Найбільший приватний банк – ПриватБанк – націоналізовано в грудні 2016 року. Після цього новий менеджмент і власник виявили, що екс-акціонери «Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов вивели з банку майже $2 млрд шляхом проведення низки незаконних операцій, в результаті яких гроші переводилися компаніям, які їм таємно належали або перебували під їхнім контролем». З урахуванням нарахованих відсотків йшлося про втрати банку на $2,5 млрд.

Державний ПриватБанк подав до Високого суду Лондона позов проти бізнесменів і шести компаній (Collyer Ltd., Trade Point Agro Ltd., Teamtrend Ltd., Rossyn Investing Corp., Zao Ukrtransitservice Ltd., Milbert Ventures Inc.), підконтрольних їм, і зажадав заморозити активи цих осіб в усьому світі на суму $2,5 млрд. Суд 19 грудня 2017 року схвалив прохання банку.

ПриватБанк суть виявленої схеми виведення $2 млрд ЗМІ не повідомляв, але зазначені шість іноземних компаній були учасниками резонансної схеми на ідентичну суму, детально описаної в рішеннях Госпсуду Дніпропетровської області за 2014 рік.

У 2014 році ПриватБанк з травня до серпня видав майже півсотні українських компаній* кредити на загальну суму $1,84 млрд (у матеріалах лондонського суду йдеться про $1,9 млрд).

* Про 42 компанії – фігуранти схеми ЗМІ повідомляли з 2014 року. Ідентична цифра вказана і в кримінальному розслідуванні поліції. Але в судовому реєстрі згадуються 43 компанії, в тому числі компанія «АЄФ», яка виграла позов проти Trade Point Agro Ltd щодо стягнення $45 млн. У матеріалах Високого суду Лондона взагалі йдеться про те, що компаній було 46.

Як виводилася валюта

Українські компанії – клієнти ПриватБанку за його кредитні кошти здійснювали 100-процентну передоплату імпорту товарів. Аванси перераховувалися на користь шести компаній з Великої Британії та Британських Віргінських островів (є відповідачами за позовом банку), що мали рахунки в кіпрській філії ПриватБанку. Права вимоги за договорами майбутньої поставки товару в Україну передавалися ПриватБанку в якості застави за цими кредитами.

Валюта йшла до інших банків, але іноземні компанії товар українським контрагентам не поставили, а отриманий аванс не повертали. Де-факто кредити ставали беззаставними.

Дії покупця і продавця були синхронізовані та поставлені «на конвеєр». В одній з судових справ йдеться про те, що компанія «АльфаТрейдер» 3 червня 2014 року підписала з Collyer Ltd. договір на закупівлю австралійської марганцевої руди. 9 та 11 липня українська компанія здійснила передоплату в розмірі повної вартості договору, а вже 26 серпня продавець повідомив їй, що не може «своєчасно поставити товар і просить відстрочку». Наступного дня, 27 серпня, «АльфаТрейдер» зажадала передоплату і того ж дня (!) сторони розірвали контракт, погодивши фінальний термін повернення авансу – 3 вересня. Але гроші ніхто так і не повернув як в цьому випадку, так і в усіх аналогічних.

Дніпропетровські позичальники, маючи непогашений борг перед ПриватБанком, з вересня до листопада 2014 року масово подавали позови до суду з вимогами стягнути аванс з іноземних контрагентів і розірвати договір застави з ПриватБанком. Їхня логіка: контракт не виконано, отже «предмет застави втрачено», тому «договір застави має бути визнано припиненим». Госпсуд Дніпропетровської області оперативно виносив рішення про те, що нерезиденти зобов'язані повернути гроші українським компаніям, але договори застави залишав без перегляду. Іноземні контрагенти рішення дніпропетровського суду не виконували.

До того ж покупці «підігравали» продавцям. Наприклад, Collyer Ltd. отримала аванс $41,1 млн від компанії «Прадо», після чого повідомила їй, що товар не поставить, тому повернула 26 серпня частину передоплати – $32 млн. У суді «Прадо» оскаржувала неповернений залишок – $9,1 млн. Втім, того ж дня, 26 серпня компанія «Прадо», вже володіючи інформацією про зірваний договір, отримані $32 млн відразу перерахувала назад (!) на рахунок Collyer Ltd. як передоплату за іншим договором. Дивно, але цей договір також не було виконано, тому українська компанія пішла до суду з позовом ще на $32 млн.

Що закуповувалося за договорами фіктивного імпорту? У Trade Point Agro Ltd. компанії намагалися купити ПЕТФ (поліетилентерефталат), у Teamtrend Ltd. – гусеничні та підйомні крани, автобетононасоси, колісні навантажувачі, у Milbert Ventures Inc. і Zao Ukrtransitservice Ltd. – сиру нафту марки URALS.

FinClub склав список цих компаній з сумами їхніх позовів. Див. таблицю внизу.

Як на цю схему реагувала влада

Голова НБУ Валерія Гонтарева в інтерв'ю, яке було опубліковано 14 листопада 2014 року, заявляла, що «не бачила у ПриватБанку операцій з виведення 11 млрд грн», про які ще 7 листопада повідомили в ЗМІ.

Але ці операції помітили в МВС, Головне слідче управління якого 13 листопада 2014-го почало досудове розслідування за кримінальним виробництвом № 42014000000001261 за фактом заволодіння службовими особами ПриватБанку держкоштами НБУ, виділеними на рефінансування, в особливо великому розмірі – 19,889 млрд грн.

У визначенні Печерського районного суду Києва від 9 червня 2015 року йшлося про те, що «ПриватБанк протягом 2014 року за заставу майнових прав на товар надавав кредити на суму від $18 млн до $73 млн підконтрольним службовим особам ПриватБанку підприємствам». У цьому визначенні згадано 42 компанії.

Розслідування триває: проходять арешти, аналізуються договори – і кредитні, і рефінансування. Націоналізований ПриватБанк не став чекати, поки правоохоронці знайдуть винуватців у рамках кримінального процесу, і подав до лондонського суду «грошовий» позов.

Ці ж позичальники вивчалися агентством Kroll. Вони фігурували також в схемі «трансформації» кредитів восени 2016 року, інфографіку яких незабаром опублікує FinClub.

Які позичальники ПриватБанку оскаржували неповернений їм аванс