Проведення пенсійної реформи можна аналізувати за формою та змістом.

Спочатку про форму.

Рік команда Мінсоцполітики готувала проект закону про пенсійну реформу. Це невиправдано тривалий термін, що свідчить про відсутність підходів до пенсійного реформування під час вступу на посаду наших вищих посадовців. Коаліційний уряд, як і попередній, не мав узгоджених з коаліцією програм швидких дій. Рік витрачено на підготовку тексту, який не пройшов обговорення нацією.

Дії Кабміну непослідовні. У травні 2016 року до Верховної Ради надходить законопроект № 4608, ініціатором якого був безпосередньо прем’єр-міністр. Потім його відкликають листом міністра – одночасно готується новий концепт. Зараз травень 2017-го, і маємо «перпендикулярний проект».

Таємничі підготування. Текст досі не оприлюднено. Суспільство та Раду ставлять у позу критиканів: «Або приймайте, або ми ще на рік підемо думати-обраховувати» Тут треба пояснити: законопроект має більше ніж на 500 сторінок тексту порівняльної таблички до діючих законів та носить комплексний характер: щось викидаєш – може страждати та деформуватися весь текст, вся конструкція.

За такої таємничості не підготовлені альтернативні варіанти. Суспільство – у заручниках однієї конструкції, а саме одного-двох людей, які готували текст самостійно.

Тепер щодо суті.

Почну з мінусів, щоб закінчити трьома плюсами.

Мінуси:

– Мінсоцполітики впроваджує ідеологію абсолютно однакової суми пенсії незалежно від року виходу на пенсію. Наприклад, лікар, що вийшов на пенсію у 1990 році, та той, що вийде у 2021-му, будуть отримувати однакову в абсолютному вираженні пенсію. Таким чином, відкидається ідеологія залежності від розмірів власних заробітних плат, зростання ефективності праці тощо. Називаю такий ефект «сплощенням» пенсії, чи виродженням. З погляду адміністрування за один-два роки нам буде простіше сплачувати всім однакову суму пенсій, ніж обраховувати індивідуально кожному.

– Приховування, що через три-п’ять-сім років ситуація погіршуватиметься. На пенсію починає виходити покоління, народжене під час бебі-буму. Зараз на пенсію виходить генерація 1957-1958 років. А це означає, що все одно наша пропорція 1:1 погіршуватиметься без збільшення пенсійного віку. Наслідком буде погіршення пенсійного забезпечення. Цей простий логічний аргумент чомусь настільки простий, що НЕ сприймається.

– Приховування підвищення пенсійного віку. За наявного середнього страхового стажу 32,5 року половина наших пенсіонерів, доживши до 60 років, матимуть три варіанти: або працювати далі, або купувати стаж (якщо буде за що), або існувати на соціальну пенсію. Нагадаю, що до 2012 року страховий стаж для нарахування пенсії складав 20 (25) років. Чи не чесніше підвищити пенсійний вік, але забезпечити пізніше водночас більш-менш гідну старість замість того, щоб намагатися зробити добре усім за рахунок працюючих.

– Приховування зниження коефіцієнту заміщення. Він вже й зараз середній – невеликий. Був два роки тому 35%, зараз на рівні 30%. Для пенсіонерів 70+ він взагалі менше 20%. Натомість виходячи на пенсію за наявного страхового стажу можна було розраховувати на 60%. Через зниження коефіцієнту вартості кожного страхового року (був 1,35 – стає 1,0) – взагалі нівелюється, а коефіцієнт заміщення падає на рівень 45% тільки за рахунок зміни цієї складової формули розрахунку розміру пенсії.

– І нарешті – професійна схема є псевдонакопичувальною. З державним «накопичувальним» фондом. Нагадаю знову, що текст, як реалізовано цей запис у Пенсійному фонді, невідомий, але ж сьогодні вже усім зрозуміло, що не можна державі віддавати ще додаткові функції. Бо вони будуть здеформовані та корумповані.

Плюси:

– Недискримінація працюючих пенсіонерів.

– Суттєве осучаснення для 5 млн громадян – 200-1000 грн на місяць. Та невелике осучаснення ще для 4 млн.

– Подальша індексація в залежності від інфляції і мінімальної та середньої заробітної плати.

Усі ці плюси для наших сучасних та майбутніх пенсіонерів хтось має сплачувати. Не могла не показати зворотний бік медалі. А тому й реформа нагадує передвиборчу програму для 5 млн громадян, у яких осучаснення буде суттєвим. За рахунок інших 20 млн.

Висновки

Стабілізувати «солідарку» без запуску накопичення вже не вдасться. Хибні цілі треба перекреслювати та ставити реальні. За пропорції працюючих до пенсіонерів 1:1 та за умови 22% ЄСВ пенсія має заміщуватися на рівні менше, ніж 22%. Таким чином бездефіцитності вже не досягти.

Уряд не зробив домашнього завдання – не обрахував моделі із накопиченням. А саме вони «розвантажують» солідарний борг перед пенсіонерами, одночасно розігріваючи економіку. Уряд мав зробити три речі у фінсекторі: не допустити шахраїв та злочинців у сектор грошей фізичних осіб; створити систему нагляду; створити систему гарантування.

Міністерство не має ані плану впровадження другого рівня, ані планів синхронізації пенсійної реформи та реформи фінсектора. Експеримент щодо професійних схем на шкідливих виробництвах не зроблено на базі НПФ.

Правила гри за останні 10-15 років змінюються в бік погіршення. Про це, власне, експерти попереджали усі попередні уряди. Всі уряди намагалися щось зробити. Наше традиційне обладнання «вили» були чомусь весь час поряд з урядами.