Круглий стіл «Чи стане 2020-й роком кредитування економіки?» (стенограма)

Круглий стіл «Чи стане 2020-й роком кредитування економіки?» (стенограма)

24 лютого об 11:00 «Фінансовий клуб» проводить круглий стіл на тему: «Чи стане 2020 рік роком кредитування економіки?»

На круглому столі обговоримо наступні питання:

  1. Ситуація на ринку кредитування бізнесу: кого і на яких умовах готові кредитувати банки? Альтернатива класичним кредитам.

  2. Які головні фактори, що гальмують кредитування бізнесу?

  3. Як працюють чинні закони про захист прав кредиторів?

  4. Судова практика врегулювання кредитних спорів: чи захищені права кредиторів?

  5. Роль Нацбанку в поновленні кредитування: чи потрібно послабляти нормативи регулювання банків?

  6. Вплив облікової ставки на вартість ресурсів: якою має бути облікова ставка для того, щоб банки могли видавати доступні кредити?

  7. Чи стануть держпрограми підтримки бізнесу драйвером активізації кредитування?

До участі в дискусії запрошено:

*  Василь Фурман, член Ради Національного банку України;

 Євген Степанюк, експерт Ради НБУ;

*  Юлія Фролова, голова правління банку «Альянс»;

*  Артур Загородников, заступник голови правління ПУМБ;

*  Олена Дмітрієва, перший заступник голови правління банку "Глобус";

*  Семен Бабаєв, заступник голови правління Правекс Банку;

Віктор Пастернак, заступник директора фінансового департаменту Укргазбанку;

*  Олександр Матюшенко, директор департаменту корпоративного бізнесу банку «Південний»;

*  Богдан Шишковський, старший юрист KPMG Law Ukraine;

Стенограма круглого столу «Чи стане 2020-й роком кредитування економіки?»

Модератором круглого столу виступив керуючий партнер «Фінансового клубу» Руслан Чорний.

– Доброго дня всім, хто зібрався сьогодні на нашому круглому столі! Сьогодні ми будемо говорити про те, чи стане 2020-й роком кредитування економіки. Кредитування цього напрямку президент України нещодавно назвав найбільш пріоритетним і важливим для зростання економіки. Ми проаналізуємо ситуацію на ринку кредитування зараз, які тенденції на цьому ринку були останніми роками, чому падає кредитування сьогодні, наскільки права кредиторів захищені та наскільки збалансована політика Нацбанку у підвищенні кредитування економіки. В тому числі поговоримо про державні програми, чи зможуть вони стати рушієм і драйвером кредитування цього року.

В дискусії беруть участь: Василь Фурман – член Ради Національного банку України; Євген Степанюк – експерт Ради НБУ; Юлія Фролова – голова правління банку «Альянс»; Артур Загородников – заступник голови правління ПУМБ; Олена Дмітрієва – перша заступниця голови правління банку «Глобус»; Семен Бабаєв – заступник голови правління Правекс Банку; Віктор Пастернак – заступник директора фінансового департаменту Укргазбанку; Олександр Матюшенко – директор департаменту корпоративного бізнесу банку «Південний»; Богдан Шишковський – старший юрист KPMG Law Ukraine.

Ми часто говоримо на наших заходах про кредитування про різні його сегменти. Сьогодні ми поговоримо в цілому про кредитування як таке. Якщо відбувається зростання в цілому у сегменті, то це відбувається на рівні похибки. Банкам постійно щось заважає кредитувати бізнес. Ми бачимо зростання кредитування населення, але в корпоративному сегменті – падіння. Наскільки воно вагоме і які причини цього, я прошу розповісти Василя Фурмана.

Василь Фурман: Доброго дня, шановні колеги! Дякую, Руслане, що ви піднімаєте таку актуальну тему. Цей рік дійсно може стати роком зростання кредитування. Відновлення кредитування задекларовано президентом та урядом як один з напрямків державної політики. Нацбанк також наголошує на важливості активізації банківського кредитування, про що зазначено в стратегії в цілях Нацбанку. Стратегію затверджено два роки тому. Чи стало воно відновлюватися в 2019 році, ми зараз побачимо, коли проведемо короткий аналіз.

На мою думку, є багато міфів про те, чому не розвивається кредитування. Перший – нема кого кредитувати, другий – великі NPL, третій – неефективна судова система тощо. Крім цих причин, є ще ціла низка інших, які не дають можливості кредитуванню активно розвиватися. Я надав вам таблицю «Кредити, надані банками України, станом на 1.01.2020». Вона показує напрямки кредитування в 2019 році. У корпоративному кредитуванні в нас падіння – мінус 13%, а сумарно загальне кредитування знизилося на 115 млрд грн. Майже за всіма видами кредитування – «мінуси». Виключення – це споживче кредитування, автокредитування і роздрібна торгівля. У 2018 році не було такого, щоб кредитування зменшувалося. В цілому в порівнянні з 2017 роком воно зросло. На жаль, 2019-й не став роком відновлення кредитування. Спостерігається зниження надання банками практично в усіх секторах економіки. При зменшенні загального кредитного портфеля банків на 13% найбільше знизилося кредитування базових та інфраструктурних галузей економіки: добувної – мінус 31%, переробної – мінус 16%, будівництва – мінус 18%, транспорту – мінус 21%. Це є найбільш вагомим ризиком, адже ці галузі дають найбільший мультиплікативний ефект в економіці, створюючи робочі місця в супутніх підтримуючих галузях.

Також знижується обсяг наданих кредитів суб’єктам малого та середнього підприємництва – за 2019 рік на 13% і 22% відповідно, хоча цей сегмент визначається Нацбанком та урядом як пріоритетний. Натомість стрімко зростають сегменти кредитування мікропідприємств, фізичних осіб, ані масштаб, ані характер діяльності яких не дозволяють розраховувати на системний вплив на зростання економіки в цілому.

Подивіться на слайди. Перший зліва – це фінансова глибина нашої економіки. Вона на сьогодні є однією з найнижчих в Європі. В східноєвропейських країнах вона складає менше 25%, і це з врахуванням прострочених кредитів, які в цілому по банківській системі складають майже 50%. Якщо ми віднімемо ці кредити, то побачимо, що фінансова глибина сьогодні дуже низька, за всю історію України – найнижча.

Другий слайд справа нам показує рівень капітальних інвестицій в структурі кредиту – значення кредиту в структурі капітальних інвестицій підприємств. За останні п’ять років ця частка зменшилася вдвічі. Зараз вона на рівні 8%. Це теж є величезним мінусом і говорить про те, що наша банківська система кредитування відділена від потреб економіки та підприємств.

Висновок: падіння кредитування на тлі високої капіталізації, ліквідності та операційної ефективності банків є результатом жорсткої монетарної політики Нацбанку, у 2019 році ми мали одну з найвищих у світі облікових ставок.

Другий фактор, який на це впливає, – це жорстка кредитна політика. Постанова № 351 та інші нормативно-правові акти є достатньо жорсткими. Інколи вони більші, ніж вимоги Базеля чи євродиректив в Україні.

Ці два чинники є дуже вагомими. По-перше, ми спостерігаємо зростання кредитування небанківських фінансових установ. Наприклад, кредитні спілки збільшили свій кредитний портфель за дев’ять місяців на 12%, приріст обсягу позик, наданих фінкомпаніями, за дев’ять місяців до відповідного періоду 2019 року становить 57%, послуги факторингу – 34%, фінансового лізингу – 69%. Це свідчить про те, що розвиток кредитування в Україні можливий і залежить в тому числі від політики регулятора ринку. Тому важливо здійснити діагностику та чітко окреслити периметр факторів, які на сьогодні перешкоджають повноцінному розвитку ринку кредитування.

