Півтора року витратила українська влада, щоб довести МВФ декілька простих тез: Україна не тільки виконує взяті на себе в Меморандумі зобов’язання, але й заслуговує на довіру. І хоча всі обіцянки, які Україна дала в червні 2020 року, виконати не вдалося, Рада директорів Фонду все ж таки затвердила перший перегляд півторарічної програми.

Після чого Україна отримала другий транш кредиту в майже $700 млн та обіцянку Фонду надати ще два транші на $2,2 млрд. Для цього країна має за найближчі пів року виконати нові та деякі старі зобов’язання. Час пішов.

Залишили на другий рік

МВФ видав Україні кошти попри те, що останні півтора року Фонд не поспішав визнавати з боку української влади прогрес, достатній для завершення першого перегляду програми. «Зрештою Україна таки виконала сім з дев’яти структурних маяків для отримання траншу, а також змогла надати достатні аргументи для відтермінування тих, що залишилися. Хоча Фонд прямо пише про відкочування важливих політик та затримку в прогресі в реформах», – зазначила заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко.

Занепокоєння в Фонду з минулого року викликав широкий спектр питань – від незалежності Нацбанку після раптової відставки голови Якова Смолія до загрози знищення антикорупційної інфраструктури (читайте «Чому Україні важко переконати МВФ позичити їй гроші»). При цьому проблеми з МВФ розпочалися одразу після демаршу Смолія. Його місце в липні 2020-го зайняв Кирило Шевченко, який упродовж року майже повністю оновив склад правління. «Питання змін в керівництві Національного банку було настільки критичним, що Фонду довелося взяти паузу, щоб подивитись на сталість політик регулятора, – зазначила Марія Репко. – Та врешті Україна переконала Фонд у тому, що базові політики НБУ не змінилися».

В 2021-му Україні вдалося частково заспокоїти занепокоєння Фонду: НБУ продемонстрував прихильність політиці інфляційного таргетування і вже згорнув антикризову програму монетарного стимулювання, а парламент повернув кримінальну відповідальність за незаконне збагачення чиновників та розпочав «перезавантаження» судової гілки влади.

Фонд вирішив підтримати цей поступ грошима. «МВФ зацікавлений в тому, щоб Україна залишалася в програмі, так само як і Україна. В грудні потрібно було б або визнавати, що програма була невдалою – і це провина не тільки України, а й МВФ, а всі ж хочуть бонуси до Нового року – або зробити вигляд, що все добре, принаймні в «заголовку», продовжити програму і дати гроші. Але якщо ми уважно подивимося на текст «стаф репорту», то в ньому в кожному пункті йдеться про ризики та неефективність», – каже керівник аналітичного відділу інвестиційної компанії Concorde Capital Олександр Паращій.

Обіцяному вірити

Залишок за програмою Україна може отримати 4 березня 2022 року (приблизно $700 млн) та 3 червня (приблизно $1,5 млрд) – за підсумками відповідних місій МВФ, які проінспектують виконання вимог програми і поточний стан економіки, бюджету та банківської системи.

Отримання траншів напряму ув’язується із виконанням «структурних маяків. «Все, що не прописано як «структурний маяк», не є критично обов’язковим до виконання. Хоча МВФ звертає увагу на сотню різних проблем», – пояснює пан Паращій.

Що має зробити Україна для отримання грошей у березні? До кінця грудня вона має досягти шести «структурних маяків». По-перше – ухвалити бюджет-2022 із дефіцитом до 3,5% ВВП, що можливо вже цього четверга. По-друге – оприлюднити результати аудиту коштів, витрачених владою за два роки на боротьбу з COVID-19, зокрема витрати на будівництво доріг.

