В программе круглого стола:

· Итоги 2016 года: обзор рынка. Потребности клиентов и возможности банков в 2017 году. Основные вызовы для кредитования бизнеса в 2017 году.

· Точки соприкосновения банков и бизнеса: что мешает эффективному сотрудничеству и развитию кредитования. Способы преодоления препятствий.

· Законодательные инициативы для возобновления кредитования и перспективы их принятия.

· Изменение кредитной политики банков в связи с вступлением в силу нового постановления о кредитных рисках на кредитование.

· Планы и прогнозы банков по кредитованию на 2017 год. Основные риски.

В круглом столе участвуют:

· старший советник президента Альфа-Банка - Роман Шпек;

· заместитель председателя комитета Верховной Рады Украины по вопросам финансовой политики и банковской деятельности – Руслан Демчак;

· директор департамента финансовой стабильности НБУ – Виталий Ваврищук;

· председатель правления банка «Глобус» - Сергей Мамедов;

· член правления-директор по рискам Банка Кредит Днепр - Олег Пахомов;

· заместитель председателя правления Укргазбанка - Евгений Мецгер.

Стенограмма круглого стола «Возобновление кредитования. Какие шаги нужно сделать банкам для сближения с бизнесом»

Модератор круглого стола – управляющий партнер «Финансового клуба» Руслан Черный:

– Добрый день! Нашу встречу мы посвятили возобновлению кредитования. Обсудим, что нужно сделать банкам и бизнесу, чтобы возобновить кредитование экономики и наша страна начала подниматься. Мы подведем итоги 2016 года и проанализируем, с чем мы вошли в 2017-й, какие есть потребности у клиентов и какие возможности у банков. Мы определим точки соприкосновения банков и бизнеса, а также что мешает эффективному сотрудничеству и развитию кредитования. Попробуем построить прогнозы на 2017 год о том, как банки будут кредитовать реальный сектор экономики.

Сегодня к дискуссии приглашены: старший советник президента Альфа-банка Роман Шпек; заместитель председателя комитета Верховной Рады Украины по вопросам финансовой политики и банковской деятельности Руслан Демчак; директор департамента финансовой стабильности НБУ Виталий Ваврищук; председатель правления банка «Глобус» Сергей Мамедов; член правления – директор по рискам Банка Кредит Днепр Олег Пахомов.

Мы увидели, что в прошлом году кредитный портфель продолжал сокращаться, большие кредиты не выдавались. Кто-то говорит, что украинские предприятия закредитованы, а по факту большая часть кредитов не обеспечена необходимыми залогами, и они являются проблемными, что мешает действующим банкам кредитовать, и они имеют такую ликвидность. Банки продолжают накапливать ликвидность, но деньги большей частью идут на покупку облигаций внутреннего госзайма и депозитные сертификаты Нацбанка. В парламенте уже два года лежит законопроект, который должен был улучшить ситуацию и защитить кредиторов. И он все не принимается.

Первое слово я хотел бы дать Роману Шпеку. Насколько мне известно, вчера в Кабмине была встреча, на которой обсуждались вопросы экономического блока и среднесрочный план приоритетных действий правительства. Расскажите, как правительство видит роль банков в восстановлении экономики.

Роман Шпек: Я вже тривалий час не говорю від імені уряду, я можу коментувати тільки від себе. Я не хотів би бути ні адвокатом, ні посередником.

Я маю певний досвід роботи над програмами уряду. Що я побачив у нинішній програмі уряду? Уряд і прем’єр-міністр беруть на себе відповідальність. На 39-й сторінці написано, що прем’єр-міністр забезпечуватиме лідерство. Це надзвичайно важливо, бо наші урядовці останніми роками хоча й розуміли, що щось потрібно і це може змінити ситуацію, але керувалися лише тим, що вимагає МВФ або Європейська комісія. Українські урядовці завжди намагалися сховатися за вимогами, показуючи таким чином суспільству, що вони не мають власного бачення чи переконання у необхідності щось зробити. У цій програмі йдеться саме про це. Прем’єр, як лідер, запезпечуватиме виконання цих заходів.

Зокрема, Кубів Степан Іванович у своєму виступі наголосив на тому, що бюджетна політика буде прагматичною, бюджет буде низькодефіцитним, буде бюджетна консолідація, а також на тому, що програма не розрахована на комісійні джерела фінансування. Звичайно, я звернувся з тим, щоб програма була зрозумілою не тільки для урядовців, але й для учасників ринку, міжнародних експертів, банкірів тощо.

Тепер ближче до нашої теми. Кредитування – це бізнес, право, а не обов’язок. Якщо ти впевнений, що ця операція буде прибутковою для клієнта і банку, то треба починати це робити. Без довіри цього зробити не можна. Коли ми тут говоримо про відновлення кредитування, ми маємо давати посили суспільству – позичальникам і банкірам, що ми розуміємо, що інфляція буде до 10%. Є підстави говорити про темпи зростання економіки до 3%. Це мало, але позитивно. Нам треба говорити відверто, як впливає на настрої банкірів брати ризики вміння управляти фінансами на державному рівні. Напевно, вже усі і в містах, і в селах знають, що на курс української валюти впливають не тільки вихідні дні у Сполучених Штатах. Бо коли ми в банку розмовляємо з клієнтами, чому менша пропозиція долара чи євро на міжбанківському ринку, пояснюємо, що ми в грудні отримали 14 млрд повернення ПДВ, і немає потреби у додатковій гривневій ліквідності. І кожен думає, чи продавати зараз, чи почекати. І коли в один місяць витрати зведеного бюджету у 2,5 раза перевищують середньомісячні витрати, то дехто починає вигадувати такі причини, як вихідні у Штатах.

Давайте будемо говорити про те, що треба планувати протягом року і витрати, і доходи. Маючи не обгрунтований економічними чинниками стрибок курсу, як банки братимуть на себе ризики кредитування? Якість комунікацій сьогодні визначає поведінку суб’єктів. Якщо ми будемо говорити при чиїсь вихідні, вибори, інаугурацїї тощо, це не вплине на рішення розумної людини. Вона зупиниться, доки ситуація на ринку не проясниться.

