Світлана Рекрут: «Дива не буде, бо ринок вміє рахувати ціну активів» Фото UBR

Світлана Рекрут: «Дива не буде, бо ринок вміє рахувати ціну активів»

Українська «дочка» американського майданчика FFN вперше продала пул проблемних активів ліквідованих банків. Активи балансовою вартістю 6,8 млрд грн інвестор купив всього за 131 млн грн. Про те, чому навіть такий результат торгів – це «успіх», заступник директора-розпорядника ФГВФО Світлана Рекрут розповіла журналісту FinClub В'ячеславу Садовничому.

– На відміну від продажів на майданчику «Prozorro.Продажі», де усі результати видно в режимі онлайн, підсумки торгів на «американських» майданчиках не відразу оприлюднюються. Хто ж переміг у боротьбі за пул активів балансовою вартістю 6,8 млрд грн?

– Переможець – ФК «Веста». За цією компанією стоїть британський капітал. Це не українські, а іноземні гроші. І в подальшому ми вже на ринку побачимо, з ким вони будуть кооперуватися, щоб стягувати ці борги. До «кімнати даних» заходило 14 компаній, а безпосередньо в торгах брали участь 6 компаній. Їх перелік ми дізнаємося зі звіту FFN.

– У комунікації ФГВФО і НБУ цей аукціон називається «вдалим», але багато хто на ринку не розуміє, чому продати щось за 2% від ціни – це удача. Що ви можете їм сказати?

– Це складна інформація для сприйняття ринком, оскільки продався перший пул такого великого обсягу. Подальші пулові продажі сприйматимуться набагато простіше і органічніше, але ціна завжди формується виходячи з якості. Інвестори дивляться на кредит, на юридичний статус позичальника, дивляться на заставу, її юридичний статус, оцінюють її вартість, дисконтують цю суму на юридичні витрати або на можливі ризики і формують свою ціну. У цьому проданому пулі було 35 кредитів, 17 з яких не погашено позичальниками, які вже в стадії банкрутства. А застави компаній, які перебувають у банкрутстві, – це вже зовсім інша процедура. За ними пряме стягнення практично неможливе. Треба заходити в процедуру банкрутства і воювати.

– Які саме застави отримає покупець цього пулу?

– Є цікавий позичальник, який займається сонячними батареями. У забезпеченні за кредитом він віддав обладнання для сонячної енергетики у Миколаївській області. Це панелі для сонячної електростанції без інвентарних номерів, які складно ідентифікувати. 56 тисяч панелей! Щоб зрозуміти, на складі вони знаходяться або працюють, необхідно їх ідентифікувати, для чого мають бути вказані їхні інвентарні номери в договорах застави. Спеціально так видавалося або це була недбалість кредитного комітету, але ідентифікувати застави за інвентарним номером неможливо! Зараз прийде новий власник і скаже: «Я хочу стягнути заставу», а йому у відповідь: «Іди шукай». Це перша тверда застава. Друга – великий масив землі в Макарівському районі Київської області – 406 га, який в договорах застави оцінено у 534 млн грн. Фонд вже має великий досвід продажу землі на «голландському» аукціоні – в середньому земля коштує $30 за сотку. Виходячи з цієї цифри, ділянка в Макарівському районі коштує від 30 млн до 50 млн грн. Ціна застави була завищена у багато разів.

– Вартість усіх застав завищена?

– Наступна застава з цього пулу, який тільки на перший погляд видається найпривабливішим, – це цукровий і насіннєвий заводи. Але вони обидва не працюють. При цьому власники цих компаній – шкода, що банківська таємниця не дозволяє розкривати їхні імена, мені б дуже хотілося це зробити – пов'язані з групою компаній, яка славиться своїми рейдерськими захопленнями, кримінальними способами ведення бізнесу. При цьому обидві компанії, яким належать ці застави, знаходяться в стані банкрутства. Покупцеві пулу доведеться боротися, щоб поставити арбітражного керуючого тощо. Основною цінністю цих застав буде, ймовірно, вже металобрухт. Що ще є? Майнові права на отримання у власність обладнання по сонячній електроенергії в Криму! Тому коли ми говоримо: «продали дорого або дешево», то не складно вивчити ці кредити – не суми, а чим вони реально наповнені.

– Як же утворилася така ціна?

– Якщо говорити про суму, то вона теж цікаво формується. Номінальна вартість пулу – 6,8 млрд грн. Як вона сформована? 3,3 млрд грн – це нараховані відсотки. Тому що коли банк йде в ліквідацію, ми не зупиняємо нарахування відсотків. Це не те, що видавалося позичальникові грошима, це повітря – відсотки, нараховані до 1 листопада 2018-го. Ще 1,5 млрд грн – це курсова різниця, тому що кредити валютні. А 2,1 млрд грн, що залишилися, – це і є балансова вартість тіла кредиту. Крім того, середня кількість днів прострочення з цього пулу становить 1550 днів! Тобто вже 4,5 року ці валютні кредити не обслуговувалися жодного разу.

