– Чому НБУ вивів Класикбанк з ринку як непрозорий банк, адже було відомо, що його контролює екс-кандидат в мери Києва Сергій Думчев?

– Банк потрапив до категорії «проблемний» через непрозорість і перебував у цьому статусі весь відведений законом термін. Учора (14 червня. – FinClub) був останній 180-й день, коли ми мали ухвалити рішення. У процесі роботи з Класикбанком виявлено його власника, який не проходив процедури і став власником в обхід нашого регулювання. Але оскільки Сергій Думчев був головою наглядової ради банку «Преміум», виведеного з ринку за фінансовим моніторингом, у нього була зіпсована репутація. І ми не могли узгодити його як власника. Тому ми домовилися з Думчевим, що у нього є термін для продажу банку.

На жаль, за 180 днів проблемності йому не вдалося продати банк. Не скажу, що не було зацікавлених покупців, але ми не мали твердої впевненості, що ці люди приймуть рішення про купівлю. Чому? Тому що банк маленький, практично «сплячий», це просто ліцензія, там близько 300 млн грн активів і немає особливої ​​мережі відділень. Таких банків на ринку продається дуже багато, а платоспроможних інвесторів – обмаль. Якби був хоча б підписаний договір між інвестором і старим власником, а також впевненість у купівлі, ми б вивели банк з проблемності. Але потенційні інвестори говорили лише про наміри здійснити купівлю після due diligence, тому НБУ ухвалив рішення про виведення банку з ринку.

– На ринку залишається лише один банк з непрозорим капіталом – «Народний капітал»?

– Не зовсім. Ми знаємо, хто власники банку «Народний капітал». Проблема в тому, що ця власність структурована занадто складно. І ми запропонували власникам змінити саму структуру. Адже коли ми говоримо про непрозору структуру, то маємо на увазі дві речі: перше – знати, хто володіє, друге – знати, як він володіє, через яку кількість компаній.

– Але їм теж визначено дедлайн для створення зрозумілої для НБУ структури власності?

– Ми з ними в роботі. Просто дуже складна структура не дозволяє нам якісно контролювати її зміну. І є побоювання або ризик того, що ми можемо знову «втратити» власника. Найголовніше, що ми розуміємо, хто володіє ним зараз. Вони працюють з нашим департаментом ліцензування за цим планом. Я сподіваюся, що там все буде в порядку.

– Виходить, що на поточний момент НБУ знає власників усіх банків, і такого поняття, як непрозорий банк, більше не існує?

– На даний момент – так.

– Як би ви тоді прокоментували одну думку учасників ринку, можливо, це лише помилка, про те, що РВС Банк пов'язаний з нардепом Русланом Демчаком?

– З РВС Банком у нас складна ситуація. Ми отримали його з Фонду не так давно і зараз з ним активно працюємо. Коли я кажу, що у нас щодо власників усе зрозуміло на даний момент, то також хочу сказати, що ми активно займаємося оцінкою і виявленням пов'язаних осіб. І ми вже зіткнулися з ситуацією, коли аналізуючи операції банку з контрагентами, виявляючи групи пов'язаних осіб, ми розуміємо, що вони, швидше за все, можуть контролювати банк, і в цьому напрямку треба постійно працювати. Щодо РВС: банк втратив статус перехідного, і зараз він повинен привести аспекти своєї діяльності, включаючи структуру власності, до наших вимог, включаючи і розкриття кінцевих бенефіціарів.

– При цьому банк не вважається банком з непрозорою структурою?

– Такого статусу для нього зараз немає. Вони подали нам статут, документи, тому що поки банк був перехідним, його контролював Фонд, а зараз нам потрібно попрацювати з ним. Вимоги однакові як до РВС, так і до решти банків.

– У п'ятницю закінчується крайній термін, коли банки повинні мати мінімальний статутний капітал у 120 млн грн. Чи усі установи впоралися з цим завданням?

