Першу частину інтерв’ю читайте тут.

– Оперативний моніторинг НБУ показує, що в банках зростає частка прострочення за споживчими кредитами і кредитами МСБ. Чи бачить НБУ загрозу стабільності банківського сектору?

– Так, дійсно, прострочення повільно зростає. Але це пов’язано з тим, що по суті реструктуризація кредитів ще не почалася. Зараз банки надають позичальникам кредитні канікули, а це не реструктуризація, а невелика відстрочка. Ми дали банкам право не відносити ці кредити до дефолтних. Але оскільки кредити не погашені в строк, банки відображають їх на балансі як прострочені. Щоб прострочення зникло, потрібно продовжити терміни погашення кредиту, тобто провести повноцінну реструктуризацію. Поки немає сенсу це робити: ніхто не знає, коли точно закінчиться карантин, в якому обсязі будуть зніматися обмеження і коли економіка повноцінно запрацює.

Тому реструктуризація почнеться тоді, коли завершиться карантин і відновиться колишній ритм життя, запрацюють підприємства і люди повернуться на роботу. Ми постійно говоримо банкам, що відразу після закінчення карантину вони мають бути готові запропонувати своїм клієнтам різні програми реструктуризації. Це дозволить їм після виходу з карантину максимально швидко провести реструктуризацію і дати клієнтам впевненість, що ніхто не забиратиме застави і не вибиватиме борги. Завдяки змінам до закону про фінмон можна буде швидко підписати дистанційно договір і зняти всі питання.

Для великого бізнесу повинен бути індивідуальний підхід. Для населення, приватних підприємців, мікро- та малого бізнесу підхід до реструктуризації повинен бути портфельним, тобто стандартним.

– По суті, ми бачимо реалізацію ризику швидкого зростання споживчого кредитування, про який раніше говорив НБУ. Яким буде його вплив на банківську систему в майбутньому?

– Так, цей ризик реалізувався. Це природно в умовах, що склалися, але поки банкам вистачає запасу капіталу. Я вірю, що ми впораємося.

Питання, яке мене зараз хвилює більше, – це глобальні зміни у фінансовому секторі. Вже видно, що зміниться структура споживання, структура зайнятості та вектори економічного розвитку. Наприклад, дуже багато компаній йдуть в онлайн, отже попит на комерційну нерухомість буде падати. Це відіб’ється на структурі фінансування.

Також посилиться ризик прибутковості. Банківська маржа знижуватиметься, на жаль, тому що конкуренція зросте. Ми вже говоримо банкам, що пора коригувати свої бізнес-моделі з урахуванням нових факторів. Робити це потрібно зараз – потім буде пізно. Якщо зробити домашню роботу і правильно відкоригувати бізнес-модель, удосконалити онлайн-сервіси, перебудувати скорингові моделі роботи з підприємцями і населенням, поступово знизити вартість ресурсів, то до закінчення карантину банківська система буде готова запропонувати доступний ресурс, правильні та потрібні продукти, зможе надолужити втрати, які вона несе зараз. Також банкам потрібно оптимізувати витрати, в тому числі на утримання філіальної мережі.

Для нас важливо не тільки, щоб банки зараз були в гарній формі, але й щоб вони поліпшили свою форму до моменту, коли ми повноцінно вийдемо з карантину.

– Депутати продовжили закон про спрощену докапіталізацію банків до 2024 року. Наскільки його норми зараз актуальні для банків?

– Норми залишаються актуальними. Ми очікуємо продовження консолідації банківського сектору і нових злиттів між банками. Тому ініціативу підтримуємо. Чимало банків скористалися цією нормою. Нагадаю, шляхом спрощеного злиття пішли чотири банки. Ще сім банків добровільно покинули ринок, розрахувавшись з усіма кредиторами і вкладниками. 15 банків докапіталізувалися за спрощеною процедурою. Усі ці опції для банків хочемо зробити постійними. Також ці можливості хочемо передбачити і для небанківського сектору. Вони будуть в законопроєктах, які готуємо в рамках спліту.

– Одночасно депутати знизили для банків мінімальний статутний капітал з 500 млн грн до 200 млн грн. Нацбанк раніше був категорично проти, ваша думка змінилася?

– Так. П’ять років тому ми не завжди могли правильно і вчасно оцінити адекватність капіталу банків. Ми бачили на прикладі деяких банків, які створювалися в 2010-2013 роках під час банківського «бебі-буму», наявність капіталу тільки на папері. А реальної діяльності у цих банків не було. Тоді й з’явилося рішення збільшити мінімальний капітал зі 120 млн грн до 200 млн грн, а потім ще вище. У акціонерів не було іншого виходу, ніж наповнити капітал живими грошима. Сьогодні в нас є ціла низка інструментів, в тому числі регулярне стрес-тестування, яке дозволяє вчасно реагувати на потребу банку в додатковому капіталі. Сьогодні показник адекватності регулятивного капіталу банків – 19,7%, а норматив при цьому – 10%. Тому й потреби підвищувати капітал немає.

