– Через три місяці після набуття чинності нового закону про ліцензування, який забороняє росіянам контролювати компанії фондового ринку, НКЦПФР повідомила про чотирьох потенційних покупців на активи Московської біржі – «Українську біржу» і ПФТС. При цьому біржі досі не були позбавлені ліцензії, як її втратили банки та брокери з російським капіталом. Чому?

– Це зовсім різні ситуації. У банках все очевидно: там 100-відсоткова участь російського капіталу, і зміни складу акціонерів бути не може. З біржами все набагато складніше. Серед акціонерів є й українські структури. Застосувавши санкції до бірж, ми покараємо і їх теж. Більше того, наші дії мають односторонній характер. Ми не можемо ввести санкції, а потім їх відкликати.

– Але якісь словесні приписи були?

– Так. Ми прямо сказали: «Або ви приходите до якоїсь згоди, або ми вводимо санкції». Як тільки ми побачимо, що абсолютно весь ліміт пошуку консенсусу вичерпано, ми відкличемо ліцензію. Саме тому обидві біржі влітку і восени неодноразово проводили збори акціонерів.

– Ви спілкувалися з українськими біржами чи виходили і на російського акціонера?

– Ми спілкувалися як з керівництвом УБ і ПФТС, так і з представниками Московської біржі – вони приїжджали сюди.

– Біржі розглядали різні варіанти: і викуп акцій самими біржами, і пошук українських інвесторів. Який з варіантів є оптимальним?

– Вибір конкретного варіанту не важливий. Нам важливо, щоб біржі тримали нас у курсі, відбувається у них щось чи ні.

– Ви встановлювали їм термін на вихід росіян з капіталу?

– Ми хочемо бачити результат в найближчому майбутньому і не збираємося чекати нескінченно.

– Ви заявляли, що «втрата ринком однієї біржі не є катастрофою». У вас є сумніви, що якась із бірж не зможе закрити операцію?

– Це не сумніви. У нас є норма закону, і ми її застосуємо, якщо побачимо, що акціонери не можуть домовитися. Ситуація залежить від акціонерів. Очевидно, що якщо не зміниться структура власності бірж, то нашим рішенням ми застосуємо санкції.

– У серпні комісія змінила положення про функціонування фондових бірж і посилила вимоги до емітентів. По суті, з 1 січня 2016 року торгуватися в лістингу будуть тільки ОВДП та акції декількох емітентів. Що має статися, аби лістингових паперів було більше?

– Все це прописано в наших вимогах.

– У них жорсткі норми. Ви думаєте, що компанії захочуть повернутися на біржу?

– Звичайно. Наші дії спрямовані на пошук балансу між попитом і пропозицією. У нас є попит (на цінні папери. – FinClub), але він дуже невеликий. Логічно, що пропозиція має бути розрахована саме на цей попит. Більше того, покупцям повинні пропонувати папери емітентів найвищої якості, які є в країні. Зараз це ОВДП і кілька компаній, які відповідають нашим вимогам.

– Решта компаній, керуючись вашою логікою про невеликий попит, можуть навіть не намагатися виконати вимоги регулятора, щоб повернутися на біржу?

– Ми сподіваємося, що попит ростиме. Наприклад, страховий бізнес почне вкладати кошти в якісні папери, а в 2017 році ми розраховуємо, що набуде чинності другий рівень пенсійної системи. Біржі є інструментом залучення капіталу. Чому ми маємо пускати на біржу тих, у кого немає такої мети? У нас акції виникали як наслідок приватизації, але цей ресурс вже вичерпано, зараз пропозиція повинна відповідати ринковому попиту.

– Страховики скаржаться, що з 1 січня у них по суті не буде інструментів для вкладення коштів. На всіх не вистачить ОВДП. А ще ж є НПФ та ІСІ!

– Їм не потрібно хвилюватися. ОВДП вистачить на всіх. Інша справа, що у них немає того обсягу активів, які вони малюють. На їхні живі гроші у нас пропозиції вистачить.

– Нові критерії до лістингу паперів ви погоджували з Нацкомфінпослуг?

– Звичайно. Все це обговорювалося. Запевняю вас: ніяких катаклізмів не відбудеться.

– Учасники небанківського фінансового ринку вважають, що термін до 1 січня занадто короткий, і потрібно відсунути його або передбачити перехідний період.

– У нас усі завжди не готові до реформ. Нам всі говорять: давайте ще почекаємо. Ну давайте ще хоча б півроку. Ну ще трохи. Але якщо ми чекаємо, нічого не змінюється.

– Враховуючи, що з 1 січня оборот торгів на біржах істотно зменшиться, чи потрібно Україні стільки бірж, як зараз?

– У такій кількості бірж і раніше сенсу не було, а тепер у них навіть предмета торгівлі не буде. Всі наші біржі економічно неспроможні.

– Скільки бірж, на вашу думку, повинно залишитися?

– Одна. Біржа – це не предмет конкуренції на українському фондовому ринку. У нас не повинно бути конкуренції однієї української біржі з іншою. Українська біржа повинна конкурувати з польською біржею за якісних емітентів.

– А чи буде в цій біржі частка держави?

– Я впевнений, що держава візьме в ній активну участь. Але держава не просто володітиме часткою в біржі: біржа буде частиною холдингу, який поєднає в собі торгівлю, розрахунково-клірингову та депозитарну діяльність.