– Станом на 1 квітня було 16 банків зі статутним капіталом менше 120 млн грн. На 1 червня – вже п'ять. Усі ці банки оголосили емісію, зробили всю домашню роботу, залишалося лише питання пошуку грошей. До 14 червня два банки з цих п'яти сказали, що гроші зайшли, і в середу вранці ми підтвердили це. Того ж дня ще один банк зателефонував і сказав, що гроші завів. І попередньо нам були озвучені джерела походження коштів, хоча документи ще не перевіряли. Для цього потрібен час, і якщо джерела коштів підтвердити не вдасться, ми не приймемо таке збільшення капіталу. Залишається два банки. У одного до 120 млн грн не вистачає аж 2 млн грн. У другого ситуація складніша: вчора ми зустрічалися з власником, гадаю, що він не встигне в цей термін.

– Історія з банком, якому не вистачає 2 млн грн, широко відома – УБРР, який ФДМ намагається продати і за яким уряд не має чітких планів щодо докапіталізації. Які можуть бути варіанти розвитку подій, враховуючи, що немає рішення стосовно капіталу?

– Я скажу, що буде з тими, хто не зможе вкластися в термін. Перше – визнання проблемності. Наступний етап – якщо нам не нададуть у розумний 30-денний термін якийсь план виходу з ситуації, природно, банки повинні будуть покинути ринок. У нас не може бути інших варіантів. Що стосується конкретно УБРР. Стратегія держбанків передбачає, що держава має вийти з несистемно важливих банків до 2017 року, тобто до кінця 2016-го. Власник УБРР спробував його продати. У банку чистий баланс, є капітал, нормальні активи, там немає проблем з якістю. Але немає платоспроможного покупця. Тому що сьогодні – 120 млн грн, завтра буде 200 млн грн, потім – ще більше, і потрібно розуміти не тільки, що робити на ринку з банком, але і як його потім докапіталізувати.

– Держава має вийти з капіталу УБРР, досвід Родоводу показує, що ліквідація є прийнятним варіантом. Наскільки вона реальна через 180 днів проблемності?

– Звичайно. Не треба чекати півроку. УБРР, Держзембанк – це «сплячі» банки, які не ведуть активної діяльності на ринку. Доходи, які вони отримають, – або від депсертифікатів, або ще від чогось, і вони ледь-ледь перекривають адміністративні витрати. Навіщо чекати півроку? Якщо немає зобов'язань, то усе, що було вкладено в банк, і вся ліквідність, залишаться державі. Тому півроку шукати потенційного інвестора немає необхідності.

– Стосовно УБРР поки ніхто не подавав документи в НБУ?

– Ні.

– А що буде з банком «Розрахунковий центр», оскільки це теж квазідержбанк – він належить НБУ? Держава вийде з нього теж?

– Коли ми говорили про стратегію держбанків, ми не обговорювали «Розрахунковий центр», оскільки за своєю суттю він не банк, а кліринговий центр. У нас є департамент відкритих ринків Олега Чурія, який курирує цей напрямок. Це їхній шматок хліба. Вони розробляють стратегію подальшої роботи цього банку. Він створювався, щоб уникнути або запобігти маніпуляції на ринку з розрахунками з цінними паперами: провести поставку проти платежу. Усе решта, що ми на нього навісили: виконання нормативів, резерви – це все від лукавого, від цього треба йти. Це інструмент розрахунку, але не банк. І ми в цей бік маємо рухатися.

– Планку 120 млн банки пройшли відносно легко, чи не виникне у них проблем з досягненням планки 200 млн грн усього за рік?

– Близько 53 банків зараз мають капітал менше 200 млн грн. Приблизно у половини з них в структурі регулятивного капіталу є субординовані борги. І, теоретично, ці борги можуть бути конвертовані в капітал, а отже, питання капіталу хтось повністю вирішить, а хтось частково. Дедлайн – за рік, але ми з власниками працюємо вже зараз. Наскільки це буде болісно, ​​треба ставити питання власникам. Дуже багато хто заявляє про плани, а потім їх не виконує. Але ось що я хочу відзначити: невеликі банки з капіталом 120-150 млн грн активно намагаються консолідуватися і це, безсумнівно, дуже позитивний факт. Вже були дві великі робочі зустрічі в НАБУ, де вони могли познайомитися. Зараз тривають переговори між ними. Я знаю деякі групи банків, які розглядають можливість об'єднання відразу більше двох банків, щоб наростити капітал. Ми розробили законопроект щодо спрощення злиттів, активізували роботу з фінансовим комітетом парламенту і будемо цей процес штовхати.

