Серед українців гривневі ОВДП популярними не були НІКОЛИ. Звісно, випущені ОВДП крутяться на ринку, змінюють свого власника, попит на них всередині країни є. Але це не дозволяло уряду випускати в ринок нові папери, окрім випадків, коли вони фактично випускалися на заміну старих. На графіку № 1 видно структуру чистої купівлі ОВДП за категоріями «інвесторів» (купівля за живі гроші, а не за акції банків, «Нафтогазу» чи векселі ФГВФО).

Як ми бачимо, резиденти (українські банки та компанії) майже ніколи не відрізнялися активністю з купівлі нових ОВДП. Вони здебільшого отримували ці ОВДП «на шару» – у вигляді внесків у статутні фонди. Потім продавали частину отриманих паперів Нацбанку чи навіть іноземцям.

Винятками були:

• 1) 2010 рік, коли уряд випустив велику партію так званих ПДВ-облігацій;

• 2) 2016-2018 роки, але тоді левову частку чистої купівлі ОВДП складали валютні облігації (88%, див. графік № 2).

Іншими словами, уряд у своїх операціях із випуску нових гривневих ОВДП ніколи не міг розраховувати на українські банки та корпорації.

Можна також стверджувати, що випуски нових гривневих ОВДП на ринок були здебільшого спецопераціями уряду із вирішення поточних проблем (таких як докапіталізація банків чи «Нафтогазу»). І основним донором таких випусків був Нацбанк, на рахунках якого і осідала частина нових паперів.

Але ситуація змінилася у 2019 році, коли інтерес до гривневих ОВДП проявили іноземні спекулянти. Усього вони викупили протягом року облігацій на 111 млрд грн.

Чомусь це сильно схвилювало громадськість і навіть спровокувало якісь розмови про «піраміду ОВДП». Ніякої піраміди немає, оскільки:

• 1) Збільшення державного боргу за випущеними ОВДП протягом 2019 року склало усього 69 млрд грн. 

• 1.1) Звісно, що борг зріс, адже нові облігації дозволяли фінансувати дефіцит бюджету за відсутності інших джерел фінансування дефіциту, окрім боргового (плановий дефіцит 2019 року – 91 млрд грн).

• 1.2) При цьому наші резиденти більше виходили із ОВДП, ніж купували (ну, нічого нового).

• 1.3) Борг за ОВДП по відношенню до ВВП України протягом року знизився, тобто боргове навантаження на економіку зменшилося.

• 1.4) Зростання боргу 2019 року значно скромніше, ніж у деякі з попередніх років (163 млрд грн – у 2016 році, 189 млрд грн – у 2014-му), при тому що усі отримані урядом гроші йшли виключно на фінансування дефіциту бюджету, а не вирішення корпоративних проблем банків чи компаній, як це було в попередні роки (див. графік № 3).

• 2) Прихід іноземних спекулянтів дозволив Мінфіну знизити ставки за ОВДП (які є прямими витратами бюджету) до рівнів, за якими українські банки не можуть позичати уряду. На відміну від іноземців, які не обмежені високою ставкою Нацбанку (див. графік № 4), наші банки не бачать можливості позичати уряду під 10%. Відсутня доцільність банків інвестувати в ОВДП, і це спричиняє певні проблеми, оскільки банки інвестують в депозитні сертифікати, за якими дохідність сплачує НБУ. Але то скоріше проблеми Нацбанку, ніж уряду.

• 3) Звісно, велика частка іноземного капіталу в українських облігаціях підвищує чутливість спекулянтів до подій, що відбуваються в Україні. У свою чергу це підвищує відповідальність уряду (в широкому розумінні) за свої дії. Наприклад, якщо нерезидентів сполохати, то матимемо проблеми з курсом. Але це чудово: як показує наше життя, підвищена відповідальність уряду перед адекватними іноземцями іде на користь країні. Наприклад, якби не потреба повертати значний борг іноземцям у 2019-2020 роках (тобто необхідність отримати транш МВФ у 2019 році), то ми не мали би антикорупційного суду.

• 4) І врешті, позитивний досвід іноземних спекулянтів від інвестицій в ОВДП (мало де вони сьогодні можуть так заробити) – це унікальна можливість для України. Про неї в світі пишуть і говорять не лише у розрізі ситуації з Дональдом Трампом. Україна стала популярним місцем для інвестицій, нехай поки спекулятивних (але й такого не було вже дуже давно). І тепер наш уряд має чудову можливість пропонувати задоволеним інвесторам нові інвестиційні ідеї в Україні, хай навіть не такі прибуткові. І ці ідеї будуть сприйматися значно позитивніше та серйозніше, ніж рік тому. Головне тепер – не прогавити цю можливість.