Третій «маяк» – підвищення професійної спроможності співробітників банківського нагляду. Нацбанк пообіцяв дослухатися до рекомендацій Фонду, щоб підвищити ефективність нагляду та зменшити операційні ризики, викликані великою плинністю кадрів. «МВФ у своєму звіті пише про те, що відбулася ерозія людського капіталу в НБУ, зокрема у сфері банківського нагляду. Фонд має на увазі хвилю звільнень працівників за якийсь час після зміни керівництва. Цих фахівців зараз потрібно замістити новими спроможними та кваліфікованими експертами. Нацбанку доведеться навіть опублікувати спеціальну дорожню карту, де він пояснить, як збирається зміцнювати професійну спроможність нагляду. Це чергове підтвердження, що МВФ очей не спустить із управління НБУ, бо саме реформу регулятора він вважає одним з найбільших своїх здобутків у попередніх програмах», – впевнена експертка Марія Репко.

Четверта і п’ята вимоги – скасувати послаблення вимог до членів наглядових рад державних банків, а також затвердити чіткі плани наступництва наглядових рад кожного з держбанків.

Останній «маяк» – це вимога до Офісу генерального прокурора опублікувати до кінця грудня деталізований по кожному банку піврічний звіт про результати кримінальних проваджень проти колишніх власників банків-банкрутів, їх топменеджерів та інших інсайдерів.

Для отримання четвертого і останнього траншу МВФ доведеться виконати ще шість «структурних маяків». ПриватБанк та Ощадбанк мають ухвалити дорожні карти приватизації, а Кабмін – затвердити їх до кінця січня. «Не вірю, що продаж банків, навіть частковий, відбудеться навіть за рік – півтора. Ми бачимо, як складно IFC заходить в Укргазбанк. Всі банківські ризики присутні, судові та правоохоронні органи грають проти банків та економіки, тому заводити іноземних інвесторів складно», – вважає президент ІГ «Універ» Тарас Козак.

Другий «маяк» – до кінця лютого 2022 року уряд має ухвалити стратегію стягнення коштів з колишніх власників збанкрутілих банків та відповідний план заходів. Третій – до кінця березня парламент має посилити автономію Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Четвертий пріоритет – учасники енергоринку мають отримати доступ до об’єднаної бази даних побутових споживачів, яку ще потрібно створити. П’ятий «маяк» – завершити до кінця квітня одноразову перевірку доброчесності діючих членів Вищої ради правосуддя. Останній – до кінця травня створити в НАЕК «Енергоатом» наглядову раду із більшістю незалежних членів.

«Це лише «структурні маяки». Ще більше обіцянок міститься в листі про наміри, підписаному владою. І не всі з цих обіцянок сподобаються депутатам та виборцям», – вважає Марія Репко.

Диявол ховається в дрібницях

Хоча без виконання «маяків» Україна не побачить наступних траншів, для знаходження в програмі важливо дотримуватися й інших обіцянок – наприклад, зобов’язання влади «впровадити ретельно відрегульовані обов’язкові накопичувальні пенсійні схеми» лише «після створення необхідних передумов». «Ми (уряд. – Ред.) також визначимо відповідні джерела фінансування для другого рівня та забезпечимо, щоб ресурси, перерозподілені з першого на другий рівень, були заміщені іншими джерелами надходжень», – зазначено у Меморандумі.

Однак реальність відрізняється від очікувань. «Плани депутатів по пенсійній реформі прямо протирічать заявленим пріоритетам МВФ. Фонд чітко говорить про те, що для фінансування потенційного другого рівня пенсійної системи не можна брати кошти Пенсійного фонду, тобто ЄСВ. А саме це закладено до поданого до Верховної Ради законопроєкту», – пояснює Марія Репко.

Вона радить стежити і за іншими процесами, які можуть протирічити даним МВФ обіцянкам. «Спостерігати треба також за перебігом подій довкола податкового законодавства, зокрема це ініціативи з впровадження ПнВК та реформа податків на працю», – відзначила експертка.

Поліпшити Україна має також корпоративне управління в держбанках, яке вже давно опинилося в кризі (спочатку «Криза завітала до Ощадбанку», а потім – до Укрексімбанку). «Поки ніщо не вказує на те, що ситуація із корпоративним управлінням в держбанках прямує до оптимістичного сценарію або ж прямуватиме туди у майбутньому. Державні банки потрібно приватизувати, радикально знизивши частку держави у секторі. Навести лад у секторі державних підприємств та банків – це, мабуть, найскладніше завдання, що стоїть перед Україною», – каже пані Репко.

