Незалежність з присмаком боргу

Затримка з наданням Україні траншу кредиту МВФ змушує країну екстрено шукати додаткові джерела валютного фінансування. Міністерство фінансів вперше після останньої економічної кризи задіяло інструмент приватних зовнішніх запозичень. Напередодні Дня Незалежності України Мінфін розмістив на європейському ринку 6-місячні доларові єврооблігації номінальним об'ємом $725 млн.

Можливість отримання такої позики Мінфін не анонсував, не проводив він і роуд-шоу, оскільки формат приватних запозичень передбачає їх непублічний характер. Обсяг інформації, яку увечері 24 серпня оприлюднив Мінфін, був мізерним. Називалася тільки залучена сума і рік погашення позики – 2019-й. У торговельній системі Bloomberg з'явилося трохи більше інформації: дата погашення бондів (28 лютого 2019 роки) і його вартість.

Купонна прибутковість виявилася нульовою, а українські державні облігації були продані на Віденській фондовій біржі дешевше за номінал – по 95,551%. У перерахунку на ефективну прибутковість йдеться про 9,19% річних. Яких саме покупців українського боргу знайшов організатор розміщення Goldman Sachs, не розголошується, як і розмір його комісії.

Відзначимо, що Україна розмістила єврооблігації на $725 млн, але оскільки вона розмістила їх з дисконтом в 4,449%, то на рахунок Держказначейства буде зараховано $692,74 млн. Але в лютому 2019 року Мінфін повинен буде повернути $725 млн, різниця – $ 32,26 млн – це заробіток кредиторів.

Останні рази Україна брала бридж-кредити ще в 2010 і 2013 роках за президента Віктора Януковича – на $2 млрд і $750 млн відповідно. Тоді залученням 6-місячного і 3-місячного фінансування для українського бюджету займалися російські державні банки ВТБ і Сбербанк. У 2010 році кредит Україна взяла напередодні розміщення суверенних єврооблігацій і отримання першого траншу нового кредиту МВФ, в 2013-му – напередодні нового випуску єврооблігацій на $3 млрд, який повністю викупила Росія, а тепер судиться з Україною за цей борг. Зараз обидва російських держбанки знаходяться під санкціями РНБОУ.

Бридж-кредит, проміжний або допоміжний кредит (від англ. Bridge – міст і loan – позика) – короткостроковий кредит, що видається банком позичальникові на термін до одного року під високий відсоток для покриття його поточних зобов'язань. Такий кредит служить тимчасовим заходом і може не відповідати реальним потребам позичальника, а залучається в очікуванні основного фінансування, з коштів якого потім погашається бридж-кредит.

Рівно рік тому Україна вже виходила на зовнішній борговий ринок. У вересні 2017 року Мінфін побив попередні рекорди, розмістивши найбільш довгі (на 15 років) і великі ($3 млрд) єврооблігації під 7,375% річних. Якщо подивитися на криву прибутковості всіх випусків євробондів, то папери з погашенням в 2019-му зараз торгуються з прибутковістю 7,1-7,5%.

Суперечка навколо ставки

Критики Мінфіну відразу ж заявили, що 9,2% – це занадто дорого, адже на внутрішньому ринку валютний ресурс набагато дешевше: українські банки залучають валютні депозити фізосіб під 0-2%, а потім купують у Мінфіну валютні ОВДП під 5,95%. Але спроби Мінфіну використовувати цей ресурс показали, що його обсяг дуже обмежений. «Забудьте казку про $100 млрд під матрацами українців. Немає їх. Депозити під 2% в банках, тому що банкам долари не потрібні. Нема куди їх подіти. Кредитувати ж треба в гривні. А спроби уряду взяти на внутрішньому ринку в борг наштовхуються на відсутність попиту. І не на рівні в 2%, а за ставкою в 6%. Немає всередині країни такого обсягу доларів», – упевнений аналітик Dragon Capital Сергій Фурса.

З ним солідарні також інші експерти: населення не може позичити Мінфіну необхідні суми. «Дедалі більше помічаю повідомлення про незліченний валютний ресурс на руках населення і про те, що уряд нібито може запозичувати там великі обсяги коштів. Така спроба вже була: казначейські зобов'язання в 2012 році. Прибутковість – 9,2% річних. Кому цікаво, може подивитися цю історію. Які обсяги вдалося залучити і куди подівся весь початковий ентузіазм?» – скептично запитує головний економіст Альфа-Банку Олексій Блінов. Першу емісію казначейських зобов'язань на $100 млн Мінфін продав під 9,5% за 50 днів – з 10 жовтня до 29 листопада 2012-го, але друга серія на ті ж $100 млн під 8% продавалася рік – до 7 грудня 2013-го.

