– Ви очолюєте монетарний блок і керуєте золотовалютними резервами. Що буде відбуватися з ними, якого нам чекати курсу, що відбувається в регуляції зараз та яка атмосфера в НБУ?

– Зараз атмосфера, мені здається, конструктивна. Ми сфокусовані на основних задачах, які стоять перед нами. Це насамперед продовження співпраці з МВФ, на чому Нацбанк акцентує і робить все необхідне, щоб з нашого боку були виконані необхідні заходи, які дадуть нам змогу рухатись до першого перегляду нашої програми на Раді директорів МВФ. Безумовно, пріоритетом є збереження макрофінансової стабільності, вдосконалення в банківському нагляді та регулюванні.

В цілому мікроклімат конструктивний. Я сподіваюся, що так і буде надалі, принаймні на рівні банківського нагляду і блоку, яким я займаюся – операції на відкритому ринку і методологія банківського нагляду. Колегіальність зберігається. Незалежність – це для нас пріоритет, і ми її будемо розбудовувати і відстоювати.

– А що саме хоче зараз МВФ від України і Нацбанку зокрема?

– Я почну з Національного банку, на якому ми зараз фокусуємося. Перш за все це законопроєкт № 4367, який визначає зміни до законів про банківську діяльність і Національний банк. На жаль, є певна затримка, але ми будемо рухатися з банківським комітетом. Це комплексний закон, який визначає зміни до структури капіталу, удосконалення корпоративного управління, ліцензування, істотну участь, певні новації в питаннях ризик-менеджменту – запровадження системи оцінки адекватності внутрішнього капіталу, ліквідності. Це перший блок, на якому ми фокусуємося.

Другий блок – це вдосконалення корпоративного управління Нацбанку, а саме взаємовідносин між Радою і правлінням НБУ. Це зміни до закону «Про Національний банк», які також зараз готуються нашою юридичною командою спільно з колегами з МВФ.

Це два основні блоки по Нацбанку в законодавчій сфері. Також ми зараз разом з колегами з МВФ працюємо над самооцінкою банківського нагляду за принципами «Базеля» 8.9.10: наглядовий процес, наглядова звітність і наглядовий інструментарій. Ми планували закінчити до квітня, а отримати фінальний звіт від МВФ – до кінця липня. Це зона відповідальності Нацбанку.

Серед інших питань основне – це антикорупція. Для МВФ та інших міжнародних партнерів це в особливому фокусі уваги. Також – зміни до закону про НАБУ, Вищу раду правосуддя і НАЗК. В контексті взаємозв’язку МВФ і Міністерства фінансів – питання фіскальної політики, Міністерства економіки – питання приватизації, структурних реформ. В енергетичній сфері було врегульовано питання щодо скасування обмежень в цінах на газ, але є питання на ринку електроенергії. І ці всі питання ми повинні врегулювати, щоб рухатися до досягнення угоди на рівні персоналу – staff level agreement – і далі виконувати попередні заходи і вже потрапляти з першим переглядом програми на Раду директорів МВФ.

– Коли це відбудеться?

– За нашими позитивними очікуваннями, протягом наступних кількох тижнів нам вдасться вийти на staff level agreement – це буде текст оновленого Меморандуму. Ми дискутуємо з МВФ. Після досягнення домовленості ми скажемо, що настав цей «щасливий» момент – досягнуто SLA. Далі ми повинні будемо виконувати попередні заходи.

– Консультації відбуваються в онлайн-режимі?

– Безумовно. Якщо ми виконуємо всі попередні заходи, Україна виходить на Раду директорів МВФ. Враховуючи канікули в МВФ в другій половині літа, безумовним пріоритетом для нас буде виконання попередніх заходів до кінця червня. Сподіваюся на це.

За низкою законопроєктів ми будемо залежати від Верховної Ради. Робота з нашим банківським комітетом доволі конструктивна. Сподіваюся, так буде і з іншими комітетами, на яких розглядатимуться законодавчі зміни, необхідні для продовження співпраці з МВФ.