Але все пізнається у порівнянні. «Корпоративне управління в держбанках – не найслабша ланка. Держбанки з точки зору корпоративного управління – одні з найкращих серед усіх держкомпаній. І в Меморандумі вже з’явилася вимога по «Енергоатому». Далі з’являться й інші великі та потенційно небезпечні для бюджету компанії», – очікує Олександр Паращій.

Поява наглядової ради «Енергоатому» в «структурних маяках» – не випадковість. «Історично МВФ ніколи не переймався ринком електроенергії. Хоча і там, і там (на ринку газу. – Ред.) відбувається перехресне субсидування населення. Але якщо на газовому ринку перехресне субсидування фактично завжди відбувалося за рахунок держави – «Нафтогазу», який ніс через це збитки, а МВФ переймався, щоб не було «діри» в бюджеті, то в електроенергетиці до певного часу субсидування населення відбувалося за рахунок бізнесу», – каже пан Паращій.

Останні два роки ситуація змінилася. «Зараз субсидування фактично відбувається за рахунок державних компаній, майже всіх: і «Енергоатому», і «Укргідроенерго», і «Укренерго», і «Гарантованого покупця». Всі страждають від перехресного субсидування. МВФ це помітив, поки це не стало величезною проблемою, тому в «структурних маяках» з’явилася вимога навести порядок з корпоративним управлінням в “Енергоатомі”», – пояснив експерт.

Один, два чи жодного

В української влади залишився лише грудень для виконання «першого пакету» вимог та декілька місяців – на решту обіцянок. Це дуже стислі терміни. «Україна в історії стосунків з МВФ рідко робила все вчасно. Цей раз навряд чи стане виключенням», – каже Марія Репко.

В останні десятиліття не було жодної повністю виконаної програми МВФ. «Вірогідність виконання програми невисока, тому що можна на пальцях перерахувати випадки, коли ми вчасно виконували умови, які брали на себе. Зокрема, перша умова в новому Меморандумі – це призначення голови САП до кінця листопада. Виглядає так, що це не буде виконано», – розповів Тарас Козак. Україна зазвичай ігнорує взяті зобов’язання або виконує їх з суттєвою затримкою. «За пів року, мабуть, отримаємо ще один транш – ближче до кінця терміну», – додав експерт.

Складність ситуації в тому, що мало лише виконувати свої обіцянки. «Щоб отримати наступний транш, Україна має виконати шість «структурних маяків» і до моменту наступного перегляду не наламати дров, тобто не здійснити відкат по тим речам, які давно погоджені та імплементовані. Якщо ми подивимося на ситуацію останніх півтора року, то основна проблема України полягала не в невиконанні пунктів програми – вона їх виконувала «для галочки», без належної поваги та з кислим лицем. Найголовніше – це те, що поки ми намагалися виконати «структурні маяки», ми зробили відкочування в багатьох речах, які були нам зараховані як досягнення за попередніми програмами. Це стосується антикорупційних заходів – була поламана антикорупційна інфраструктура, і були питання по енергетиці», – каже пан Паращій.

Через це він не впевнений, що Україна зможе отримати бодай ще один транш. «Ймовірність наступного траншу є вкрай низькою, тому що комбінації цих двох факторів – виконання нових пунктів і відсутності відкату по всіх інших реформах – важко досягти, – вважає Олександр Паращій. – Навіть один транш буде отримати вкрай складно».

Навіщо ж тоді влада доклала максимум зусиль для продовження програми? «Для України значно важливіше знаходитися в програмі з МВФ, ніж отримувати кошти. Тому що кошти пропонуються досить невеликі, але якщо ми знаходимося в угоді, то цього зазвичай достатньо, щоб говорити інвесторам, що МВФ нас підтримує і ми реформуємося», – сказав Тарас Козак.