачите в інформаційно-медійному просторі рішучі кроки щодо вирішення проблеми, про яку говорите.

– Побачимо. За результатами останнього стрес-тестування виявилося, що банкам необхідно 5,3 млрд грн капіталу за базовим сценарієм та 41,7 млрд грн – за кризовим. Скільки з цих сум припадає на державні банки? Наскільки новий стрес-тест вимагає їх докапіталізації з держбюджету?

– Результати стрес-тестування ми оприлюднимо наприкінці року по кожному банку. Дійсно, значна частина капіталізації, про яку ви говорите, за кризовим сценарієм припадає на державні банки. Але їх капіталізація саме зараз не потрібна. Вони можуть обмежитися організаційними заходами. Зазначені суми не говорять про те, що держава має поповнити капітал грошима. Для всіх державних банків достатньо заходів, передбачених відповідними програмами, для уникнення докапіталізації шляхом вливання капіталу. Таким заходами, зокрема, є погашення кредитів, виведення позичальників з дефолту, підвищення операційної ефективності тощо.

– Питання капіталізації держбанків завжди було достатньо дискусійним. Як тільки Укрексімбанк очолив Євген Мецгер, відразу в банку з’явився збиток. Після його звільнення банк демонструє прибуток, якого не було останні вісім років.

– Мецгер зафіксував результат, який був до нього. Дійсно, зараз Укрексімбанк – прибутковий банк. Одна із причин – це зниження вартості фондування.

– Тобто з 5,3 млрд грн на держбанки нічого не припадає?

– Ні. Банки обмежуються організаційними заходами. Там не потрібно нести капітал. Ми навіть про це написали Кабміну, вказавши, що капіталізація не потрібна.

– Чи не з’їсть всі прибутки Ощадбанку його приєднання до Фонду гарантування вкладів?

– Ми ж не просто так вирішили приєднати Ощадбанк до Фонду. Була відповідна підготовча та аналітична робота. Орієнтовно потреба Фонду у фінансуванні з боку Ощадбанку, коли він приєднається, – 1 млрд грн на рік плюс початковий внесок. Це критично не вплине на діяльність Ощадбанку, не призведе до виходу з нормативних значень. Прибуток, може, й «з’їсть» у певній частині, але банку в принципі треба покращувати свою операційну діяльність. Є багато питань щодо зменшення адміністративних витрат, покращення операційної спроможності. У банку є потенціал для збільшення операційного прибутку. Якщо цей потенціал реалізують, то внески банку до Фонду гарантування ніяк не вплинуть на його діяльність.

– Дуже велика частина витрат – на зарплати наглядової ради.

– У пресі часто пишуть про те, що в наглядових радах платять великі зарплати. Але треба дивитися, чого держава досягла, виплачуючи такі зарплати.

– Так, треба дивитися на їхню ефективність. У мене не було ніколи жодних питань до правління будь-якого з банків, бо воно займається операційною діяльністю, і їх можуть потім притягти до відповідальності. А колективна безвідповідальність наглядових рад при таких зарплатах…

– Члени наглядової ради, які ухвалюють рішення, теж хвилюються за свою ділову репутацію.

– Добре. Коли буде приєднання Ощадбанку до Фонду гарантування вкладів, чи не очікуєте відтоку коштів заможних клієнтів, яких тримала примарна 100-відсоткова гарантія повернення вкладів? В законі закріплена повна гарантія, але її механізму немає.

– Потрібно пам’ятати про статтю 58 закону про банки, яка зобов’язує власників істотної участі, тобто власників банків, забезпечити платоспроможність банків. І держава, залишаючись акціонером, забезпечуватиме платоспроможність банків через механізми корпоративного управління. Крім того, заможні вкладники є й в інших банках, не тільки в Ощадбанку. Він має опинитися в конкурентному середовищі та доводити свою привабливість для цих клієнтів через покращення своїх сервісів.

– Ми пам’ятаємо, як перед карантином в Ощадбанк прийшло багато віп-клієнтів. Ви не вважаєте, що вони тепер втечуть з банку?

– Звісно, ні. Держава там залишається як власник і забезпечує стабільність банку.

– Ви говорите про те, що потрібно продавати NPL. Наскільки зараз Нацбанк задовольняють темпи продажу NPL в держбанках?