Напрямки дій щодо активізації розвитку кредитування. Я намагався комплексно поглянути на проблему і стати над процесом. Важливим є системний підхід.

Перший напрямок – правовий. Рівень Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Нам необхідно завершити інституційні реформи, які розпочалися в державі. Це вагомий чинник, який не дозволяє розвиватися українській економіці та кредитуванню. Це судова система, ефективна правоохоронна система. Якщо ми побудуємо цей напрямок, ми однозначно зрушимо в напрямку активізації кредитування.

Другий фактор – монетарний. Я зазначав, що минулий рік дійсно був складним з точки зору кредитування. Цей фактор істотно впливав на рівень кредитних ставок. Через зменшення облікової ставки, а за прогнозом НБУ облікова ставка наприкінці цього року планово має бути на рівні 7%, однозначно зменшуватимуться кредитні ставки на банківському ринку. Питання в тому, на якому рівні вони зупиняться. Якщо ми хочемо, щоб вони були низькими, нам потрібно більше таких програм, як «5-7-9%», щоб процентні ставки дійсно були доступними для малого та середнього бізнесу, для українських експортерів, аграріїв та інших пріоритетних галузей.

Третій фактор – регуляторний (нормативно-правові акти, що регулюють кредитну діяльність банків). Я говорив, що ми маємо доволі жорстку політику Нацбанку. Наприкінці минулого року НБУ почав не тільки цикл пом’якшення монетарної політики, а й пом’якшення вимог регулятора з точки зору кредитування.

Роман Васильович Шпек у 2016 році у своїй статті зазначав, що «вимоги до позичальників в Україні жорсткіші, ніж іноземні, а регуляція оцінки ризиків надмірна і випереджає можливості бізнес-середовища в Україні». Фінмоніторинг в Україні жорсткіший, ніж на Заході, і це теж є однією з проблем. Далі: «Застава товарів в обороті, майнових прав або виручки від реалізації вже не буде враховуватись при визначенні кредитного ризику при формуванні резервів». І зроблено висновок: «Якщо для одужання економіці потрібні кредити, то необхідно переглянути принципи регуляції».

Які доцільно ввести обмеження, завдяки яким Нацбанк може піти назустріч банкам? Якщо ми подивимося на норматив достатності капіталу (за Базелем він – 8, в Україні він – 10, а на 1.02 він – 20 по банківській системі), тобто банківська система є суперліквідною. Але ми знаємо, що коли нема ліквідності – це погано, і коли суперліквідність – теж погано, ти не можеш ефективно використовувати кошти. На мою думку, якщо ми говоримо про механізми стрес-тестування, то вони потребують вдосконалення.

За базовим сценарієм курс гривні береться 31. Сьогодні курс – 24, навіть в бюджеті закладено 27. За песимістичним сценарієм курс може бути 41.

Іншою проблемою стрес-тестування є вибір коефіцієнту міграції кредитів, непрацюючого для різних видів кредитних продуктів за негативним сценарієм. Так, найбільший коефіцієнт міграції використовується для іпотечних кредитів – 25%, що навіть перевищує коефіцієнт міграції для кеш-кредитів – 20%. Це робить неможливим для банків розвиток іпотечного кредитування. Продукт з низькою маржею вимагає значного розміру капіталу.

Я особисто не проти того, щоб у нас було стрес-тестування, але сьогодні мова йде про те, щоб воно було прозорішим, відкритішим і грунтувалося на тих макроекономічних показниках, прогнозах, які сьогодні ми маємо в нашій державі. Отже, висновки я буду робити наприкінці.

– Які думки у практикуючих банкірів? Прошу.

Олена Дмітрієва: Банк «Глобус» вже три роки активно кредитує, за цей час ми зросли майже вдвічі. Могли б більше, якби не вимоги Нацбанку. Якість нашого кредитного портфеля дуже висока, в іпотеці у нас взагалі немає прострочення. Нацбанк від нас вимагає 16% адекватності регулятивного капіталу за результатами стрес-тестування. 6%, які ми могли б направити в кредити, ми вимушені сьогодні направляти в ОВДП. Два напрямки, які зараз розвиваються в банківській системі, – це ОВДП і товарне кредитування.

ОВДП – це фактично ми кредитуємо дефіцит нашого бюджету. Відповідно економічного зростання від цього точно не буде. Але умови для вкладення в ОВДП на сьогодні є найкращими. Ми не формуємо резерви, не враховуємо у розрахунку адекватність регулятивного капіталу ОВДП. В принципі, інструменти заохочення банків до кредитування також є. Так само могли бути знижені вимоги до кредитування Нацбанком.

– До застав?

Олена Дмітрієва: Не обов’язково до застав. В адекватності ОВДП зараз не враховуються. Чому не знизити коефіцієнти для кредитування малого і середнього бізнесу, наприклад, не 100%, а коефіцієнт 50%, щоб показати пріоритетність якихось напрямків кредитування?

Так само нормативи ліквідності стримують кредитування. Наша система не знає, що робити з ресурсами. Але ми не можемо вкладати в кредити, оскільки є норматив LCR, є норматив Н6, які нам не дозволяють здійснювати довгострокове кредитування.

– Дійсно, Василь сказав, що у нас непрацюючий капітал. Нацбанк досить справедливо останніми роками вимагав від банків, щоб вони наповнювали свої капітали реальними грошима, а не якимись папірцями. Тепер банки не можуть кредитувати, і цей капітал не працює. Рентабельність капіталу низька. Сьогодні тут зібралися банки, які активно кредитують. І хоча у ваших портфелях було зростання, в цілому по системі – падіння. Ощадбанк, наприклад, частку державних компаній собі зменшує.

Олена Дмітрієва: Хочу продовжити про другий напрямок – товарне кредитування. Це купівля айфонів, чайників. Таким чином ми кредитуємо економіку США і Китаю, але точно не України. Питання в пріоритетах. Якщо чітко їх визначити в регуляторних вимогах, банківська система може збільшити свої кредитні портфелі вдвічі. Це дозволяє наша адекватність регулятивного капіталу по системі – 20% проти 10%, яка є за нормативами Нацбанку.

– Дякую! Артуре, прошу вас підключитися.

Артур Загородников: Артур Загородников, Перший український міжнародний банк. Дякую за запрошення. Дійсно, тема дуже жвава. Розпочати я хочу із статистичних даних. Рівень покриття ВВП України корпоративними банківськими кредитами дійсно складає сьогодні близько 25%, точніше – 23,5%. У Польщі він – близько 75%, а в середньому за країнами ЄС – 150%. З цих 23,5% половина, на жаль, не працює. За даними НБУ, у 37% бізнесу нестача обігових коштів. 42% – планують брати кредити. Дійсно, за минулий рік кредитування було помірним, і навпаки, споживче кредитування майже три роки поспіль зростає шаленими темпами в 30%. Це факт. При цьому темпи кредитування бізнесу, дійсно, минулого року були від’ємними: мінус 6% рік до року в національній валюті і 4% – в іноземній. Сьогодні більшість банків ліквідні, і навіть надліквідні. Попит на кредитування сьогодні великий. Кредитні ставки в 22-25%, які до останнього часу дійсно дуже стримували розвиток кредитування, залишалися непідйомними для більшості бізнесу.

Нацбанк зробив революційне зниження облікової ставки на початку цього року з 18% до 11%, і це почало діяти. Більшість банків сьогодні значно знизили ставки за депозитами і почали думати про перегляд поточних пропозицій щодо кредитів. Сьогодні банки як ніколи раніше зацікавлені в збільшенні кредитування, особливо в сегменті малого і середнього бізнесу.