– Ви говорите про те, що стільки потрібно законодавчих змін. Начебто рік – два тому мова була про те, що реформа банківської системи завершена. Навіщо потрібні ще зміни?

– Це можна назвати некардинальними змінами. В деяких моментах це точне налаштування існуючих норм, в деяких – запровадження найкращих міжнародних практик. Якщо ми говоримо про оцінку адекватності внутрішнього капіталу і оцінку ліквідності, то це запроваджується відповідно до вимог Європейського союзу і «Базеля». Банки наші повинні до цього рухатися і вони з цим погоджуються. Щодо капіталу така сама ситуація – це приведення у відповідність до європейських стандартів. Якщо ми говоримо про корпоративне управління, наприклад, запровадження принципу колегіальної відповідальності, то це також найкращі міжнародні стандарти. У нас немає самотворчості, ми нічого не вигадуємо, чого немає в найкращих міжнародних стандартах.

Важливо наголосити, що ми зараз проходимо самооцінку за Базельськими принципами. Ми будемо проходити самооцінку за нормативними документами європейського банківського органу, європейськими директивами. І ми повинні відповідати, щоб з нами рахувалися і розуміли, що наші банки працюють в нормальному правовому полі. Тому це виключно рух в бік Європейського союзу. Це узгоджується з нашими євроінтеграційними амбіціями, відповідає зобов’язанням, які взяла на себе Україна, і випливає з програми співпраці з МВФ.

– Ви кажете про корпоративну відповідальність. В Нацбанку фактично таку відповідальність запровадив пан Стельмах. Деякі експерти називають її колективною безвідповідальністю, тому що нема кого притягти до відповідальності – вона розпорошена між усіма членами правління.

– Якщо я говорю про корпоративне управління і колективну придатність, в контексті змін до закону «Про банки і банківську діяльність», то маю на увазі, що у наглядовій раді як одному з ключових органів управління банку мають бути колективно придатні всі члени, виходячи з їхніх знань, навичок, досвіду, для виконання місії наглядової ради. Тут мова йде не про колективну відповідальність, а про колективну придатність. Спільний склад фахівців повинен колективно бути придатним для виконання поставлених перед радою задач.

– Першим таким поштовхом від МВФ було запровадження такої відповідальності в державних банках. Наскільки ефективно зараз наглядові ради працюють у держбанках?

– Я був свідком того, як ця реформа реалізовувалась – зокрема через зміни до статті 7 закону «Про банки і банківську діяльність», яка визначає засади функціонування державних банків. Це був непростий процес. Це були довгі перемовини між українським стейкхолдерами, з нашими міжнародними партнерами. Результатом стали напрацювання і ухвалення Верховною Радою відповідних змін. За результатами конкурсного відбору сформувалися наглядові ради.

Я вважаю, що ця реформа вдала. Запроваджено підхід, що наглядові ради повинні формуватися з більшості незалежних членів: троє представників держави і шість – незалежних. На мою думку, це стимулювало реформування і всередині банків. В Ощадбанку зараз завершується формування нової управлінської команди. Наглядові ради проводять конкурси. Звичайно, немає спілкування в режимі офлайн – всі незалежні, а переважна більшість там іноземці, які працюють в режимі онлайн. В цілому я оцінюю цю реформу позитивно.

– Від багатьох експертів можна почути, що члени наглядових рад отримують дуже великі зарплати, фактично не маючи такої відповідальності, яку мають члени правління державних банків. Невідомо, що вони роблять, притому що стратегія, наприклад, Ощадбанку не затверджена. У Міністерстві фінансів було прийнято стратегію державних банків, а зміни вносяться лише цього року. Тобто два роки наглядові ради держбанків невідомо чим займалися.

