Час минув

31 грудня, як кажуть, «під ялинку», буде офіційно визнано дефолт України за «російськими» бондами. У проспекті емісії дворічних єврооблігацій на $3 млрд, випущених Україною в грудні 2013 року для їхнього продажу Фонду національного добробуту (РФ), йшлося про те, що емітент зобов'язаний погасити їх 20 грудня 2015-го. У розділі «Терміни та умови єврооблігацій» проспекту є підрозділ № 8, який регулює визначення настання дефолту. У ньому вказані відразу сім обставин, зокрема: емітент не платить будь-яку частину суми основного боргу або відсотків за облігаціями, і це триває протягом 10 днів.

На практиці це означає, що після настання дати погашення цінних паперів емітенту дається пільговий період у 10 днів на проведення платежу. Так було восени, коли Україна мала 23 вересня погасити єврооблігації на $500 млн, але напередодні ввела мораторій на повернення боргу. І хоча дефолт був очевидним, Міжнародна асоціація свопів і деривативів (ISDA) чекала з його визнанням до 4 жовтня. Аналогічно, новий дефолт буде констатовано лише 31 грудня.

Ні цента

Україна кілька місяців словами і прем'єр-міністра, і міністра фінансів заявляла, що зараз нічого не платитиме Росії. Країні-агресору запропоновано реструктуризацію на загальних умовах: з боргу в $3 млрд списується 20%, а решта суми обмінюється на нові цінні папери обсягом $2,4 млрд і терміном погашення з 2019 до 2027 року. Ставку прибутковості підвищать з нинішніх 5% до 7,75%, а списану частину номіналу бондів обміняють на VRI (прив'язані до ВВП грошові виплати у разі зростання економіки України швидше, ніж 3% на рік, в період 20 років).

У Мінфіні стверджують, що визнання МВФ офіційним боргу за комерційним випуском єврооблігацій не впливає на підтримку України. Адже Фонд пообіцяв кредитувати країну навіть з неврегульованим міждержавним боргом. «Вони (росіяни. – FinClub) вирішили не брати участі в реструктуризації. Це їхнє рішення», – заявляла міністр фінансів Наталія Яресько.

Ще 18 грудня – в останній робочий день перед 20 грудня – Кабмін тимчасово зупинив платежі за єврооблігаціями з погашенням у грудні. Закон № 436-VIII дозволяє встановити цей мораторій лише на термін до 1 липня 2016 року. Однак до парламенту подано законопроект, який пропонує зробити мораторій безстроковим. «Мораторій може тривати до вирішення питання: або судового рішення, або несудового – реструктуризація бондів», – пояснила міністр.

Ця заборона також включає тимчасову зупинку платежів за гарантованими державою кредитами «Укравтодору» та КБ «Південне» на $507 млн. «Ми встановили мораторій, оскільки за програмою не маємо можливості їм ці виплати робити, – зазначила Наталія Яресько. – У той момент, коли МВФ прийматиме рішення про наступний транш, вони дивитимуться, чи була Україна добросовісною до кредиторів, чи пробувала вона реструктуризувати борг».

У РФ не налаштовані на конструктив. «Ми не є комерційним кредитором, ми є сувереном, тому для нас такі умови неприйнятні», – заявляв міністр фінансів РФ Антон Сілуанов. Вже 21 грудня, коли Україна не погасила єврооблігації, глава уряду РФ Дмитро Медведєв доручив своєму уряду підготувати звернення до юридичних інстанцій для «стягнення боргу з України» на $3 млрд, а також «штрафу за несплату».

На Заході все спокійно

Міжнародні рейтингові агентства поки ніяк не відреагували на дефолт. Їхня реакція буде стриманою: очікується зниження до рівня D рейтингу конкретного випуску єврооблігацій, але збереження рейтингу емітента. Fitch попереджало, що несплата за облігаціями на $3 млрд не вважатиметься дефолтом за методологією агентства з рейтингування суверенних емітентів. Fitch виходило з того, що юридичні дії в результаті неплатежу з цього боргу не позначаться на обслуговуванні нового випущеного зовнішнього боргу. У нових єврооблігаціях України на $12 млрд немає норми про крос-дефолт у разі непогашення «російських» бондів.

Moody's збереження рейтингу Ca для «російських» бондів пояснювало «наміром уряду України не платити за ними». Агентство S&P підкреслювало, що навіть якщо Київ не домовиться з Москвою, Україна збереже доступ до кредитної підтримки МВФ і своп-ліній центробанків.

Відразу до суду

«Якщо Росія подає до суду на Україну, ми готові судитися з нею, ми у всеозброєнні», – заявляв прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Теоретично позов можна подати вже завтра. «Зазвичай багато часу на підготовку позову не треба, за такими справами, як ця – простий неплатіж – можна протягом дня подати позов», – говорить партнер юридичної фірми Integrites Всеволод Волков.