Банки сьогодні орієнтуються не лише на основні принципи кредитування: платність, дохідність, зворотність – питання ризиків виходить на перший план. Насамперед це питання наявності забезпечення, платоспроможності, а головне – репутації клієнтів. Кредити підприємствам, які були позбавлені так званого ганебного процесу дефолтів, зростали в середньому у 2019 році на 3,5% у гривні та на 25% в інвалюті. Висновок дуже простий: банки в Україні готові до масштабного кредитування бізнесу, але бізнесу з позитивною репутацією і хоча б задовільним фінансовим станом. Але в будь-якому разі сьогодні існує альтернатива класичному кредитуванню. Вона має просту назву – «фінансовий лізинг». Він дає великі переваги як для банків, особливо в цей час, так і для позичальників. Переваги для банків: предмети лізингу протягом всього часу користування лізингоотримувачами належать банку. І друга перевага – трохи вища маржинальність, ніж в середньому при кредитуванні.

Перевага клієнта в тому, що немає необхідності надання застави, оформлення, супроводу, страхування тощо. Плюс більш гнучкий графік. Головне – клієнти одразу отримують предмети лізингу, які вони можуть використовувати в своїй поточній діяльності. А якщо їм буде це не потрібно, вони зможуть завжди повернути предмети лізингу.

Висновки такі. Згідно із статистикою, фінансовий лізинг сьогодні дедалі більше реалізується з балансів банків. Враховуючи поточні темпи зростання економіки і те, що всі предмети лізингу можуть одразу використовуватися у господарській діяльності підприємств, я вважаю, що саме цей сегмент має величезний потенціал, заслуговує на нашу увагу і підтримку. Як людина, яка розвивала фінансовий лізинг з нуля у великому українському комерційному банку, я впевнений, що дуже швидко зростатиме портфель, дохідність і сприйняття саме цього продукту економікою нашої країни.

– Дуже дякую, Артуре. Вікторе, у вашому банку також є підрозділ з фінансового лізингу, але я б хотів повернутися до кредитування. Як ви бачите ситуацію зі свого боку?

Віктор Пастернак: Доброго дня всім! Я теж хочу розпочати зі статистичних даних. Ми казали про те, що кредитування корпоративного сектору за результатами 2019 року зменшилося. Але є інша цікава статистика про питому вагу корпоративних кредитів в структурі кредитного портфеля у більш ранній ретроспективі. Так, у 2008 році питома вага кредитів корпоративного сектору складала 60%, на кінець 2013 року до наступної кризи – 66%, а вже за результатами 2019-го складає більше 80%. Тому ми бачимо, що при падінні кредитного портфеля корпоративних клієнтів питома вага все одно ще є дуже питомою та великою.

Є ще інша цікава статистика – розподіл корпоративних кредитів за строками погашення. Так, станом на 1.01.2020 року 50% кредитів корпоративних клієнтів – з терміном погашення до року, 32% – від року до п’яти, і тільки 18% – понад п’ять років. Це каже про те, що бізнесу важко залучати кредити під довготривале фінансування. За рахунок чого це відбувається? Ми знаємо, що фізичні особи є так званим ресурсоутворюючим фундаментом банків. Якщо подивится на ресурсну структуру портфеля фізосіб також за строками погашення, то ми бачимо, що 42% – це кошти на вимогу, 41% – кошти до одного року. Це нам каже про те, що у банків немає довгострокового ресурсу для здійснення довготривалого, строкового інвестиційного фінансування. Це перша проблема. Друга – якість діючих або потенційних позичальників.

Повернемось до статистики. За результатами 2017 року кількість збиткових підприємств в Україні склала 23,5%. За результатами 2018 року – 22,9%, першого півріччя 2019-го – 25%, чверть підприємств є збитковими, і це не враховуючи підприємств, які працюють в тіні. За даними Київського міжнародного інституту соціології, у 2018 році рівень тіньової економіки складав 47%. Банки давно працюють «в білу». Вони не можуть кредитувати або фінансувати тіньові або «сірі» підприємства, які не проходять їхній моніторинг. Тому питання надійного та гарного позичальника є дуже актуальним.

За результатами 11 місяців 2019 року топ підприємств, що відкривалися: 13% – підприємства оптової торгівлі, 6% – з надання та оренди нерухомості, 4% – з будівництва приміщень. Ті підприємства, які є актуальними для бізнесу, не мають достатньої застави, щоб брати кредити в банках.

Третє, на що я хотів би звернути увагу, – регуляторні вимоги Нацбанку, і відносно регулятивного капіталу в тому числі. Зараз буде впроваджено Нацбанком необхідність додаткового так званого буферу консервації для банків, а для системних банків – буферу системної важливості. Окрім цього на кінець 2020 року портфель валютних ОВДП буде враховуватись в активах під риском майже як кредити. Це створює додатковий тиск на капітал банку і не дозволяє здійснювати те кредитування, яке б банк хотів.

Є ініціатива Міністерства економіки, що державні банки будуть перераховувати державні 50% прибутку за рік до бюджету. І банк, наприклад, заробивши 1 млрд грн, які він може спрямувати на збільшення капіталу, має половину віддати до бюджету. Я вважаю, що уряд и НБУ мають дійти консенсусу щодо напрямку дій для збільшення капіталізації банків.

– Тобто уряд постійно збільшував капітали державних банків, і 50% прибутку не вистачає, щоб підтримувати кредитування чи розвиток бізнесу в банках? Кожного року була різна ситуація. Колись Кабмін просив перерахувати бюджет…

Віктор Пастернак: Яка раніше була ситуація? Минулого року це складало до 90% для деяких банків, на сьогодні є ініціативи зменшити до 50%. Але все одно, я вважаю, державні банки краще б використовували ці кошти на збільшення капіталу, щоб розвивати насамперед кредитування та економіку.

– Дякую. Олександре, прошу вас підключатися.

Олександр Матюшенко: Добрый день, коллеги! Начну с основных цифр. Мы говорим, что непростым с точки зрения кредитования был год для банковской системы именно для юрлиц, корпоративного блока. Уменьшение кредитного портфеля по системе – на 115-120 млрд грн. Если мы посмотрим на активы, то практически на эту же сумму пошло перераспределение в бумаги – ОВГЗ, депсертификаты – в то, на чем можно просто зарабатывать. Мы столкнулись с проблемой, что очень тяжело продаются кредиты. Сегодня бизнесу гораздо проще договориться с контрагентом, одолжить денег у него, но не входить в сложный кредитный процесс с банком.

Основные причины, почему так тяжело продавать кредиты, – это высокая учетная ставка, которая начиналась с 18%, и бизнесу предлагать ее было нецелесообразно. Все хотели получать как минимум долларовый ресурс, более дешевый. Но здесь включается макропруденциальная политика, за что мы признательны Нацбанку, который ограничивает возможности кредитования в валюте, ставит за цель под эгидой МВФ все-таки уменьшить долю и вес валютных кредитов. Поэтому наши корпоративные клиенты просто отказываются от такого ресурса. Плюс мы прекрасно понимаем, что эмиссия ОВГЗ показала, наверное, рекордный уровень профицита ликвидности в системе. На счетах у юрлиц мы видим за 2019 год плюс 90 млрд грн на счетах, поэтому необходимости брать дорогой ресурс просто не было.

Вторая причина – банки стали удерживать более долгосрочный ресурс юрлиц. Мы говорим, что долгих денег нет, они все короткие, платить за него нужно, и постепенно начали переориентироваться на более высокомаржинальные продукты: розничное кредитование, кредитование МСБ.