– Але його ж тільки восени розглядатимуть?

– Навіть якщо восени, від цього терміну буде ще вісім місяців до дедлайну. Найголовніше для невеликих банків – це не сам процес, а домовитися між собою. Кожен власник мав банк, своє бачення, керував сам. А тепер буде три-чотири різних власника. Їм же тепер треба корпоративне управління впроваджувати на рівні Базельських принципів і кращих європейських практик. Це важливіше. Якщо власники домовляться, то підготовчий процес можна вже починати. НБУ хоче подивитися на їхні баланси з точки зору якості, щоб не вийшло, що є хороший банк, до нього приєдналося щось не дуже гарне, і він його потягне.

– Зараз ви займаєтеся тільки банківським наглядом, в рамках реформи ви отримаєте нагляд над небанківськими установами. Але в НБУ вже створено профільний підрозділ. Чим він займається, враховуючи, що у вас поки немає ніяких формальних повноважень?

– Ми створили проектну групу в складі чотирьох чоловік. Вони мають проаналізувати усю законодавчу і методологічну базу, яка регулює небанківські фінансові установи, і визначити «гепи». Друге завдання – спробувати дистанційно, використовуючи фінансову звітність, визначити, що там насправді відбувається. Скільки реально працюючих компаній, а не просто таких, які значаться. Тому що якщо брати за ліцензіями, то їх величезна кількість. А якщо за операціями і впливом на ринок – їх набагато менше. Є ж істотний пласт, пов'язаний з кредитуванням: фінансові компанії, кредитні установи, кредитні спілки, ломбарди. У них різні ризики. Є страхові компанії, які пов'язані з фінансовим ринком. Паралельно проектний офіс намагається сформулювати вимоги до структури власності фінкомпаній, яка на поточний момент абсолютно непрозора. Користуючись відкритими джерелами інформації, ми знаходимо багато перетинів з окремими банками. За різними непрямими ознаками. І для нас важливо це знати, оскільки це вже банківська група, і зовсім інші ризики, і більш серйозні підходи до регулювання.

– Ця проблема яскраво розкрилася в історії Банку Михайлівського. І заява Ворушиліна, що «Фагор», на який переуступали роздріб Михайлівського, працює з ОТП Банком і Укргазбанком, насторожує?

– НБУ вже говорив, що в банку відбулося шахрайство. Передали портфель «Плеяді», потім – переуступка на «Фагор», і можливо, що «Фагор» не остання компанія, на яку намагаються переуступити. Компанія може прийти у будь-яке відділення будь-якого банку і сказати: ось наші документи, хочемо відкрити рахунок, і їм його відкривають. Банк, щоб визначити, що щось не так, повинен побачити транзакції за рахунком. І тут виникає питання до фінансовому моніторингу. Про Михайлівський знають усі, і коли ти побачиш, що платежі, які входять на компанію, заходять як погашення кредиту від Банку Михайлівського, то ти, як фінансовий моніторинг, повинен негайно повідомити Фонду, зупинити платежі тощо. Але для цього потрібен час, щоб пішли операції, тому що відкриття рахунку не є незаконним. Адже компанія «Фагор» існувала і до 20 травня. І те, що її використовували як інструмент в шахрайському циклі, це треба припиняти. Я говорила з Ворушиліним, ми готові банкам написати, що це шахраї, відмовляйте їм в обслуговуванні, але цього замало, треба подавати до суду, правоохоронних органів.

– Щоб суд заблокував рахунки?

– Так. Оскільки поки в цьому банку йому відмовлять, а в іншому – відкриють. А компанія «Фагор» може переуступити права іншій компанії, і ми тоді взагалі втратимо слід. Треба робити це швидко.

