Зараз ситуація в агробізнесі – це, по-перше, робота з діючим кредитним портфелем, його переструктурування в частині строків погашення, географії розташування бізнесу, вартості ресурсів та достатності забезпечення. А, по-друге, це розширення присутності в нових безпечних регіонах для залучення агровиробників з гарними показниками.

Традиційно більшість нашого агропортфеля була сформована там, де ведуться масштабні бойові дії, а деякі клієнти були під окупацією, – це Харківська, Херсонська та Запорізька області. Для себе, як банку, ми одразу вирішили: в цій ситуації працює лише індивідуальний підхід до клієнтів.

2022 рік показав справжні обличчя клієнтів. Найдивнішим для мене стало те, що господарства, які не знаходяться в зоні бойових дій чи на тимчасово окупованих територіях та весь час мали стабільний дохід, намагалися використати ситуацію з війною, щоб не виконувати свої зобов’язання перед банком.

І навпаки, клієнти, які безпосередньо постраждали від війни та мали неабиякі проблеми, щосили намагалися вирішити питання з банком, щоб продовжувати роботу, як тільки з’явиться можливість. На щастя, клієнтів з другої категорії у нас домінуюча більшість.

95% клієнтів з деокупованих територій отримали індивідуальні програми реструктуризації: неможливо розробити одну стандартну програму для всіх, адже ситуації у всіх абсолютно різні.

Для нас ключовим при ухваленні рішення є той факт, що власник бізнесу нікуди не виїжджав, господарство продовжує працювати, і для цього є хоча б мінімальні ресурси – як людські, так і матеріальні (паливно-мастильні матеріали, насіння тощо).

Наприклад, були клієнти, в яких вкрали техніку, і при розгляді питання з банком їхні втрати були, по суті, мінімальними. Але є й ті, у кого ракетами були розбиті повні готової продукції склади. І це наш спільний з клієнтом біль. В таких кейсах ми розділили з клієнтом його ризики: дали змогу провести посівну кампанію та перенесли графіки погашення на кінець року.

Окрема категорія – це наші клієнти, чиї поля наразі заміновані. У двох клієнтів з Харківської та Херсонської областей з земельним банком до 2 тис. га всі поля були заміновані. Клієнти власним коштом купували міношукачі та розміновували землю під весняні роботи, а ми погодили їм реструктуризацію.

За багатьма проєктами у ризикових регіонах ми зробили посилення по заставі: додали техніку, державні гарантії тощо, і це дозволило банку частково розформувати резерви. Беззаставних кредитів на суму до 5 млн грн, які були популярні до війни у всіх банках, у нас в портфелі майже не лишилося: клієнти або покрили їх заставою, або погасили.

Наразі всі банки мають обмежені ресурси, тому кожного клієнта банки стали розглядати більш детально, а строки кредитування тепер коротші. Найбільш затребуваним є фінансування робочого капіталу, що пов’язано зі значним зростанням витрат на логістику, високою вартістю обробки та зберігання зерна, низькими внутрішніми цінами на готову продукцію.

Ми активно розвиваємо бізнес в західних областях і саме для цього провели релокацію частини команди агроменеджерів для збереження досвідчених кадрів та забезпечення безперебійної роботи банку.

На Тернопільщині вже маємо перші успіхи. Так, власниця ФГ «Калина Лошнівська» та ТОВ «Агропрогрес Теребовля» займається волонтерством та регулярно відправляє готову продукцію власного м’ясного виробництва на фронт. І це лише один приклад з нашої практики, що роблять підприємства задля перемоги.

Цього року ми вже бачимо декілька трендів. По-перше, налагоджується логістика, багато агропідприємств вже знайшли собі два-три альтернативних варіанти вивозу продукції, що дозволяє диверсифікувати логістичні ризики та відкрити нові канали продажу і маршрути доставки продукції.

По-друге, розширюється географія експорту. Довгі інспекції кораблів у Босфорі за участю країни-агресорки, незрозумілі перспективи та постійне очікування продовження строку дії «зернового коридору» не покращують настрої аграріїв.

Спостерігається й подальше подорожчання витратних матеріалів: насамперед добрив, засобів захисту рослин та посівних матеріалів, а постачальники не поспішають збільшувати строки відстрочення платежів.

Крім того, очікується зміна посівних площ окремих культур, оскільки близько третини врожаю кукурудзи залишилось зимувати в полі. Зібрана кукурудза мала вологість до 25% за норми не більше 15%, тому вартість її доробки та сушки була високою. Аграрії цьогоріч роблять ставку на соняшник, оскільки ця культура має внутрішній ринок переробки та локального покупця.

Зміщується акцент із реалізації зерна на реалізацію продуктів переробки рослинництва. Таким чином, відбувається трансформація агропромислового комплексу із сировинної моделі в продовольчу.

Також відбувається актуалізація проєктів виробництва електроенергії та біогазу з відходів рослинництва для підвищення рентабельності бізнесу, заміщення дорогих джерел енергії та диверсифікації каналів постачання енергоносіїв.

Спостерігаємо ми і збільшення уваги до вирощування нішевих культур та використання менших площ під більш маржинальні культури. Цей підхід змінив підхід «засіяти усе», який панував до війни.

Тем не менш, зараз в країні збільшуються потужності переробки, розвиваються сектори з високою доданою вартістю, зокрема, виробництво м’яса, молока, олії тощо. Ми повинні переробляти сировину, яку вирощує український фермер. З однієї кукурудзи можна виробити до 30 видів продукції, ціна якої в рази перевищуватиме собівартість. Все буде Агро!