Російський вихід: чому ВТБ Банк залишив ринок

Російський вихід: чому ВТБ Банк залишив ринок

Сьогодні у ВТБ Банк увійшла тимчасова адміністрація: він став першим банком з російським державним капіталом, примусово виведеним з українського ринку. Серед постраждалих опинилися не тільки понад 60 тис. клієнтів банку, але навіть заступник голови НБУ. Росіяни звинувачують Петра Порошенка та Ігоря Коломойського в проблемах «дочки», яка не пережила кризу ліквідності. Це негативний сигнал для інших російських активів – Сбербанку і Промінвестбанку.

Примусове виведення

Учора відбулося перше у 2018 році, що завершується, банкрутство українського банку: Національний банк 27 листопада визнав ВТБ Банк неплатоспроможним, тому сьогодні вранці головний офіс банку в центрі Києва на перетині бульвару Шевченка і вулиці Пушкінської зайняв тимчасовий адміністратор. Голова ВТБ Банку Костянтин Вайсман і все правління відсторонено: як особи із зіпсованою діловою репутацією вони втратили право керувати українськими банками у найближчі три роки. Ця заборона не поширюється на ринок РФ.

До чорного списку потрапили не тільки вони. Сергій Холод, який з 23 липня став заступником голови НБУ Якова Смолія, щоб курирувати в центробанку ринок платіжних систем і грошовий оборот, раніше був заступником голови ВТБ Банку. І оскільки протягом року до дня неплатоспроможності ВТБ Банку він «більше шести місяців» входив до його правління (звільнився 20 липня після 53 місяців роботи в банку), його ділова репутація також стала небездоганною.

Цей факт є «ознакою відсутності бездоганної ділової репутації фізичної особи» і обіцяє йому негативні наслідки. Згідно зі ст. 20 закону «Про Національний банк України», втрата бездоганної ділової репутації є прямою підставою для звільнення заступника голови НБУ Сергія Холода. Відповідне кадрове рішення має ухвалити Рада Нацбанку.

Створений Нацбанком механізм відбілювання репутації банкірів на власних топ-менеджерів не поширюється, інакше це був би явний конфлікт інтересів. Але він може стати рятівним для екс-члена наглядової ради ВТБ Банку Ігоря Лебединця. Якщо його репутацію не відбілити, то ПриватБанку доведеться звільнити свого нового відповідального за фінмоніторинг.

Це перша тимчасова адміністрація ФГВФО більш ніж за рік. Попередне примусове виведення банку з ринку сталося ще на початку листопада 2017 року, коли неплатоспроможним став «Богуслав». Відтоді банки залишали ринок лише добровільно: вони повертали вклади, здавали в Нацбанк банківську ліцензію та продовжували працювати як звичайні юридичні особи.

Аналогічним шляхом пішов БМ Банк – друга «дочка» російської групи ВТБ. Усього три тижні тому, 6 листопада, НБУ відкликав ліцензію у БМ Банку, який реорганізувався у АТ «БМ-2018». Нову компанію очолив Євген Новик. Екс-банк переїхав з будівлі навпроти київського цирку до головного офісу ВТБ Банку, де тепер має сусіда – тимчасового адміністратора Юлію Заболотну.

ВТБ Банк також хотів добровільно здати ліцензію, але очікувано все пішло не так.

Зовнішній тиск

Після початку військової агресії Росії проти України «дочки» російських держбанків опинилися в уразливому становищі. Вони піддавалися як фізичному впливу – протестувальники пікетували, замуровували, громили їхні офіси, так і санкційному тиску з боку США.

Навесні 2017 року до власних санкцій «дозріла» Україна. Національний банк на вимогу РНБОУ запровадив санкції проти п'яти банків з російським державним капіталом: їм було заборонено виводити активи з України, крім випадків зміни власника. Влада надіслала чіткий сигнал: російські банки в Україні розвиватися не будуть і мають бути продані. Через рік санкції були продовжені до весни 2019-го.

Першим покупця знайшов ВіЕс Банк з групи Сбербанку – його купив Сергій Тігіпко. Потенційні інвестори БМ Банку, серед яких був Вадим Новинський, швидко випарувалися. Тому БМ Банку довелося згорнути свою діяльність і тихо піти з ринку.

Інвестори були і на Сбербанк, і на Промінвестбанк, але й вони розбіглися. Одних, наприклад Григорія Гусельникова, Саїда Гуцерієва, Віктора Прокопеню, Максима Микитася, Павла Фукса, Олександра Ярославського, білоруський Паритет-банк, не схвалив НБУ, інші, як угорська OTP Group або Валерій Хорошковський, самі вирішили вийти з переговорного процесу.