– За два роки NPL зменшилися на 108 млрд грн – з 65% до 52% кредитного портфеля держбанків. Ми в НБУ приділяємо цьому питанню дуже багато уваги. Щоквартально в нас відбуваються зустрічі, наради з правлінням та наглядовими радами держбанків. Особисто голова бере в них участь. На раді фінстабільності постійно звітуємо про обсяг NPL, про динаміку його зменшення. І дійсно, результати дуже перспективні. Є плани до 2025 року досягти зменшення до 25%. Банки подають нам плани і виконують їх, звітуючи щоквартально. Сьогодні банки знаходяться в межах цих планів, і до кінця року ми очікуємо на їх виконання. Водночас існують значні ризики, які пов’язані з функціонуванням судової системи, коли боржники уникають відповідальності та блокують заходи банків з врегулювання проблемної заборгованості.

– Якщо Ощадбанк, Укргазбанк і Укрексімбанк, напевно, з цим впораються, то ПриватБанк, ви кажете, можна тільки розділити, щоб позбавитись проблемних кредитів?

– Це не я так кажу, а наглядова рада, яка зафіксувала відповідне в стратегії. Це один з підходів до зменшення частки держави в банківському секторі.

– Як мають розділити ПриватБанк, і коли це відбудеться?

– Вони збираються це реалізувати приблизно за два роки. Вже обирають радників на цей процес. Коли я працював в ПриватБанку, був початковий етап: вивчався світовий досвід, існуючі класичні моделі, Енгін Акчакоча дав досить багато рекомендацій. До речі, стратегію виділення з Привату «поганого банку» наглядова рада визначила лише як один з шляхів врегулювання. Ми повинні дійти розуміння того, що саме цей сценарій спрацює, тому що виникають питання законодавчого врегулювання цивільних правовідносин.

– Хто буде керувати цим «поганим банком»?

– Це буде визначено власником та наглядовою радою. Спочатку потрібно вирішити, чи буде створений банк, чи це буде просто фінансова компанія з відповідними функціями.

– Як ви вважаєте, наскільки рівень корпоративного управління в держбанках відповідає тим завданням, що на них покладаються? Наскільки зарплати членів наглядових рад відповідають якості рішень, які вони ухвалили останніми роками?

– Оцінку корпоративного управління Національний банк щорічно здійснює в межах оцінки SREP. У всіх державних банках рівень корпоративного управління перебуває на різних стадіях. Одні банки розпочали цей процес набагато раніше, коли ще не було змін до 7-ї статті закону про банки, але були використані кращі світові практики. Потім з’явилася 7-а стаття, і корпоративне управління почало впроваджуватися в інших банках. В одних банках це вже зріла система, в інших – вона на стадії випробування. Можна подивитися на результати створення незалежних наглядових рад. Основний наслідок – відмова від практики директивного кредитування, коли по дзвінку хтось давав вказівку кредитувати когось.

– Всі пам’ятають відео дзвінка президента Зеленського до Євгена Мецгера з вимогою про реструктуризацію кредитів підприємцям Хмельницької області: «Жень, послушай меня…» Були і в мене питання до Мецгера щодо кредитування «Укравтодору», який не заробляє власних коштів, щоб повернути кредит, а існує на дотації держави.

– Ніхто не говорить про те, що не можна кредитувати державне підприємство, якщо банк, здійснивши аналіз, вирішив, що це є прибутковим та вигідним. Політика і стратегія Укрексімбанку передбачає певну частку кредитування державного сектору.

– Комітет Нацбанку з грудня минулого року до червня цього року виставив чотири червоні картки трьом членам правління та директору департаменту фінмоніторингу Ощадбанку, призначеному наглядовою радою. Тобто наглядові ради призначають людей, щодо яких Нацбанк доходить висновку, що вони професійно непридатні. В чому ефективність наглядових рад, які підбирають непрофесійних людей, яких хтось «проштовхував»?

– В цьому процесі якраз викристалізовується якесь розуміння в тих же наглядових радах щодо наших вимог і бачення. Нам здавалося, що кандидати, які були обрані, розбиралися в своєму профілі діяльності. Але, як показав більш детальний аналіз та результати співбесід, проведених з такими кандидатами, у них недостатньо досвіду та навичок, щоб управляти саме системним банком. Для цього в Нацбанку існує остання лінія захисту щодо погодження керівників.

– В серпні набув чинності закон № 1587-IX, який суттєво розширив можливості Нацбанку, зокрема він надав НБУ право вимагати від банків зміни персонального складу ради чи правління. Чи вже користувався регулятор таким правом?

– Нацбанк ще жодного разу не скористався цим правом. Під це повноваження ми розробляємо нормативні акти, які врегулюють питання щодо застосування цього права, зокрема з метою визначення критеріїв колективної придатності ради або правління банку.