Также банки хорошо посмотрели на комиссионный доход. В целом он вырос на 20%. Комиссионный заработок будет ключевым в 2020 году. Если финансовый результат в целом по банковской системе в 2018 году составил 7,9%, то в 2019-м он вырос до 9,5%. В корпоративном сегменте мы видим возможность более мягкой монетарной политики Нацбанка – снижение ставки. На сегодня это уровень 11%. К концу года уровень 7-8% позволит кредитовать. Кредитный портфель юрлиц в 2020 году, на наш взгляд, вырастет на 10% при падении в прошлом году на 12,6%, как было сказано ранее. Но процентный заработок в этом сегменте будет достаточно незначительным, потому что нужно будет удерживать относительно доргостоящий гривневый ресурс юрлиц. Поэтому правильным было бы поддержать правительство в инициативе развивать кредитование более дешевое – малого бизнеса, розничное. Поддерживаю коллег относительно инструментария лизингового кредитования. Нужно правильно посмотреть и сфокусироваться на документарном бизнесе, что позволит заработать не хуже, чем в предыдущем 2019 году.

– Александр, Нацбанк снижает учетную ставку. За ней пойдут вниз и кредитные, и депозитные. Вы считаете, что депозитный ресурс предприятий будет все равно очень дорогим?

Олександр Матюшенко: Все равно длинный ресурс как юрлиц, так и физлиц нужно удерживать, они являются фондообразующими для многих банков. Если ставки будут снижаться, чтобы их удержать, нужно платить выше. Поэтому процентная маржа в этом ключе не будет такой, какой она была в 2018-2019 годах.

– Спасибо большое. Юлия, прошу вас подключиться.

Юлія Фролова: «Альянс» представляет собой средний банк с украинским капиталом, и соответственно все прелести монетарного регулирования и регулирования кредитного риска испытываем в момент своего роста в полном объеме. 60% кредитного портфеля – это корпоративный бизнес, 30-40% – малый и средний бизнес, незначительная доля – это физические лица. При этом украинский банк сейчас может привлекать ресурсы краткосрочные. Все это связано с макроэкономической стабильностью в Украине. Горизонт до года – это максимум. Корпоративный бизнес мы вынуждены кредитовать только на коротких условиях. При этом мы знаем о больших NPL, которые сформировались за последние экономические циклы. Корпоративный бизнес не отличается своей качественностью. Заемщики достаточно рискованные, имеют NPL в госбанках и банках с иностранным капиталом. С учетом требований постановления № 351 мы вынуждены формировать резервы для покрытия кредитных рисков. Соответственно это давит на Н2.

Акционеры формируют капитал своими собственными средствами, чтобы выдерживать все нормы стресс-тестирования, которые Нацбанк внедряет. Но при этом формирование кредитных рисков в значительном объеме является только незначительной страховкой возможных платежных потерь, но не является инвестиционным активом для банка, чтобы активно финансировать своих заемщиков. При этом потребность у реального сектора в финансировании значительная. Сейчас в основном развитие малого и среднего бизнеса происходит за счет накопления собственных средств, отложенного спроса, модернизации, а также из-за потери инвестиционной привлекательности Украины. Как уже говорилось, для повышения своей процентной маржинальности мы финансируем чужие экономики. Реальный рост заработной платы – это единственное, что позволяет удерживать нормативы кредитного риска.

Еще хотелось отметить структуру залога. Кредитование с точки зрения 351-го постановления требует покрытия значительными основными фондами заемных средств. Но при этом у корпоратива мы наблюдаем проблемные портфели, по большей степени нерасструктуризированные, особенно в банках с русским капиталом. Соответственно свободные фонды почти отсутствуют для предоставления финансирования. Поэтому ослабление позиции Нацбанка, что касается возможности кредитования под оборотный капитал, товары в обороте, финансовые и аграрные расписки, гарантии, сложные инструменты по залогу выручки, могли бы стимулировать хотя бы разогрев и интерес корпоративного бизнеса к увеличению портфеля заимствования.

Что касается МСБ, то основным сдерживающим фактором являлась процентная ставка, которая неподъемна для того, чтобы финансировать развитие бизнеса и вкладывать в основные фонды. Снижение учетной ставки приведет к тому, что кредитные ресурсы станут доступными для реальных производителей. Большую надежду банки возлагают на госпрограммы, потому что ставки по пассивам не будут следовать учетной ставке. Государственная стабильность, госдолг, платежный баланс – все структурные проблемы экономики Украины сохраняются. Уровень инфляции в 2019 году все-таки в большей степени отражает жесткую монетарную политику, чем структурные реформы, проведенные в экономике.

– Спасибо. Семен, добавите что-то?

Семен Бабаєв: Мы, Правекс Банк – итальянская группа. Мы кредитуем как физических, так и юридических лиц крупных компаний, но с прозрачной деятельностью. Для нас очень важно, чтобы источники доходов и вид деятельности были чистыми. Для компаний и населения у нас есть хорошие кредитные продукты и программы как документарного бизнеса, так и локального, где мы даем интересные ставки.

Почему же объем кредитования в 2019 году был ниже, чем в 2017-м? В прошлом году было очень заманчивое предложение – ОВГЗ, депозитные ставки НБУ. Многие банки, в том числе и мы, размещали туда ликвидность. Процентная ставка в районе 17% годовых без потерь, без резервирования – это был хороший источник заработка, и все это понимали.

Правильно было подмечено, что уменьшилось кредитование реальной экономики, но деньги ушли в Нацбанк. Тренд, который ввел Нацбанк, безусловно, нужен. Но надо понимать, что ставка НБУ – это просто наш показатель. И надо понимать, насколько сегодня реальный вкладчик готов вкладывать деньги в украинской валюте. Тренд к ставке 7% годовых, безусловно, нужен, но вопрос в том, когда и почем клиент готов приносить.

Второе – краткосрочная ликвидность в банках есть, и она высокая. Когда мы говорим о развитии экономики и поддержании наших компаний, одним из важных факторов является и срок фондирования. Капитальные инвестиции и подобные инвестиции – там, где есть экономика. А они не могут за год окупить себя. Мы должны понимать, что для клиентов это должны быть долгосрочные кредиты. Сегодня, к сожалению, они не долгосрочные с точки зрения корпоратива.

Какие у банка есть инструменты финансирования на долгие сроки? Наш и другие банки заинтересованы в увеличении кредитования не только населения, но и корпораций, притом что интересная ставка Нацбанка уже неинтересна с точки зрения инвестиций. Мы идем вслед за рынком. Мы действительно понизили ставки по депозитным программам, тщательно наблюдаем за нашими вкладчиками, смотрим, как они реагируют, повышаем финансовую грамотность. Объясняем, что бесплатный сыр – только в мышеловке. Мы анонсировали и внедрили понижение наших кредитных предложений для корпоративного бизнеса и населения. Мы верим, что идем в правильном направлении.

– Спасибо. Богдан, вы занимаетесь аудитом ряда украинских банков. Как вы видите ситуацию с кредитованием изнутри?

Богдан Шишковський: Я хочу зупинитися на найпроблемніших аспектах –юридичних, а саме про захист банків як кредиторів.

– Минулого року багато говорили про поганий захист кредиторів, цього року ухвалено закон, але в судах все зупинилося. Що відбувається?

Богдан Шишковський: В принципі, наше законодавче поле відповідає тим чи іншим правилам. Але наші суди досить часто на рівні першої та другої апеляційних інстанцій неоднозначно тлумачать законодавство. Це велика проблема. За більшістю банків нам доводиться доходити до касаційних судів. Чинний Верховний Суд виніс низку позицій, які йдуть на користь кредиторів та сприяють їхньому захисту у процедурі стягненні заборгованості. Це позиції про поручительство. В нас було багато неврегульованих проблем стосовно термінів, і це вже вирішив закон про відновлення кредитування. А до цього це стимулювала практика Верховного Суду за результатами 2018 року.