На ВТБ Банк таких явних претендентів не було, хоча голова ВТБ Андрій Костін у травні 2016 року говорив про інтерес «трьох-чотирьох потенційних українських, російських і міжнародних покупців». Серед них була група СКМ Ріната Ахметова і ТАСкомбанк Сергія Тігіпка. Домовитися не вдалося, оскільки покупці хотіли, щоб росіяни пробачили міжбанківські кредити ВТБ Банку, але Москва хотіла вивести валюту.

ВТБ розумів, що продати банк можна тільки з втратами, а збитки від примусового закриття оцінив у 25-27 млрд рублів. Тому ще навесні 2017 року ВТБ Банк перейшов до стратегії згортання бізнесу, не виключаючи, що може здати ліцензію і стати фінансовою компанією.

Влітку 2017-го Андрій Костін визнав, що ВТБ Банк зменшиться до стану «одного офісу в Києві». «Треба стиснутися і подивитися, що буде. Зрештою, може, й закрити банк», – нарікав він. На початку 2018-го банк поставив за мету до літа мати лише «один-два офіси в Києві», але до осені у банку залишалося три офіси в Києві та по одному в Харкові й Дніпрі. Банк пішов зі Львова, Одеси та Запоріжжя.

ВТБ Банк звикся з тим, що не може продати навіть «компактний» банк, тому став готуватися до здачі ліцензії. Але не встиг. У плани росіян втрутився Ігор Коломойський.

Від арешту до неплатоспроможності

Два десятки компаній групи «Приват», пов'язаних з Ігорем Коломойським, та екс-голова ПриватБанку Олександр Дубілет у травні 2018-го виграли майже $160 млн в Гаазькому арбітражі за позовом проти РФ. Судді постановили стягнути з росіян втрати «приватівців» від анексії Криму.

Через чотири місяці вони вирішили виконати це рішення на території України. 5 вересня Апеляційний суд Києва заарештував акції ВТБ Банку (примітно, що ВТБ Банк ще в 2016 році намагався «вивести» свої акції до Росії), Сбербанку і Промінвестбанку, заборонивши їм, зокрема, продавати свої активи. Ця заборона включила зворотний відлік до банкрутства ВТБ Банку (див. «Коломойський утримує росіян в Україні»). Банк хотів би здати ліцензію, але визнав, що «юридичні обмеження не дозволяють зробити це».

Останній рік бізнес-модель ВТБ була простою – він сконцентрувався на «вибиванні» боргів: банк продавав кредити або стягував застави за ними для їх подальшого продажу, щоб отримані кошти направляти на виплату вкладів. ВТБ Банк навіть став лідером за обсягом стягнутого з позичальників майна: за рік він отримав його на 3,7 млрд грн, або 35,4% від чистих активів. Банк продавав як нерухомість, наприклад, харківський ТРЦ «Магелан», так і кредитні портфелі, наприклад, компанія Тігіпка викупила у ВТБ Банку борги групи Ukraine Minerals.

Для його продажу росіяни навіть наймали іноземців. У квітні 2018-го американський майданчик DebtX повідомив про продаж портфеля комерційної нерухомості вартістю $100 млн одного з українських банків. Зокрема, йшлося про продаж «двох офісних будівель в центрі Києва і великому регіональному торговому центрі». Співрозмовники FinClub говорили, що замовником виступав саме ВТБ Банк, але отримані цінові пропозиції його не задовольнили.

Часто банк йшов на компроміс з самими позичальниками, продаючи їм їхні борги з дисконтом. Так сталося у випадку з кредитами групи компаній VS Energy на $155 млн (див. «ВТБ Банк попрощався з VS Energy»), з боргами групи ІСД. З іншими клієнтами ВТБ Банк «воював», наприклад, за київський ТРЦ «Караван», Дніпровський завод мінеральних добрив.

Припинення безперервного процесу стягнення й продажу активів миттєво зупинило приплив грошей для виплати вкладів. Звітність на 1 листопада показує, що у ВТБ Банку на балансі знаходилася інвестиційна нерухомість на 2,55 млрд грн, але майже не було ліквідності: готівкових коштів було всього 21 млн грн, в НБУ зберігалося менше 200 млн грн, в інших банках –23, 8 млн грн. При цьому ОВДП, під заставу яких НБУ рефінансує, у ВТБ Банку не було.

