Великий регулятор

Національний банк повинен почати перетворюватися в мегарегулятора вже у найближчі півтора року. Згідно з Комплексною програмою розвитку фінансового сектора до 2020 року, яку оприлюднив НБУ, до кінця 2016-го планується визначити модель функціонування трьох регуляторів фінансового ринку та розглянути доцільність передачі функцій між ними. «Це почне відбуватися з початку наступного року. У нас буде модель twin picks: ми і Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку», – розповів FinMaidan заступник голови НБУ Владислав Рашкован. Нацкомісія, що здійснює держрегулювання ринків фінансових послуг, буде ліквідована.

Такий підхід до регулювання може бути виправданий, якщо це не знизить якості банківського нагляду, відзначають учасники ринку. «Створення мегарегуляторів вже є міжнародною практикою. Але я бачу певну небезпеку в тому, що розширення функціоналу та структури НБУ може відвернути регулятора від вирішення більш важливих завдань», – вважає голова правління ОТП Банку Тамаш Хак-Ковач.

Загальна гарантія

У зв'язку з реорганізацією регуляторів зміниться і держрегулювання небанківських фінансових інструментів. Поміж іншим, планується розробити системи захисту вкладів та інвестицій в небанківських фінансових установах. Зараз єдиним захищеним інструментом для інвестування фізичних осіб є банківський рахунок. Тільки за ним держава повертає гроші громадянам у разі банкрутства банку – гарантія становить до 200 тис. грн. «Є законопроект НКЦПФР з гарантування інвестицій на фондовому ринку і законопроект стосовно гарантійного фонду страхування життя. Але, як і з ФГВФО, ці фонди так чи інакше наповнюватимуться за рахунок зборів з учасників ринку», – розповів FinMaidan один із співавторів програми.

Вже кілька років учасники ринку кредитної кооперації розробляють законопроект про гарантування депозитів у кредитних спілках: або про створення свого гарантійного фонду, або про поширення на членів КС гарантій чинного ФГВФО. Поки учасники ринку схиляються до другої ідеї. «Не можна змішувати в одну купу вклади в кредитних спілках та інвестиції в інвесткомпаніях, тому що ризики та обсяги абсолютно різні. А створювати окремий фонд для гарантування вкладів у КС також немає сенсу, адже на їхніх рахунках менше 2 млрд грн, і такий фонд більше з'їсть (витрат. – FinMaidan), ніж принесе користі. Тому ми за те, аби приєднати КС до банківського фонду гарантування вкладів. Спілки готові робити до нього відрахування, – зазначає президент Національної асоціації кредитних спілок Петро Козинець. – Є думка, що Фонд вже існує, і КС прийдуть на все готове. Але коли до ФГВФО приєднується новий банк, ніхто не каже, що він прийшов на все готове. Можна гарантувати в КС не так багато, як в банках: рівень 50 тис. грн покриє абсолютну більшість вкладів».

Створення системи гарантування має супроводжуватися не тільки введенням відрахувань до Фонду для учасників ринку, але й пильнішим пруденційним наглядом, щоб мінімізувати ризики банкрутства компаній. «Не варто вводити держгарантії для вкладів в інструменти небанківських фінустанов, враховуючи вже існуючий дефіцит ФГВФО, який чимось треба фінансувати. З іншого боку, держава могла б чітко прописати вимоги до таких організацій для мінімізації ризиків вкладників», – пояснює аналітик Empire State Capital Partners Євген Петруша. На його думку, серед таких вимог – створення обов'язкових резервів, обмеження структури активів, наприклад як у пайових фондів, а також підвищені вимоги до публікації звітності та прозорості діяльності.

Однак вирішувати цю проблему необхідно. Наприклад, розвиток недержавних пенсійних фондів неможливий без довіри громадян, забезпечити яку може або гарантійна система, або підвищені вимоги до фондів. «У разі пенсійних фондів держава може зобов'язати адміністраторів створити спеціальний фонд гарантування накопичень, кошти якого розміщуватимуться у високоліквідних активах, таким чином гарантуючи права учасників», – вважає Євген Петруша.