– Так, оновили засади стратегічного реформування державного банківського сектору. З мого досвіду роботи в Міністерстві фінансів можу сказати, що у нас був постійний контакт з наглядовими радами. Безумовно, важливо зараз запровадити систему ключових показників ефективності для наглядових рад. Вони випливають зі стратегії. Там нічого не повинно бути ноу-хау. Якщо ставиться задача акціонером і затверджується стратегія на рівні Кабінету Міністрів скорочувати рівень NPL, то наглядова рада має все робити задля того, щоб досягнути цього показника. Також мова йде про нарощування певних бізнес-показників: кредитування, підтримання якості капіталу тощо. Я вважаю, що через систему підвищення показників ефективності можна нормально співпрацювати з наглядовими радами і забезпечувати їхню якісну роботу. Це повинно бути запроваджено і визначено на рівні угоди про співпрацю між Міністерством фінансів і наглядовими радами відповідних державних банків.

– Нещодавно Кирило Шевченко сказав, що готується до продажу ПриватБанк. Наскільки я розумію, це була така демонстрація для міжнародних інвесторів, що це цікавий інструмент, але цього року такої угоди не буде. Як ви вважаєте, коли може бути укладена ця угода, і які шанси, що ЄБРР цього року увійде до капіталу Ощадбанку?

– Засадами стратегічного реформування визначено, що стратегічна ціль держави – скорочення її участі в банківському секторі. До цього треба рухатись. Цього року, як ви знаєте, була підписана угода між Укргазбанком та IFC, яка дасть перспективи фіналізації входження IFC до капіталу.

Для Ощадбанку ключовим є продовження співпраці з ЄБРР, але для цього треба виконати низку попередніх заходів з українського боку, а саме членство Ощадбанку в Фонді гарантування вкладів. Вкрай важливо в комплексі вирішувати і питання членства Ощадбанку, і питання платоспроможності Фонду. І позиція Нацбанку тут чітка: врегульовувати все на рівні одного законопроєкту. Якщо це буде зроблено – Ощадбанк буде приєднано до Фонду і відбудеться реструктуризація боргів Фонду перед Міністерством фінансів – я сподіваюся, що це суттєво прискорить співпрацю між Ощадбанком і ЄБРР.

Ми очікуємо, що законопроєкт буде доопрацьовано, можливо, між першим і другим читанням. Насправді це ключове питання. Якщо ми говоримо про перспективи збільшення гарантованої суми, то також без врегулювання боргу Фонду це зробити не можна. Зараз – 200 тис. грн, перспектива – 600 тис. грн з перехідним періодом: спочатку – 400 тис. грн, а потім – 600 тис. грн.

Якщо говорити про ПриватБанк, то це процес некороткострокової перспективи, потрібні один-два роки як мінімум. Треба здійснити комплекс заходів. Ми розуміємо, що існують юридичні ризики в поточних умовах для входження – тривають судові процеси з колишніми власниками. Але ціль держави – безумовний вихід з капіталу держбанків, суттєве скорочення частки.

– На вашу думку, яка вірогідність того, що цього року угода по Ощаду відбудеться?

– Якщо буде ухвалений закон, то моя оцінка – вірогідність більше 90%. Давайте змоделюємо. Якщо закон буде ухвалено до середини липня, до закінчення роботи парламенту, то я очікую готовність з боку ЄБРР. Це процес, який не стоїть на місці, вже давно йдуть перемовини. ЄБРР розуміє фінансовий стан банку. Я сподіваюся, що вони можуть суттєво прискоритися. В мене позитивні очікування. Найвірогідніше, мова буде йти про кредит з опцією конвертації. Тут питання в правильному прописанні та узгодженні умов конвертації в перспективі в капітал банку.

– Нацбанк збільшив до 200 тис. євро річний ліміт на закордонні інвестиції населення. Які будуть подальші кроки в рамках валютної лібералізації для населення та бізнесу?