Як ми будемо управляти в країні сальдо поточного рахунку? У 2014 році за наслідками кризи сальдо було мінус 3,4% до ВВП, у 2015-му – мінус 0,2%, минулого року – мінус 3,6%. Але коли ми робили прогноз на 2016-й, воно було мінус 2,1%, 2,5%. Вже в III кварталі наш імпорт почав перевищувати експорт, тому що експорт ще падає. Багато було закликів у другій половині минулого року, що взагалі Україна здобула незалежність не для того, щоб працювати під диктат міжнародних фінансових інститутів – ми вже такі стали розумні та фінансово сильні, що можемо самі все зробити. Але прогноз на цей рік: сальдо поточного рахунку – мінус 4,5%.

Отже, якщо ми не будемо мати надходжень на валютний ринок з інших джерел додатково у розмірі $4 млрд, то банки не можуть брати ризики, бо вони не розуміють, яким буде курс далі. Уряд і регулятор мають дати відповідь, що вони знають, як вони управлятимуть.

А ось діаграма, яку зробив Нацбанк для доповіді на засіданні Національної ради реформ. 50% у машинобудуванні продається напряму, решта продається через посередників. Частина валютної виручки формується на інших територіях, у інших юрисдикціях. А якщо ми подивимося на гірничу галузь, металургію, сільське господарство, то більше 85% валютної виручки формується не там і в Україну на міжбанківський валютний ринок не заходить. І нам потрібно розуміти, чи буде у нас якісний механізм ціноутворення, бо ми знаємо, що великий бізнес мінімізує податки через офшори, а малий бізнес – через ФОПи. І як надалі ці проблеми вирішуватимуться? Банкіри повинні мати відповіді на ці питання. Чи будуть у нас структурні реформи? У нас склалося таке враження, що ті, хто має землю, чекають, щоб якомога більше власників паїв відійшли у кращий світ. Тоді вже можна стати власниками, не інвестуючи.

Сьогодні банкіри стали перед дилемою: великий бізнес важко кредитувати з багатьох причин. Не завжди можна чітко ідентифікувати кінцевого бенефіціара, а банкіри повинні це зробити. Якщо дивитись на фінансовий стан, то він не завжди може надати консолідовану фінансову звітність за високими стандартами. Бізнес його малоприбутковий, є заборгованість або перед бюджетом, або перед іншими структурами, і він приходить за кредитом. Він уже перекредитований, майно обтяжене. Він не може надати ліквідну заставу.

Сумлінний позичальник валюту залишає на інших юрисдикціях, бізнес його є неприбутковим. І треба дивитися, чи вистачить його операційного доходу для покриття старих і нових зобов’язань. Ні. То ми не можемо видати кредит. А малий і середній бізнес приходить з пустим балансом. І йому теж не можна дати кредит. Без виходу економіки з тіні, без фінансової реструктуризації позичальників і створення банку проблемних активів, куди банки зможуть продавати проблемні активи і розчищати свої баланси, ми не зможемо у великих обсягах відновити кредитування.

У минулому році гривневі кредити зросли на 20-22%, а валютні зменшилися на 21%. Чи багато проектів розпочиналося у 2016-му? Ні. Переважно це були реструктуризації попередніх зобов’язань у гривні або в іноземній валюті.

Я говорив про економічну частину, тепер треба сказати і про правову. У багатьох випадках ми оцінюємо позичальника за його поведінкою в умовах кризи, як кризи 2008-2009 років, так і нещодавньої. А як він обслуговував свої зобов’язання? Він показував бажання сплачувати або реструктуризовувати чи виводив заставу через інші офшорні компанії? Його репутація має велике значення. Отже, очищення репутації має відбуватися і фінансовим шляхом, і правовим. І тому я звертаюся до присутнього тут Руслана Демчака: допоможіть. Ці закони про захист прав кредиторів не вирішать усіх проблем, але вони великою мірою унеможливлять шахрайство. Тоді банки більше проявлятимуть апетити до ризиків. А у нас так: закон два роки лежить і не розглядається, а ми збираємо мітинги і вимагаємо, щоб банки відновили кредитування.

Тепер скажу про державні банки. Держава сьогодні – великий власник. Банківська система на 53% в руках держави, за залученими коштами на рахунках – на 55%. Немає рівних правил гри на ринку. Є закон, п’ять постанов уряду і десятки різних доручень прем’єрів і віце-прем’єрів про те, як усі державні підприємства та установи рівними рядами повинні йти у державні банки. Це при тому, що банки з іноземним капіталом виконали план з докапіталізації на 3,3 млрд грн. А держава з 2014 року вклала 35,7 млрд грн бюджетних коштів у державні банки.

Якщо подивитися на витратність бізнесу у банках з іноземних груп, то це 6%, а в державних – 7,7%. Дохідність в банках з іноземним капіталом – 15%, а в державних – 13,4%. Якщо говорити про кредитування, то вдвічі більше кредитів видали для економіки банки іноземних груп – 263,8 млрд грн, а державні – 137,9 млрд грн. А куди ті кошти з ринку йдуть?

На завершення – про те, що кредити дорогі. Так от, 17%, 17,5%, 16,2%, 19% – це депозитні ставки державних банків. Ви розумієте, що навіть державні гарантії, які їм дає бюджет, не рятують ситуацію, бо народ не йде. А тепер подивіться на банки з іноземним капіталом – Райффайзен Банк Аваль, УкрСиббанк, Креді Агріколь, Правекс-банк: 10,15%, 7%, 11%... А частина українських банків, які конкурують з державними банками, і в конкуренції за ресурси вони змушені піднімати свою ставку до рівня держбанків. Тож для відновлення кредитування нам потрібно якісне управління регулятора і держави.

Хочу подякувати присутньому тут представнику Нацбанку за те, що ви дослухалися до наших численних пропозицій. Не можу сказати, що з вами працювати дуже легко, але приємно. Постанова № 351 у кінцевому вигляді врахувала пропозиції учасників ринку і дає можливість більшою мірою розраховувати на те, що у банків з’являтиметься апетит на ризики і вони кредитуватимуть. І основне, що треба розуміти: коли банківський сектор докапіталізовано і він працює чисто в білій частині економіки. Якщо інша частина економіки не буде переходити на такі принципи роботи, то відновити кредитування буде важко.

У Альфа-банку, де я працюю, ми зробили зріз за окремими галузями: як ми бачимо у різних секторах економіки цю тіньову частину. У минулому році різко зростали закупівлі зерна за готівку, і таких обсягів готівки не було у попередні роки. Були випадки, коли у міжнародних компаній були затримки з відвантажуванням зерна, бо вони викуповували у таких контрагентів…

Якщо великий і середній бізнес не піде шляхом детінізації, відновити кредитування буде неможливо. Заклики ні до чого не  приведуть.

