Таку думку висловили кілька членів комітету з монетарної політики (КМП) Національного банку в підсумках монетарної дискусії.

Як зазначив один з них, такий інструмент мав більший ефект у той період, коли різниця між рівнем облікової ставки і депозитними ставками була значною, а банкам бракувало альтернативних напрямів для інвестування строкових коштів.

"Натомість упродовж останніх місяців вплив операцій з тримісячними ДС на цінову політику багатьох банків суттєво зменшився, вони майже не відреагували на зниження спреду між обліковою ставкою та ставкою за тримісячними ДС", – йдеться у заяві.

Ще один член КМП погодився з такою думкою та додав, що конкуренція банків за вкладників є достатньо жвавою й без урахування тримісячних ДС. Наприклад, деякі банки навіть на етапі пом’якшення процентної політики НБУ вдавалися до незначного підвищення ставок, що давало їм змогу демонструвати непогану динаміку залучення вкладів.

"Агресивна цінова конкуренція за вкладників дала змогу приватним банкам відвоювати значну частку нових строкових депозитів у маркетмейкерів. Зі свого боку, останні мають значний запас операційної прибутковості, щоб не поспішати зі зниженням депозитних ставок і надалі не втрачати клієнтів. Тому більший вплив на ставки ймовірно мають обов’язкові резерви", – зазначив член комітету.

Однак більшість учасників дискусії висловилася за збереження поточних параметрів операційного дизайну, у тому числі спреду між обліковою ставкою та ставкою за тримісячними депозитними сертифікатами. На їхню думку, цей інструмент відіграв важливу роль для відновлення привабливості гривневих активів у 2023 році та досі підтримує конкуренцію банків за строкові вкладення, а також сприяє формуванню культури строкових заощаджень у національній валюті.

Один із цих членів КМП зауважив, що спред між обліковою ставкою та ставкою за тримісячними ДС на рівні 3 в. п. спонукає банки й надалі конкурувати за вкладників та повністю використовувати наявний ліміт за такими ДС. Отже, цей інструмент зберігає свою дієвість як стимул для залучення строкових коштів та засіб, що стримує зниження ставок за строковими депозитами. Зв’язування гривневої ліквідності у строкових інструментах, зі свого боку, обмежує тиск на валютному ринку.

Ретроспективний аналіз свідчить, що скорочення спреду між обліковою ставкою та ставкою за тримісячними ДС призводило до суттєвішого зменшення ставок за строковими гривневими депозитами, ніж передбачено типовим відгуком зниження середньозваженої ставки за інструментами НБУ.

"В умовах розвороту інфляційного тренду та посилення тиску на валютному ринку таких ефектів варто уникати. Натомість слід залишати цей дієвий інструмент в арсеналі НБУ, враховуючи баланс ризиків для інфляційної динаміки", – зазначили в НБУ.

Із цим погодився інший член КМП, який додав, що бачить можливість повернення до конвенційного операційного дизайну лише за умови стійкого сповільнення інфляції до цілі 5%. Перегляд параметрів операційного дизайну за поточних умов, на його думку, є неконсистентним із прагненням НБУ обмежити триваюче посилення цінового тиску та сформувати стійкий дезінфляційний тренд у подальшому. Водночас збереження поточного дизайну тримісячних ДС є цілком логічним у контексті призупинення пом’якшення процентної політики.