– Ми і далі будемо рухатися за нашою дорожньою картою. Наступним кроком повинно стати скасування вимоги щодо придбання бізнесом валюти під зобов’язання. Зараз підприємства можуть купувати валюту, якщо у них є на це підстави, наприклад, погашення кредиту в інвалюті перед українським банком чи нерезидентом. Ми плануємо це обмеження скасувати. Якщо порівняти з нашими останніми лібералізаційними заходами, то вони не мали суттєвого впливу на динаміку попиту і пропозиції, а цей може вплинути. Тому треба дуже грамотно підібрати час, зважити всі моменти. Ми це зробимо, я сподіваюся, в короткостроковій перспективі. І продовжимо рухатися нашою картою заходів. Ми не плануємо її модифікувати.

– Як ви вважаєте, виходячи з поточної ситуації на валютному ринку, коли потрібно буде зняти всі валютні обмеження?

– Це перспектива по деяких обмеженнях середньострокова, по деяких – короткострокова. Якщо узагальнити ситуацію на валютному ринку, то вона з початку року збалансована. Ринковими механізмами попиту і пропозиції ринок самозбалансовується. Нацбанк за цей рік виходив лише 11 разів з інтервенціями. Сальдо купівлі у нас склалося $220,5 млн, тобто на цю суму ми наростили наші резерви. Треба дуже збалансовано аналізувати ситуацію на ринку і вплив лібералізаційних заходів на динаміку попиту і пропозиції.

– Ми бачимо, що зараз поки що немає траншу МВФ. Ви не вважаєте, що потрібно нарощувати золотовалютні резерви, поки є можливість?

– Ключовим прогнозом для нас є продовження співпраці з МВФ і отримання ресурсів протягом поточного року. Крім МВФ, ми говоримо про Світовий банк – це близько $700 млн, а також про кошти в рамках макрофіну – 600 млн євро. Отримання цієї ресурсної бази дасть нам змогу суттєво поповнити наші резерви. Якщо на кінець лютого у нас композитний критерій достатності резервів, за методологією МВФ, – це 91%, поповнення резервів в умовах продовження співпраці з МВФ дасть змогу розширити їх майже до 98%.

Також в цьому контексті ми можемо говорити про нещодавню ініціативу МВФ про розподіл СПЗ. Якщо це відбудеться в липні-серпні, то після процедурних моментів в МВФ ми можемо очікувати в наші резерви близько $2,7 млрд, і це суттєво має покращити ситуацію з резервами. Мова йде про розподіл СПЗ в еквіваленті $650 млрд по країнах – членах МВФ. Україна, виходячи з нашої квоти – 0,42%, може претендувати на $2,72 млрд в еквіваленті СПЗ.

Стан золотовалютних резервів зараз задовільний – трохи більше $27 млрд (станом на 1 квітня. – Ред.). Нашим пріоритетом також є накопичення міжнародних резервів, підтримка їх на належному рівні. Ми зі свого боку це робимо. Нарощування резервів не є для нас ідеєю фікс. У нас режим плаваючого валютного курсу. І це для нас пріоритет, від якого ми не будемо відходити. Ми аналізуємо ринок і приймаємо рішення, чи виходимо з інтервенцією, чи ні. Від початку року, як я зазначив, було всього 11 інтервенцій, купили $220,5 млн в резерви.

– Минулого року ви видали рефінансу на 60 млрд грн, в 10 разів більше, ніж попереднього. Ви не вважаєте, що такий дешевий ресурс пішов до банків і став ризиком для системи?

– Запровадження цього інструменту навесні минулого року відбувалося в рамках непростої ситуації та розгортання коронакризи. Нацбанк запровадив цей інструмент для підтримки ліквідності банків, для збереження фінансової та макрофінансової стабільності. Параметри будь-якого інструменту на моменті відповідають викликам часу. Тоді були обставини, які змусили Нацбанк діяти проактивно і дати банкам впевненість, що є інструментарій, який зможе підтримати ліквідність банків в умовах невизначеності.