Багато було нарікань до Нацбанку стосовно цієї постанови. Хочу сказати, що значна кількість банків, які належать до міжнародних банківських груп, не чекаючи цієї постанови, після кризи 2008 року вже впроваджували такі культури у ризик-менеджменті. Вони вже ці ризики не брали. Тому й ставки за депозитами у них нижчі, особливо у валютних банках з іноземним капіталом тощо. Ця культура не є винятковою для України. Ми впроваджуємо її із запізненням, так, як робилися усі інші реформи. Але це вимушений крок, і нарікати, що не дають можливостей для кредитування, це неправильно. Якщо цих вимог не буде, то банки керуватимуться в оцінці ризиків загальноєвропейськими принципами. Без змін у колі позичальників значного обсягу кредитування ми не передбачаємо.

На кінець року ставки за депозитами, на нашу думку, будуть не вище 14%. Ми знаємо, що на сьогодні вже є вищі ставки і за депозитами, і за кредитами. Банки мають достатню ліквідність. Але їх найбільша проблема – це позичальники. Давайте разом над цим працювати і формувати у суспільстві думку, що позичальник має право отримати, а банк має право дати кредит, але обидві сторони повинні відповідати умовам. Дякую.

– Дякую. Я гадаю, що усі ці презентації ми зможемо потім повісити на своєму сайті. Ви торкнулися багатьох питань. Справді, з ПриватБанком досі ще нічого не зрозуміло. Наглядова рада має виробити стратегію розвитку ПриватБанку на наступні роки, і ця стратегія має стати частиною стратегії розвитку держбанків.

Роман Шпек: Ось що позитивного я почув. Державні банки вже 2,5 року розробляють стратегію, і ще не просунулися. Я впевнений, що наглядова рада ПриватБанку зробить це у значно коротші терміни і більш ефективно.

– Дуже сподіваємося. І ми будемо вимагати, щоб закон про гарантію 100% депозитів ПриватБанку діяв лише до кінця року, а потім усі державні банки мають перейти на загальноринкові умови роботи. Про 351-у постанову ми поговоримо пізніше, а зараз я б хотів повернутися до нашої основної теми. Звертаюся до банкірів: що саме потрібно банкам для відновлення кредитування економіки? Минулого року у всіх були програми щодо цього, але ми не бачимо суттєвого ефекту в економіці. Прошу Сергія Мамедова.

Сергей Мамедов: Доброго дня! Я б хотів спочатку зупинитися на тому, як саме розвиватиметься кредитування.

Що ми мали у 2016 році? Нацбанк підготував досить гарний огляд аналітики стосовно кредитування. Якщо говорити про бажання підприємств брати кредити, то це 42% підприємств торгівлі, 53% підприємств переробної промисловості, 28% – добувної промисловості і 40% – сільського господарства.

На сьогодні відсоткові ставки знижуються. Ми також вважаємо, що їх рівень значно знизиться до кінця цього року, тому що і облікова ставка буде знижуватись, і державна. У банків зараз головна проблема – куди вкладати кошти.

– До якого відсотку знизяться ставки до кінця цього року?

Сергей Мамедов: Все залежить від Нацбанку. Якщо облікова ставка зменшуватиметься більш активними темпами і боротьба з інфляцією не буде таким головним чинником, то може знизитися радикально – нижче 14%, про що Роман Васильович казав.

Роман Шпек: Це про депозитні я казав.

Сергей Мамедов: Так. І кредитні можуть бути в районі 15-17%. Сьогодні ми знаємо, що банки вже кредитують під 18-18,5%.

Роман Шпек: Райффайзен – під 13,5-14%.

Сергей Мамедов: Якщо менше відсоткова ставка, тоді банки мають можливість отримати клієнтів класу «тріпл ей».

Щодо огляду 2016 року. Як змінилася динаміка кредитного портфеля? 25% – приріст у гривні, на 20% знизився кредитний портфель у доларі. Відсоткові ставки також зменшилися. У гривні в січні було приблизно 20%, у листопаді середня ставка була майже 14%.

Для того щоб сказати, як відбуватиметься кредитування, як ринок реагуватиме, я хотів би зупинитися на стратегії банку «Глобус». Ми для себе вирішили, що пріоритетом для нас є невеликі суми і стандартні продукти. Для фізичних осіб це автокредити. Також велику увагу ми приділяємо малому і середньому бізнесу. Для юридичних осіб це овердрафт, сума – до 2 млн грн. Чому? Перша проблема – це захист прав кредиторів. Ми розуміємо, що коли видається велика сума, може виникнути ситуація, за якої позичальник через суди починає процес неповернення кредиту. Тому середня сума, яку ми видаємо, – це 800-900 тис. грн. У цьому випадку у позичальника немає мотивації для включення у судові процеси, адже видатки на виробництво можуть бути вище. Головна проблема банків – саме у позичальниках.

У нас був випадок, коли позичальник обслуговувався майже три роки. Потім, коли у нього зникло бажання обслуговуватися, ми отримали три кримінальні провадження. Працівники банку ходять на допити, розповідають, як вони видавали цей кредит тощо. І коли ми такі кредити розглядаємо на кредитній раді, у цих співробітників, які тільки-но прийшли з допиту, вже не виникає бажання видавати кредити і голосувати «за». Тому це велика проблема.

Друга проблема, яку я бачу, – це державна підтримка. Ми повинні розуміти, який сектор економіки, який продукт і напрямки зараз є головними для економіки держави. Якщо ми кажемо, що пріоритетом є енергоефективність, то чому тільки державні банки мають обслуговувати ці кредити? І чому досі немає програм, які стимулюють експорт?

Наприклад, клієнт постачає свою продукцію до країн Східної Європи. ПДВ не повертається, є проблеми з відвантажуванням товару – це все призводить до того, що обігові кошти у нього вимиваються, і він не може виробляти більше продукції та отримувати більше коштів.

Я вважаю, що має бути програма, яка дозволяє контролювати ці підприємства. Давайте зробимо їх облік, дамо їм пільговий кредит тощо. Усього підприємств, які працюють з експортом, близько 5 тисяч, активних – половина. Це зараз є пріоритетом, і треба розвивати цей напрямок. Інакше такі клієнти захочуть розвивати свій бізнес не тут, а в іншій країні.

