За неповернення валютного депозиту покарають гривнею

За неповернення валютного депозиту покарають гривнею

Заробити валюту на банках не вийде. При простроченні валютних депозитів вкладники можуть отримати від банку пеню виключно в гривні. До такого висновку дійшов Верховний суд. Фактично вкладники і позичальники у питаннях пені поставлені у нерівне становище.


Валютне прострочення

Верховний суд визначив, що в разі прострочення за валютним депозитом банк має заплатити вкладнику пеню в розмірі 3%, передбачену ст. 625 Цивільного кодексу, виключно в національній валюті, а не у валюті вкладу. Це рішення було прийнято в рамках судового розгляду між ПриватБанком і його кримським вкладником. Клієнт розмістив $4 млн на двох депозитах, однак після анексії Криму ПриватБанк відмовився їх повертати. Банк послався на те, що не має доступу до оригіналів депозитних договорів, які залишилися в його відділеннях на півострові, і поставив під сумнів сам факт розміщення цих вкладів. Проте суд став на бік вкладника і зобов'язав банк повернути кошти, відсотки, а також заплатити пеню.

І хоча прострочення виникло за валютними депозитами, суд вирішив, що пеню банк має заплатити в гривні. «Стаття 625 ЦК нормує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання, і з огляду на правову природу 3% річних, передбачених частиною другою цієї статті, як особливої міри відповідальності, їх сума має бути визначена до стягнення виключно в національній валюті України – гривні», – йдеться в правовій позиції ВСУ. У ПриватБанку не змогли повідомити, як виплачуватимуть вкладнику пеню.

Спірна відповідальність

Юристи вважають рішення ВСУ логічним. «Стягуючи неустойку в гривні, суд виходить з положень ст. 533 Цивільного кодексу, згідно з якою грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, тоді як використання іноземної валюти за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У свою чергу валютний декрет 1993 року поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми договорами, укладеними між резидентами України», – пояснює директор міжнародної юридичної компанії KODEX Станіслав Клімов.

У нинішньому спірному випадку йдеться не про пеню як вид забезпечення виконання зобов'язання (до настання його терміну) і відповідальності в разі порушення зобов'язання боржником, а про спеціальну відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК. «Нарахування 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає компенсацією боржника за користування утриманими ним коштами, що підлягають до оплати кредитору. Таким чином, наслідок прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних не є санкцією або збитком і може застосовуватися окремо від них. І оскільки вклад здійснено в іноземній валюті, суд має право винести рішення про стягнення як грошей, так і відсотків за користування ними в цій же іноземній валюті», – говорить юрист адвокатського об'єднання «Спенсер і Кауфманн» Денис Наконечний.

На його думку, це відповідає практиці та роз'ясненням, що містяться в постанові Пленуму ВСУ № 14/2009. І в зв'язку з цим видаються спірними рішення, у яких суди нараховують в гривні санкції за неналежне виконання зобов'язання, адже вони нерозривно пов'язані з виконанням основного зобов'язання, вираженого в іноземній валюті.

Інші суди у прийнятті своїх рішень можуть відступити від правової позиції ВСУ лише у виняткових випадках. «Це правило стосується як депозитних відносин, зазначених у рішенні від 16 листопада 2016 року, так і кредитних. Суд аргументував свою позицію, грунтуючись на загальних нормах валютного законодавства, яке за деякими винятками забороняє розрахунки в іноземній валюті в Україні. Не зазіхаючи на сакральну природу валютного законодавства, слід зазначити, що Верховний суд доходить такого висновку насамперед через те, що 3% річних є «відповідальністю за порушення грошових зобов'язань», передбаченою законом», – пояснює цей казус радник міжнародної юрфірми Kinstellar Андрій Нікіфоров.

У той же час, на його думку, згідно з ВСУ, в ситуації, коли сам договір передбачає штрафну процентну ставку, збільшені (наприклад, на ті ж 3%) відсотки мають бути виплачені в іноземній валюті. «Зафіксована в договірному порядку штрафна процентна ставка є характерною лише для кредитних договорів. Тому на сьогодні складається ситуація, коли вкладник може отримати 3% річних тільки в гривні, а кредитор може цілком розраховувати на 3% або більше у валюті, якщо це було передбачено в кредитному договорі», – стверджує юрист.