Про це повідомила директорка-розпорядниця ФГВФО Світлана Рекрут під час конференції «Фонд гарантування вкладів: оновлена роль і стратегія».

«Український гравець перемагав у ціноутворенні. Коли були великі продажі і продажі пулів зокрема, ми залучали в тому числі міжнародних експертів, які займалися маркетингом цих пулів. І ми знаємо, яка кількість потенційних інвесторів була в «кімнатах даних», хто дивився ці активи. І завжди були іноземні інвестори. Але на жаль, чи на щастя, але така реальність, завжди вищу ставку ставив український локальний гравець», – розповіла  Світлана Рекрут.

Це пояснюється тим, що для іноземних гравців в Україні більші ризики, ніж для локальних.

«Іноземці завжди закладають (в ціну. – Ред.) і ризик країни, і валютний ризик, і ризик незнання ринку, якщо це новий гравець. Якщо це локальні гравці, то вони чудово розуміють  як рахувати повернення на інвестицію», – зазначила вона.

«50 провідних банків України – 2021» повідомляли, що надходження від продажу активів банків поступово скорочуються: найкращі лоти продано першими, а впродовж останніх років Фонд уже продавав неліквідні активи великими пулами з 99-відсотковими знижками. Тому якщо в 2019-му Фонд отримав 7,83 млрд грн від продажу активів, то в 2020-му — 4,02 млрд грн.

Балансова вартість активів усіх банків, яких визнали неплатоспроможними і передали під управління Фонду після ухвалення в 2012 році закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», становила на «папері» близько 500 млрд грн, тоді як грошові надходження (продаж, оренда майна, надходження від цінних паперів та обслуговування кредитів) — менш ніж 60 млрд грн. Тобто ФГВФО в середньому отримував лише 12% від номінальної вартості активів банкрутів.