Авант Банк показав власника
Народний депутат Олексій Савченко («Блок Петра Порошенка») має намір отримати контроль над Авант Банком з групи середніх (40-е місце за активами). «Деякі банкіри відкриваються і називають речі своїми іменами. Відповідальні банкіри вже зараз відкривають свою власність, – розповів у інтерв'ю «5 каналу» директор департаменту НБУ з реєстраційних питань і ліцензування Леонід Антоненко. – Наприклад, Авант Банк. За ним стоїть Олексій Савченко – один з народних депутатів, який нам подав буквально недавно свої документи на придбання істотної участі в цьому банку». У НБУ уточнили FinMaidan, що Олексій Савченко планує стати одноосібним власником установи. На 1 квітня 2015-го статутний капітал банку становив 321,4 млн грн.
Олексій Савченко, втім, поки виявився не готовим публічно зізнатися в намірі купити банк. На запитання кореспондента FinMaidan про цю купівлю він написав: «Не розумію, про що ви. Ви можете мені надіслати документ, який дав НБУ?». У Авант Банку також не готові розкривати подробиці угоди. «Як тільки НБУ погодить зміну структури власності Авант Банку, ми вас проінформуємо. Нагадаємо, що Олексій Савченко ніколи не володів акціями Авант Банку, а працював у банку на керівних посадах», – повідомили в прес-службі банку. З 1 серпня 2011 року він виконував обов'язки голови правління, з 15 вересня 2011-го до 17 травня 2012-го обіймав посаду голови правління.
Прозорою структуру власності банку назвати складно. У січні знайомі Олексія Савченка говорили FinMaidan, що «він продав Яреми (Віталій Ярема до 9 лютого був генпрокурором. – FinMaidan) і не має до банку відносини». Про зв'язок Віталія Яреми з банком на початку року повідомляли журналісти Insider і «Наші гроші».
Формальним власником 100% акцій Авант Банку є ТОВ «Стабіл Холдинг». Однак тільки в 2015 році в банку визнали, що установа має контролера з часткою 100% – Ігоря Завацького. Він «контролював» ТОВ за дорученнями, оскільки частки в компанії були розподілені між двома громадянами Белізу і дев'ятьма громадянами Сейшельських островів. Ігор Завацький очолив наглядову раду Авант Банку 20 липня 2011 року, отримавши цей пост після роботи віце-президентом Конверсбанку. Однак 21 жовтня 2013 року його обов'язки голови НР були припинені. Місяцем раніше, 9 вересня 2013-го, пост заступника голови НР Авант Банку залишив Володимир Шульмейстер, нинішній перший заступник міністра інфраструктури. Замість Ігоря Завацького наглядову раду очолив Олексій Савченко, який до цього був радником голови правління Авант Банку з економічних питань. Його призначили головою НР на п'ять років, але вже 14 січня 2014-го на цій посаді його змінив Ігор Завацький, який між рокіровками працював президентом Авант Банку.
Банківська історія
У Олексія Савченка насичена історія роботи на банківському ринку. У 2004-2005 роках він працював в Родовід Банку, з якого звільнився з посади заступника голови правління. Денис Горбуненко, згадуючи про той період роботи, говорив: «Я звільнив Савченко, коли мені набридло, як він зі своїм партнером з прокуратури влаштовував нам гойдалки: спочатку засилали перевірку, а потім пропонували вирішити питання. Я його відпустив і не заважав створити банк». Тоді Олексій Савченко і створив Партнер-банк.
У 2009 році Родовід Банк збанкрутував, і його тимчасовим адміністратором став Віктор Мироненко – екс-голова правління Партнер-банку, власником якого був Олексій Савченко. Після цього з'ясувалося, що у пана Савченка в Родовід Банку залишився депозит, а отже, Віктор Мироненко міг скористатися своїм службовим становищем для вирішення цього питання. Тому наступного дня НБУ звільнив його з посади через «нові виявлені обставини».
Історія Партнер-банку (потім його було перейменовано у Конверсбанк, а потім у Міський комерційний банк; CСB) також була непростою. У 2006-2008 роках Олексій Савченко був спочатку заступником голови, потім головою правління, а в 2010-2011 роках обіймав посаду голови наглядової ради. Надалі він продав установу російському мільярдерові Володимиру Антонову. Минулоріч цей банк збанкрутував.
Труднощі розкриття
Зараз НБУ вимагає від банків розкрити всіх своїх власників до останньої фізособи. Тим, хто цього не зробить, загрожує неможливість залучати кредити у Нацбанку, відмова у видачі валютної ліцензії, проблеми з репутацією у менеджерів і власників. Крайнім заходом може стати визнання банку проблемним, а потім, якщо власник так і не захоче легалізуватися, – навіть неплатоспроможним.
