Йдеться про ситуації, коли після розірвання договору лізингоодержувач вимагає повернення сплаченої викупної вартості майна, навіть попри наявні договірні умови, що передбачають інше.

У НАБУ зазначають: чинна практика Верховного Суду є суперечливою. Одні рішення дозволяють лізингодавцям залишати вже сплачену викупну вартість, інші – зобов’язують повернути її.

Банківська спільнота наполягає, що така невизначеність підриває принципи добросовісності та справедливості, а також економічну логіку лізингових відносин, де платежі включають не лише амортизацію, а й прибуток лізингодавця.

НАБУ вимагає враховувати специфіку фінансового лізингу та принцип свободи договору: якщо в угоді прямо прописано право лізингодавця на викупну вартість — це має враховуватись. Також у законі «Про фінансовий лізинг» вже передбачено, що платежі, здійснені до дати розірвання договору, не підлягають поверненню (крім виняткових випадків).

Асоціація закликає Верховний Суд забезпечити послідовність і передбачуваність судової практики для всіх учасників ринку фінансового лізингу.