Другий важливий напрямок – це створення робочих місць. У нас немає державної політики для підтримки підприємств, які створюють робочі місця. Це можна і необхідно робити. Мій товариш працює в Польщі. До нього якось прийшли податківці та спитали: «Що ми можемо зробити, щоб ти взяв на роботу ще дві людини?» Там політика зовсім інша.

– Дуже дякую. Цікаве питання порушили.

Олег Пахомов: Добрый день! Сегодня поднимались вопросы защиты прав кредиторов. Всегда нужно рассматривать возможности заемщика и желания. Постановление № 351 касается норм, которые помогают, с точки зрения подходов Базеля, внедрять более прозрачные системы принятия того или иного финансового состояния. Но с точки зрения желания единственным рычагом является защита прав кредиторов. Иметь формальный залог у себя в кредите и не иметь возможности этот залог взыскать создает прецедент, что даже самый хороший заемщик всячески уклоняется от выполнения своих обязательств. 351-е постановление, которое создает стандарты финансовой оценки уровня резервирования, к сожалению, никоим образом не может повлиять на развитие кредитования. Ряд вещей остаются блокированными в том числе из-за того, что многие заемщики, которые не платят банкам, имеют определенную степень влияния на суды, госорганы, в том числе могут являться депутатами и т. д. Мы создаем прецедент, что эти законы никогда не могут быть приняты. Это первое.

Второе. У нас еще не все законодательно урегулировано. Третий год действует мораторий на валютную ипотеку. Выхода из этой  ситуации никто не видит. Нацбанк и Ассоциация украинских банков постоянно обсуждают такие законопроекты, но пока ситуация не разрешена.

Законодательство остается тем камнем преткновения, который не позволяет либерализировать кредитование. 351-е постановление не предусматривает возможности кредитования под имущественные права, под будущие урожаи и т. д. А как кредитовать сельхозпроизводителя, у которого есть, условно говоря, один трактор, и вся его выручка состоит в том, что он посеял что-то и через сезон, допустим, соберет урожай? Фактически банки на сегодняшний день лишились инструмента кредитования такого заемщика, хотя это основная отрасль в Украине. Объем финансирования, которого требует сельхозпроизводитель, не вкладывается в трактор, стоимость которого, условно говоря, 1 млн грн. Сельхозпроизводитель имеет операционную маржу больше 50%, и его финансовые возможности позволяют обслуживать достаточно большие кредиты. Но я сейчас говорю об обычном мелком сельхозпроизводителе. Производителю, который имеет один-два трактора и обрабатывает поле площадью 1-2 тыс. га, трудно найти комфортные, подходящие залоги для банка. Что он может отдать? Собственный дом, трактор?

Также у торговли, которая составляет не меньше 30% нашего ВВП, нет никаких залогов, а только операционная прибыль. У них все площади арендованы, и у них есть операционная бизнес-модель, которая генерирует эту прибыль. Больше ничего нет. С точки зрения взаимодействиия банка с таким заемщиком у банка просто законодательный цейтнот: либо он вынужден формировать достаточно мощный резерв, уменьшая свой капитал и подводя до определенных рисков свои нормативы, либо он должен выдумывать некие схемы, которые позволят ему прокредитовать такого заемщика. И мы вместо того чтобы сделать более прозрачными условия кредитования, порождаем очередную волну формального выполнения требований Нацбанка, в том числе по 351-му постановлению.

В последних изменениях к 351-му постановлению мы увидели, что акты осмотра залогов, которые находятся в зоне АТО, в Крыму, должны быть подписаны заемщиком. Многие банки, и наш в том числе, имеют возможность проводить мониторинг залогов в зоне АТО и Крыму, но с заемщиком, к сожалению, такой акт подписать физически невозможно.

К чему мы подходим? У банков в зоне АТО и в Крыму остались большие кредитные портфели. Залоги, по которым в акте осмотра залога нет подписи заемщика, должны быть полностью исключены при расчете резервов. Это означает чистый кредитный риск в размере того кредита. То есть мы полностью забываем о тех залогах, которые есть. Мы отказываемся от этого сейчас.

Готова ли система сейчас выдержать такую очередную нагрузку?

Роман Шпек: Ми керуємося чинним законодавством України і кажемо, що в Криму не ведемо діяльності. Ви можете судитися за це майно, але у себе в балансі ви його списуєте. Для цього ми з Міністерством фінансів та комітетом пані Южаніної домагалися змін у Податковому кодексі, щоб можна було списувати такі кредити на Донбасі, в зоні АТО, у Криму.

Олег Пахомов: Да, их можно списывать, если изначально они зарезервированы под 100%.

Роман Шпек: Це вже ваша справа.

Олег Пахомов: Дело в том, что до настоящего времени эти залоги учитывались, и внезапное возникновение такого требования в 351-м постановлении было несколько непрогнозируемым.

Роман Шпек: Мені видається, що це більше питання комунікації з вашими власниками щодо докапіталізації.

Олег Пахомов: Вопрос докапитализации – это вопрос бесконечный. Можно это делать постоянно, когда меняются правила игры: сегодня такое требование, завтра – новое. В некотором роде это манипуляция со средствами акционера, который должен постоянно заносить капитал для обеспечения выполнения новых регуляторных требований.

Роман Шпек: Я не чув ніколи, що УЄФА чи ФІФА повинні міняти свої правила. А всі, хто хоче грати у футбол, грають за правилами, а не з правилами.

Олег Пахомов: Эти правила не возникают неожиданно, они стабильны.

– Я знаю ряд банков, в том числе с иностранным капиталом, которые учитывают резерв – имущество в Крыму в своем балансе.

Олег Пахомов: Эта норма возникла неожиданно. Мы говорим о том, что ожидаем снижения ставок. Да, это базовая конценпция Нацбанка: таргетирование инфляции, снижение ставки рефинансирования. Ставка рефинансирования – это инструмент той монетарной политики, который напрямую влияет на ставку размещения или привлечения ресурсов. Если завтра еще какой-то большой банк упадет и начнется отток средств физлиц, банки снова будут вынуждены для компенсации ликвидности повышать процентную ставку. Ставка рефинансирования не является прибыльным инструментом управления ставкой размещения. К сожалению, так в нашей стране.

