– Банківська спільнота вкрай негативно відреагувала на нові вимоги до банків, які мають право здійснювати обслуговування бюджетних виплат. Яка аргументація була у Міністерства фінансів, коли воно приймало це рішення?

– Перед нами стояло завдання – навести порядок на ринку бюджетних виплат. Діюча система є неприйнятною. Два з половиною роки тому було більше 80 уповноважених банків, зараз – менше 50. Список скоротився, оскільки банки були визнані неплатоспроможними. Держава втратила в них кілька мільярдів гривень бюджетних коштів. Наприклад, тільки у Державної іпотечної установи в Дельта Банку «завис» депозит на 3,5 млрд грн. Ми хочемо лише дбати про безпеку бюджетних грошей – грошей платників податків.

– Учасники ринку не згодні вже з першим критерієм, який закриває доступ на ринок невеликим банкам з розміром активів менше 1% від активів всієї банківської системи.

– Я займався цим документом вісім місяців. За цей час ми розглядали різні варіанти. Був варіант встановити розмір відсікання за розміром активів на рівні 0,5%. Але потім ми подивилися на список, до якого потрапили банки з активами понад 1%. Це 17 банків, що не так вже й мало для системи, яка налічує трохи більше 100 платоспроможних установ. Якби за межею в 1% залишалося три-чотири банки, ми б напевно знизили критерій. Поки я не бачу жодних проблем з цією нормою. На мою думку, банк з розмірами активів більше 1% – досить великий банк, який покриває всю територію України і має достатню мережу відділень і банкоматів.

– При цьому в списку з 17 банків є установи, які не працюють в роздробі, тому вони не можуть стати банками-агентами, а також є банки, які принципово не працюють з бюджетними потоками. Тобто список потенційних уповноважених банків усе-таки менше.

– Кабмін своєю постановою рекомендує бюджетним установам і держкомпаніям перевести до цих банків усі свої фінансові потоки, тому якщо якесь держпідприємство захоче обслуговуватися в Сіті Банку або ІНГ Банку, я буду тільки радіти. Щодо банків, які принципово не працюють з бюджетниками, то я сподіваюся, що нова зрозуміла і прозора методика спонукатиме їх включитися в цей процес.

– Але до кола обраних не потрапляють банки, які досить активно працювали з бюджетниками. Наприклад, банк «Хрещатик» в Києві. А також низка регіональних банків, наприклад, Кредобанк, у якого досить сильні позиції на заході країни.

– Дійсно, в Україні є досить хороші регіональні банки. Якби вони пропонували унікальні послуги і сервіси, яких більше немає ні в кого, можна було б вести дискусію, як зробити так, щоб ці банки потрапили до списку. Але нічого такого в Україні не спостерігається. Більш того, в цих же регіонах є національні банки, які представлені по всій території та можуть надавати такі ж послуги. Звичайно, можна знайти селище або село, де є регіональний банк, проте немає національного. Але заради таких випадків ми не будемо робити виключення.

– Один з контраргументів ваших опонентів: Дельта Банк, «Надра», «Фінанси та Кредит» були банками з активами понад 1%, але це не врятувало їх від неплатоспроможності.

– Банки «Надра» і «Фінанси та Кредит» не пройшли б за іншими критеріями. Єдиний банк, який міг би стати агентом, – Дельта Банк. Але це була унікальна ситуація, його виведення з ринку було тривалим і досить болючим. Всі знали, що банк проблемний. До речі, саме в період проблемності, до визнання банку неплатоспроможним, з нього виводяться активи. Але які банки є проблемними – це банківська таємниця. Навіть Мінфін, який відбирає уповноважені банки, не знає, який з них є проблемним. Ми дізнаємося вже, як і всі, лише про неплатоспроможність якогось банку. Наприклад, тривалий час проблемними були Златобанк і банк «Київська Русь», з якими досить активно співпрацювали бюджетні установи. Ми стикаємося з випадками, коли вдовам воїнів АТО нараховують по 600 тис. грн компенсації, Міноборони перераховує ці кошти через уповноважений банк, а одержувач не встигає їх зняти. Сім'я може розраховувати тільки на 200 тис. грн компенсації з Фонду гарантування вкладів. Механізму повернення або повторної виплати цих коштів немає. Такі випадки поодинокі, але за кожним з них людська доля. Великі банки контролювати простіше.

– Ще один конфліктний пункт – членство в НСМЕП і частка карток української платіжної системи не менше 10% від загальної кількості емітованих карт. Як він з'явився?

– Цю вимогу ми включили до переліку критеріїв на прохання Національного банку. Ми радіємо з того, що позиція голови НБУ щодо цього критерію змінилася, і готові внести зміни до постанови.

– Норма, яка сильніше за інші б'є по фінансах банків, – наявність портфеля ОВДП у розмірі не менше 20% регулятивного капіталу. Чому ви вирішили запровадити такий критерій?

– Серед 17 банків, які пройшли за розміром активів, є низка установ, чия надійність під питанням. Наявність в портфелі ОВДП – це знак для нас. Це говорить про те, що банк довіряє державі, купуючи його цінні папери, і володіє достатньою ліквідністю, яка дозволяє йому вкладати кошти на досить довгий період. Відповідно, держава може довірити такому банку свої фінансові потоки.

– Банки підрахували, що їм потрібно буде докупити ОВДП майже на 8,5 млрд грн!

– Велика частина цієї суми припадає лише на один банк. Якщо решту суми поділити хоча б на десять банків, буде не так вже й багато. Я не вважаю це критичною інвестицією. Якщо банк бачить державу своїм партнером, він має показати це.

– ОВДП, які перебувають в заставі у НБУ, можна буде враховувати в цих 20%?

– У постанові йдеться про наявність портфеля ОВДП. Навіть якщо держпапери перебувають у заставі, вона є власністю банку.

– Багато банків воліють вкладати кошти в більш прибуткові депозитні сертифікати НБУ. Чому ви не хочете їх враховувати для розрахунку критерію?

– ОВДП – цінні папери. Депсертифікати – це створений Нацбанком інструмент зв'язування ліквідності. Але навіщо зв'язувати ліквідність через депсертифікати, якщо можна це робити через вторинний ринок ОВДП? У НБУ держпаперів на більш ніж 400 млрд грн. Очевидно, що банкам вигідніше вкласти в короткострокові депсертифікати під 20%, ніж в ОВДП з меншою прибутковістю. Якщо НБУ і далі продаватиме депсертифікати з прибутковістю 20,5% річних, Мінфін ніколи не зможе розмістити ОВДП хоча б під 14-16%.

– Така норма стимулює банки купувати ОВДП. Такою була мотивація Мінфіну?

– Абсолютно вірно. І ми від неї не відмовимося. Наявність портфеля – це демонстрація серйозності наміру роботи з державою як з партнером. Насправді 20% регулятивного капіталу – досить умовна цифра. Якщо банки доведуть, чому потрібно знизити показник до 10-15%, ми готові вести дискусію. І навіть якщо встановити норму в 10%, список розшириться усього на два-три банки.

– Якісь ще критерії відбору банків планувалося ввести?

– В одній з пропозицій була деталізація нормативів, яким повинен відповідати банк. Але ми від неї відмовилися, прописали просто, що банк повинен дотримуватися всіх вимог НБУ.

– Наявність рейтингу для вас не є індикатором?

– Ні. У кого зараз рейтингуватися? До того ж якби зобов'язали банки мати рейтинги міжнародних рейтингових агентств, нас би звинуватили в нав'язуванні додаткових досить дорогих послуг. Всіх ощасливити неможливо.