– Як ЄБРР ставиться до домовленостей про списання частини боргу за єврооблігаціями України?

– Це дуже важлива подія, яка доповнює пакет фінансування і дозволяє країні виплисти з нинішньої ситуації та існувати далі. Новий графік погашення зовнішньої заборгованості дає Україні можливість вільно дихати протягом декількох років, але угода також дає інвесторам часовий горизонт для спокійної роботи. Коли ми говоримо з інвесторами, вони скаржаться на значну невизначеність у всьому, що стосується України. Реструктуризація прибирає цей елемент невизначеності. Уряду вдалося зробити досить багато, але йому також належить зробити ще більше для поліпшення бізнес-клімату в країні. Насамперед це зусилля, спрямовані на подолання корупційних моментів у суспільстві та бізнесі, на прозорість роботи бізнесу. Одна з речей, яку вдалося створити за допомогою уряду, – це установа бізнес-омбудсмена. Інститут працює, є перші результати. Але якщо ми говоримо про боротьбу з корупцією, ще багато треба зробити.

– Експерти побоюються, що технічний дефолт через реструктуризацію поставить на країні маркер «ризикована країна для інвестицій». Ви згодні з ними?

– Україна залишається ризикованою країною для інвестицій. Ця угода не прибирає ризик фінансової нестабільності, але значно його обмежує. Україна – це цікавий сплав конкурентоспроможності та вартості продукції, пов'язаної з невисокою вартістю робочої сили. Кваліфікація працівників, динаміка бізнесу, технічна освіченість в Україні досить високі. І якщо порівняти їх з рівнем оплати праці, то цей показник набагато нижчий, ніж у регіоні. У цьому плані Україна дуже приваблива для інвестицій. І маржа, яку інвестор може отримати, дуже велика. Разом з цим залишаються бізнес-ризики, на які впливає рівень корупції. Тому боротьбу з нею треба продовжувати. Ми говоримо про реформу в силових структурах, юриспруденції, реформу держпідприємств. І якщо покласти на одну шальку терезів ризики, а на іншу – потенційну вигоду від інвестицій, то ризики, на жаль, поки переважують. Завдання уряду – зробити так, щоб ризиків було менше. Дуже багато людей в Україні хочуть зробити країну привабливішою. Ми серед них.

– Чи підвищиться вартість фондування для України після реструктуризації?

– Ціна запозичень вже досить висока. Ми не займаємося прогнозуванням процентних ставок. Але чим більше буде хороших новин з України, тим краще реагуватимуть на це ринки. Якщо ділові кола побачать, що умови ведення бізнесу в країні поліпшуються, то мова буде йти не тільки про кредитування, а й про інвестиції. Адже Україна потребує не тільки позикових коштів, а й надходження капіталу. Поки його дуже не вистачає.

– Росія не погоджується на обмін бондів. Як це може вплинути на інших кредиторів?

– Кожен інвестор вільний у своїх діях, але міжнародні інвестори не дуже стурбовані цим фактором. Люди розуміють, що є діалог на цю тему. Життя продовжується. Якщо дивитися на реструктуризацію боргу в цілому, то робота по цьому компоненту має менше невизначеності, ніж та частина, яка вже була врегульована з рештою інвесторів.

– Обсяг інвестицій, наданих ЄБРР в Україні, від початку року невеликий. Як рішення про реструктуризацію частини зовнішнього боргу вплине на роботу банку в Україні?

– Цей рік ми почали у досить повільному темпі, але те ж можна сказати й про економіку. Тепер нам простіше буде фінансувати проекти, які вимагають суверенної гарантії. Також ми сподіваємося, що впевненість міжнародних інвесторів виросте, вони приходитимуть до нас і проситимуть про участь в проектах приватних компаній. Це призведе до збільшення їхньої кількості.

– Гарантія держави зараз є більш-менш ризиковим інструментом?

– Держкредитування займає у нас меншу частину портфеля. Ми даємо державі гроші як під держгарантію, так і без неї. Наприклад, усе муніципальне кредитування має муніципальну гарантію. Фактор державної гарантії має не вирішальне, а скоріше моральне значення.

– Чи були у вас відкладені проекти через реструктуризацію зовнішнього боргу?

– Ні.

– ЄБРР давно готується до випуску гривневих облігацій. Чи вплине поточна ситуація в країні на терміни початку їх емісії?

– ЄБРР хотів би випустити такі облігації. Зараз ми працюємо над створенням законодавчої бази, яка дозволить це зробити. На початку липня між комісією з цінних паперів, Нацбанком і ЄБРР підписано меморандум, який дозволяє нам рухатися активніше. Складно назвати конкретну дату, адже для випуску облігацій потрібна відповідна ринкова ситуація, але процес триває. Наше завдання – видавати клієнтам довгострокові кредити в гривні. І поки процентні ставки позик у національній валюті залишаються непрогнозовано високими, нам виходити на ринок і випускати облігації, а потім бути не в змозі фінансувати кінцевого споживача в гривні, не має сенсу. Ми не Нацбанк і не визначаємо ставки. Але ми дивимося на НБУ, говоримо з банками і чекаємо оптимального ринку. Це в основному питання ціни: підприємства дивляться, на яких умовах вони можуть залучити кошти, і визначаються.

– Які плани у ЄБРР щодо входження в капітал банків?

– Ми не можемо оголошувати якісь потенційні угоди через умови конфіденційності.

– Чи є у ЄБРР обмеження на входження в капітал банків з українським капіталом?

– Ні, нещодавно ми збільшили частку в капіталі Мегабанку. Ексклюзиву для банків з міжнародним капіталом у нас немає. Ми дуже ретельно підходимо до відбору таких банків.

– Можливо, у ЄБРР виникли проблеми з виходом з капіталу українських банків?

– Ні.

– Чи готовий ЄБРР увійти в капітал державних банків?

– Ми кредитуємо діяльність Укрексімбанку. Для того щоб ми вклали гроші в капітал держбанку, він повинен мати вироблену і оприлюднену стратегію приватизації. В Україні з цим проблеми, бо дві найбільші установи – Ощадбанк і Укрексімбанк – за законом повинні залишитися на 100% у держвласності.

– Але є держбанки, які держава планує продати – Укргазбанк і УБРР.

– Я навіть не знаю про останній з названих. Але якщо буде бізнес-план, план приватизації та зацікавлений інвестор, то ми візьмемо участь.

 

Досьє
Керуючий директор ЄБРР у ​​країнах Східної Європи та Кавказу Франсіс Маліж відповідає за управління діяльністю ЄБРР в Білорусі, Молдові, Україні, Вірменії, Азербайджані та Грузії. Громадянин Франції Франсіс Маліж почав працювати в ЄБРР в лютому 2010 року на посаді директора відділу фінансових установ. Протягом чотирьох років він розвивав банк в Західно-Балканському регіоні, Східній Європі, Туреччини, а також в країнах Південно-Східного Середземномор'я.

До роботи в ЄБРР він обіймав посаду керуючого директора з корпоративного розвитку в BNP Paribas і відповідав за покупки в банківському секторі. Також він працював у сфері бухгалтерського обліку та консалтингу в компаніях Arthur Andersen і McKinsey & Company. Пан Маліж закінчив французьку бізнес-школу ESCP Europe. Знає французьку, німецьку, італійську та англійську мови.