Попри зниження інфляції протягом останніх місяців, інфляційні очікування залишаються високими, а проінфляційні ризики, зокрема пов’язані зі зростанням енергодефіциту та бюджетних потреб, посилилися.

За таких умов, щоб зберегти привабливість гривневих активів, стійкість валютного ринку та сталу тенденцію зниження інфляції до цілі 5% на горизонті політики, НБУ підтримуватиме відносно жорсткі монетарні умови, йдеться у заяві НБУ.

Інфляція знижується, однак фундаментальний ціновий тиск залишається стійким, а очікування не демонструють ознак сталого поліпшення.

Споживча інфляція сповільнилася до 11,9% р/р у вересні. За оцінками НБУ, така тенденція тривала й у жовтні. Хоча темпи зростання споживчих цін сповільнилися з випередженням липневого прогнозу НБУ, це передусім зумовлювалося розширенням пропозиції овочів завдяки ліпшим, ніж торік, урожаям.

Натомість базова інфляція знижувалася помірнішим темпом (до 11,0% р/р у вересні). Фундаментальний ціновий тиск залишався стійким, зокрема через збереження високих витрат бізнесу на оплату праці та енергоресурси. У результаті темпи зростання цін на низку компонентів базової інфляції знижувалися повільно (оброблені продукти харчування) або не знижувалися взагалі (послуги).

"Інфляційні очікування більшості груп респондентів протягом останнього кварталу не поліпшилися (за винятком банків). Хоча очікування фінансових аналітиків були відносно близькими до прогнозів НБУ, очікування інших груп респондентів залишилися підвищеними. Увага домогосподарств до теми інфляції зросла, про що свідчила статистка пошукових запитів в інтернеті", – заявив голова НБУ Андрій Пишний.

Монетарна політика НБУ спрямована на зниження інфляції до цілі 5% на горизонті політики.

Сповільненню інфляції сприятимуть перенесення на споживчі ціни ефектів від цьогорічних врожаїв овочів і зернових, подальше нарощування врожаїв, яке припускається прогнозом НБУ, та заходи монетарної політики, спрямовані на підтримання інтересу до гривневих активів і стійкості валютного ринку. На прогнозному горизонті також очікується часткове зменшення дисбалансів на ринку праці, яке позначиться на сповільненні темпів зростання реальних зарплат і, відповідно, послабленні тиску на витрати підприємств.