– Коли у нас залишиться одна біржа? За рік? Два?

– Я думаю, що чим швидше, тим краще. Тоді ми отримаємо прозорий процес ціноутворення. Біржа – це місце, де відбувається ціноутворення. Apple, скажімо, не продає свої товари в десяти місцях за різними цінами. Звичайно, ні. Так чому у нас повинна бути різна вартість на один і той самий папір на різних біржах? Як тільки у нас з'явиться одна біржа, ми перейдемо до якісного розвитку нашого ринку капіталу.

– Регулятор бореться з маніпуляціями на ринку і порушує проти учасників ринку справи за маніпулювання. Кількість справ ще довго ростиме?

– Мені важко сказати. Але нові справи ще будуть відкриватися – це однозначно. Ми аналізуємо період за останні півтора року.

– На якій стадії зараз знаходяться ці справи?

– Спочатку ми відкриваємо справи і збираємо інформацію самостійно. Крім того, у всіх учасників ринку є можливість надати нам інформацію, яку вони вважають за необхідне довести до нашого відома. Комісія все це аналізує і використовує під час прийняття рішень про санкції.

– Які це можуть бути санкції?

– У нас арсенал інструментів дуже обмежений. Ми можемо тільки штрафувати.

– Чи були вже випадки, коли факт маніпуляції не підтвердився?

– Поодинокі випадки. Стосувалися справ, розпочатих ще в 2012-2013 роках. Ми впевнені в послідовності своїх кроків. Не думаю, що хтось зможе довести, що у тих паперів, які нічого не варті, є ціна. До того ж ми навіть не обговорюємо, якою має бути ціна. У нас був смішний прецедент. Суддя запитав адвоката, чим займається компанія, в якій працюють три людини. Відповідь була такою: «Мабуть, шось копає». А хто копає: директор або бухгалтер, незрозуміло.

– Як часто учасники ринку оскаржують рішення комісії?

– На нас завжди хтось подає до суду: абсолютно всі учасники і всі сторони мають право на апеляцію, і вони часто ним користуються. У більшості випадків для них це спосіб відкласти санкцію. Навіть по дрібних штрафах йдуть до суду. Але виграних справ у нас вже дуже багато – близько 70-80%. З більшості інших справ остаточного рішення ще немає. Ми йдемо по всіх інстанціях.

– Які маніпуляції найчастіше ви зустрічаєте?

– Коли папір торгується трьома торговцями, пов'язаними між собою. І, якщо їм потрібно, вони ганяють акції по колу між собою за будь-якою ціною.

– Ви готуєтеся до отримання нових підшефних, які до вас перейдуть після ліквідації Нацкомфінпослуг?

– Безумовно. Ми постійно спілкуємося з Нацкомфінпослуг, співпрацюємо, обговорюємо з ними всі наші рішення. Більш того, і про це вже неодноразово говорили, ті види діяльності, які перейдуть до нас (ломбарди, НПФ, ФФБ, ФОН, емітенти іпотечних сертифікатів та довірчих товариств. – FinClub), для нас не нові.

– Чи призведе це до структурних змін всередині НКЦПФР?

– Гадаю, так. Частину їхніх співробітників, швидше за все, ми залучимо до себе.

– Виступаючи на форумі, ви заявили, що комісія вже розробила законопроект, який зобов'яже учасників ринку фінансувати роботу регулятора. Ви вирішили впровадити ідею платежів нагляду, яка обговорюється вже не перший рік?

– Це будуть не платежі нагляду, а збори з ринку, які складаються з трьох компонентів: збір з обороту, мито з емітованих інструментів (акції та облігації) і плата за адміністративні послуги. Це не оподаткування, а покриття витрат на якісний нагляд. Всі величини розраховуватимуться виходячи з обґрунтованих витрат, які несе регулятор, щоб забезпечити якісний нагляд за учасниками ринку. Безумовно, ці платежі здорожують ведення бізнесу.

– Коли закон може набути чинності?

– Чим швидше, тим краще. Сподіваюся, це відбудеться вже в 2016 році. Ми не хочемо залежати від держбюджету. Неправильно використовувати гроші платників податків для надання наглядових функцій, за які повинні платити самі учасники й емітенти, щоб на ринку були прозорі і чесні правила для них. Також ми хочемо адекватної компенсації за працю. Робота в комісії – інтелектуальна і технологічна праця. На якісне IT-забезпечення має припадати колосальна частина витрат. А у нас на IT-забезпечення припадає «нуль». Тому, на жаль, всі наші співробітники на 70% зайняті роботою, яка нижче за їхній рівень кваліфікації. Уявіть собі той рівень неефективності, який спостерігається в комісії, якщо навіть існуючий штат міг би надавати більш якісні функції нагляду при інвестиціях в IT-забезпечення.

– Коли Нацбанк почав модернізацію, він залучив канадських і швейцарських фахівців, використовував їхній досвід. Яку модель НКЦПФР бере за основу?

– У нагляді та інфраструктурі ми опираємося на польський досвід, в ліцензуванні та розкритті інформації використовуємо норми директив Єврокомісії. А що стосується практики правозастосування, то правила приблизно однакові як в Європі, так і в США. Комісія з ЦП повинна бути фактично міжнародним органом. У нас має бути обмін інформацією з регуляторами інших країн. Ми повинні мати можливість проводити розслідування в рамках міжнародного співробітництва. Не має сенсу вигадувати велосипед.