Зараз фізособи також не бажають безпосередньо купувати борги уряду. Незважаючи на те що фізичні особи можуть через брокера вільно купити валютні ОВДП, на ранок 27 серпня в портфелі фізосіб доларових ОВДП було лише на $111,2 млн, а у валюті ЄС – на 6,28 млн євро.

Співрозмовник FinClub в Мінфіні пояснив, що вони влітку щотижня виходили на внутрішній ринок з пропозицією валютних паперів, але попит на них був слабким і переважно в межах поточного погашення валютних паперів. Банки, переважно державні, просто проводили ролловер своїх валютних активів, і валютні запаси уряду не росли.

Найбільші суми Мінфін залучав на ринку в березні, червні й серпні (див. графік). Минулого тижня 6-місячні доларові ОВДП банки купили на $85,4 млн під 5,95%. І хоча сумарно Мінфіну в поточному році на внутрішньому ринку вдалося позичити вже $2,1 млрд і 401 млн євро, ці суми пішли на погашення попередніх випусків ОВДП.

У Держказначействі підрахували, що за січень-липень 2018-го Мінфін продав нові валютні та гривневі ОВДП на 94 млрд грн, а погасив старі ОВДП навіть на велику суму – на 96 млрд грн. За зовнішнім боргом обсяги погашення перевищували залучені кошти на 21 млрд грн.

Тому учасники ринку розуміють, чому Мінфін вийшов на зовнішній ринок і заплатив премію до поточних котирувань. «На таких поганих ринках має бути суттєва премія до кривої. Зазвичай це 50-70 базисних пунктів для нового випуску, але зважаючи на складну ситуацію (через Туреччину. – Ред.) і приватний характер розміщення премія може бути вище навіть удвічі. Найближча точка на кривій – Україна-2019 – цього тижня торгувалася на рівні 7,1-7,5%. Додавши високу премію, прибутковість кредиту в 8-9% виглядає нормально. Але потрібно знати всі умови. Може там є можливість достроково погашати, або ще що», – зазначає головний економіст ІК Dragon Capital Олена Бєлан.

В очікуванні МВФ

Поспіх Мінфіну легко пояснюється. Давно очікуваний транш МВФ на суму $1,9 млрд Україна влітку так і не отримала – це питання перенесли на осінь. Але графік обов'язкових валютних платежів відкласти не можна.

На початку серпня у Мінфіну на валютному рахунку було $778 млн. Протягом місяця на внутрішньому ринку він позичив у банків $460 млн в доларовому еквіваленті, а повернув їм $680 млн. Крім того, Україна в серпні трьома платежами повинна повернути МВФ близько $600 млн. А вже 1 вересня Мінфін повинен виплатити утримувачам єврооблігацій купонний дохід на суму $444 млн, а 25-го числа – ще $111 млн. У Мінфіну просто бракувало валюти на ці трансакції.

Уряд мав кілька альтернатив: позичити необхідну суму на зовнішньому ринку; або витратити гривневі доходи бюджету на купівлю валюти в НБУ, що призвело б до посилення девальвації гривні (Нацбанк і так витратив понад $0,5 млрд на інтервенції, а курс все одно впав майже до 28 грн/$) і зупинки фінансування поточних бюджетних витрат; або оголосити дефолт. Другий та третій варіанти були відхилені, залишався тільки перший.

Але вічно перекредитовуватися під 9% Мінфін не хоче. Він розраховує, що Україна за підсумками роботи вересневої місії МВФ отримає $1,9 млрд. Після чого піде макрофінансова допомога ЄС і кредити Світового банку. А за умови сприятливої ​​боргової кон'юнктури український уряд може вийти на ринок публічних євробондів.

Член Ради НБУ Тимофій Милованов підрахував, що ціна неправильної економічної політики становить мінімум $40 млн на рік. Це різниця між 3-відсотковою вартістю ресурсів МВФ, які Україна не отримала через невиконання умов Фонду, і взятого 9-процентного фінансування у приватного кредитора. «Потрібно розуміти, що, не виконуючи умови МВФ, ми платимо більше за міжнародними позиками. Необов'язково брати гроші у МВФ, але ціну таких рішень потрібно знати», – сказав він.

Іван Пальчевський, В'ячеслав Садовничий