Розкриття інформації про справжнього власника не є звичайною формальністю – це накладає на власників відповідальність, в тому числі й кримінальну, за доведення своїх банків до банкрутства. «Людей лякає велика кількість збанкрутілих банків, і вони панікують, забирають свої кошти з депозитів, оскільки невідомо, який банк буде наступним. Держава, в свою чергу, змушена відшкодовувати кошти вкладникам неплатоспроможних банків. Саме тому потрібно було посилити відповідальність за дії, що призвели до банкрутства», – вважає голова правління Укргазбанку Кирило Шевченко.
Елена Губарь, Руслан Черный
Ключовим питанням вчорашнього засідання парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності стала підготовка до третього читання законопроекту № 1558-1 «Про реструктуризацію зобов'язань за кредитами в іноземній валюті». «Проект закону про реструктуризацію кредитів у іноземній валюті після прийняття у другому читанні відправлено на третє читання, хоча усі знають, яку напругу викликає проблема валютних позичальників у нашому суспільстві, – заявив голова комітету Сергій Рибалка. – За законодавством, якщо проект закону відправлено на третє читання, дається п'ятиденний термін для подачі поправок, а самі поправки можуть мати лише уточнюючий характер. Наш комітет отримав шість пропозицій до проекту закону, з яких п'ять враховані повністю, а одна – частково». У комітеті запевняють, що правки дуже «технічні» і не змінюють суті цього законопроекту.
По третьому колу
Традиційно проти ухвалення закону висловилися представники банківської сфери. «За нашими підрахунками, збитки банків у разі прийняття законопроекту досягнуть 100 млрд грн. До того ж банки не зможуть виконувати свої зобов'язання перед валютними вкладниками. Приймаємо закон – отримуємо депозитний майдан», – попередила депутатів виконавчий директор Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова. «Через занижені процентні ставки за кредитами після конвертації щорічні збитки банків становитимуть по 2,5 млрд грн. По суті, йдеться не тільки про прямі збитки держави – на докапіталізацію держбанків і фінансування Фонду гарантування вкладів, але й опосередковані – банки не зможуть вийти на прибуткову діяльність, тому не буде надходжень від податку на прибуток», – впевнена координатор Комітету асоціації з питань захисту прав кредиторів Інна Багатих.
Директор Українського кредитно-банківського союзу Галина Оліфер вважає, що прийняття закону «узаконить беззаконня». Нацбанк продовжує виступати проти прийняття закону, посилаючись на зобов'язання перед МВФ і обіцянку президента застосувати вето. «До того ж як ми пояснимо прийняття законопроекту тим позичальникам, які вже погасили валютний кредит, а деякі – достроково», – поставив не риторичне запитання директор юридичного департаменту Нацбанку Віктор Новіков.
Є противники закону й серед депутатів. «Ви пам'ятаєте, якою ціною нам далася стабілізація курсу гривні. Якщо приймуть цей закон, банкам доведеться закривати коротку валютну позицію, а отже, попит на валюту на міжбанку різко зросте», – заявив член комітету Руслан Демчак («Блок Петра Порошенка»). «Ми повинні розуміти, що якщо документ не набере 226 голосів у третьому читанні, ми просто поховаємо усю нашу багатомісячну роботу», – попередив колег з комітету екс-голова Нацбанку Степан Кубів («Блок Петра Порошенка»).
Тому члени комітету не змогли підтримати рішення рекомендувати парламенту прийняти цей законопроект у третьому читанні. За це проголосували п'ять з десяти присутніх на засіданні членів комітету. Інші п'ять учасників голосували проти або утрималися.
Час чекає
У якості альтернативи депутати запропонували звернутися до Кабінету міністрів за «отриманням матеріально-технічного обґрунтування та нормативно-правових актів для виконання закону в разі його прийняття в цілому». Така можливість передбачена регламентом під час розгляду законопроекту в третьому читанні. Як уточнив Степан Кубів, Кабмін повинен знайти джерела фінансування, які б дозволили покрити збитки банків від прийняття закону, а також підготувати нормативно-правові акти для приведення законодавства у відповідність до норм закону. «Саме про це йдеться в регламенті Верховної Ради», – запевнив Степан Кубів. Таке рішення підтримали шість депутатів з десяти. На це Кабмін матиме десять днів.
Якщо звернення у Кабмін буде підготовлено вже найближчим часом, то профільний комітет отримає відповідь і зможе розглянути його вже на засіданні 16 червня. І у разі підтримки депутатів його можуть винести на голосування 17-19 червня. Якщо ж до 16 червня відповіді не буде, законопроект про реструктуризацію валютних кредитів буде включено до порядку денного засідання комітету лише 30 червня. Але і в цьому випадку у парламентарів ще буде шанс прийняти закон до літніх канікул: у них в запасі буде ще один пленарний тиждень – з 14 до 17 липня.