– Щоб знову потім звільнені банкіри не подавали в суд на вас?

– Треба нам самим зрозуміти, процедурно визначитися щодо методології, критеріїв оцінки.

– Тобто коли ви вносили зміни до закону, тоді не очікували, що він буде ухвалений?

– Закон передбачає, що ми до лютого повинні розробити нормативно-правові акти. Ми чудово розуміли, що під цю норму будемо розробляти наш внутрішній нормативно-правовий акт для застосування цього права. Але у нас вже є один банк, де ми хочемо застосувати це право.

– Чи міг Нацбанк, спираючись на нові повноваження, втрутитися в ситуацію з неетичною поведінкою Євгена Мецгера?

– За законом міг, але питання було врегульовано на рівні голови правління та наглядової ради шляхом розірвання контракту. У нас є повноваження оцінювати неетичну поведінку, але ми ще жодного разу цим правом не скористалися.

– До кінця року скористаєтеся?

– Можливо.

– Зараз декілька банків виставлені на продаж – Промінвестбанк, Сбербанк, «Ідея». Чи є вже пакети документів від потенційних покупців?

– Немає поки що.

– Чому відмовили Сергію Тігіпку у купівлі Промінвестбанку?

– З нашого боку була відмова у зв’язку з проблемами діяльності Промінвестбанку. Решта інформації закрита, вона стосується персональних даних. Були підстави для відмови.

– Які висновки зробив Нацбанк після банкрутства банку «Аркада» та Місто Банку, які фактично пішли з ринку через втрату одного великого активу?

– Це питання до самих банків та їхньої системи управління ризиками.

– Але Нацбанк це бачив. Питання «Аркади» стояло років 15. До Місто Банку також у нагляду були питання десь з 2013 року, про що заявляли навіть народні депутати.

– Повірте, регулятор постійно проводив комунікації, постійно звертав увагу менеджерів банків на ці речі. Це питання до управління ризиками, і акціонери банків повинні це розуміти. Можливо, цей поганий досвід буде прикладом для інших акціонерів, щоб не допускали такого в діяльності банків. Нацбанк вживав усіх можливих заходів в межах своїх повноважень.

– Чи бачить Нацбанк якісь ризики щодо іншого банку Івана Фурсіна – «Клірингового дому»?

– Пан Фурсін зараз не здійснює управління банком. Щодо ризиків, я не можу розголошувати цю інформацію, оскільки вона відноситься до банківської таємниці.

– Під час виведення Місто Банку з ринку експерти очікували великі проблеми у «Клірингового дому» з відтоком клієнтів.

– Ні, цього не сталося.

– Дуже добре. Які банки зараз є потенційно проблемними?

– Зараз є декілька банків, які перебувають у посиленому фокусі уваги нагляду, з ними відбувається комунікації. Ми відкриті та реагуємо на якісь негативи в діяльності банків. Поки що немає нічого критичного в діяльності якого-небудь банку, щоб можна було сказати, що він через певний час стане проблемним.

– Скільки зараз банків не виконують нормативи і мають окремий порядок приведення до графіку?

– За нормативом Н7 у нас два банки. Один банк вийшов за нормативи у зв’язку з тим, що застосував процедуру реструктуризації згідно із законом про фінансову реструктуризацію. У такому разі ми не застосовуємо заходи впливу. Інший банк отримав захід впливу у вигляді угоди. Ситуація контрольована. За капіталом всі банки дотримуються нормативів.

– Новий норматив NSFR має досягти 100% в квітні, а зараз банкам достатньо виконувати його на 90%. Промінвестбанк, Мегабанк та «Глобус» мають значення в межах 90-100%. Чи вимагає НБУ від цих установ плану або пояснень, як вони збільшать NSFR до квітня?

– З цими банками ми комунікуємо. Є розуміння, як банки будуть дотримуватися цього нормативу.

– Зараз Нацбанк вимагає від цих установ окремих пояснень. Ви знаходитесь в діалозі чи це зафіксовано на папері?

– Ми постійно комунікуємо з банками. Комунікація відбувається шляхом офіційного листування.

– Постанова № 1587 дає право Нацбанку встановлювати підвищені значення економічних нормативів. Чи планує Нацбанк скористатися цією можливістю?

– Звичайно, плануємо. Це європейське законодавство, до якого ми рухаємося. До того ж в рамках оцінки стійкості ми вже встановлюємо для банків необхідні рівні нормативів капіталу.

– 17 жовтня для небанків закінчився піврічний період, коли вони мали зробити прозору структуру власності. Скільки компаній не виконали цю вимогу вчасно і що їм тепер загрожує: масова ануляція ліцензій чи новий перехідний період?