Зараз ситуація стабілізується. Ми обговорюємо питання згортання цього інструменту. Всередині Нацбанку рішення ще не ухвалено. Ми бачимо, що попит на цей інструмент порівняно з минулим роком суттєво зменшився. Це демонструють останні аукціони.

Інструмент не має цільового призначення, і частина ресурсу пішла в ОВДП. Це питання розглядалося банками в контексті прибутковості, була нормальна маржа, і вони зокрема використовували інструмент рефінансу для вкладення в ОВДП. Це сприяло забезпеченню стабільності на фінансовому ринку. Більше 30% пішло в кредитування, що також сприяло стабілізації економічної ситуації. Далі ми будемо вести мову про поступове згортання. Якщо буде спостерігатися стале економічне відновлення, ми будемо наші рішення формалізувати.

– Фактично найбільша частина цих грошей пішла на ОВДП. Банки отримали дешевий рефінанс і купували ОВДП, отримуючи прибутки. Ми бачили, що минулого року скоротилося кредитування бізнесу, трохи збільшилося кредитування населення.

– Не всі гроші, більше 30% пішло на кредитування, частина – на ринок ОВДП.

– Тобто ви не бачите ризику у збільшенні «піраміди ОВДП»?

– Я б взагалі не вів мову про піраміду ОВДП, а говорив би про інструмент п’ятирічного рефінансу, рішення про запровадження якого ухвалювалося минулого року в умовах коронакризи і невизначеності. Нацбанк діяв відповідно до викликів того часу і запроваджував інструмент, щоб дати впевненість банківській і фінансовій спільноті у тому, що у важкі моменти можна розраховувати на підтримку в частині ліквідності.

– Скільки в Україні було криз, наскільки я пам’ятаю, ніколи не «заливали» в кризу грошима. Хоча західні економіки вже до цього пристосувалися. В Україні МВФ завжди був проти, і ніколи такого не відбувалося. Минулий рік був першим, коли дійсно «залили» грошима, і це врятувало ситуацію. Як поводився МВФ і чи не був він проти?

– МВФ не був проти. Ми з ним дискутуємо з широкого спектру питань, зокрема з питань нашої монетарної політики. МВФ адекватно реагував на запровадження цього інструменту. Як я зазначив, ми зі свого боку моніторимо, як цей інструмент працює, який попит на нього. Обговорюємо всередині та з колегами з МВФ перспективи подальшого його використання. В березні минулого року, на початку коронакризи, я вважаю, це було адекватне рішення – показати банкам, що є належна підтримка з боку Нацбанку в умовах невизначеності.

– Ви нещодавно підняли облікову ставку. Ви маєте змінити підходи до рефінансування. Чи будете ви змінювати підходи до застави і строків видачі рефінансування?

– Щодо застави я не очікую змін – вона має бути ліквідною. Насамперед це державні цінні папери, валюта. Застава має бути належною з точки зору ризик-менеджменту, менеджменту кредитного ризику для Нацбанку. Тут підхід залишається сталим і абсолютно незмінним.

– Минулого року нерезиденти почали активно виходити з ОВДП. Які цього року Нацбанк бачить ризики в таких гойдалках, коли резиденти то входять, то виходять, і як це впливає на курс валюти?

– У січні та першій половині лютого ми бачили попит з боку нерезидентів. Потім він зменшився. Ми бачили активність наприкінці березня і в першій декаді квітня. Нерезиденти виходили з паперів, це переважно було зумовлено загостренням ситуації на Сході. Це мало несуттєвий вплив на валютний ринок, коли нерезиденти виходили: ми вийшли з інтервенцією, трохи загальмували волатильність, яка була на ринку. Зараз, після початку, як ми сподіваємося, деескалації ситуації на Сході, можливо, буде підвищення попиту на ОВДП з боку нерезидентів. В подальшому наші відносини з Росією впливатимуть на їхній ризик-апетит, а також, безумовно, питання нашої співпраці з МВФ.