– Можливо, ви очікували виручити навіть менше, адже нижня планка цього аукціону була 0,8% від балансової вартості – всього 48 млн грн?

– Цей пул виставлявся на продаж рік тому, і він не був проданий, тому що тоді інвестори запропонували менше нашої мінімальної ціни (Фонд чекав заявки від 10%. – Ред.). Їхні індикативні ставки були на рівні 1,5%. Але тоді балансова вартість була ще нижче, оскільки відтоді додатково «накапали» відсотки і курсові різниці. Те, що зараз вдалося виручити 131 млн грн, – результат конкуренції, тому що цей пул привернув багато уваги, ми довго його «розкручували». Чому я написала на своїй сторінці в фейсбуці, що «це хороший результат»? Тому що «це хороший результат»! Тому що ми очікуємо, що результати подальших пулів продажів можуть бути навіть менше цієї цифри.

Коли ми говоримо про те, що отримано 2%, то треба звернути увагу, за якою методикою ми рахуємо. В Україні співвідношення повернення коштів рахується від «балансова вартість + курсові різниці + нараховані відсотки», в цьому випадку від 6,8 млрд грн. У всьому світі більше немає такої країни, навіть в Росії відсотки не нараховуються в період ліквідації банку. Усі країни, крім України, рахують виручену суму до тіла кредиту. За цією методикою у нас вийде 3,6%. Якщо ж ми подивимося, скільки з цього пулу вдалося виручити в цілому, то ми повинні пам'ятати, що після того, як пул не було продано вперше рік тому, ми пройшли коло індивідуальних продажів, в рамках яких ми реалізували активів на 80 млн грн. Сумарно це 210 млн грн – вже 5,8% конверсії.

– Усі активи з першого пулу повторно виставлялися на індивідуальні торги?

– Так, і найкращі активи були продані за 23% від номіналу. Ці активи вже стільки разів пропонувалися ринку, що наша професійна совість абсолютно чиста.

– Потенційні покупці рік тому й зараз – це один і той самий список?

– Це різні компанії, але кістяк той самий. Тому що на ринку професійні учасники ринку не змінюються раз на півроку. І я гадаю, що інші пули дивитиметься в принципі одна й та сама група 10-20 компаній. Тому що цей ринок дуже вузький.

– Наскільки допомога FFN в пошуку інвесторів була вирішальною для цього продажу чи майданчик «Prozorro.Продажі» сам міг б впоратися з завданням продажу пулу?

– Нашим основним завданням було прагнення зробити продукт, який відповідає європейським і американським стандартам. Щоб будь-який потенційний інвестор, який би виявив бажання взяти участь у тендері в Україні, зустрів тут ніби «Макдоналдс» – те, до чого звик на західному ринку. Щоб у жодному разі наша непрофесійність або нестача досвіду не вплинули на ціну продажу. Цієї мети ми досягли. FFN зробив хороші рекламні матеріали, зробив цифрову кімнату даних.

– З майже 131 млн виручених гривень скільки отримає НБУ?

– Усю суму за мінусом витрат Фонду на утримання та управління активами – 7%.

– Це той тариф, який оскаржував НБУ?

– Так, і програв у двох інстанціях.

– А послуги посередника як оплачуються?

– Ці послуги оплачуються покупцем пулу активів окремо. Вони беруть 5%.

– Яка була причина технічного збою при попередній спробі провести аукціон FFN?

– Майданчик дав офіційну позицію, що це були неполадки з сервером у Франкфурті.

– Які очікування з продажу інших пулів активів?

– Щоб дозволити собі відповісти фразою «ринок визначить», ми пройшли шлях довжиною в чотири роки і відмовилися від усіх суб'єктивних оцінок, в тому числі від оцінок суб'єктів оціночної діяльності, від мінімальної ціни. Гадаю, що дива чекати не варто. Все визначатиметься виключно якістю активів. Якщо якість активів буде гірше, ціна буде менше, якщо краще, то вище. Не можна чекати того, що інвестор прийде і заплатить гроші, які не відповідають вартості активу, як би нам це не подобалося, яку б «зраду» не шукали.

– Саме через різну оцінку ФГВФО і НБУ активів, які перебували у заставі за кредитами рефінансування, були постійні конфлікти між вами. На якому етапі НБУ зрозумів, що треба відпускати активи «у ринок», виставляти їх на голландський аукціон?