Великий плюс – це ухвалений Кодекс України з процедур банкрутства. Новою є процедура банкрутства фізичних осіб. Ви, напевно, знаєте, що це можливо тільки за заявою фізособи. Для кредиторів це не є актуальним, доки сам боржник не пройде процедуру банкрутства. Але це було прийнято для того, щоб вирішити питання з валютними іпотечними кредитами. Як ми знаємо, до кінця цього року, якщо Верховна Рада знову не ухвалить якийсь закон, в принципі, мораторій на стягнення на іпотеку щодо кредитів, які видавалися у валюті, буде скасовано. Протягом цього часу боржники матимуть можливість піти в реструктуризацію через процедуру банкрутства. Не так багато справ було відкрито. Не так багато боржників сумлінно хочуть реструктуризувати свою заборгованість перед банком, але ще є рік, можна подивитися, до чого це призведе.

Стосовно корпоративного бізнесу можна сказати, що процедура банкрутства значно змінилася в плані реалізації майна боржника. Ця процедура повинна стати прозорою. В попередніх редакціях закону вона здійснювалася через умовні торгові майданчики, нікому не відомі. Багато активів йшли з торгів за досить низькою вартістю. Зараз усі активи продаватимуться через «ProZorro.Продажі». Це позитив, і це збільшить можливості кредиторів задовольнити свої вимоги. Водночас процедуру банкрутства треба вдосконалювати. Багато є відкритих моментів. Але, гадаю, навіть практика Верховного Суду буде позитивною, і він буде врегульовувати ті питання, які на рівні закону були пропущені.

– Дякую. Євгене, прошу вас підключитися.

Євген Степанюк: Доброго дня! Дякую за запрошення. Жорсткість політики Нацбанку я пропоную розглядати в двох площинах.

Треба розуміти, що монетарна політика має певну мету: зниження інфляції, досягнення цінової стабільності. Є мета – є інструмент. Ми не можемо використовувати монетарну політику задля досягнення інших цілей. Ми можемо їх калібрувати для того, щоб вона була більш-менш сприятливою. Але якщо ми говоримо про ціль – зниження інфляції, то ми не можемо її знижувати на користь економічного зростання, якщо це перешкоджатиме цій цілі. Тому зараз ми перебуваємо в циклі пом’якшення монетарної політики. Ми бачимо сприятливі умови того, щоб цей тренд продовжувався.

– Євгене, я нагадаю, що Нацбанк був вимушений своїми інструментами тиснути на грошову масу і не давати банкам кредитувати, щоб не збільшувати інфляцію. Фактично це було і за незбалансованої політики між Нацбанком, Мінфіном і Міністерством економіки. Зараз, наскільки я знаю, майже кожен тиждень починається зі спільного засідання прем’єр-міністра, голови Нацбанку, Мінфіну і Мінекономіки, і це є дуже добрим знаком. Сподіваюся, ми побачимо, що дії будуть збалансовані.

Євген Степанюк: Згоден. Я також щиро на це сподіваюся. Дійсно, процентна ставка – це інструмент, який регулює рівень сукупного попиту, який може стимулюватися як банками, що надають кредити позичальникам, які в свою чергу виходять на ринок, так і урядом. Якщо фіскальна політика м’яка, це збільшує попит, і Нацбанк, приймаючи рішення за процентною ставкою, повинен розуміти, якою буде політика уряду: або стимулюючою, або більш жорсткою.

– На сьогодні президент і прем’єр-міністр кажуть, що вони мають стимулювати кредитування. Як це буде на практиці?

Євген Степанюк: Насправді фіскальний простір в Україні досить обмежений. Тому говорити, що уряд може спокійно збільшити свої видатки… За деякими статтями уряд обмежений тими можливостями, які в нього є. Є значні виплати за боргами уряду, і він зараз підтримує так званий первинний профіцит бюджету, щоб виконувати ті зобов’язання, які в нього є.

Для Нацбанку при ухваленні рішень з монетарної політики важливо розуміти, яким буде розподіл видатків бюджету і яким чином ці видатки впливатимуть на сукупний попит в економіці. Гадаю, що практика проведення спільних засідань представників уряду і правління Нацбанку є позитивною. Кожна зі сторін матиме розуміння бачення колег щодо того, які рішення планується приймати, щоб більш зважено приймати власні рішення.

Кілька слів щодо регуляторної політики. Ви знаєте, що Україна пережила кілька криз. І в 2008, і в 2014 роках у Нацбанку не було системної макропруденційної політики в тому вигляді, в якому вона є зараз. Тобто цей інструмент почав працювати з 2016 року. Я погоджуся з тим, що регуляторні вимоги, які у нас є, достатньо жорсткі, навіть у порівнянні з міжнародною практикою. Я вас прошу зрозуміти, що НБУ є консервативним с точки зору пом’якшення цих вимог, оскільки ще немає достатнього досвіду, як ті чи інші активи банків покажуть себе в майбутньому. Закладаючи жорсткі вимоги, НБУ майже щомісяця вносить зміни до постанови № 351 та інших нормативно-правових актів, які пом’якшують ці вимоги. Накопичуючи інформацію по ці активи, НБУ калібрує свої вимоги до оцінки відповідних ризиків. Гадаю, це продовжиться. З часом регуляторні вимоги в Україні будуть максимально апроксимовані до тих регуляцій, які передбачені міжнародними стандартами. Це вже згадувані вимоги до буферів капіталу, що є складовою Базелю ІІІ. А Базель ІІІ є складовою європейського законодавства. Це той напрям, якого ми уникнути не зможемо. Якщо ми будемо рухатися в фарватері світових трендів, це буде впроваджено.

Василь Фурман: Я додам. Дуже приємно було почути думку кожного з вас. Я вважаю, що 2020-й буде роком розвитку кредитування. Низька порівняльна база була в 2019 році, з одного боку. Але з іншого – є більш вагомі фактори. Нові закони, нові правила гри на ринку кредитування, напрацьовані рішення судів будуть теж спонукати. Облікова ставка зменшується. Автоматично буде зменшуватися дохідність за ОВДП і депозитними сертифікатами.

Державні банки сьогодні за правильної політики можуть мільярди гривень інвестувати в економіку. Вони по суті можуть стати агентами економічного зростання. Міністерство фінансів зробило прорив у відсоткових ставках минулого року, цього року – закріпило їх. Ми сьогодні маємо дохідність дуже невисоку. Вона вже нецікава для банків, і вони вимушені шукати нових позичальників, в тому числі фізичних та юридичних осіб.

Величезним плюсом цього року є запровадження президентом України програми підтримки малого та середнього бізнесу «5-7-9%», агропідтримки, яка є в бюджеті, що дасть розвиток цьому вектору.

Багато було питань щодо ресурсної бази банків. А чому дохід за депозитними сертифікатами, ставка податку ПДФО складає 19,5%, а за ОВДП – нуль, і ми взагалі програємо в цьому сегменті? А чи не треба нам переходити на рівні Верховної Ради до питання розширення гарантованої суми за вкладами фізосіб?

Пропозиції. Перше – оптимізація процедур кредитування за проектами клієнтів МСБ, фізичних та юридичних осіб. Тут є над чим працювати. Нацбанк, я вже зазначав, з кінця минулого року спростив умови кредитування для МСБ, це також буде дуже позитивно відображатися на кредитуванні цього сегменту.

Друге – це запровадження структурної кредитної політики. Ми зазначали, що в нас сильно розвивається кеш-кредитування, за останні роки – плюс 30%. Кредитування бідних потенційно може нести загрозу макроекономічній стабільності. Нацбанк планує запровадити відповідні заходи нормативного регулювання з 1.01.2021.

Третє – створення механізму довгострокового рефінансування банків.

Четверте – пом’якшення вимог до резервування залучених коштів в іноземній валюті. Всі ми розуміємо, що нам потрібно боротися з доларизацією економіки. Але це процес довготривалий. Щодо запроваджених вимог резервування валютних депозитів чи ОВДП, як експерт, скажу: там потрібен плавний перехід. Я в цілому не проти. Але люди мають значний доларовий ресурс, і вони не відразу будуть його інвестувати чи переводити в гривню.