– Зараз ми проводимо аналіз цих компаній. Хтось подав запевнення в тому, що їх структура відповідає законодавству. Дехто подав план, що буде приводити структуру у відповідність до законодавчих вимог. Так, їм можуть загрожувати санкції, які найближчим часом ми почнемо застосовувати.

Відповідно до закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», невідповідність структури власності вимогам законодавства України є підставою для ухвалення рішення про анулювання ліцензій, виданих надавачу фінансових послуг. Національний банк застосовуватиме такий захід впливу до компаній з непрозорою структурою власності, якщо такі компанії не зроблять свою структуру власності прозорою у додатково встановлений строк.

З 1575 надавачів фінансових послуг, які діяли станом на 1 жовтня, 318 подали до Національного банку опис заходів щодо приведення структури власності у відповідність до вимог положення. Національний банк отримав від компаній більше 40 письмових звернень.

– «Кредитпромінвест» навіть ще не встиг стати колектором, а вже отримав штраф. За що цю компанію було покарано на 102 тис. грн?

– Колектором автоматично вважається фінансова установа, яка, маючи відповідні ліцензії, врегульовує заборгованість від власного імені як кредитор чи новий кредитор. Ця компанія є саме такою зареєстрованою фінансовою установою та врегульовує заборгованість як новий кредитор. Вона порушила низку вимог щодо етичної поведінки, зокрема при взаємодії з третьою особою, яка не мала ніякого відношення до кредитного договору. Систематичність та обсяг звернень саме щодо неетичної поведінки при врегулюванні проблемної заборгованості цієї фінансової установи вплинула на застосування максимального передбаченого розміру штрафу.

– Чи багато зараз скарг Нацбанку щодо неетичної поведінки?

– Таких звернень надходить в Нацбанк близько 30% від загального обсягу звернень. З ухваленням закону про колекторську діяльність помітно зменшилася кількість звернень за компаніями, які виправляються та приводять свою діяльність у відповідність до нового закону.

Є десяток компаній, які не хочуть виправлятися. За ними навіть збільшується кількість звернень. Ми приділяємо увагу зараз саме цим компаніям. Динаміка таких звернень не зменшується. Тут все просто: або виконуються вимоги законодавства, або працювати на ринку професійних учасників фінансових послуг буде заборонено. Правила для всіх однакові.

– В реєстрі багато судових рішень щодо притягнення колекторів до кримінальної відповідальності, але виконавча служба нічого не робить, тобто протизаконні дзвінки з погрозами людям продовжуються.

– Якщо компанія має таке судове рішення – НБУ відмовить їй в реєстрації. Якщо компанія продовжить роботу без реєстрації, то така інформація буде передаватись до правоохоронних органів.

Ми розуміємо, що ще певний час ринок буде очищуватись від таких компаній. Нове законодавство забороняє фінустановам залучати незареєстровану компанію до врегулювання заборгованості – за це окрема відповідальність передбачена вже для самої фінансової установи. Також продаж прав вимог за кредитами є можливим тільки тій фінансовій установі, яка має відповідні ліцензії. Враховуючи ці запобіжники, таким «чорним» колекторам створено середовище, в якому працювати стає практично неможливо.

– Зараз ви оштрафували Айбокс Банк на 10 млн грн і пов’язану з ним «ФК Леогеймінг Пей» на пів мільйона гривень за порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Через які дії вони отримали найбільші штрафи?

– На «Айбокс» був накладений найбільший штраф, який можна було застосовувати за відповідний вид порушення, тому що було виявлено понад 10 фактів неналежної перевірки своїх клієнтів. Банк недостатньо вживав заходів щодо вивчення змісту діяльності певних клієнтів.

«Леогеймінг Пей» не здійснив належну перевірку окремих клієнтів, зокрема з метою з’ясування змісту їхньої діяльності та ризиків, які їм характерні. Зазначене наражає установу на високий ризик використання її послуг з метою легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

– Ексдиректор департаменту фінансової стабільності Віталій Ваврищук заявляв в інтерв’ю, що НБУ «відбілив» репутацію банкірів, чиї підписи раніше стояли під видачею токсичних кредитів. Як таке можливо?

