Незаконне списання

У власників платіжних карток підвищилися шанси повернути свої гроші у випадку їх крадіжки. Таку можливість дає правова позиція Верховного суду України (ВСУ), сформульована в ході розгляду рішення № 6-71цс15 в рамках розгляду між Міським комерційним банком (CityCommerce Bank; CCB) та його клієнтом. У 2012 році з платіжної картки клієнта банку через банкомат в Бангкоку було списано $2,4 тис. Власник картки в той час перебував в Україні. Наступного дня він звернувся в банк із заявою про блокування картки та повернення списаних грошей. Однак банк відмовив, і клієнт звернувся до суду. Перші три судові інстанції підтримали банк, посилаючись на те, що операції зі зняття готівки були проведені після введення правильного ПІН-коду, а за умовами договору клієнт був зобов'язаний не розголошувати його.

Після цього клієнт звернувся до ВСУ, який прийняв позов до розгляду. Суд нагадав про те, що, згідно з п. 37.2 ст. 37 закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», потерпілому клієнту банк зобов'язаний повернути гроші за рахунок власних коштів плюс пеню. Крім того, п.п. 6.7 і 6.8 положення № 223 визначають, що якщо клієнт відразу ж повідомив банку про недозволену операцію, установа повинна відшкодувати йому суму такої операції. Власник картки не несе відповідальності за проведення платіжної операції, якщо картка була використана без його фізичної участі або електронної ідентифікації. Винятком є випадки, коли було доведено, що дії або бездіяльність власника картки, якими він сприяв втраті або незаконному використанню картки, привели до списання грошей. У правовій позиції ВСУ зазначено, що якщо не було доведено зворотне, думка банку щодо провини власника картки є помилковою.

Труднощі повернення

У цього клієнта навіть з позитивним вердиктом ВСУ, який доручив касаційній інстанції знову розглянути його справу, шанси повернути свої гроші невисокі. Міський комерційний банк є неплатоспроможним, і зобов'язання ФГВФО перед ним за цим позовом є неочевидними. Проте правова позиція ВСУ може стати підставою для повернення вкрадених грошей з карток клієнтів платоспроможних банків. Досі банкіри часто відмовляли клієнтам у поверненні грошей, посилаючись на те, що клієнти повідомили банку про сумнівні операції вже після списання грошей з їхніх карток, а не до операції, аби банк встиг заблокувати картку клієнта.

Але ж у багатьох таких випадках картка клієнта не вкрадена і не загублена, тому він не знає про загрозу до моменту крадіжки грошей. Найчастіше це відбувається, коли створюються дублікати карток на основі інформації, зчитаної скімінговими накладками на банкоматах. Про списання грошей клієнт дізнається вже з SMS, часто із запізненням. Самі банкіри в цих випадках роблять акцент на відповідальності власника карки. «Досить часто клієнт сам сприяє ситуації крадіжки грошових коштів з карткового рахунку: вводить дані платіжної картки на фішингових сайтах, передає платіжну картку або її реквізити третім особам, або операції проводяться людьми з близького оточення клієнта, що згодом можна довести завдяки отриманим від торговців, де проводилися несанкціоновані операції, документам. У таких ситуаціях банк не повертатиме вкрадені кошти клієнтам, оскільки вони своїми діями порушують елементарні правила безпеки користування платіжною карткою. Якщо клієнт втратив платіжну картку і повідомив про цей інцидент вже після проведення шахрайських операцій, банк також не відшкодовуватиме вкрадені кошти клієнту», – розповідає директор департаменту карткових продуктів та процесів банку «Фінанси та Кредит» Оксана Бабакова.

Часто клієнти отримують грошову компенсацію, в тому числі за рішенням судів. ВСУ прийняв позов клієнта CCB до розгляду тільки тому, що Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ 8 жовтня 2014 року прийняв протилежне рішення щодо клієнта ПриватБанку. Тоді суд зобов'язав банк виплатити клієнту 164 тис. грн, «вкрадені» з картки в Санкт-Петербурзі в момент, коли клієнт знаходився у Ніцці. «Якщо шахраї отримали дані картки клієнта шляхом скімінгу і скористалися цією вкраденою інформацією, банк відшкодовує втрати клієнта. Хоча, як правило, ми відстежуємо компрометацію карт до того, як шахраї змогли скористатися вкраденими даними. Якщо ж клієнт передавав картку третім особам або самостійно передав шахраям паролі від електронних сервісів, секретні коди і паролі від банку, за такими випадками клієнт повинен звернутися із заявою до міліції, а банк максимально сприятиме якнайшвидшому затриманню шахраїв», – розповів FinMaidan прес-секретар ПриватБанку Олег Серга.

Доказ правди

Враховуючи позицію ВСУ, банкам доведеться частіше повертати клієнтам втрачені гроші, бо на практиці їм буде нелегко довести, чи призвели дії або бездіяльність власника картки до крадіжки грошей. «Враховуючи передбачені законом джерела доказування, банкам складно буде довести, що людина розголошувала ПІН-код своєї картки. В рамках цивільного процесу це можна зробити, наприклад, за допомогою свідків або відеозапису, на якому зафіксовано факт передачі картки або ПІН-коду. Але те, що банк зможе надати такі докази, виглядає дуже малоймовірним, – пояснює юрист юрфірми FELIX Святослав Бартош. – Легше знайти докази розголошення ПІН-коду або неправомірної передачі картки третій особі в рамках кримінального провадження. Задля цього банку потрібно звернутися в правоохоронні органи із заявою про шахрайство. І якщо правоохоронці вважатимуть її обгрунтованою і обставини справи дозволять (картку було вкрадено або ПІН-код передано в Україні), то вони проведуть слідчі дії і зможуть встановити обставини крадіжки або розголошення ПІН-коду».

Правова позиція ВСУ не тільки захистить клієнтів, але й може спровокувати шахрайства з платіжними картками. «Чимала частка спірних операцій викликає у банків сумніви. Дуже часто «шахрайськими» виявляються операції, проведені чоловіком або дружиною, операції, про які власник картки просто забув. Звичайно, є й спроби відвертого шахрайства з боку клієнтів. Саме тому кожна така заява розглядається окремо, і рішення приймається тільки після ретельного розслідування, – говорить начальник управління платіжних карток Комерційного індустріального банку Денис Мельник. – Деякі зловмисники спробують скористатися даним рішенням суду. Проте значного зростання псевдошахрайських операцій я не очікую. Для професійних шахраїв ця схема нецікава, оскільки де-факто є одноразовою. А для «любителів» вона занадто складна, тому що вимагає серйозних знань про принципи роботи банківських служб моніторингу та карткової безпеки. І, крім того, включає в себе необхідність звернення до суду».

Якщо шахраєм стає клієнт банку, який вимагає повернення грошей за «нібито» несанкціоновану операцію, банк захищає себе комісією за з'ясування обставин здійснення операції, розповідає провідний економіст сектору моніторингу та розслідування шахрайських операцій ОТП Банку Олексій Немченко. В ОТП Банку клієнту необхідно подати письмову скаргу: якщо банк з'ясує, що операція мала місце і до неї причетний клієнт або його родичі, з клієнта стягується плата у розмірі 200 грн.