П’яте – сприяння створенню для підприємств адміністративних джерел фінансування.

Треба відмінити податок ПДФО плюс військовий збір або гармонізувати його з оподаткуванням за ОВДП і депозитними сертифікатами та збільшити гарантовану суму.

Шосте – спрощення умов регулювання невеликих банків. Я розумію, що великі системні банки повинні мати відповідний суворий нагляд, бо вони системно важливі і забезпечують макроекономічну стабільність. Але у невеликих банків більш спрощене банківське регулювання. Це питання потребує уваги, нам потрібна дискусія. Нам треба, щоб Верховна Рада ухвалила відповідні ініціативи.

Сьоме – збільшення можливості щодо кредитування бізнесу, в першу чергу МСБ та експорту. Наприклад, у Туреччині є податкові стимули і низька вартість кредитних ресурсів, які залучаються для стимулювання експорту. тому наші підприємства можуть програвати, наприклад, турецьким. У нас є Укрексімбанк, і нам треба максимально швидко переорієнтовувати його політику на підтримку експорту. І нам також можна залучати кошти міжнародних фінансових організацій, європейських країн.

Восьме – зменшення вимог до капіталу українських банків. Замість 500 млн грн – 200 млн грн.

І ще багато пропозицій. Має бути комплексний системний підхід до розвитку кредитування в нашій державі. Усі ми керівники, і розуміємо, що без ризиків для макроекономічної стабільності можна пришвидшити розвиток кредитування в нашій державі. Сподіваюся, що цього року ми його забезпечимо, і буде економічне зростання в державі.

– Дякую! Що потрібно зараз змінити, чи варто Нацбанку пом’якшувати свою регуляторну політику, нормативи, і як вплине зниження облікової ставки цього року?

Олена Дмітрієва: Усі кажуть про облікову ставку як якусь догму. Якщо вона знижується, то відразу ми маємо знизити вартість своїх кредитів. Це не так.

З 2010 до 2014 року облікова ставка була менше 8%, при цьому вартість кредитних ресурсів була 18%, і ніхто її не збирався знижувати. Тому прив’язка до облікової ставки є трохи некоректною.

– Останнім часом у мене всі запитують: коли буде ставка за іпотекою менше 10%? Президент же обіцяв.

Олена Дмітрієва: Може бути 3%, якщо ми відродимо програму компенсації відсоткової ставки від держави.

– Держава з бюджету, тобто усі платники податків зі своєї кишені мають компенсувати ці ризики і тих щасливчиків, які отримають ці кредити?

Олена Дмітрієва: Інакше ніяк не вийде. Для того щоб ставка була 10%, скільки має коштувати ресурс? 6% максимум. У нас вартість нашого депозитного портфеля фізосіб – 16,7%. Через три місяці, якщо ми будемо знижувати ставку кожні два тижні на 1%, вартість нашої депозитної бази зменшиться на 1%. Як ми вийдемо на 6%?

У 2016-2017 роках облікова ставка знижувалася з 20% до 12,5%, а потім різко за пів року зросла до 17%.

Наші вкладники зараз купляють у забудовників квартири і у автодилерів машини. Вони не хочуть під низьку ставку класти гроші в банки, поки не побачать, що ситуація дійсно стабільна. Головна умова зниження відсоткових ставок – це стабільна економічна ситуація.

Юлія Фролова: Відновлення довіри до банківського сектору, відміна прибуткового податку. Крім низьких відсоткових ставок фізособа ще вимушена сплачувати податок. Крім того за іпотекою формуються значні резерви…

Олена Дмітрієва: Ми працюємо на іпотечному ринку чотири роки. Ми кредитуємо придбання квартир на первинному ринку. Портфель зараз без прострочення, але ми вимушені 11% нашого портфеля знімати з капіталу. Це колосальна цифра. Що дає кредитування первинного ринку? 1 грн іпотечного кредиту в первинний ринок дає 11 грн зростання ВВП. При цьому банки взагалі не йдуть в той напрямок, доки не будуть знижені ці резервні вимоги. На чому вони грунтуються, ми не розуміємо, тому що в нас дуже якісний портфель.

– Це я казав раніше. Нацбанк просто змушував банки вносити реальний капітал, але зараз ситуація вже повернулася в інший бік.

Олена Дмітрієва: Не будуть банки кредитувати економіку, доки не будуть створені умови з боку регулятора.

Василь Фурман: Я повністю підтримую пані Олену. Для нашої держави стратегічно важливо на законодавчому рівні вирішити питання захисту прав інвесторів, забудовників, тому що це потенційні ризики для банківської системи, коли вона почне активно кредитувати. Я за те, щоб спрощувалися нормативи, але, з іншого боку, нам треба працювати на полі Верховної Ради.

Олена Дмітрієва: А в якому напрямку кредитування не має ризику? Ви думаєте, простіше забрати автомобіль в поганого позичальника? Я кажу про факт. Немає NPL в 400 млн. Чому б це не врахувати при формуванні регуляторних вимог?

Артур Загородников: Шановні колеги! Сьогодні дуже багато уваги ми приділяли статистичним даним. Вони дуже важливі для розуміння, від якої межі нам треба відштовхнутися, щоб у 2020 році банки нарешті звернулися до свого основного напрямку – кредитування реального сектору. Я б не перекладав усе, що відбувається, на Нацбанк. Він багато позитивного зробив за останні роки.

Повернусь до того, що стримує розвиток кредитування в країні. Ми повинні враховувати точку зору позичальників і банків. Згідно із щоквартальним опитуванням Нацбанку, 65% представників бізнесу вважають, що питання стримування кредитування в Україні залежить від високих ставок. 37% зазначили надмірні вимоги до застави і 30% – складність оформлення саме кредитів. Тому давайте будемо об’єктивними.

З точки зору банків є три основні причини стримування кредитування. Перша – неналежна прозорість та платоспроможність позичальника, до якої входить непрозора структура власності окремих компаній, відсутність аудійованої звітності у більшості компаній, відсутність належного забезпечення і постійне нерозкриття кінцевого бенефіціара.

Друга – це надмірне регулювання кредитних взаємовідносин банків і позичальників. Незважаючи на позитивний характер того, що ми вже зробили з постанови № 351 – як з боку ринку, так і Незалежної асоціації банків.

Третя причина – значна частка NPL в балансах банків. І дуже важлива складова – це відсутність довіри до судової системи. Реформування її не завершено, навіть склади суддів працюють не в повному складі, нема кому розглядати ці справи. А коли йде розгляд, то позиція часто різна за цими напрямками.

Ми сьогодні говорили, як працюють чинні закони з захисту прав кредиторів. За останні два роки були ухвалені три важливі закони: про захист прав кредиторів на початку 2019 року; Кодекс України про банкрутство, введений в дію наприкінці 2019 року; і Закон України «Про фінансову реструктуризацію», дію якого продовжено на шість років, що дозволяє банкам і компаніям домовлятися про позасудовий розгляд справ. Але незважаючи на позитивну спрямованість усіх цих законів, усе ще відчувається значний перекіс щодо відповідальності за невиконання окремих умов кредитних договорів.

Банки сьогодні несуть повну офіційну відповідальність і власними зобов’язаннями, і зобов’язаннями з адміністрування, і звітністю перед регуляторами, і навіть акціонером капіталу. А недобросовісний позичальник позбавлений будь-якого суттєвого покаранння за невиконання умов кредитного договору.

Висновок: спостерігається дуже низька відповідальність за виконання рішень і низки позитивних, прийнятих на законодавчому рівні, змін.