За умов збереження позитивної динаміки з МВФ попит буде відновлюватись. Треба зазначити, що інвестори не розглядають Україну окремо, вони дивляться на нас як на emerging markets і в цілому оцінюють ситуацію і ризики в контексті групи країн. Так само ситуація в Туреччині впливала, коли були гойдалки з призначенням в центральний банк. А в контексті України, підсумовуючи, – це фактори Сходу і ситуація з продовженням співпраці з МВФ.

– Якщо інвестори будуть продовжувати сюди заходити після продовження співпраці з МВФ, це буде збільшувати обсяги грошей на українському ринку. Що ви можете сказати про розвиток ринку капіталу, і чи готова вже стратегія, про яку ви говорили?

– Якщо відновиться попит нерезидентів, то буде, безумовно, приплив валюти, і це чинитиме вплив на валютний ринок. Валютний ринок, як я вже зазначав, протягом поточного року демонструє хороше самозбалансування.

Щодо ситуації на ринку капіталів – це також один з ключових пріоритетів для нас. Нещодавно з’явився новий керівник в Національній комісії з цінних паперів і фондового ринку. Це зараз наш основний партнер для напрацювання дорожньої карти. Також ми активно співпрацюємо з нашими міжнародними колегами і фіналізуємо дискусію по меморандуму щодо розвитку інфраструктури фінансового ринку. Скажу відверто, це непростий діалог в деяких моментах, але ми вийшли на спільний знаменник і невдовзі підпишемо меморандум, яким покажемо наші тактичні, стратегічні цілі, до яких плануємо рухатися. Питання розвитку інфраструктури, вдосконалення роботи Національного депозитарію, перспектива «Розрахункового центру», створення центрального контрагента будуть в фокусі нашої уваги.

– За словами колишнього голови комісії, фондовий ринок в Україні знищений, і йому завжди говорили про те, що він нічого не робить для його відновлення. Як ви оцінюєте співпрацю з комісією з відновлення українського фондового ринку, і які перспективи цього року?

– У нас фондовий ринок існує. Він малий і сфокусований у біржовому сегменті переважно на ринку ОВДП. І це було досягнуто завдяки роботі Нацбанку спільно з іншими стейкхолдерами. Зараз нам потрібно розбудовувати реальний фондовий ринок. Ми активно співпрацюємо з новими членами комісії. Ми напрацьовуємо меморандум, який мають підписати НБУ, НКЦПФР, ЄБРР, ACC, USAID. Наша співпраця не буде обмежуватися виключно меморандумом, нам треба здійснювати комплекс заходів. Нам треба нарешті почати матеріалізовувати ініціативи, припинити обговорювати, ми повинні фіналізовувати домовленості і втілювати їх у життя, щоб у нас нарешті з’явився реальний фондовий ринок в Україні. Для цього нам треба розвивати інфраструктуру, інструментарій фондового ринку. Зараз важливою також є співпраця з регулятором для реалізації цих тактичних ініціатив.

– Якщо говорити про інструментарій, фактично останні років сім ви перестали приймати під заставу будь-які папери, крім ОВДП. Чи повернетесь ви до того, щоб брати під заставу будь-які інші облігації?

– Ми вже це зробили. Ми беремо під заставу і муніципальні облігації.

– А якщо говорити про векселі?

– Ми будемо ухвалювати рішення, виходячи з ризик-менеджменту Нацбанку. Ми повинні бути убезпечені. Якщо ми беремо інструмент в якості застави, ми маємо розуміти, що не погіршимо свою позицію і у випадку негативних подій зможемо цю заставу реалізувати.

Під облігації «Укравтодору» ми також розширили перелік застав. Але я вважаю, що в частині застав під рефін має бути дуже консервативна позиція. Ми не повинні потрапляти в ситуацію, коли Нацбанк буде наражатися на можливість матеріалізації цього кредитного ризику. Я однозначно буду цієї позиції дотримуватися.