– Під час аналізу таких пакетів документів дуже ретельно вивчаються всі обставини виникнення ознаки небездоганної репутації, в тому числі причинно-наслідковий зв’язок між діями кандидата на посаду керівника та негативними наслідками. Це комплексний та ретельний аналіз з метою встановлення реальної залученості особи до певних негативних дій та можливості банкіра вплинути на обставини, що призвели до настання цих негативних подій. Після вивчення всіх обставин кваліфікаційна комісія НБУ проводить співбесіду з такими кандидатами на посаду керівника, зважує всю отриману інформацію та ухвалює відповідне колегіальне рішення щодо ділової репутації та погодження кандидатури. Кожен такий випадок індивідуальний, він детально досліджується, вивчається та аналізується НБУ. Питання щодо кандидата, його дій і негативних наслідків та його ділової репутації не є одноосібним рішенням, воно ухвалюється колегіально на засіданнях відповідних органів НБУ, де кожен з членів має можливість висловити своє професійне судження.

– Скільки цього року НБУ «відбілив» банкірів, які мали ознаки небездоганної ділової репутації?

– Цього року НБУ ухвалив рішення щодо незастосування ознаки небездоганної ділової репутації щодо трьох кандидатів на посаду керівників банку. В свою чергу НБУ відмовив у відбілюванні шістьом кандидатам з ознакою небездоганної ділової репутації. У розрізі надходження пакетів документів для погодження кандидатів на керівників банків, кандидатів з ознаками небездоганної ділової репутації досить небагато. Проте, як зазначав раніше, кожен такий кейс є індивідуальним та досліджується НБУ дуже ретельно.

– Які питання до сфери, якою ви керуєте, залишилися після останньої місії МВФ?

– Ми досягли угоди SLA. Поки що ми не можемо її розкривати. Під час місії були консультації з експертами МВФ в частині роботи нагляду. Після переходу нагляду на ризик-орієнтований підхід ще в 2019 році був виділений експерт МВФ, який вивчав і давав оцінку спроможності та ефективності нагляду. Був підготовлений звіт цього експерта. Після звіту ми підготували план усунення так званих прогалин, які були виявлені ними. Вони стосуються більше недостатності кадрів у нагляді покриття всіх процесів та інших прогалин. Потім зробили самооцінку Базельских принципів. Зараз очікуємо від експертів МВФ фіналізації цих процесів, експертного заключення технічної місії, і будемо розробляти план на усунення прогалин в нагляді. Цей процес розпочався ще 2019 року.

– Багато банкірів дорікали Нацбанку, що в Україні застосовуються значно жорсткіші нормативи, ніж в Європі. Там до третього Базеля тільки підходять, а у нас вже повинні виконувати. Чи маєте ви іншу позицію щодо цього?

– Україна взяла зобов’язання в рамках Угоди про асоціацію. Є питання щодо відповідності нашого законодавства законодавству Європейського союзу, тому будуть подаватися відповідні зміни.

– Тобто послаблення нормативів ми поки що не побачимо?

– Ні.

– Чи піднімалося під час спілкування з МВФ питання регулювання в Україні віртуальних активів, зокрема криптовалют?

– Це питання не в сфері моєї уваги, але обговорення були, це питання піднімалося. Обговорення здебільшого стосувалися представлення нових законодавчих змін щодо віртуальних активів, але ключовим для Нацбанку в обговоренні з МВФ було питання запровадження цих змін таким чином, щоб це не ставило під загрозу виконання завдань Нацбанку в частині забезпечення цінової та фінансової стабільності.

– Мінцифри заявляє про продовження тестування цифрової гривні. На якому етапі цей проєкт?

– Триває процес реалізації цього проєкту, метою якого є визначення саме необхідності широкомасштабної емісії електронної гривні. Зараз ми спільно з Мінцифрою, а також іншими зацікавленими державними установами (зокрема Мінфіном, Мінсоцполітики, ДПСУ, Держказначейством, Держфінмоніторингом) вивчаємо оптимальні характеристики е-гривні, юз-кейси та моделі, архітектуру випуску, технології тощо.

Першим етапом проєкту має стати розробка концепції цифрових грошей НБУ. Це дослідницько-аналітична робота, в результаті якої ми отримаємо визначену бізнес-модель, архітектуру, дизайн, технологію, бухгалтерську модель, та проаналізуємо вплив електронної гривні на монетарну політику, фінансову стабільність, відкритість ринку, вивчимо та врахуємо міжнародний досвід.

На основі затвердженої концепції та після відповідної розробки регуляторних та нормативно-правових актів буде здійснено тестовий/пілотний випуск та використання е-гривні у відкритій екосистемі. Це зокрема допоможе проаналізувати ефекти від випуску цифрових грошей центрального банку та ухвалити рішення щодо повноцінного випуску.