У Нацбанк прийдуть без стуку

Слідчі Національної поліції отримали дозвіл на проведення виїмки документів у Національному банку і Фонді гарантування вкладів фізосіб у справі австрійського Meinl Bank. Про це йдеться в рішеннях Печерського районного суду Києва. Дозволи, надані судом 20 травня у справі № 757/23997/16-к, дозволяють поліцейським отримати в НБУ та ФГВФО завірені копії паперових та електронних документів за 2011-2015 роки.

Саме в цей період українські банки, навіть після впровадження в них тимчасових адміністрацій, «виводили значні фінансові ресурси шляхом розміщення коштів на коррахунках в Meinl Bank AG», йдеться в матеріалах суду. ФГВФО втратив доступ до $746,5 млн і 59 млн євро.

Ці суми були виведені в австрійський банк з рахунків «Таврики», Південкомбанку, АвтоКрАЗбанку, Міського комерційного банку, Фінростбанку, Терра Банку, Дельта Банку, «Київської Русі», Вернум Банку, Банку Кредит Дніпро, «Хрещатику», «Аксіоми», Актив-Банку і ПроФін Банку.

Зазначені установи уклали з Meinl Bank договори відповідального зберігання та забезпечення, відповідно до яких в заставу надавалися залишки на коррахунках, нараховані відсотки і всі майбутні надходження. Таку «заставу» Meinl Bank отримав для забезпечення виконання зобов'язань за кредитами, які він видав нерезидентам, пов'язаним з українськими банками.

Йдеться, зокрема, про компанії Melfa Group Ltd. (Беліз), Tandice Ltd., Tosalan Trading Ltd., Agalusko Investment Ltd., Winten Trading Ltd. (усі – Кіпр), Silisten Trading Ltd., Nasterno Commercial Ltd. Оскільки ці позичальники кредити не погасили, Meinl Bank в односторонньому позасудовому порядку списав гроші з коррахунків на свою користь.

Мета цих операцій – отримання неправомірної вигоди власниками офшорних компаній, а прямий наслідок – прискорення визнання банків неплатоспроможними. «Українські банки мали знерухомлені кошти на кореспондентських рахунках банку-нерезидента, що призводило до підвищеної чутливості до кредитного ризику, оскільки в разі неповернення позичальником кредиту адекватний резерв за ними відсутній, а застава у вигляді коштів, розміщених у банку-нерезиденті, є коштами клієнтів банку», – йдеться в рішенні суду.

Поліцейські розслідують це кримінальне виробництво з 26 квітня за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191 та ч.3 ст.209 Кримінального кодексу. За привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем передбачено позбавлення волі на термін від 7 до 12 років. За відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, – від 8 до 15 років.

Заборонена схема

Виведення валюти на закордонні рахунки – досить поширена практика. «Український банк укладав угоду з іноземним банком про відкриття кореспондентського рахунку. Коли банк ставав банкрутом, ці кошти списувалися на рахунок офшору шляхом оформлення кредитної угоди, який, як ви розумієте, був або в Панамі, або в Белізі», – каже представник громадської організації «Центр протидії корупції» Дар'я Каленюк.

Про цю проблему НБУ було відомо з літа 2014 року, але він зобов'язав банки закрити кореспондентські рахунки в сумнівних банках тільки з 1 квітня 2016-го. «Нацбанк заборонив українським банкам мати коррахунки в таких банках, як Meinl Bank, Winter Bank, Bank Frick, EastWest Bank. Зараз вони вже не мають там рахунків», – говорила в.о. заступника голови НБУ Катерина Рожкова.

Розслідування поліції також почалося тільки цієї весни, хоча, наприклад, ГПУ займалася одним із зазначених епізодів ще рік тому. Тоді вже було відомо про списання з коррахунку Міського комерційного банку 59,35 млн євро вже після впровадження в банк тимчасової адміністрації. З матеріалів ГПУ також випливало, що белізька Melfa Group Ltd. пов'язана з екс-власником Міського комерційного банку Володимиром Антоновим.

Шанси на повернення

Законодавство прописує можливість стягнення цих коштів. «Відповідно до ч.5 ст.52 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам і/або банку збитків, і/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою відшкодувати заподіяну банку шкоду», – пояснює партнер адвокатського об'єднання «СК ГРУП» Юлія Курило. Якщо ж ФГВФО отримає відмову в задоволенні таких вимог або вони не будуть виконані, Фонд зможе звернутися з цими самими вимогами до суду. Ліквідація банку не буде підставою для звільнення пов'язаної особи від відповідальності.

Однак знайти й повернути кошти непросто – якщо казати про деякі банки, то минуло вже два роки. «Вся схема будувалася так, щоб максимально бути схожою на звичайну комерційну транзакцію. В даному пошуку і поверненні активів не обійтися без форенсіка, фінансової розвідки, залучення іноземних юристів та адвокатів, ініціювання судових процесів одночасно в декількох юрисдикціях. Найголовніше – знайти і показати злий намір посадових осіб банків, враховуючи всі транзакції в цілому», – розповідає радник адвокатського об'єднання «Спенсер і Кауфманн» Микола Лихачов.

На його думку, виведені активи не залишилися на рахунках банків у Австрії або Ліхтенштейні, через які вони виводилися. «Гроші треба шукати в банках, які обслуговують офшорні компанії, дивитися потрібно в бік певних банків прибалтійських країн та Кіпру. Ключовим у такому пошуку активів має бути розплутування клубка транзакцій і пошук самого активу, аналіз діяльності підприємств, на рахунки яких перераховувалися гроші, які виводилися. Це складний і тривалий процес, але якщо розуміти, що ти шукаєш і де, він стане значно простішим», – зазначає він.