У проспекті єврооблігацій зазначено, що «договірні та будь-які інші зобов'язання, які виникають у емітента і власників облігацій, регулюються правом Англії». «У євробондах зазвичай прописується Високий суд Лондона та/або Лондонський суд міжнародного арбітражу», – розповідає FinClub пан Волков. За його словами, Україна накопичила досить хороший послужний список у Високому суді Лондона. «У лондонського арбітражу є звичайний термін для винесення рішення – до шести місяців. Але його завжди подовжують», – зазначив він.

Партнер юридичної фірми «Лавринович та Партнери» Олена Зубченко вважає, що шість місяців – це мінімальний термін розгляду. «Може бути і до двох років, залежно від того, як себе поводитимуть сторони», – очікує вона. Але отримати рішення суду за фактом неплатежу – це лише перший етап судового протистояння, не менш складно буде домогтися судових рішень про його виконання. «Не усі юрисдикції підуть на це. Ви навіть на прикладі «ЮКОСу» бачите, як складно відбуваються такі арешти. Це роки, мінімум три роки, – пояснює FinClub партнер-засновник, директор юрфірми «Грищенко та Партнери» Дмитро Грищенко. – Подивіться, наприклад, на справу «Нафтогазу» в стокгольмському арбітражі (Україна подала позов ще в 2014 році. – FinClub)».

Заплутати справу може й те, що МВФ визнав комерційний борг державним. «Оскільки це борг між державами, то буде Паризький клуб. І неважливо, де відбуватимуться суд і переговори. Зрештою, це буде угода згідно з правилами Паризького клубу», – пояснює пан Волков. Суддям доведеться вирішувати цей казус. «Має бути суддівське надрішення, яке скаже, що це суверенний борг і його має розглядати Паризький клуб кредиторів, хоча сам борг випускався як комерційний», – зазначає Олена Зубченко.

У пошуках майна

Якщо припустити, що Україна програла лондонський суд Росії і суд виніс рішення стягнути з неї $3 млрд і відсотки, які будуть нараховані за період прострочення боргу, то Російській Федерації доведеться почати пошук українського майна по всьому світу. «Рішення арбітрів є остаточним і підлягає примусовому виконанню в будь-якому суді компетентної юрисдикції, у тому числі судах країн, які підписали в 1958 році Нью-Йоркську Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень», – говорить Олена Зубченко.

І вже в цих країнах треба буде подавати позови про стягнення. «Вони отримають рішення за боргом, з яким треба буде йти до інших судів, де мають ухвалювати рішення на виконання. Якщо майно знайдуть в Швейцарії, отже, слід звертатися до судів Швейцарії», – підкреслює Олена Зубченко. Можливий також арешт банківських рахунків. «Якщо проходитиме оплата через рахунки України, які безпосередньо належать державі, то їх можуть заморозити, – пояснює вона. – Як правило, такі позови не поширюються на кошти держпідприємств».

Введений мораторій поширюється тільки на територію України, суди якої відхилятимуть позови РФ про конфіскацію активів держави в рахунок погашення боргу. «Мораторій на суди всередині України. Але це не вплине на рішення суду в Англії», – говорить Олена Зубченко.

Росія в пастці

«Факти говорять про те, що суд в Лондоні ми, найвірогідніше, програємо, оскільки є несплата, дефолт, – розповідає FinClub Дмитро Грищенко. – Але оскільки у нас анексували територію, у нас можуть бути контраргументи, контрпретензії щодо суми, і це може зіграти. Може зіграти те, що у нас суверен відібрав частину території та призвів до інших збитків, які в рази перевищують збитки, принесені нами Росії. Навіть морально, коли у нас відібрали територію і ми збираємося трильйони висувати Росії, не платити цього боргу».

Всеволод Волков взагалі «не радив би Росії йти до суду», оскільки Україна може висунути аргументи, пов'язані з корупцією і війною. «Україна може висунути зустрічні вимоги, вимагати «цей борг їй зарахувати». Також вона може сказати, що це була «корупційна угода», тому Росія взагалі не має права на будь-яке відшкодування. Важливим є питання доказів. Мені складно сказати, правда це чи ні, але за загальним антуражем того, що відбувалося, це видається не зовсім чесною угодою, – зазначає пан Волков. – Щось Росія отримала крім цього, не рахуючи боргу і відсотків за ним». На цьому тлі всього 20-відсоткове списання, деривативи і підвищення ставки виглядають економічно вигіднішим сценарієм, ніж багаторічний судовий конфлікт з невідомим результатом справи.

До того ж конфлікт в будь-який момент може вийти за межі лише спору за 3-мільярдний борг. «Якщо почнуться арешти українського майна, Україна теж робитиме певні кроки у відповідь. На її території знаходиться величезна кількість майна, що належить Російській Федерації, її держструктурам», – говорить Дмитро Грищенко.

В'ячеслав Садовничий