Ставки кредитования того же банка «Аваль» – на уровне 14-15%. Но у них стоимость ресурсной базы ниже 10%. Мы не должны забывать, что в ставки кредитования зашивается не только ставка привлечения. В ней есть компенсация за риск, стоимость административно-управленческих расходов, маржа. Ведь банк, в конце концов, – это не благотворительная организация.

Роман Шпек: Формування резервів – це не завжди погано. Це встановлює певні правила гри і дисципліну в банку, а після того, як ти продовжуєш роботу з позичальниками, ти маєш можливість розформувати ці резерви.

– Каждый банк в условиях кризиса, действительно, работал по резервированию по-своему, у каждого была своя политика. Олег, еще расскажите о проблемах, и мы перейдем к следующему вопросу.

Олег Пахомов: Первая проблема, мешающая развитию кредитования, – это, как я уже сказал, законодательство. Вторая – макроэкономические факторы: давление ставки, срочность этого ресурса. Это ресурсы до одного года. Как можно кредитовать с такой ресурсной базой? Это риски ликвидности. Сегодня – кредитный риск, завтра – валютный. Риски девальвации давят на настроения вкладчиков.

Третья проблема – внутренние процессы в самих банках. Инфраструктура в них остается все такой же недостаточно развитой, на уровне 2006-2008 годов. Никаких глобальных изменений в банках не было: новых механизмов, автоматизированных платформ и т. д. Коммуникация с заемщиками выглядит так: мы оценили, посмотрели на залоги, дали кредит и ждем вероятностного события – дефолта или оплаты. Банки по-прежнему не занимаются постоянным мониторингом, не выявляют первичные потребности заемщика в дополнительном кредитовании или реструктуризации, а почему-то ждут некоего вероятностного события. Дособытийного управления кредитным риском на сегодняшний день не существует. Все происходит по старой бизнес-модели.

Необходимо всем банкам инфраструктурно меняться, но не у всех из них есть возможности для этого и желание. Все работает по-старому – отлично, если что-то не так – дорезервируем. Это могут себе позволить банки с неэффективной операционной моделью, либо государственные: не получилось, не тому выдали – ничего, государство даст в резерв дополнительные средства. Только коммерческие банки не могут себе такого позволить.

Руслан Демчак: Я трохи не погоджуся. По-перше, у 2016 році облікова ставка почала впливати в тому числі й на ставки кредитування. Я вважаю, що макроекономічне регулювання тільки тоді впливає на ставку, коли відбувається детінізація ринку. У нас і раніше була ставка набагато менше – 9%. А міжбанк доходив до 40-80% за ставки рефінансування 9%. Зараз ми цього не бачимо.

Для мене дуже дивно, що у державних банків ставки вище, ніж у тих, що звикли працювати не тільки прозоро, але й ефективно. Це банки з іноземним капіталом. Вони орієнтуються на ці ставки, і це гарний знак. Тому я згоден з колегою стосовно того, що тут треба закладати ще й ризики. Але ми вже маємо якийсь орієнтир.

Щодо прогнозів. Якщо у 2016 році інфляція була на рівні 12%, то вона може бути понижена десь до 10%. Це теж буде непогано.

Стосовно того, кому видавати кредити. Чи треба враховувати лише девальвацію і платіжний баланс? Усе ж таки є внутрішній, гривневий ресурс. У ситуації, коли детінізація не пройшла до кінця, потрібні обмежувальні регуляторні норми, щоб ця гривня не йшла у валюту, поки у нас не буде повністю прозорого ринку. Все одно, якщо є гривневий ресурс, відповідно можна працювати і в цій маржі. І якщо інфляційний тягар перекласти на плечі Кабміну, який більше відповідає за такі макроекономічні показники, то від нього ми очікуємо програми з компенсації відсоткової ставки, що працює у аграріїв. Зараз, до речі, є програма, за якою відбувається докомпенсування ставок з такими умовами: кредит має бути не більше, ніж «облікова ставка плюс 2%» (на даний момент це 16%). В такому випадку держава компенсує пів облікової ставки – 7%. 16% мінус 7%. 9% річних у гривні для сільгоспвиробників – це дуже непогано. Мені видається, що це гарний крок, і ці галузі можна розширювати.

Що з позиції парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності ми будемо підтримувати? Звичайно, усі процеси, які стосуються детінізації економіки в цілому і банківського сектора, а також захист прав споживачів і кредиторів у першу чергу.

Якщо ми візьмемо корпоративні облігації, тобто боргові інструменти, то зараз є законопроект, який має захищати власників цих облігацій. Можливо, муніципальні будуть прирівнюватися до державних облігацій внутрішньої позики. Туди банківські ресурси також можуть піти. А щоб захистити кредиторів, треба знизити той ризик від облікової ставки, який ми закладаємо.

Парламент і наш комітет підтримують усі законопроекти, які стосуються стримування інфляційних процесів і детінізації товарного ринку (законопроекти щодо бірж). Виробник повинен мати доступ до відкритого білого ринку і формування справедливої ціни. Тому створення організованих ринків у вигляді бірж, процедур на цих біржах, а також можливість проведення там деривативних операцій є пріоритетами для нашого комітету.

– Нацбанк протягом року напрацював багато законопроектів, спрямованих на пожвавлення ринку. Ваш прогноз: чи зможе цього року парламент нарешті ухвалити ці закони, в тому числі про захист прав кредиторів?

Роман Шпек: Не забувайте про НАБУ. Він теж брав участь.

Руслан Демчак: Двічі його не прийняли. Нам треба його трохи розширити.

Роман Шпек: Якщо законопроект не набрав необхідної кількості голосів, але не був відхилений, його треба вносити ще раз на чергову сесію. Ми плануємо йти у фракції, плануємо зустрічі в нашому комітеті, у комітеті з економічної політики, бюджетної політики і розповідати, що по-іншому відновлення кредитування не буде. Які б не були заклики. Якщо ми не уникнемо шахрайських схем, ніхто ризики не братиме, в тому числі й державні банки, які мають зараз більшу частину ресурсу.

Згадувалося про популізм. Є близько 20 законопроектів такого характеру, але здоровий глузд все одно перемагає, і шансів у таких документів небагато. Не можу сказати, що немає небезпеки їх прийняття, але не треба зважати на них, треба рухатися вперед.

– Тем не менее, закон о «Михайловском» прошел, никто не ожидал такого, это было шоком для всех.