Але важливо відзначити, що закон не просто знижує розмір мінімального капіталу до 200 млн грн. Якщо бізнес-модель банку буде дуже ризиковою, то Нацбанк зможе встановити для нього індивідуальний норматив за капіталом. Це європейська практика.

– Промінвестбанк звернув роздріб і виплатив вкладникам депозити, але так і не здав банківську ліцензію. Чи розуміє НБУ, що буде далі з цим банком?

– У банківському секторі не повинні траплятися такі історії, як з Промінвестбанком. Банки оперують грошима клієнтів, тому не можуть ставати мішенню під час перерозподілу активів. Що сталося з Промінвестом? Був примусовий продаж акцій на біржі, результати якого заблоковані рішенням суду. Цим самим рішенням ПІБу заборонено виконувати цілу низку операцій, в тому числі тих, які необхідно провести для здачі банківської ліцензії. Перший і найголовніший крок вони зробили – розрахувалися з вкладниками. Як тільки в судах будуть зняті заборони, банк продовжить згортатися.

Ми обговорювали з депутатами профільного комітету, що в майбутньому фінансові інститути потрібно вивести з-під такого удару. У різних людей можуть бути різного роду претензії, але не можна дозволяти рішеннями судів блокувати діяльність банку. Адже фактично це є вбивством кредитної установи. Добре, що ПІБ розплатився з вкладниками, тому рішення суду на ньому негативно не позначається, але якщо припустити, що подібна негативна практика буде регулярно використовуватися по відношенню до працюючих банків, це може привести до негативних наслідків для банківської системи і фінстабільності в цілому.

– Торішня версія банківського «антіколомойского» законопроєкту пропонувала, щоб Ощадбанк вже 1 липня 2020 року вступив до Фонду гарантування вкладів фізосіб. Але в прийнятому в травні законі цієї норми не виявилося. Участь банку в ФГВФО під питанням?

– Входження Ощадбанку в Фонд гарантування вкладів знову відкладається. Ми не встигаємо внести зміни до відповідного закону. Планувалося, що ми подамо їх у рамках банківського законопроєкту, але в підсумку вирішили залишити в цьому законі тільки те, що є prior action для МВФ. Новий законопроєкт вже підготовлено, але боюся, що до 1 липня ніяк не встигнемо його ухвалити, хоча і Ощадбанк, і ФГВФО, і Мінфін провели всю підготовчу роботу.

– Наприкінці минулого року голова наглядової ради Ощадбанку Байба Апіна розповідала, що є кілька сценаріїв входження банку до системи гарантування. Сторони вже погодили фінальний варіант? Як він позначиться на фінансовому стані Ощадбанку?

– В Ощадбанку дуже багато вкладників, тому якщо платіж буде одноразовим, він негативно позначиться на фінансовому результаті. У банку буде перехідний період, який всіх влаштовує. Графік платежів уже складено, але з урахуванням карантину, потенційного погіршення якості кредитного портфеля та зниження банківської маржі його треба буде переглянути.

Разом з першим платежем Ощадбанк стане учасником Фонду гарантування, але гарантії Фонду будуть поширюватися тільки на вклади, розміщені після дати цього платежу. А якщо банк залишається державним, то всі інші вклади будуть гарантуватися державою за нинішньою схемою. І оскільки всі депозити мають терміни, після закінчення яких вони будуть переоформлятися, поступово всі вклади фізичних осіб перейдуть під гарантію ФГВФО.

– НБУ через карантин і рецесію економіки анонсував перенесення на 2021 рік майже всіх ініціатив, які планував на банківському ринку в 2020 році. Чи означає це, що ніяких посилень на банківському ринку цього року не буде, а будуть лише одні послаблення через карантин?

– Усі норми, які так чи інакше мали на меті посилити вимоги до капіталу і ліквідності, ми перенесли. Зараз перед нами стоїть нелегке завдання – вистояти, а також зберегти банки та їхніх клієнтів – і населення, і бізнес. Банкам потрібно підготуватися до посткарантинного часу, тому в поточному році у нас і в них інші завдання.

– Ви розраховували, що 2020 рік стане роком іпотеки. Ви усе ще вірите, що іпотека цього року зможе «стартувати»?

– Для відновлення іпотеки потрібна прозорість на ринку нерухомості та платоспроможний позичальник. Тому багато що залежить від того, яким буде вихід з карантину. Якщо до кінця II кварталу всі обмеження будуть зняті й бізнес почне відновлюватися, то до кінця року ми можемо говорити про запуск іпотеки.

Другий важливий момент – це ціна. Якщо банки правильно збудують свою процентну політику, то ціна ресурсу може до кінця року знизитися так, що іпотека під 10% стане реальністю. Це дуже гарна ставка. Були часи, коли валюта кредитувалася під 12%.