– Після історії з Михайлівським виникає питання: «А як багато на ринку банків, які намагаються приховати від вас свої зв'язки з фінкомпаніями, які суттєво спотворюють структуру активів і пасивів?» Це унікальний випадок або на ринку...

– Це не унікальний випадок. На ринку, за нашим припущенням, є такі компанії, які тісно працюють з банками. Наша проектна група вивчає структуру власності таких компаній. І ми знаходимо якісь дивні перетини, які можуть вказувати на зв'язки. І часто виявляється, що власник компанії перед цим не мав істотного доходу для створення бізнесу, але був членом наглядової ради банку, а перед цим директором підприємства, яке входило до орбіти цього ж банку. І зараз ми по крихтах збираємо непрямі ознаки. Коли у нас є подібні побоювання, ми говоримо про це банкам, щоб отримати від них підтвердження або спростування. І буде гірше, якщо банк мовчатиме, а ми доведемо зв'язки. Адже ми розуміємо, що не завжди такий зв'язок є порочним. Все залежить від задумки акціонера. Багато власників банків створювали страхові компанії, колекторів, факторинг, фінансові компанії, зокрема, щоб винести погані активи з балансу. І це може бути ринковий зв'язок. Якщо це так, то банкам боятися нічого, треба показувати зв'язок і створювати банківську групу. А до тих, хто ховатиме їх, у нас виникатимуть питання, будемо їх витягати на світ за вуха. І ми можемо вимагати розкриття інформації та застосовувати санкції, тому що ви самі бачите ці ризики. У порівнянні з банківським ринком там менше регулювання, і частина операцій перетікає туди.

– Випадок Михайлівського цікавий ринку, оскільки такої масштабної афери з 1 млрд грн «депозитів» раніше не було. І клієнти банку, посилаючись на постанови НБУ від грудня і квітня, звинувачують НБУ в тому, що він знав про проблеми в банку, про незрозумілі «вклади», але не зробив усе можливе, щоб запобігти шахрайству. Це так?

– НБУ знав, що у банку були проблеми, адже він був у проблемності двічі. Припинити це НБУ міг тільки впровадженням тимчасової адміністрації. У будь-якому випадку вкладники цих фінансових компаній так чи інакше гроші свої втратили. Чому НБУ не запроваджував тимчасову адміністрацію? Колись Олександр Володимирович (Писарук, екс-перший заступник голови НБУ. – FinClub), їдучи, сказав, що ніколи не можна вірити людям, які загнані в кут, тому що усі їхні обіцянки не будуть виконані. Це для нас така наука, і для НБУ це дійсно прецедент. Ми чули закиди, що треба було виводити його з ринку раніше. Є один Банк Михайлівський, якого навіть не було видно на банківській мапі, і є велика кількість інших банків, власники яких стараються, і ми намагаємося дати їм шанс вижити, докапіталізуватися. Але тепер ми будемо більш жорстко на усі ці речі реагувати. А щодо Михайлівського скажу, що ми розраховували, що власник погасить кредити пов'язаних осіб і задекларує банківську групу. Ось усе, що ми від них зажадали. Більш жорсткі заходи після проблемності – це виведення до Фонду раніше, ніж це сталося. Але для «вкладників» цих компаній це нічого б не змінювало.

– Вперше клієнт вимагає від НБУ, щоб він визнав банк проблемним. Йдеться про позов МТС до НБУ через депозити в Платинум Банку. Як НБУ реагує на такі претензії?

– Скарги від клієнтів надходять різні, і в своїх вимогах вони пишуть різне. Але таке в суді – вперше. Історія МТС і Платинума зі сторони виглядає дивно. За логікою, якщо МТС треба щось повернути, йому треба узгодити з банком графік. Вони ж повинні хотіти, щоб банк продовжував нормально працювати і повертав їм гроші? Тому що шлях від проблемності до неплатоспроможності набагато коротший, ніж від нормального режиму до неплатоспроможності. А якщо це проблемність і маса обмежень, то ймовірність повернення знижується. Тому я не можу прокоментувати ані позицію МТС, ані позицію банку. Позицію НБУ озвучуватимуть наші юристи, тому що у нас є ст. 75 закону «Причини введення банку в статус проблемності», і ми завжди діємо, виходячи з цієї статті. Але як це допоможе МТС повернути гроші?