Ви розумієте можливі наслідки для нас. Навіть не тільки з точки зору відповідальності конкретних службовців, а й з точки зору фінансової позиції установи це вкрай ризиковано.

– Ви говорили про «Розрахунковий центр» і Нацдепозитарій, які зможуть покращити ситуацію на фондовому ринку і взагалі на ринку капіталу. Що буде, коли «Розрахунковий центр» здасть банківську ліцензію?

– Це відбудеться в липні. Реорганізація «Розрахункового центру» – це перший крок до створення реального центрального контрагента. Ви знаєте, що Нацбанк наполягав на прийнятті змін до законодавства, які сприятимуть конкуренції на ринку. Фактично до прийняття змін у нас існувала монополія Нацбанку через «Розрахунковий центр» на клірингову діяльність і суміжні функції, що потенційно обмежувало перспективи розвитку «Розрахункового центру».

Ми вважаємо, що реорганізація дасть змогу оптимізувати діяльність «Розрахункового центру». На нашу думку, йому не так вже й необхідно бути банком. Він має працювати над своєю продуктовою лінійкою. Нещодавно було запущено ринок РЕПО з центральним контрагентом. Це така «перша ластівка», після чого «Розрахунковий центр» буде працювати над новими інструментами. Тактична наша задача – це побудова і розвиток в Україні повноцінного центрального контрагента.

– Які зміни відбудуться у Нацдепозитарії та чого чекати ринку?

– Основні задачі для НДУ – активний діалог з учасниками ринку, надання їм повного спектра послуг. Може, буде передача ОВДП з депозитарію Нацбанку до НДУ. Це важливо для подальшого розвитку Нацдепозитарію. Вони також повинні працювати, як і РЦ, над лінійкою інструментарію, який вони можуть пропонувати своїм потенційним клієнтам, покращувати свій фінансовий стан не лише за рахунок збільшення комісій з учасників ринку. Як член наглядової ради, я активно моніторю ситуацію, а зараз це формування управлінської команди.

– Якщо повернутися до вашої роботи в частині методології банківського нагляду, чого чекати банкам?

– З грудня минулого року я курирую цей департамент. Ви знаєте, що запроваджено показник чистого стабільного фінансування (NSFR), який спрямований на управління ризиком ліквідності, щоб банки більше фокусувалися на довгострокових ресурсах, а не короткострокових. Їм дали перехідний період для застосування даного коефіцієнта.

Також ми працюємо над ICAAP/ILAAP. Це один з центральних елементів управління ризиками для банків у наступні роки. Там теж буде перехідний період для його запровадження.

Щодо незабезпеченого споживчого кредитування, то ми змінюємо ризикозваженість – це буде 150%. Це сприятиме тому, що банки будуть більш консервативними у незабезпеченому споживчому кредитуванні.

В перспективі, за умови ухвалення закону № 4367, практична імплементація норм також буде одним з основних стримів нашої співпраці з банківською спільнотою. Це й питання буферів капіталу, і питання вдосконалення структури капіталу відповідно до європейських вимог.

– Ще два роки тому банкіри мені говорили: «Навіщо нам так швидко йти? Більшість європейських країн не пристосувалася до «Базель-2», а ми запроваджуємо «Базель-3». Навіщо, якщо банківська система слабка? Наскільки банки готові до таких змін?

– Ми повинні імплементувати найкращі міжнародні практики. Європейське законодавство передбачає впровадження «Базель-3». Тому говорити так недоречно. Українська банківська система готова до запровадження нових вимог щодо капіталу, удосконалення структури капіталу. І ми не вважаємо, що запровадження цих вимог вплине на капітал в частині необхідності докапіталізації банків. Ведемо діалог з банківською спільнотою. У них є зауваження, але є й позитивна динаміка діалогу. Я не бачу неготовності запровадження нових вимог до капіталу, до його структури. Це не відбудеться на другий день після ухвалення закону, перехідний період – три роки, у банків буде достатньо часу, щоб підготуватися до нових вимог.