Виталий, вернемся к вам. Вопрос о 351-м постановлении является достаточно острым. В конце прошлого года был достигнут некий компромисс. Вы плотно работали с НАБУ, и часть предложений были учтены. Мы слышим, что это постановление серьезно не поможет развитию кредитования. Как Нацбанк видит эту проблему и как ее решить?

Виталий Ваврищук: Я гадаю, що ми зможемо більш предметно і детально обговорювати результати застосування 351-ї постанови приблизно за місяць. Можливо, тоді можна буде робити якісь висновки. Але зараз я можу сказати, що в цілому постанова виписувалася таким чином, щоб спонукати банки оцінювати кредитні ризики по суті, а не по формі.

Мене трохи насторожили ремарки колеги – ризик-менеджера комерційного банку. Можливо, ті речі, які були озвучені, мають бути переосмислені.

З приводу застави у Криму і на окупованих територіях хочу сказати, що під час діагностичного обстеження і стрес-тестування ми не брали до уваги таку заставу, тому ці ефекти, в принципі, мали врахувати ризик-менеджери банку. Риторичне питання: як можна стягнути і реалізувати заставу на таких територіях? Чи дійсно банк розраховує отримати якісь кошти для мінімізації кредитного ризику, який виникає у зв’язку з кредитуванням певних позичальників?

Щодо кредитування сільгоспвиробників і неврахування майнових прав на майбутній врожай ми дуже багато спілкувалися з банками. Ці банки вже багато років активно кредитують сільське господарство. Є спеціальні програми, відпрацьовані роками. Банки нам сказали, що вони ніколи, за жодних обставин не беруть майнові права на майбутній врожай у якості застави за таким кредитами, тому що вартість цього умовного активу нульова. Якщо кредит не обслуговується, ви не можете реалізувати майнові права на майбутній врожай на ринку і отримати якісь кошти для компенсації неповернутого кредиту.

– Таким чином, ви змушуєте наших сільгоспвиробників перейти у більш прозору площину і переводити свої розрахунки у безготівкову форму.

Виталий Ваврищук: Звичайно, 351-а спонукає і банки, і позичальників працювати з прозорою фінансовою звітністю. Ключовий критерій кредитного ризику – це фінансовий стан будь-якого позичальника. Якщо стан прийнятний, і позичальник потрапляє до високої категорії згідно з 351-ю постановою, то він може кредитуватися без будь-якої застави. Там не виникає потреби визнання кредитного ризику чи формування додаткових резервів. Якщо банк працює з якісними позичальниками, хоча ми визнаємо, що таких на сьогодні небагато, то немає потреби за будь-яких обставин вимагати заставу за цими кредитами.

Що стосується іпотеки і кредитування фізосіб, які вкладають у нерухомість, яка тільки починає будуватися, скажу наступне. Середній розмір іпотечного кредиту – не вище 2 млн грн, і усі кредити менше цієї суми підпадають під оцінку на портфельній основі, де ключовий фактор кредитного ризику – це стан обслуговування кредиту. Якщо ви видаєте навіть незабезпечений іпотечний кредит для того, щоб позичальник міг придбати квартиру на первинному ринку, і якщо він не має прострочень, то не виникає потреби визнання кредитного ризику у якихось матеріальних розмірах і, відповідно, у формуванні резервів. У цьому плані постанова не створює жодних проблем.

(1:06:00-1:06:19 – не чутно) Якщо у вас немає історії, ви просто використовуєте індикатори, які прописані у 351-й, максимальне значення кредитного ризику в межах певного діапазону. Якщо ви навіть для позичальників, які вчасно обслуговують ці кредити, скористаєтеся діапазонами, визначеними у 351-й, ви отримаєте дуже низьке значення – 1-2% кредитного ризику.

Ми зараз починаємо усвідомлювати, що в окремих моментах є певне нерозуміння окремих положень 351-ї постанови. Ми готові давати додаткові роз’яснення.

Тепер щодо відновлення кредитування. Це дійсно пріоритет для Нацбанку. Зрозуміло, що, як регулятор, не можемо зробити для цього дуже багато, але спільно з банками готові вирішувати проблеми кредитування протягом 2017 року.

Тезисно про те, що зараз відбувається на ринку. Почну з того, що корпоративний сектор в Україні усе ще є дуже закредитованим. Ми у попередньому звіті про фінансову стабільність визначали співвідношення суми кредитів у корпоративному секторі до ВВП і суми кредитів, виданих фізичним особам, до ВВП. Так от, у першому випадку Україна була лідером серед країн Центральної та Східної Європи, у другому – на останньому місці. Корпоративний сектор перекредитований, сектор домогосподарств має величезний потенціал для зростання обсягів кредитування.

– Фізичних осіб – підприємців ви відносите до корпоративного сектора чи до приватного?

Виталий Ваврищук: У тій розбивці – до корпоративного сектора. Насправді суми кредитів, виданих фізособам-підприємцям, не матеріальні. У загальному обсязі – це 1-2%.

Чому корпоративний сектор перекредитований? Одне з пояснень: у нас через девальвацію різко виросло боргове навантаження, і це вплинуло на співвідношення боргу до ВВП. Основна причина у будь-якому разі – це дуже необережне і неконсервативне кредитування у докризовий період. Усе було спрямовано на те, щоб отримати частку на ринку. Ключовим критерієм був приріст кредитного портфелю, а не його якість. Звичайно, зараз практики повністю змінилися, і вже такого ми не побачимо, принаймні у середньостроковій перспективі.

Якщо подивитися на ключові показники боргового навантаження до EBITDA – операційного прибутку, вони зашкалюють у багатьох підприємств. Вони далеко за межами прийнятних діапазонів.

Ми сьогодні згадували «Кернел», який вийшов з місією єврооблігацій. Після того як буде завершено транзакцію, вийде друком проспект про розміщення єврооблігацій, де буде чітко вказано, яке співвідношення боргу до EBITDA є прийнятним для кредиторів. Можна передбачити, що це буде, мабуть, 2,5-3%. За рахунок EBITDA компанія повинна мати змогу погасити усі кредити протягом трьох років. Українські підприємства переважно мають показник – більше 7%.

