Документ є безстроковим. Необхідність оновлення передусім зумовлена завершенням терміну дії Стратегії валютних інтервенцій на 2016-2020 роки.

Новий документ ґрунтується на попередній Стратегії, яка показала свою ефективність і сприяла розвитку валютного ринку, адаптації його учасників до плаваючого курсоутворення, збільшенню міжнародних резервів, а також реалізації політики валютної лібералізації.

Водночас зазначені результати обумовили необхідність актуалізації окремих положень Стратегії.

В оновленій Стратегії збережено та розширено 3 основних завдання зі здійснення інтервенцій:

• згладжування функціонування валютного ринку, що необхідно для уникнення негативного впливу надмірної волатильності обмінного курсу та екстраординарних подій на валютному ринку на цінову та фінансову стабільність, а також стійкість економічного зростання;

• накопичення міжнародних резервів та їх підтримка на рівні загальноприйнятих критеріїв достатності;

• підтримання трансмісії облікової ставки як основного інструмента грошово-кредитної політики у випадку, коли її дієвість недостатня.

Незмінними також залишилися 4 ключові форми здійснення валютних інтервенцій – валютний аукціон, інтервенція за єдиним курсом, інтервенція за найкращим курсом та адресна інтервенція.

Одночасно, в доповнення до традиційних умов проведення валютних інтервенцій («тод», «том», «спот») Нацбанк урахував можливість застосування деривативів, що передбачено в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2021 рік, затверджених рішенням Ради НБУ від 10 вересня 2020 року №41-рд.

Деривативні фінансові інструменти можуть застосовуватися лише за умови, що це не призведе до розбалансування ситуації у відповідних сегментах фінансового ринку.

В оновленій Стратегії визначено 5 принципів здійснення валютних інтервенцій на міжбанку:

- відповідність режиму інфляційного таргетування. Мета проведення валютних інтервенцій підпорядковується цілям Національного банку, найпріоритетнішою з яких є досягнення і підтримка цінової стабільності. Валютні інтервенції центробанку продовжують виконувати допоміжну роль у реалізації монетарної політики, водночас основним інструментом залишається облікова ставка;

- відповідність режиму плаваючого курсоутворення. Нацбанк не має цілі як щодо певного значення, так і стосовно діапазону курсу. Також регулятор не протидіє фундаментальним тенденціям обмінного курсу та не посилює їх;

- мінімальна достатність використання валютних інтервенцій. Масштаби та частота інтервенцій відповідають мінімальному, втім достатньому рівню для ефективного виконання зазначених вище завдань. Водночас НБУ прагне мінімізувати вплив на курсоутворення та сприятиме подальшому розвитку валютного ринку;

- конструктивна невизначеність параметрів і тактики проведення валютних інтервенцій для учасників валютного ринку. Нацбанк визначає обсяги, частоту та момент здійснення валютних інтервенцій на підставі оцінки ринкової ситуації. Зважаючи на високу чутливість такої інформації, окремі параметри, мотиви й тактика проведення валютних інтервенцій залишаються непублічними. Це мінімізує вплив НБУ на формування ринкових очікувань, що залишає достатній простір для дії ринкових механізмів курсоутворення, дає змогу забезпечити рівні умови участі суб’єктів ринку та ефективність валютних інтервенцій.

Водночас Нацбанк дотримується доцільної прозорості під час оприлюднення інформації щодо намірів здійснити валютні інтервенції та результатів їх проведення. Політика комунікацій регулятора щодо валютних інтервенцій залишилася незмінною;

- рівні умови участі суб’єктів ринку. Критерії участі суб’єктів ринку у валютних інтервенціях є відкритими та прозорими й визначаються в нормативно-правових актах НБУ.

Оновлена стратегія валютних інтервенцій розроблена з урахуванням консультацій із міжнародними партнерами та затверджена рішенням правління НБУ від 29 грудня 2020 року №769-рш.