Банк активно заявляв, що робить все можливе для стабілізації ситуації. ВТБ оскаржив рішення апеляційного суду і навіть домігся скасування тиждень тому заборони на ліквідацію або реорганізацію. Москва допомагала банку добрим словом, заявляючи, що «робить все можливе для розблокування діяльності банку в максимально стислі терміни», «має необхідні ресурси і управлінський досвід для продовження роботи і стабілізації ситуації», але грошей в Україну не вислала.

Вже на початку листопада банк зіткнувся з кризою ліквідності. «Це рішення суду (від 5 вересня. – Ред.) фактично позбавило ВТБ Банк можливості поповнювати ліквідність за рахунок продажу придбаного в процесі стягнення заставного майна та активів. 5 листопада банк був змушений запровадити превентивні обмежувальні заходи, спрямовані на стримування відтоку коштів клієнтів: введено комісії та ліміти на зняття готівки», – заявляли в НБУ.

Щоб зупинити втечу капіталу, ВТБ Банк ввів ліміти і комісії при виведенні готівкових та безготівкових коштів фізособами та юрособами. Лише через тиждень банк підняв комісії з 10% до драконівських 25%.

Але це не допомогло: 13 листопада банк став проблемним, а 27-го – неплатоспроможним. В НБУ кажуть, що банк не зміг відновити свою ліквідність. Але, заспокоює регулятор, ринок не помітить втрати «бійця», адже ВТБ Банк за чистими активами займав усього 0,6%, а у інших банків накопичено 75 млрд грн ліквідності.

У цій ситуації російський ВТБ звинувачував виключно Україну. Ще півтора роки тому Андрій Костін лаяв українську владу, яка «ставить палки в колеса» і «хоче убити потихеньку, втопити» банки. Але за день до неплатоспроможності української «дочки» російська група почала називати конкретні прізвища.

Крім уже згаданого Ігоря Коломойського, якого ВТБ звинуватив у «рейдерстві», росіяни згадали й про роль президента України Петра Порошенка в цій історії. Провина Петра Порошенка виявилася в тому, що 12 років тому росіяни купили у нього банк «Мрія» за $70 млн, а потім приєднали до нього банк «ВТБ Україна». Зараз Петру Порошенку належить Міжнародний інвестиційний банк.

Тепер Москва загрожує колишньому банкіру міжнародним судом. «Група ВТБ залишає за собою право звернутися до міжнародного суду за стягненням з Петра Порошенка суми, витраченої на купівлю банку», – пригрозили у ВТБ. Непокриті збитки установи складають 36,1 млрд грн.

Очевидні уроки

ФГВФО має виплатити вкладникам 942,7 млн грн. Нацбанк підрахував, що 59,1 тис. клієнтів зберігали в російському банку до 200 тис. грн кожен, тому отримають компенсацію в повному обсязі.

Але близько 1,8 тис. клієнтів можуть втратити свої великі вклади (на 1 листопада кошти фізичних осіб сумарно становили 1,85 млрд грн), як і бізнес, на рахунках якого знаходилося 1,2 млрд грн. Чи отримають вони компенсацію, залежить від того, чи зможе ФГВФО максимально дорого розпродати майно і активи ВТБ Банку, які «на папері» досягають 7,58 млрд грн.

У Сбербанку і Промінвестбанку вкладів населення більше – 4,59 млрд грн і 3,35 млрд грн відповідно. Поки вони справляються з виплатами навіть в умовах арешту активів. Але Сбербанку вже вдалося скасувати заборону на продаж активів. Не випадково в проекте державного бюджету на 2019 рік зазначалось, що ФГВФО може знадобитись 14 млрд грн.

Ситуація з арештом акцій і забороною на відчуження майна російських держбанків була спірною, оскільки українські активи російських банків, у яких до 30-40% приватного капіталу, складно вважати 100-відсотковою власністю Росії, на яку суд може звернути стягнення для виконання вимог групи «Приват». Інакше росіяни отримають право подати до суду на Україну і вимагати стягнення втрат за рахунок державного бюджету.

«Вердикти українських судів є не чим іншим, як ­узаконенням спроби рейдерського захоплення наших українських активів, – стверджували у ВТБ Банку. – Влада України своїм мовчазним схваленням фактично заохочує рейдерство свого олігарха, незважаючи на те що постраждалими в результаті будуть прості українські громадяни. Втім, пану Коломойському до цього не звикати».

В'ячеслав Садовничий