– Деякі іноземні банки несуть втрати, постійно вкладають в капітал. Багато банків пробували вийти з України під час минулої кризи, щоб повернути хоча б половину вкладених коштів, і не змогли цього зробити. Зараз вони знову повинні збільшувати капітал. Наскільки ви вважаєте доцільним, цікавим і вигідним ведення банківського бізнесу в Україні через два – чотири роки?

– Я не вважаю, що за умови ухвалення закону № 4367 і з врахуванням перехідного періоду до запровадження норм щодо капіталу мова буде йти про необхідність суттєвого нарощування капіталу з боку банку. За нашими оцінками, якщо таке нарощування десь буде, то точково і не буде по всій системі. Капітал у нас протягом минулих років адаптувався до «Базеля-2» під покриття кредитного ризику. Буде запроваджено під операційний ризик. Будемо далі рухатися до буферів капіталу. Система, я вважаю, готова.

Чи буде бізнес привабливим? Так. У нас великі перспективи і в частині кредитування. Є проблеми в частині захисту прав кредиторів. Нацбанк зі свого боку буде все можливе робити для захисту прав кредиторів. А з точки зору прибутковості Україна – дуже приваблива юрисдикція для ведення банківського бізнесу навіть іноземними гравцями.

– Ви передбачаєте встановлення індивідуальних економічних нормативів для банків в залежності від ризиковості діяльності. Ви вже порахували, до якої кількості банків будуть такі індивідуальні вимоги і наскільки вони змінять ситуацію?

– Це не є щось надзвичайне. Це відповідає європейському законодавству в частині банківського нагляду. Це випливатиме з процесу SREP. Якщо  ми бачимо, що у банку є певні ризики, НБУ повинен мати право вимагати більшого капіталу для адекватного реагування на ризики. Щодо розрахунків – їх поки немає, і на даний момент їх важко зробити.

Ми повинні мати право реагувати, якщо у конкретному банку за результатами аналізу побачили певні ризики. І це відповідає найкращій міжнародній практиці. Ми з банками і НАБУ ці питання проговорювали і пояснювали свою позицію. Наскільки я знаю, представники банківської спільноти її почули.

– Від Нацбанку були заяви про те, що треба запроваджувати індивідуальні обмежені банківські ліцензії. Коли ми це побачимо?

– Ми це питання озвучили як одну з наших стратегічних ініціатив нашим міжнародним партнерам. Наші ініціативи охоплюють не лише питання диференційованих ліцензій, але й вдосконалення процедур банківського нагляду. Щодо останніх ми будемо рухатись вперед і фіналізувати наше бачення після завершення оцінки за базельськими принципами, про яку я зазначав раніше і яку ми проводимо за допомогою колег з МВФ.

Щодо питань ліцензування ми також розпочали дискусію з МВФ. І я гадаю, після завершення самооцінки ми до цього повернемось.

– Як ви вважаєте, чи варто стимулювати якось банки до кредитування не стільки населення, скільки економіки, бізнесу – великого і середнього? Чого чекати бізнесу цього року?

– Банк ухвалює самостійне рішення про кредитування, виходячи зі своїх процедур, своїх практик – бізнесових і ризик-менеджменту. Банки мають бути впевнені в клієнті, в тому, що він буде обслуговувати кредит. Ніхто не може нав’язати банкам когось кредитувати. Ми сподіваємося, що покращення ситуації з вакцинацією і гальмування коронакризи сприятимуть поверненню банків до активного бізнесу, і банки будуть нарощувати кредитування малого і середнього бізнесу. Сприятиме цьому низка програм державної підтримки: програма «5-7-9%», запровадження інструменту портфельних гарантій. Кредитування великого бізнесу триває, і це питання рішення кожного окремого банку. Ми очікуємо нарощення банківських кредитних портфелів.