Про це йде мова в його законопроєкті № 2459.

В закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» він пропонує включити норму: «До банків, які станом на 1 січня 2019 року були у встановленому законом порядку віднесені до категорії неплатоспроможних, та процедура ліквідації яких не завершена, і які отримали від НБУ кредити рефінансування та їх повністю не повернули, вимоги НБУ по цим кредитам, при умові їх забезпечення заставою, задовольняються у черзі, передбаченій п.5 ч.1 ст.52 закону».

Зараз ФГВФО здійснює процедуру ліквідації 64 банків.

Стаття 52 закону визначає черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, в якій у п'ятій черзі наразі знаходяться вимоги Національного банку, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Нацбанком на зберігання та для проведення операцій з ними.

Зобов'язання банків перед НБУ, що мають заставу, стягується поза черговістю ФГВФО за рахунок заставного майна. В тому числі НБУ намагається в судах стягнути фінансові та особисті поруки власників банків, які поручались своїм небанківським майном по кредитам рефінансування.

Ініціатива Дубінського означає, що НБУ має втратити право на заставне майно і його вимоги мають задовольнятись після ФГВФО (третя черга) і вкладників групи «200+» (четверта черга).

В пояснювальній записці до законопроекту він пише, що «метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках», а НБУ як «кредитор останньої інстанції, використовуючи свої повноваження, надавав кредити рефінансування банкам під заставу майна банків, яке в свою чергу є єдиним джерелом для задоволення вимог вкладників».

«Вкладники, які не мали жодних важелів впливу на банк, були позбавлені права взяти майно банку в забезпечення під власні вклади», - зазначає він.

При цьому Дубінський не згадує, що кредити рефінансування надавались банкам в час кризи саме для виплати вкладів.

«В найбільших банках, які були визнані неплатоспроможними (банки «Дельта», «Надра», «ВіЕйБі», «Фінанси та кредит»), від 30% до 90% всього майна банків було взято в заставу Національним банком України. Крім того, відповідно до нормативних актів НБУ, в якості забезпечення кредитів рефінансування банків виступили найкращі активи банків, які за оціночною вартістю в рази перевищували номінал кредиту рефінансування, а для вкладників залишилась безнадійна заборгованість», - пише він.

На початок листопада 2019 року загальний борг неплатоспроможних банків перед НБУ за кредитами рефінансування – близько 46 млрд грн з урахуванням відсотків. Майже чверть цього боргу – це заборгованість банків однієї особи – Олега Бахматюка. Його два банки: ВіЕйБі Банк та банк «Фінансова ініціатива» заборгували НБУ 10,6 млрд грн.

Заборгованість інших банків перед НБУ менша: банк «Надра» Дмитра Фірташа – 10,4 млрд грн, банк «Фінанси та Кредит» Костянтина Жеваго – 6,7 млрд грн, Дельта Банк Миколи Лагуна – 5,8 млрд грн, Імексбанк Леоніда Клімова – 3,3 млрд грн.

Заборгованість ПриватБанку, за погашення якої поручився Ігор Коломойський, складала 7,7 млрд грн.

Проти Ігоря Коломойського та його компаній НБУ подав більше 140 позовів, проти Олега Бахматюка та його компаній – більше 50 позовів, проти Костянтина Жеваго та його компаній – 30 позовів, проти Миколи Лагуна та його компаній – 10 позовів, проти Леоніда Клімова та його компаній – 7 позовів.