– Може, вони хочуть зробити, як в історії з Брокбізнесбанком: тоді клієнт довів, що бездіяльність НБУ призвела до банкрутства банку, і він може вимагати вклад від НБУ?

– Це корпоративний спір клієнта і банку, у який центробанк не втручається. Ми діємо за законом. Якщо згідно із законом Платинум Банк повинен бути визнаний проблемним, він буде визнаний проблемним, якщо не повинен – не буде визнаний. Це наша позиція.

– Чи були санкції від НБУ до Дмитра Зінкова, який, маючи небездоганну ділову репутацію, очолив наглядову раду Платинум Банку?

– За процедурою, спочатку голова наглядової ради призначається, а потім надходить пакет на відповідність. Ми отримали документи на Дмитра Зінкова. Треба розуміти, що Дмитро Зінков потрапив у банк «Надра» тоді, коли банк був уже неживий. А до цього він працював досить успішно в ОТП Банку. Більш того, його запросили як кризового менеджера, щоб він спробував відновити «Надра», оскільки банк взагалі не працював. Тому результат його роботи у Надра Банку треба оцінювати з цієї позиції. Коли він туди прийшов, там не було ані ліквідності, ані капіталу – нічого взагалі.

– Це де-факто, але де-юре у нього все одно не бездоганна ділова репутація, і він не може обіймати цю посаду.

– Він повинен подати нам пакет документів, які ми маємо розглянути. Пакет зайшов, і ми його розглядаємо. У нас є комісія, яка може займатися репутаціями. У цій процедурі беруть участь представники ФГВФО, департаментів НБУ. Ми обговоримо, чи може він репутаційно обіймати цю посаду чи ні. Як тільки ухвалимо рішення, ми їм відповімо.

– У Держзембанку в лютому виник корпоративний конфлікт, зараз він вже перейшов у судову площину: Скосирська вимагає скасувати власні кадрові рішення. Яка позиція НБУ з цього конфлікту, чого можна очікувати?

– Ця судова справа, про яку ви говорите, нагадує мені театр абсурду. Здається, що такі речі взагалі не можуть відбуватися, але вони відбуваються. Власником Держзембанку є Мінагрополітики. У нас з ними була дискусія з цього банку, ми пояснили їм свою позицію. Ми як центробанк в разі конфлікту в органах управління змушені застосовувати заходи аж до проблемності та відсторонення деяких осіб. І якщо міністерство не визначиться найближчим часом, що вони збираються робити, то ми усі ці механізми включимо. Чому ми трохи затрималися? Це пов'язано зі зміною уряду, тому що ситуація зі Скосирською виникла за минулого уряду. А Кабмін змінився. І Держзембанк сьогодні для них – не найголовніше питання, і він не створює загроз для системи. Тому стосовно Держзембанку ми взяли коротку паузу. Повірте, дуже коротку.

– Але саме до Скосирської НБУ не застосовував санкції у вигляді відсторонення від посади?

– Ми не можемо усунути з посади людину, яка сама звільнилася. Вона ж сама звільнилася, пішла на роботу до іншого банку, подала пакет документів. Потім звільнилася звідти і повернулася в Держзембанку. Я не розумію, чим вона керувалася і як вона бачила свою подальшу кар'єру, у мене багато питань, але ми санкцій застосувати не можемо.

– ...Оскільки для Нацбанку вона не є головою банку?

– Так, не є. У нас є звернення її колег щодо її дій. Ми відповідні звернення зробили в Мінагрополітики. Ми перебуваємо в цьому процесі. Банк ліквідний, не кредитує, заморожений. Ми не будемо затягувати з рішенням. Все одно, швидше за все, якщо його не продадуть, на що мало шансів, то він піде на ліквідацію. Час уже вичерпано.

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в соцсетях Twitter и Facebook.