Костянтин Ворушилін,

директор-розпорядник ФГВФО

«Моя особиста позиція, але не позиція Фонду, така. У кожному конкретному випадку роль людини потрібно розбирати окремо. Буває, що в банк приходить людина з новою командою. Вона береться за цю справу в надії витягнути банк, але не витягує. Отже, вантаж проблем у банку вже був, а новий менеджер намагався їх вирішити, але не зміг. Тому однозначно на всіх я б не ставив «чорні мітки». У кожному випадку потрібно детально вивчати ситуацію, дивитися не тільки на керівництво банку, а й на керівників відділень. Наприклад, за активної участі керівництва київського відділення Імексбанку виводилися активи і дробилися вклади. Навіть скоріше не «за участю» – керівник відділення організовував цей процес. Ми будемо вимагати і домагатися того, щоб такі люди ніколи не працювали в банківському секторі».

Галина Оліфер,

генеральний директор Українського кредитно-банківського союзу (УКБС)

«На мою думку, люди, які працювали в проблемних банках, повинні мати право на апеляційний розгляд їхнього становища. Адже ми можемо поручитися за багатьох людей, які потрапили до цього списку, і підтвердити, що це чесні, достойні менеджери, які не брали участі в жодних шахрайських схемах. Цей список може бути суб'єктивним з боку регулятора, і ми, УКБС, створили апеляційну комісію для того, щоб розглянути це питання. Вважаю, що якщо братимуть участь професійні об'єднання, які дорожать своїм ім'ям, то питання зловживання ми максимально уникнемо, ну а якщо цим займатиметься тільки Нацбанк, то не впевнена. Крім того, ця процедура повинна бути публічною та зрозумілою для всіх. Не сам Національний банк має вирішувати, кого страчувати чи помилувати, а цим повинна займатися громадськість із залученням провідних ЗМІ з економічною тематикою».

Анатолій Дроб'язко,

незалежний експерт, колишній тимчасовий адміністратор банку «Володимирський»

«Те, що Нацбанк почав перейматися таким питанням, це важливо. Адже у відповідних інструкціях НБУ під санкції потрапляє широке коло осіб: від президентів і голів наглядової ради фінустанов до керівників регіональних філій, які взагалі не мають ніякого відношення до тих проблем, які виникли в головній структурі банку. Вважаю, що громадськість повинна через свої саморегулюючі організації брати участь у цьому делікатному питанні.

Що ж стосується санкцій, то це досить риторичне питання. Адже в кожній людині є щось від бога, а щось – від чорта. Навіть Мікеланджело писав Юду й Христа з однієї людини. Це дуже тонка тема, оскільки ми маємо справу з публічними фінансами. Тому дуже важливо, щоб ті, хто буде на фінансовому ринку, з одного боку, були чесними, а з іншого – ще й професійними. Адже непрофесійні люди, які займаються банківським бізнесом, може, щось і роблять, але невідомо, що коять».

Ростислав Кравець,

старший партнер адвокатської фірми «Кравець та Партнери»

«Питання репутації керівника в банківській справі має, на мій погляд, вирішальне значення для розміщенні коштів у тій чи іншій фінансовій установі. Тому спроби НБУ за допомогою внутрішніх документів «відбілити» репутацію банкірів, які довели банки до неплатоспроможності, тільки ще більше посилюють проблему довіри до українських банків. Питання взяття на поруки, я вважаю, тут не можна застосовувати. Ділова репутація не може ґрунтуватися на поручительстві третіх осіб, які апріорі не можуть нести відповідальності за дії особи, за яку вони поручилися».

Олександр Сугоняко,

президент Асоціації українських банків

«Якби Янукович почав говорити про відновлення довіри до «Партії регіонів», як би ви до цього поставилися? Саме такі почуття виникають, коли починає говорити голова Нацбанку, до якої повністю втрачена довіра і яка по суті знищила українську банківську систему. І коли вона веде мову про якесь відновлення довіри до когось, то я це сприймаю, як блуд і пустий струс повітря. Адже якщо серйозно, то це дуже складна тема. І люди, які «загубили» себе, вже ніяк не можуть відновити довіру. Але не варто забувати про тих людей, які не прийняли правила гри Януковича, а також не пішли на поводу у сьогоднішнього керівництва Нацбанку, залишилися чесними і просто пішли. Тому вважаю, що НБУ взагалі не має ніякого морального права піднімати питання про відновлення довіри, оскільки в ньому дві сторони: моральна і кримінальна. А злодії, як ви знаєте, повинні сидіти у в'язниці, а чесні люди – залишатися на волі».