Ми розуміємо, що є певні тіньові операційні прибутки, які не враховуються у офіційній звітності. Їх, звичайно, треба буде відобразити в офіційній звітності, аби банки мали коректну інформацію для проведення аналізу кредитних ризиків, але в цілому ця проблема нікуди не зникає. Корпоративному сектору треба нормалізувати боргове навантаження, стати привабливим для нового кредитування, і тоді процес відновиться, в цьому немає жодних сумнівів. Ліквідність у банків є, вони усі в пошуках якісних позичальників. Ключовими зараз для банкірів та ризик-менеджерів є якісні позичальники. Їх замало. Причини: фінансова звітність і зіпсована репутація через небажання обслуговувати кредити, які були залучені у докризовий період.

Фокус зараз зміщується у бік малих та середніх підприємств. Наші результати діагностичного обстеження підтвердили гіпотезу про те, що кредитування великих підприємств пов’язано з великими кредитними ризиками, деякою мірою через те, що великі підприємства мають можливість розпочинати судові процеси з метою неповернення кредитів. Кредитний ризик великих підприємств набагато вищий, ніж малих та середніх. І зараз ми отримуємо програми фінансового оздоровлення від багатьох банків і чітко бачимо, що вони намагаються зміщувати фокус майбутнього кредитування на сегмент МСБ. Також – проблеми з ідентифікацією… І серед великих підприємств вони є.

Відсоткові ставки, ми очікуємо, будуть знижуватися. Інфляція уповільнюється.

Скоро ми озвучимо наш макроекономічний прогноз на 2017 рік. Завтра буде засідання правління з питань монетарної політики і рішення щодо відсоткової ставки. Але в цілому в нас на цей рік обережно-позитивні очікування. Тобто ми говоримо про те, що є макроекономічні передумови для уповільнення інфляції та зниження відсоткових ставок.

Певна річ, нас непокоїть відсоткова політика держбанків: чому вони конкурують між собою, пропонуючи такі високі ставки як для бізнесу, так і для роздрібного сегменту. Гадаю, має пройти якийсь певний адаптаційний період для ПриватБанку, за пару місяців ситуація стане більш зрозумілою.

Валютне кредитування активно відновлюватися не буде, незважаючи на те, що у багатьох банків є надлишок валютної ліквідності. Ми спілкувалися з кількома банками з іноземним капіталом, і вони готові кредитувати якісних позичальників з валютною виручкою під 5-7%. Гадаю, що вже усі отримали уроки, і апетиту до кредитів у валюті сьогодні майже немає. Нас ця ситуація абсолютно задовольняє. Ми не хочемо бачити активного відновлення валютного кредитування, хоча ми чітко розуміємо, що гривневе кредитування означає більш високі відсоткові ставки.

Я вже говорив про те, що ми очікуємо більшої прозорості у відносинах між банками та позичальниками. Сподіваюся, що піде у минуле практика, коли банки оцінювали кредитні ризики позичальників на основі management accounting. Цифри, які надавали менеджери, могли в рази відрізнятися від офіційної фінансової звітності. Ми хочемо бути впевненими, що банки покладаються на надійну фінансову звітність. Мало того, починаючи з 2018 року ми будемо вимагати, що позичальники, які залучають кредити в розмірі понад 200 млн грн, надавали банкам аудійовану фінансову звітність. Стандарти розкриття фінансової інфрмації позичальником суттєво підвищуються – це прописано у 351-й постанові.

На завершення скажу: ключовий ризик – це юридичний ризик. І це абсолютно очевидно для всіх учасників ринку: регулятора, банків і самих позичальників. У нас, на жаль, склалася культура шахрайства. Зловживають ті, хто має більше ресурсів у переговорах з банком. Це системний ризик. Без вирішення питання захисту прав кредиторів відновлення кредитування ми не дочекаємося.

– Дуже дякую. Важливим моментом для підвищення кредитування усе-таки є кредитна ставка. Минулого року Нацбанк вперше стільки разів знижував облікову ставку. Банки на це орієнтувалися і знижували кредитні ставки. Але останнє зниження цих ставок не мало такого ефекту. Як ви гадаєте, чому?

Виталий Ваврищук: На мою думку, це було пов’язано із ситуацією навколо ПриватБанку. Тому що усі банки вже пов’язували можливі ризики ліквідності з вирішенням питання щодо ПриватБанку. Трансмісійний механізм працює лише у випадку, якщо у нас банківська система працює стабільно. Як тільки з’являються якісь системні шоки, робота трансмісійного механізму порушується, і потрібен час, щоб відновити її. Націоналізація ПриватБанку була шоком, який вплинув на роботу трансмісійного механізму.

Роман Шпек: Додам. Коли ми говоримо про ставки, треба ще говорити про очікування ПриватБанку. Якщо реформи не йдуть, і ми не маємо впевненості в тому, що програми підтримки дій уряду і Нацбанку своєчасно будуть продовжуватися, то очікування не дають права понижувати ставки.

За два роки ми недоотримали кредитів майже на $9 млрд. Навіть були такі кредити, які нам дали на будівництво доріг, і все вже нібито було зроблено, і ми $200 млн повернули. А виявляється, кредит дали на ту дорогу, на яку ще землю не виділено, щоб її будувати. Це управління фінансами на рівні держави. Про це треба говорити.

Ставки кредитування з боку банків несуть очікування. Ми багато тут говорили про одну компанію, яка вийшла на ринок. Там вартість ресурсів – «0» або «мінус». Звичайна премія яка? LIBOR плюс 0,75. Далі вже йде премія за ризики. Я знаю, що там кредити були під 2-4%, а плата за ризики для України – ще додатково 5-7%. В Україні комерційні банки закладають меншу плату за ризики, бо ми ще розуміємо, що макроекономічний прогноз – 8%. І 3200… Воно говорить про те, що коли ви вкладетеся у 10 000, ми будемо вважати вас великими героями. Кожен комерційний банк має свій прогноз з урахуванням темпів реформ та їх реалізації.

Тепер про довгострокове кредитування. Ми покладаємо надмірні надії на те, що українські комерційні банки кредитуватимуть довгострокові проекти. У світі цим займаються інші. Це відбувається або через запозичення на ринку цінних паперів, або через інвестиційні банки. А звичайні універсальні комерційні банки займаються більш короткими проектами. І через те, що сьогодні немає позичальників, які викликають довіру, та їхній фінансовий стан не такий, що можна кредитувати, вектор переводиться на роздрібне кредитування, де високий ризик неповернення кредитів. Але вищі реальні відсоткові ставки дають можливість банкам проводити певну роботу. Решту питань нам потрібно вирішувати.