Відсутня стала практика застосування суддями одних і тих самих рішень. Наприклад, нарахування відсотків за кредитом по закінченні строку кредиту банкам заборонено – це практика Верховного Суду.

Банкам також забороняється виселяти позичальника з предмета іпотеки – житла, якщо йому не було надано альтернативного житла. Це стосується всіх, не тільки сімей з дітьми.

А відома практика щодо продажу NPL… Якщо продаж відбувається з певним дисконтом, така операція вважається факторингом і вимагає від покупця мати статус фінансової установи. Або зустрічається більш жорстка позиція банків, які кажуть, що банки можуть продавати лише банкам.

Висновок один: така судова практика не дозволяє банкам прогнозувати свою роботу не тільки за звичайним кредитуванням, але й за проблемним.

Все те, що було зроблено Нацбанком за останні три роки, – це пом’якшення монетарної політики. Ми всі відчували дуже позитивний вплив пом’якшення вимог до постанови № 351. І дуже важливим є те, що було зроблено з ключовою обліковою ставкою – з 11% до 18%.

Залишаються три фактори, які ми повинні й далі реалізовувати. Перше – це різні вимоги до кредитного ризику, які зустрічаються в постанові № 351. Наприклад, фінансовий лізинг і кредитування мають різні ступені ризику, а підходи однакові. Друге – стрес-тестування. Я згоден з вами, що треба послабляти вимоги при макроекономічних сценаріях щодо застосування цих стрес-сценаріїв і щодо показників окремих банків. Сьогодні Нацбанк зробив крок назустріч банкам, які два роки поспіль проходили стрес-тестування без визначення вимог щодо додаткового капіталу. І ті банки, які його пройшли без зазначення цих вимог до капіталу, вже отримали канікули на цей рік. Треба, щоб така практика поширювалася і до неї приєдналися інші банки.

Дуже важливими цього року є буфери капіталу. Це вимоги Базелю ІІІ. Так, ми повинні гармонізувати своє законодавство з європейським, але термін, за який вони впроваджуються, на мій погляд, дуже короткий. Три роки – це замало для України для цих буферів капіталу. Необхідно визначити хоча б п’ять років, щоб поступово застосовувалися ці вимоги до капіталу. Банки зможуть більше уваги приділяти збільшенню кредитування, а не зосереджуватися на підрахунках власних можливостей щодо капіталу.

– Дякую! Вікторе, що, на вашу думку, треба зробити, і який вплив облікової ставки Нацбанку?

Віктор Пастернак: Облікова ставка – це гарний крок з боку регулятора для підтримки розвитку кредитування. Я хочу зупинитися на діючих державних програмах підтримки кредитування та тих, які були. Програма «Доступне житло», яка діяла шість-сім років тому, була найбільш успішною державною програмою з розвитку іпотечного кредитування в Україні. Це, я вважаю, має стати прикладом для уряду, варто поновити таку програму. І навіть ті позичальники, які не мали достатніх фінансових можливостей для обслуговування цих кредитів, за рахунок низької ставки за кредитами могли собі це дозволити і були досить гарними позичальниками. Для фізособи ставка була – 3%.

Сьогодні ми маємо іншу цікаву програму, анонсовану кілька тижнів тому, – «5-7-9%». Вона має свої позитивні моменти. Наприклад, за нашим банком вже погоджено 53 кейси на загальну суму 41 млн грн. Ми бачимо зацікавленість з боку бізнесу в реалізації цієї програми. До неї, я знаю, підключилися мої колеги з ПУМБ. Вважаю, що в майбутньому уряду треба реалізовувати нові програми з підтримки не тільки малого та середнього підприємництва, а з підтримки бізнесу, який робить великий додатковий продукт, валову вартість, наприклад, ІТ-компаній, експортно- та імпортоорієнтованих компаній. Не тільки Кабінет Міністрів має долучитися до цієї ініціативи, а й Нацбанк за рахунок спрямованих кредитів рефінансування також має стимулювати реальний сектор економіки. Зараз Нацбанк спрямовує до держбюджету десятки мільярдів гривень щорічно. Можливо, на наступні роки треба передбачити інші ініціативи, спрямовувати ці кошти на розвиток кредитування. Це призведе до збільшення прибутків як банків, так і компаній, і матиме інший вплив на накопичення бюджету.

Василь Фурман: Якщо ми говоримо про модель спрямування коштів прибутку Нацбанку на розвиток кредитування, то прибуток його йде на бюджету, але ці кошти мають бути цільовими, і в держбюджеті має бути зазначено, що це на підтримку кредитування. Тільки так воно працює.

Віктор Пастернак: Підтримую.

– Це в будь-якому випадку буде видатками, отже збільшить дефіцит бюджету.

Віктор Пастернак: Бюджет може накопичувати за рахунок прибутків банків і компаній, які банки кредитують.

Артур Загородников: Невелике доповнення щодо держпрограм розвитку. Так, ПУМБ минулого тижня приєднався до програми «5-7-9%». Це наше свідоме рішення. Два тижні тому в Нацбанку була нарада стосовно виконання рішень за цією програмою і того, що стримує її. Резюме було таке: з постановою № 351 все добре, йдіть і працюйте.

Такі держпрограми дійсно стануть драйверами економіки, якщо вони не будуть підтримуватися штучно, якщо держава не буде перекладати всю відповідальність і роботу на банки. Якщо це буде державне приватне партнерство, такі програми будуть підтримані, запрацюють і принесуть багато позитиву нашому малому бізнесу.

– Дякую! Олександре?

Олександр Матюшенко: Учетную ставку нужно снижать, но делать это постепенно. На сегодня рынок корпоративного кредитования и так «перегрет». Но мы не должны забывать, с одной стороны, о высоком уровне NPL, незащищенности кредиторов, слабой позиции кредиторов, с другой – о том, что единственной возможностью сегодня цивилизованно забрать свои деньги является обеспечение в виде залога. Низкая ставка и сверхликвидность банковской системы привели к тому, что банки сейчас ринулись кредитовать бланково, большими чеками, что приведет к нескольким шагам назад и, возможно, даже большему уровню NPL.

Учетная ставка, которая анонсируется Нацбанком, более чем реалистична. Мы не хотим размещаться в бумаги, а хотим кредитовать реальный сектор экономики. Это позволяет заработать в перспективе больше, даже несмотря на то, что где-то на сегодня процентная маржа в размещении при кредитовании корпоративного сегмента может быть аналогична тому, как размещаются бумаги, но банки выбирают реальный сектор экономики.

Мы не раз слышали анонс Нацбанка о рефинансировании долгосрочном под бумаги, нам этот ресурс нужен. Короткосрочность нашего фондирования по относительно высоким ставкам не позволяет давать клиентам долгосрочные программы. Хотелось бы узнать, когда заработает реальный рефинанс Нацбанка на долгосрочной основе? Это подспорье для заключения долгосрочных сделок с бизнесом.

Василь Фурман: Питання на цьому етапі дуже складне, коли ти знаходишся в програмах структурних реформ і перебудови економіки та програмах співпраці з МВФ. Фонд є жорстким монетаристом, і ти маєш працювати за міжнародними правилами. Жодна країна в світі в такому випадку не буде запроваджувати програми, про які ви говорите – програми рефінансування економіки з центральними банками.

Так було з Туреччиною. На початку 2000-х років вона проходила період складних структурних інституційних реформ. Після того як вони їх швидко та успішно реалізували, вони вийшли з програми з МВФ, загасили всі кредити перед ним і перейшли до політики кількісного пом’якшення, бюджетно-податкового стимулювання та економічного зростання. Є відповідні етапи цих процесів у нашій державі.