Третій момент – це юридичні ризики, які банки закладають до вартості іпотеки. Наприклад, мораторій на стягнення валютної іпотеки. Їх потрібно вирішувати. Без цього іпотека не те що не полетить, вона не буде запущена. Насправді запуск іпотеки позитивно відіб’ється на суміжних галузях і стане стимулом для відновлення економіки. Тому ми продовжуємо працювати з банками – за ставками, продуктами, ціною ресурсу, а також з Міністерством юстиції та Кабінетом Міністрів.

– На якому етапі розгляду в НБУ зараз знаходяться документи з купівлі Банку Кредит Дніпро бізнесменом Олександром Ярославським?

– Ми отримали пакет документів від пана Ярославського на початку квітня, зараз він в роботі. Для ухвалення рішення нам необхідно отримати додаткову інформацію. Для нас важливими є ділова репутація покупця, майбутня бізнес-модель банку – що і як акціонер планує робити, а також розуміння, чи є у акціонера можливість і готовність за необхідності фінансово підтримувати банк капіталом. За усіма цими пунктами ми працюємо з командою пана Ярославського і Банком Кредит Дніпро. Коли будуть результати, зможемо щось сказати. Поки ми ще навіть половини дороги не пройшли.

– Олег Бахматюк пропонує реструктуризацію заборгованості своїх двох банків-банкрутів перед НБУ і ФГВФО терміном на вісім років. Нацбанк готовий до переговорів?

– Нацбанк завжди обирає цивілізований шлях. Бізнес повинен мати можливість реструктуризувати проблемні кредити. Від цього виграють і банки, і позичальники.

У двох банків-банкрутів Бахматюка заборгованість перед НБУ з рефінансування – близько 10,4 млрд грн. За весь цей період Бахматюк Нацбанку нічого не заплатив. У нас є тверді застави, також є його особиста порука на 8,3 млрд грн. Тому ми тривалий час перебуваємо в судах і з самим Бахматюком, і з майновими поручителями, підконтрольними йому компаніями. Вони нас блокують, затягують судові процеси і навіть в тих випадках, де є рішення на нашу користь, затягують виконавчі провадження. Але ми продовжуємо боротися.

Якщо говорити про лист, то, звичайно, чудово, що боржник виявляє бажання добровільно погасити якусь суму. Але тільки незрозуміло, кому і яку. Адже лист адресовано і Нацбанку, і ФГВФО. Це різні юрособи, і перед кожним у нього окрема заборгованість. Тому «пакетна» пропозиція неможлива. Потрібно зрозуміти, про який борг йдеться і перед якою юрособою. З листа нічого не зрозуміло. Певна річ, ми підготували офіційну відповідь. Але розглядати абстрактні речі ми не можемо.

На жаль, сьогодні через небажання Олега Бахматюка виконувати свої зобов’язання перед Національним банком ми сформували резерви під кредити рефінансування його двом банкам на суму 9,6 млрд грн. Це відповідно зменшує суму прибутку, яка могла б бути перерахована до держбюджету і використана в кризовий період державою.

– Укрексімбанк вже заговорив про необхідність докапіталізації на тлі збитку, який виник на початку року. Це перший дзвіночок, що держбанкам знову потрібні бюджетні вливання?

– Я б не називала це дзвіночком. Про старі проблеми на балансі держбанків ми говорили весь минулий рік. По суті, портфель NPL зосереджено в двох держбанках. Це непрацюючий портфель, який не приносить доходу. В результаті банку складно заробити операційний прибуток, щоб підтримувати свій капітал.

Якщо говорити про Укрексімбанк, то ми ще не отримали відкориговану аудитором звітність, тому я не можу сказати, що там сталося. Можливо, банк відбив ті проблеми і втрати, які не були визнані раніше. Але на тому обсязі проблемного кредитного портфеля, який є в Укрексімбанку, таке коригування не критичне. Не треба сприймати це як щось страшне. Рівень адекватності капіталу Укрексімбанку та нормативи капіталу знаходилися на межі весь минулий рік.

Після вивчення звіту аудитора будемо працювати і з наглядовою радою, і з правлінням банку: треба дивитися, яка реальна потреба в капіталі, якими внутрішніми ресурсами і в якому обсязі він може це компенсувати, можливо, потрібна оптимізація витрат. Будемо працювати. Це не є поганим сигналом, це скоріше сигнал, що не можна косметикою вирішити питання по суті. Адже рано чи пізно штукатурка відвалиться і треба буде робити капітальний ремонт.

– За іншими держбанками ви таких ризиків не бачите?

– За ПриватБанком таких ризиків точно немає, за Укргазбанком теж. Ми бачимо певні ризики за Ощадбанком: він операційно є дуже низькоефективним. У нього немає того запасу капіталу, як у інших банків, щоб згладити негативні наслідки після кризи.

Щоб мінімізувати ризики, ми зберегли для держбанків вимоги до 30 квітня надати нам плани по роботі з проблемною заборгованістю, яка сформувалася до 1 березня, хоча для всіх інших банків ми відклали терміни через карантин. До 30 квітня держбанки подали плани. Зараз ведемо переговори з банками щодо потреби в капіталі та робимо розрахунки з урахуванням прогнозованих макропоказників.