Я прочитав сьогодні, що Україна не вибирає кредити Європейського інвестиційного банку, вони не вигідні для держави! Кредити під 3-4%, виявляється, не вигідні, бо там не можна приходити з управлінською звітністю, там треба пройти багато процедур. Український бізнес, який фінансується в західних банках, без жодних коментарів виконує всі вимоги щодо якості пакету з боку позичальника. А тут ведуть дискусію: що дати, що не дати. Затвердженої фінансової звітності нема, даємо управлінську тощо. Банки в майбутньому цього робити не будуть.

Малий та середній бізнес є великим пріоритетом для всіх учасників ринку, я маю на увазі банки. Ми проводили кілька турів навчання за допомогою німецьких банків в рамках НАБУ для українських банків, як правильно оцінювати ризики і кредитувати клієнтів з такою методологією, ментальністю, звітністю. Працювали і з представниками позичальників – тих, які не мають фінансових директорів. Їм розповідали про те, в яких випадках їх у банку почують. Ми будемо продовжувати в рамках НАБУ такі навчальні цикли.

Як тільки знизиться інфляція, то відновити ми зможемо беззаставне роздрібне кредитування, а все, що стосується більш серйозних проектів, потребуватиме серйозніших вимог до якості позичальника.

– Дякую. Кілька слів ще на завершення.

Олег Пахомов: Я хочу поблагодарить всех коллег за дискуссию. Очень интересные сигналы были получены, в том числе от представителя комитета Верховной Рады. Государство все-таки смотрит на целевые программы по поддержке кредитования реального сектора. Я думаю, мы будем продолжать находиться в некоем замкнутом круге, когда мы будем говорить, что многие заемщики выводят свою операционную прибыль в тень, пытаются убежать от ответственности за невыполнение своих кредитных обязательств. Этот круг невозможно будет разорвать, поскольку это защита заемщика с целью выжить. Действия заемщика не всегда характеризуют его как неблагонадежного. Потому и оказывается его операционная прибыль на офшорах, чтобы завтра у него этот бизнес не забрали.

У нас причинно-следственная связь нарушена. Мы вроде говорим о  правильных вещах, о том, что нужно правильно оценивать заемщика, детенизировать нашу экономику и продавать валюту в Украине. Но объективно условия сохранения бизнеса в Украине таковы, что он находится в большой опасности. В таких условиях очень трудно заниматься прозрачным современным бизнесом.

Сергей Мамедов: Если посмотреть, что было в банковской системе полгода – год назад, то все-таки проблему мы не окончательно, но решили: таких колебаний уже не будет.

Мне хотелось бы, чтобы политика государства, Нацбанка, госбанков в сфере финансов была более понятной и единой. Должна быть четкая стратегия, приоритеты. Мы должны понимать, куда нам двигаться, ведь мы все живем в одной стране.

Также повторю о программах, стоимости ресурсов… Основная проблема – это теневой бизнес, с этим связано все остальное. Пока мы его не поборем, ни о каких инвестициях речи быть не может. Для инвестиций главный принцип – это прозрачность. Соответственно, без инвестиций дальше мы развиваться не будем. Нам нужны длинные деньги, которые можно направлять на развитие страны.

Поэтому, я считаю, что в этом году будут какие-то радикальные решения. И внешние факторы будут  к этому побуждать, и внутри мы должны думать о созидании.

Роман Шпек: Банки кілька разів докапіталізувалися не через те, що вони такі гарні, а через те, що вони хочуть втриматися на ринку. Такі правила. За діючого механізму трансферного ціноутворення, за тієї системи рейдерства і захисту своїх активів через офшори і ФОПи в Україні капітал не приходить. Але якщо банкіри це зробили і понесли великі особисті втрати, то – чи буде 351-а постанова, чи ні – в майбутньому вони вимагатимуть, щоб з боку позичальників їхні власники зробили відповідні вправи і покращили свій фінансовий стан.

Без цього неможливо говорити про відновлення масштабного кредитування реального сектора економіки.

– Большое всем спасибо. Я подрезюмирую. Мы видим, что Нацбанк, Кабинет министров и профильный комитет Верховной Рады поставили приоритетом на этот год возрождение кредитования, но переломного возрождения  в 2017-м не будет.

Нацбанк будет продолжать снижать учетную ставку, и это будет отражаться на снижении кредитных и депозитных ставок по всему рынку, что позволит ряду предприятий получать кредиты, так как они будут более дешевые, и они смогут их взять на свой риск. Соответственно, кредитование в этом году будет немного лучше, чем в прошлом. Но прорыва не произойдет.

Министерство экономики утверждает, что в тени находится порядка 36% экономики. На наш взгляд, эта цифра слишком занижена. И после повышения минимальной зарплаты до 3200 грн мы увидим еще больший уход в тень.

Роман Шпек: Руслан, ніхто не говорить, яка реакція була на зниження ЄСВ.

– Позитивная.

Роман Шпек: Яка позитивна? Зменшення відрахувань? Бізнес не пішов шляхом легалізації.

– Для этого нужно время.

Роман Шпек: А за рахунок чого? Ось вам і фінансова підтримка, і цільові програми. Гроші пішли з державного бюджету, замість зниження відсоткових ставок у пріоритетних галузях, на покриття дефіциту Пенсійного фонду, бо їх недоотримали. Бізнес не відгукнувся на ту пропозицію, яка пішла з боку держави зі зниження податкового тиску.

– Для того чтобы изменилось отношение бизнеса к налоговым начислениям, у нас в стране должно так же, как, например, в польской налоговой: «Что мы можем сделать, чтобы вы взяли на работу еще двух сотрудников?». У наших фискальных органов совсем другой подход к бизнесу, который не способствует повышению налоговой дисциплины.

Мы надеемся, что в этом году будут приняты законы, которые будут способствовать улучшению работы финансового сектора в целом, в том числе закон о защите прав кредиторов. В Верховной Раде есть депутаты, которые сами должны очень много кредитов банкам. Они не заинтересованы и будут всячески мешать принятию таких законов. На одном из наших будущих мероприятий мы назовем имена этих злостных неплательщиков, которые тянут нашу финансовую систему вниз.

Большое всем спасибо! До новых встреч!

Подписывайтесь на финансовые новости FinClub в соцсетях Twitter и Facebook.