– Переломний момент був тоді, коли ФГВФО прийняв рішення продавати все за балансовою номінальною вартістю. І тоді усі списи війни розчинилися самі собою, ніби їх і не було. Адже суб'єктивізм пішов у принципі з процесу. Коли НБУ побачив, що ринок конкурує сам по собі, якщо є попит, то повністю відійшла на другий план необхідність будь-якого регулювання. Тому що краще, ніж ринок, не відрегулює ніхто й ніколи. Крім того, пішла величезна тінь корупційних підозр. Балансова вартість, відкритий ринок, голландський аукціон – це три стовпи, на яких тримається транспарентна система продажів. А буде це продавати Prozorro, Debtex або FFN – це вже є вторинним, оскільки це тільки інструментарій.

Я згадую, як «Prozorro.Продажі» заходила в ринок – багато хто її складно сприймав. Зараз я бачу певне дежавю у сприйнятті факту приходу іноземців, тому що для місцевих гравців це незрозумілі компанії та незвична схема роботи. Плюс вже організувався прошарок бізнесу навколо Фонду і торгових майданчиків, тому певний скептицизм і опір новому буде. Але ми абсолютно спокійно до цього ставимося, оскільки розуміємо, що дії зарубіжних майданчиків спрямовані на розширення ринку і поліпшення локальних гравців.

– Законодавство забороняє позичальнику викуповувати свій борг, але через пов'язану особу можна спокійно викупити свій борг всього на 20% від ціни. Чому мало хто так робить?

– Тому що позичальники знайшли інші способи не платити. Система банкрутств тільки завдяки новому Кодексу почне входити в нормальні рамки. А поки вони живуть в системі судових рішень, коли недорого можна купити рішення, яке визнає договір застави недійсним за формальною ознакою. Були випадки брутальної крадіжки застави або активів, які ми бачили і на прикладі  землі «Родоводу» на Оболоні, і будівлі Платинум Банку в Одесі. Позичальник сідає, розраховує свій бюджет, і якщо він знаходить шляхи, яким чином він позбудеться свого боргу дешевше, він це робить. І ніхто не може звинуватити Фонд в тому, що він мовчить. Ми на кожному розі говоримо про недосконале законодавче поле, вже кілька законопроектів лежать з нашими пропозиціями, як усунути ці сірі зони. Ми сподіваємося, що нові процедури банкрутства допоможуть покупцям пулів. Але дива не буде, бо ринок вміє рахувати їх ціну.

– Чи зможе НБУ якось компенсувати свої втрати, продавши застави з 98-відсотковою знижкою?

– ФГВФО на підставі статті 52 закону про систему гарантування зобов'язаний йти і стягувати нестачу грошей з колишніх власників, але до цієї суми входять і зобов'язання з рефінансування, оскільки НБУ є одним з кредиторів ліквідованого банку. А Фонд діє в інтересах усіх кредиторів.

– Що буде з «цінними активами», наприклад, ТРЦ «Республіка», землею на Оболоні, стадіоном «Чорноморець», які не можна продати за копійки, тому що ніхто цього не зрозуміє, та ще й прокуратура зацікавиться?

– На жаль, ми багато своїх рішень приймаємо виходячи з того, що скаже прокуратура, а не здоровий глузд. Проте Фонд діє за процедурами. Нам не заважають привертати максимальну увагу, залучати інвестора, і це те, на що ми робимо ставку. Всесвітній банк каже, що якщо ви не продали актив за п'ять років, на шостий рік ви не знайдете покупця. Якщо актив перебуває в ринку останні 12 місяців і його не купують, то що таке «копійки»?

Я не кажу зараз про «Республіку», оскільки там права вимоги – кредит під заставу, але стадіон «Чорноморець» і земля на Оболоні ставилися на баланс банку за завищеною в кілька разів ціною. Стадіон «Чорноморець» попередній власник оцінював у 8 млрд грн – стільки не коштує навіть нещодавно побудований стадіон у Далласі. Зараз він на балансі за ціною 1,2 млрд грн, і навіть я як не фахівець у футболі розумію, що це дорого. Тому голландський аукціон нам допоможе, і я сподіваюся, що ми продамо його до межі у 20%. Щоб це забезпечити, ми залучимо іноземний майданчик, щоб він залучив максимальну кількість учасників, тому що українські учасники вже знають про цей об'єкт.

Щодо землі на Оболоні, то балансова вартість була 3,8 млрд грн, а оціночна – істотно нижче. Ми будемо стартувати з балансової, і ринок буде намацувати її вартість. Чи готові ми по цій землі продавати нижче 20%? Морально – ні. Тому будемо торгувати її стільки, скільки нам дозволятимуть терміни ліквідації Родовід Банку. Але якщо за умовні «28 торгів» ми розуміємо, що об'єкт стільки не коштує, то він стільки не коштує.

Слідкуйте за аналітикою FinClub в TelegramViberTwitter та Facebook.