Євген Степанюк: Зараз в портфелі Нацбанку залишок за кредитами рефінансування щодо тих банків, які пішли у Фонд, близько 40 млрд грн. Рефінансування – це інструмент, який обов’язково має бути повернуто. Загальна світова практика така, що центральні банки беруть в заставу за кредитами рефінансування виключно високоякісні активи. Які – це вже залежить від країни. Наш ринок не дозволяє брати у заставу цінні папери підприємств. У нас цей перелік обмежений, але я не виключаю, що він може бути розширений. Що для цього потрібно? Певні зміни і захист з боку Нацбанку. Колись іпотечні облігації бралися у заставу за кредитами рефінансування. Але не завжди їх можна вважати першокласним активом, навіть якщо за ними є державна гарантія. Але коли це буде запроваджено, я відповісти не можу.

– Нагадаю, що 90% з тих 40 млрд грн – це гроші, які вкрали п’ять олігархів, які зараз перебувають у розшуку.

Євген Степанюк: Думаю, що так.

Ми говоримо про те, що банкам потрібен довгостроковий ресурс, для того щоб кредитувати, це дійсно так. І не стільки з ліквідності кредитують, а з капіталу і зобов’язань. Більшість зобов’язань у нас навіть не до року, а до місяця.

Наскільки банки активно налаштовані на те, щоб залучати довгострокові ресурси? Я розумію, що маючи прогноз з інфляції, яка буде знижуватися, ми не можемо будувати криву дохідності за зобов’язаннями… Депозити на два-три роки під ставку 15% – вочевидь, банк не повинен цього робити. Але чому банки активно не використовують плаваючу процентну ставку з прив’язкою до інфляції, до ключової ставки Нацбанку?

Олександр Матюшенко: Очень активно используют. Вопрос не в этом. Как показал 2019 год, бизнесу короткий ресурс на год не нужен. Торговые компании отметили, что они в кредитных портфелях выросли, остальные требуют более долгого ресурса. Много не заработаешь на казначейских коротких суперминимальных траншах. Вопрос только в длине денег.

Рынок, повторяю, перегрет. Бизнес ожидает подписания пяти уже семилетних контрактов, пусть и с пересмотром ежегодным. Но они хотят понимать, что в этих лимитах есть и инвестчасть. Можно заработать, но это не те цифры. Бизнесу много короткого кредита не предложишь. Ему проще договориться с контрагентом и не втягиваться в кредитный процесс.

Артур Загородников: Додам. Дійсно, сьогодні банки роблять щорічне рев’ю, іноді й раніше і частіше, щоб визначатися зі ставками кредитування за існуючими кредитами, а також для того, щоб розробляти свою стратегію роботи з поточними рахунками і депозитними програмами. Дійсно, сьогодні більшість бізнесу фондується за рахунок фізосіб, але корпоративний сегмент теж має значну вагу. У банків сьогодні з’являється можливість домовлятися, а сьогодні такий тренд є. тому передбачається така стратегія, як щорічний, щоквартальний перегляд процентних ставок.

Юлія Фролова: Зараз є така кон’юнктурна можливість залучати на більш довготривалий термін кошти фізичних осіб, фіксуючи поки що досить привабливі відсоткові ставки. Після змін в процентній політиці Нацбанку ми очікуємо можливість хеджувати комерційні банки щодо процентного ризику, і це дало б можливість ще збільшувати терміни залучення коштів. Зміни є, робоча група створена. Це дозволить нам створити ресурсну базу, не хвилюючись про звуження процентної маржинальності.

Олена Дмітрієва: Наші основні продукти – довготривалі. Ми і фізосіб, і юросіб кредитуємо на термін більше року. Це автокредитування, іпотечне, на купівлю транспортних засобів. В середньому оберненість наших кредитів – два роки. Ще два роки тому ми почали приймати такі депозити на термін до двох років, і на сьогодні в нашій ресурсній базі такі депозити складають більше 30%. Але цього недостатньо, щоб повністю фондувати наш кредитний портфель. Ми працюємо за фіксованими ставками, це наша конкурентна перевага перед іншими банками. Оберненість наших кредитів – два роки, депозити – два роки. Ці строки в нас погоджені з точки зору реальних показників оберненості. Тому в умовах зниження відсоткових ставок люди зараз будуть нести гроші на довгий термін.

Олександр Матюшенко: Заемщик может прийти завтра с пересмотром процентной ставки по кредиту, а в рамках депозитного договора возможности пересмотреть ее нет, если это срок – один-два года. В этом риск. Придут и скажут, что другой банк «обхаживает» со ставкой более дешевой: «Я перекредитуюсь либо ты снижаешь ставку».

Семен Бабаєв: Сейчас идет падение ставки, но мы понимаем, что есть и спекуляции со стороны клиентов.

Я хотел бы добавить относительно долгосрочного фондирования и плавающих ставок. Когда мы кредитуем долгосрочные проекты, то ставим плавающую ставку с какого-то периода. Для депозитных продуктов мы запускаем с апреля накопительные счета, где применяется плавающая ставка.

Сложностью сегодня является гривна. Несложно взять долгосрочную валюту. Наши клиенты держат валюту, и ставка не имеет большого значения, особенно с 2014 года, чего нельзя сказать о гривне. А фондировать сегодня бизнес мы в валюте не можем.

С другой стороны, может быть, рассмотреть свопы, которые Нацбанк делал до 2008 года в гривну, брал у банков валюту. Это позволило бы дать дешевые ставки в гривне.

Василь Фурман: На Раді Нацбанку ми багато дискутували на цю тему з правлінням. На даному етапі питання свопів не розглядається. Враховуючи те, що сьогодні дуже багато ресурсів у доларах, і клієнта цікавить навіть не відсоткова ставка, то ми пропонували, щоб за цей долар банк міг купити ОВДП зовнішньої позики і потім піти в Нацбанк і взяти рефінанс. Такий механізм дозволив би отримати гривневі гроші в економіку.

Богдан Шишковський: З приводу фінансової реструктуризації. На рівень процентної ставки впливатиме, на мою думку, робота з проблемними активами. Нацбанк минулого року прийняв постанову про управління проблемними активами, де банки повинні провести відповідність. Подивимося, який це дасть результат. Також позитивна зміна – це те, що продовжили строки реструктуризації на шість років. Це дасть змогу тим, хто не встиг за той проміжок часу покрити заборгованість і, можливо, покращить рівень активів самих банків.

– Міжнародні інвестори про це постійно кажуть, але ми бачимо, що використовував цей інструмент виключно Ощадбанк. І ще було два кейси в двох приватних банках.

Василь Фурман: Український банківський ринок сьогодні став набагато інвестиційно привабливішим. Якщо в нас ще залишилися NPL, то тільки в державних банках. І воно не реструктуризується і не списується, бо там сильно впливає політичний фактор. Ми звертаємо увагу на правильність комунікацій. NPL у ПУМБ – вже менше 10%.

Артур Загородников: Повністю погоджуюся з колегами. Треба підкреслювати, що проблема залишається в державному секторі. Це питання було в некоректному інформаційному колі.

– Підсумовуючи круглий стіл, скажу, що ми будемо говорити на цю тему ще не раз. В березні ми будемо зустрічатися в закритому форматі з представниками уряду і будемо говорити про державні програми, які мають стати цього року драйверами росту економіки. Нацбанк дійсно має знижувати облікову ставку, і це буде тим фактором, який допомагатиме банкам почати кредитування. Будемо наполягати на тому, щоб Нацбанк пом’якшував свої правила та критерії монетарної та регуляторної політики, для того щоб ті чисті банки, які залишилися на ринку, змогли почати нормально кредитувати, і цей рік став роком кредитування економіки. Дуже всім дякую!

Підписуйтесь на новини FinClub у TelegramViberTwitterFacebook.

Долучайтесь

Підписатися на розсилку Фінклубу