Усе в сім'ю

Директор-розпорядник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Костянтин Ворушилін вийшов зі складу ключових учасників Міжнародного інвестиційного банку (МІБ). Згідно з даними банку на 6 серпня, голова ФГВФО більше не є акціонером комерційної установи, що посідає зараз на ринку 32-е місце за активами. Ця новина могла б залишитися непоміченою, якби не те, що стаття 13 закону «Про систему гарантування вкладів фізосіб» прямо забороняє директору-розпоряднику Фонду бути учасником або пов'язаною особою якогось банку. МІБ є учасником ФГВФО з 19 травня 2008 року.

Міжнародний інвестиційний банк був створений у березні 2008-го нинішнім президентом Петром Порошенком через два роки після продажу банку «Мрія» російському ВТБ. На створення нового банку дозвіл Антимонопольного комітету отримували п'ять осіб: Ігор Кононенко (зараз перший заступник голови парламентської фракції «Блок Петра Порошенка»), Олег Свинарчук (власник автомобільної корпорації «Богдан», перший заступник секретаря РНБОУ), Олег Зимін (власник «Національної акумуляторної корпорації “Іста”»), Костянтин Ворушилін (екс-голова правління банку «Мрія») та інвестфонд Prime Assets Capital (управляє активами Петра Порошенка). Через сім років Петро Порошенко залишається мажоритарієм банку – 60% прямо та опосередковано через «Прайм Ессетс Кепітал». Мають пакети акцій також бізнес-партнери президента: Ігор Кононенко – 14,94%, Олег Зимін і Олег Гладковський (Свинарчук) – по 9,9%.

Костянтин Ворушилін очолив ФГВФО десять місяців тому – 3 жовтня 2014 року. Але тоді громадськість не могла перевірити, чи порушує він ст. 13 закону, адже МІБ розкривав тільки власників понад 10% своїх акцій. Серед них пана Ворушиліна не було. Однак на початку 2015 року НБУ почав вимагати від банків розкриття інформації про всіх акціонерів. А 8 березня стало відомо, що Костянтин Ворушилін володіє 5,2% акцій безпосередньо. Через два місяці його частка дещо знизилася до 5,1978%. А ще через два місяці була оформлена на дітей: Сергій Ворушилін отримав 2,5984%, а Катерина Ворушиліна – 2,5994%.

У ФГВФО не прокоментували причину порушення закону Костянтином Ворушиліним.

Наслідки таємниці

Відмова від акцій не дозволить Костянтину Ворушиліну уникнути судового розгляду. Окружний адміністративний суд Києва взяв до провадження позов юриста Ростислава Кравця. У його заяві зазначено, що голова ФГВФО надав завідомо неправдиву інформацію про себе в декларації. Інакше він, володіючи акціями МІБ, не міг обіймати свою посаду або повинен був незабаром достроково звільнитися з неї. «Таким чином, в діях Ворушиліна Костянтина Миколайовича можуть бути ознаки складу кримінального злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України, а саме: підробка та подальше використання підробленого офіційного документа, який дає право на обіймання посади директора-розпорядника Фонду», – йдеться у його заяві № 07/07-15А/2 до прокуратури Шевченківського району Києва. Наприклад, ч. 4 статті «Використання завідомо підробленого документа» карається штрафом до 850 грн або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

Позивач вважає, що вихід Костянтина Ворушиліна зі складу акціонерів банку не впливає на суть судового розгляду. «Його вихід з капіталу банку нічого не змінює. Він порушив закон і перебуває на посаді незаконно. На момент призначення він не відповідав вимогам, що, мабуть, приховав. Або увійшов у злочинну змову з членами адміністративної ради з метою незаконно обійняти посаду і отримувати значну грошову винагороду, – говорить старший партнер адвокатської фірми «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець. – Він не мав права бути директором весь цей час, і тепер у нього немає бездоганної ділової репутації».

Посада під питанням

Виявлення причин, які говорять про невідповідність голови Фонду вимогам закону, є підставою для адміністративної ради ФГВФО звільнити його. Такою ж підставою є добровільна відставка. Але, можливо, Фонд чекатиме обвинувальний вирок суду – найближче засідання призначено на 20 серпня. «Перебування в числі акціонерів банку свідчить про невідповідність директора-розпорядника Фонду вимогам і є підставою для дострокового звільнення. Але для того, аби суд міг прийняти відповідне рішення, з позовом має звернутися особа, права якої порушені такими діями Фонду, оскільки право звернення до суду реалізується тільки з метою захисту порушених або невизнаних прав, – пояснює партнер юрфірми «Дацюк, Пепа і Партнери» Віталій Дацюк. – Суд під час розгляду позовних вимог має переконатися в наявності факту порушення прав позивача. Якщо такий факт не буде встановлено, суд не матиме підстав для задоволення позову».

Проблема полягає в тому, що в законі йдеться, що голова Фонду «може бути» достроково звільнений, а не «повинен». «В даному випадку йдеться про право адміністративної ради Фонду, а не про обов'язок. Тобто вона може звільнити, а може і не звільнити», – зазначає Віталій Дацюк. Крім директора-розпорядника ФГВФО до адміністративної ради входять іще четверо людей: два представники від НБУ – Олександр Писарук і Віктор Новіков, представник від комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради – завідуючий секретаріатом Ігор Прийма і представник Кабміну – заступник міністра фінансів Роман Качур.