Втім, активісти, що виступають за пільгову конвертацію кредитів, вважають, що депутати навмисно затягують розгляд законопроекту. Адже навіть розгляд законопроекту в третьому читанні відбувається вперше у Верховній раді VIII скликання. «Ми вже більше року намагаємося вирішити проблему. Нинішня поведінка – черговий спосіб затягнути її рішення. Так ми дочекаємося літніх канікул, і найближчим часом ніякої реструктуризації не буде. Ми виходимо з усіх комітетів і робочих груп. Єдина можливість для банків повернути їхні гроші – прийняти закон. Інакше події в Харкові видаватимуться квіточками», – заявила активістка Юлія Сало. Йдеться про події 25 травня, коли під час виселення позичальників із заставної іпотеки в Люботині були вбиті дві людини (див. «Люботинського «стрільця» виселяли через борг у 855 тис. грн»).
Більше не блищить
Нацбанк від сьогодні позбавив себе права купувати у громадян золото, срібло та інші дорогоцінні метали. Постанова НБУ № 209, яка набула чинності 10 квітня, замість прийнятого в 2003 році «Порядку проведення операцій з купівлі банківських та дорогоцінних металів у населення» затвердила «Порядок купівлі інвестиційних монет». «Згідно з постановою, ми перестали купувати дорогоцінні метали у фізичних осіб. Але продовжуємо їх купувати через посередників у підприємств», – повідомили FinMaidan в прес-службі Нацбанку.
Причину відмови від скупки банківських металів та брухту дорогоцінних металів НБУ не повідомляє, але така ідея в НБУ з'явилася відразу після крупного шахрайства, з яким зіткнувся центробанк у своєму підрозділі. У грудні 2014 року в одеському територіальному управлінні було виявлено крадіжку декількох кілограмів брухту золота, які оцінювалися приблизно в 5 млн грн. Кілька золотих зливків були замінені свинцем, пофарбованим золотистою фарбою. Скандал спонукав НБУ тимчасово відмовитися від скупки дорогоцінних металів у населення, аргументуючи це тим, що такі операції для нього є непрофільними.
Скупка дорогоцінних металів у населення була одним із способів поповнення резервів НБУ, вони також використовуються для виготовлення інвестиційних монет. У 2014 році до Державної скарбниці України (входить до структури НБУ) надійшло 1728 кг золота, в тому числі 210,5 кг – викуплено у населення. Раніше обсяги скупки були на порядок вищими: в 2011 році Нацбанк купив у населення 1,8 т золота, а в 2012-му – 2,2 т.
Резерви, але вже не золоті
Торік на тлі різкого зниження обсягу міжнародних резервів НБУ був змушений знижувати частку золота в резервах: нове золото не купувалося, старе – розпродавалося. Через необхідність конвертувати золото в доларовий кеш з подальшим використанням для валютних інтервенцій НБУ продав на світовому ринку третину своїх запасів: обсяг «золотого» портфеля скоротився з 40 т до 26 т.
Тому банкіри вважають, що відмова регулятора від купівлі дорогоцінних металів неістотно вплине на резерви країни. «Обсяг дорогоцінних металів в золотовалютних резервах некритичний. В основному резерви залежать від кредитів з боку Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних організацій, а також від інтервенцій, які проводить Нацбанк», – говорить голова правління одного з банків. Саме за рахунок кредиту МВФ у березні резерви виросли на 77%.
Державний бюджет навіть виграє від відмови НБУ купувати золото і срібло в українців. У 2012 році набрали чинності зміни до Податкового кодексу, згідно з якими операції прямого продажу дорогоцінних металів НБУ дозволяли фізособам уникнути 15-відсоткового податку на доходи фізосіб. Зараз податок, з урахуванням військового збору, становить 21,5%. При операціях з посередниками податок підлягає сплаті.
Кому здати
Золото і срібло в зливках купують комерційні банки. За даними компанії «Простобанк Консалтинг», за 1 унцію (31,1 грама) срібла фізособи можуть виручити в середньому 450 грн, платини – 15 тис. грн, а золота – 25-26 тис. грн. Але коло покупців дуже вузьке. «Наш банк не працює з дорогоцінними металами», – повідомили FinMaidan в кол-центрі ПриватБанку. «Ми не купуємо зливки в дорогоцінних металах, а тільки продаємо», – сказали у Райффайзен Банку Аваль. За даними «Простобанку», котирування на покупку золота, наприклад, виставляє Авант-банк, «Глобус», Ощадбанк, «Фінансова ініціатива», ОТП Банк, Юнекс Банк.
А ось лом дорогоцінних металів банки взагалі не купують. Золоті вироби можна продати перекупникам, у тому числі тим, хто купує антикваріат, або «здати» в ломбард. Однак вони не купують дорогоцінні метали, а надають заставні кредити, і лише в разі неоплати забирають «заставу». «Такого поняття, як скупка, у нас немає. Ви підписуєте договір, можете вибрати мінімальний термін, наприклад, один день. Якщо ви не виконуєте договірні зобов'язання, по закінченні терміну договору ваш предмет застави переходить у власність компанії», – розповіли FinMaidan в ломбарді «Скарбниця». За 1 грам золота в ломбардах пропонують 505-520 грн. Також вироби з дорогоцінних металів приймають ювелірні магазини, де найчастіше пропонують отримати інший виріб з доплатою за роботу.
Релізи
ТОП-новости
