Слово за прем'єром

Нацбанк визнав, що не може самостійно вирішити проблему імпортерів палива, яким заборонено купувати на міжбанку іноземну валюту для здійснення передоплати. Таке право компанії, які ввозять в Україну товари «критичного імпорту», ​​втратили ще 1 січня 2016 року. «Ми заздалегідь направили листа до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, це було ще в грудні 2015-го, коли зрозуміли, що більше не буде з початку року критичного імпорту. На жаль, НБУ не може назвати щось критичним, а щось некритичним. І ми запропонували МЕРТ підтвердити того ж листа, яким ми керувалися для визначення критичного імпорту», – заявила в п'ятницю голова НБУ Валерія Гонтарева.

Однак вирішити проблему навіть за місяць не вдалося. «На жаль, МЕРТ нам відповіло, що вони не займатимуться цим. Після цього ми надіслали листа прем'єр-міністру, і він дав розпорядження підписати цього «критичного листа». Ми знаємо, що таке критичний імпорт, ми знаємо навіть, що до нього входить, але, на жаль, це не повноваження НБУ. Якби це було в наших силах, ми б зробили це ще 1 січня, тому що нам це теж зрозуміло», – пояснила голова НБУ.

Критичні проблеми

НБУ постановою № 124 ускладнив авансову оплату імпорту на суму більше $50 тис. – такі операції можуть здійснюватися тільки за допомогою акредитива. Обмеження не стосувалися ввезення «життєво необхідних товарів». Відповідно до закону № 73-VIII, це нафта, газ, паливо для АЕС, електроенергія, вугілля, бензин, мазут, дизпаливо, медпрепарати для онкохворих і ліки, звільнені від ПДВ, частина товарних груп, що ввозяться без мита. Цей закон вводив на 2015 рік додатковий імпортний збір в розмірі 5% і 10% на товари, що ввозяться в Україну. Але збір не стягувався з життєво необхідних товарів. Втім, з 1 січня 2016-го закон втратив чинність.

Тому на початку року паливні компанії зіткнулися з неможливістю купити валюту для авансових розрахунків. «Верховна Рада скасувала закон про 5-відсотковий імпортний збір. Але в цьому законі було посилання на критичний імпорт, в тому числі імпорт природного газу. Багато компаній звертаються до нас і просять, щоб НБУ змінив постанови № 581 і 124, аби в них був пріоритет за їхніми заявками на закупівлю газу», – переживає заступник голови комітету парламенту з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Ольга Белькова.

Проблема імпортерів палива полягала також у тому, що, за вимогами НБУ, акредитив має бути тільки від висококласних банків. «Ця вимога практично виключає схемні операції та махінації з паливом. Знаючи стан паливного ринку України, зрозуміло, що багатьом трейдерам доведеться піти з ринку, оскільки закривається канал фіктивного і напівлегального імпорту, – говорить старший аналітик ІК Empire State Capital Partners Тантелі Ратувухері. – Певна річ, обмеження закону може дещо ускладнювати життя імпортерам. Але якщо дійсно йдеться про довгострокові контракти, і відповідно, про сумлінних ділових партнерів, то крім авансових платежів, або умов «бери чи плати», добровільні партнери вдаються і до інших форм розрахунку. Наприклад, до товарного кредиту, з можливістю відкладених платежів, або оплати частинами. В умовах посилення конкуренції на ринках нафтопродуктів у світі, гадаю, що постачальники можуть бути більш гнучкими і йти назустріч покупцям».

Буде складніше

Навесні ця проблема може стати ще критичнішою. «Від початку року оператори зіткнулися з нестачею валюти через відмову Нацбанку її продавати для передоплат за імпортними контрактами постачальникам палива. Частково рятує те, що січень – місяць мінімального сезонного споживання, тому обсяги невеликі. Певний дискомфорт у великих постачальників є, – каже директор ТОВ «Консалтингова група А-95» Сергій Куюн. – Але не виключено, що в березні, із зростанням потреб у паливі, ця проблема знову заявить про себе. Набагато більше турбує валютний курс як такий, що безпосередньо б'є по цінах на нафтопродукти, які на 85% складаються з валютних складових – закупівельної вартості та податків, встановлених в євро».

Банки мають приділяти більше уваги угодам імпортерів, що теж не подобається підприємствам. «Питання також, судячи з усього, пов'язано з тим, що тепер, відповідно до вимог фінансового моніторингу, банки зобов'язані перевіряти сумлінність, прозорість, некримінальний характер транзакцій купівлі палива. А це, через бюрократичні процедури, забирає багато часу. Посівної кампанії це питання стосується менше, оскільки сільгосппідприємства насамперед використовують паливо місцевого виробництва», – зазначає Тантелі Ратувухері.