Він запроваджує державну реєстрацію ГМО та відкриті реєстри, нові правила маркування, перевезення і зберігання продукції, а також суттєво підвищує штрафи за порушення, пише інтернет-видання Latifundist.

Закон №3339-IX парламент ухвалив ще у 2023 році, але його повне набуття чинності відклали на три роки. За цей час уряд мав підготувати необхідні правила, а учасники ринку — адаптуватися до нових вимог. Одночасно втрачає чинність закон про державну систему біобезпеки, який діяв із 2007 року.

Нова система передбачає державну реєстрацію ГМО та відкриті реєстри. Генетично-інженерну діяльність поділять на чотири групи за рівнем ризику.

Також змінюються правила маркування: продукція з вмістом ГМО понад 0,9% має позначатися написом «З ГМО». Водночас цей показник є саме порогом для маркування, а не межею, після якої вирощування культури стає забороненим.

Посилюються вимоги до перевезення та зберігання ГМ-продукції. Її потрібно відокремлювати від продукції без ГМО, щоб не допустити змішування.

Найжорсткіші обмеження встановлено для ГМ-кукурудзи. В Україні забороняються її вирощування, державна реєстрація, розміщення на ринку та ввезення. Виняток зроблено для наукових досліджень за спеціальним дозволом.

Таким чином, легальних ГМ-сортів та гібридів кукурудзи для посіву в Україні не залишається, зокрема імпортних. Водночас суттєвого впливу на ринок не очікується, оскільки товарне вирощування ГМ-кукурудзи в Україні наразі незначне.

«Більшість ГМО-кукурудзи, що вирощується в Україні зараз, це наукові випробування і дослідження, не товарне виробництво», — зазначає менеджер з продукту кукурудза «КВС-УКРАЇНА» Ігор Давидюк.

За його словами, український ринок наразі не має економічної потреби в імпорті ГМ-кукурудзи, тому вплив нових правил на комерційне вирощування культури буде мінімальним.

Для ГМ-ріпаку та цукрових буряків встановлено тимчасову заборону на вирощування — до вересня 2031 року.

При цьому не забороняються ввезення готової продукції з цих культур, транзит та торгівля ГМ-насінням, якщо воно не призначене для посіву в Україні. Перероблена продукція, зокрема шрот та олія зі слідами ГМО, регулюватиметься за загальними правилами обігу ГМ-продукції.

Соя, соняшник, картопля та інші культури не потрапили до переліку прямо заборонених. Однак для їхнього вирощування необхідно зареєструвати відповідний ГМ-сорт або лінію, пройти оцінку екологічних ризиків та отримати дозвіл.

Оскільки зареєстрованих в Україні ГМ-сортів наразі немає, легальне вирощування таких культур із ГМ-насінням поки неможливе. Експерти насіннєвого ринку та юристи оцінюють, що комерційні ГМ-сорти теоретично можуть з'явитися в Україні не раніше 2030 року.

Це особливо важливо для сої: за оцінками ринку за різні роки, ГМ-насіння використовувалося майже на половині посівів. Водночас дефіциту легального посівного матеріалу без ГМО експерти не очікують.

«Ми спілкувались як з насіннєвими компаніями, так і з дистриб’юторами оригінального сертифікованого не-ГМ насіння сої. Відповідь у всіх одна: сертифікованого посівного матеріалу сої без ГМО достатньо для всіх посівних площ під цією культурою в Україні», — уточнює виконавчий та регіональний директор у Східній Європі «Асоціації «Дунайська соя» Володимир Пугачов.

Нові правила окремо визначають вимоги до зберігання та перевезення ГМ-продукції. Елеватори та склади мають унеможливити її змішування з продукцією без ГМО.

Якщо на елеваторі виявлять незареєстровану ГМ-продукцію, її можуть вилучити з обігу та знищити. Витрати на це покладаються на того, хто розмістив продукцію на ринку.

Для галузі це означає додаткові витрати на контроль. За оцінкою Української зернової асоціації, яку наводили у 2023 році, експрес-тестування кожної партії зерна на елеваторі потужністю 240 тис. тонн могло коштувати близько $120 тис. за сезон. Для портового термінала з експортом 2–3 млн тонн зерна на рік додаткові витрати на аналіз ГМО оцінювалися у $1–1,5 млн на рік, без урахування вартості підтвердження результатів в акредитованих лабораторіях.

ГМ-продукцію потрібно перевозити окремо від вантажів без ГМО, щоб уникнути їх змішування.

Для товарних партій супровідним документом залишається декларація простежуваності. Якщо під час перевезення виявлять незареєстровану ГМ-продукцію, її можуть вилучити та знищити за рахунок того, хто розмістив її на ринку. Для імпорту та експорту діятимуть окремі вимоги щодо державної реєстрації ГМО.

Для культур, які не потрапили під пряму заборону, виробнику спочатку потрібно зареєструвати ГМО. Процедура передбачає подання досьє, оцінку ризиків, публічне обговорення та перевірку методики визначення ГМО.

Розгляд заявки може тривати до 180 календарних днів. У разі позитивних висновків ГМО вносять до державного реєстру строком до 10 років. Після цього виробник має заздалегідь повідомити контролюючий орган про початок вирощування, вказавши культуру, місце посіву та очікуваний обсяг виробництва.

Новий закон значно посилює фінансову відповідальність. Якщо раніше штрафи за порушення правил обігу ГМО для громадян могли становити 85–136 грн, то тепер для юридичних осіб окремі порушення коштуватимуть понад 100 тис. грн.

Зокрема, за порушення вимог щодо розміщення ГМО на ринку штраф становитиме 129 705–172 940 грн для юридичних осіб та 60 529–86 470 грн для ФОП. Аналогічні штрафи передбачені за розміщення на ринку ГМ-продукції як харчових продуктів або кормів.

Крім штрафів, контролюючі органи зможуть вимагати змінити маркування, обмежити або заборонити розміщення продукції на ринку, посилити внутрішній контроль, а також відкликати, вилучити чи знищити продукцію.

Таким чином, нова система не лише легалізує чіткі правила державної реєстрації ГМО, а й суттєво посилює контроль за їхнім вирощуванням, переміщенням, зберіганням та реалізацією.